Не знати японської (навіть якщо ти володієш нею бездоганно); не брати завдань, що відповідають здібностям, але надійшли не від твоїх безпосередніх зверхників (а натомість увесь день копіювати тисячі аркушів); не звільнятися, навіть якщо працювати стало нестерпно (бо це негідний вчинок для японця)… Ці та інші особливості роботи дівчини із Європи у японській компанії 90-х іронічно і щемливо щиро описані у романі Амелі Нотомб «Подив і тремтіння».
Один із найвідоміших у світі романів бельгійської письменниці – про сувору Японію 90-х для дівчини із західного світу і не менш сувору до японських жінок.
Після анотації закрадається пересторога і ти благально думаєш: «Аби ж не про черговий службовий роман таких собі Ромео і Джульєтти двох конфліктуючих (у конструктивному сенсі) культур». Насправді – тут кожен читач отримує своє: і натяки на романтизм у робочих стосунках, і багато натяків на романтичне ставлення головної героїні до своєї роботи, якою б вона не була. А назва просто описує давній звичай японського етикету, із яким ви зустрінетеся також.
Сам роман Амелі Нотомб «Подив і тремтіння» пронизаний японською філософією, доступно викладеною для всіх читачів, незалежно від країни проживання, хто стикався із бездушною бюрократичною машиною у своїй роботі. Бюрократія у цьому творі олюднюється завдяки характерним особливостям зверхників Амелі-сан і ми бачимо, як багаторічний досвід роботи у системі вплинув на кожного із її зверхників. Особливої уваги серед них заслуговує Фубукі, і ви зрозумієте чому, коли натрапите на двосторінковий modus vivendi японських жінок, що здають у полон своєї долі ще до народження.
Однозначно рекомендую тим, хто цікавиться історією, культурою та народознавством.
Роман у бездоганній якості видання від неповторного «Видавництва Старого Лева» та бездоганному перекладі Віктора Шовкуна чекає на читачів у відділі обслуговування користувачів ОУНБ ім. Д. І. Чижевського.
Фото і текст – Юлія Ярова,
бібліотекарка І категорії
відділу обслуговування користувачів
Немає коментарів:
Дописати коментар