вівторок, 23 квітня 2024 р.

Чорнобиль – довгий слід трагедії.


     В історії українського народу чимало скорботних дат, спогади про які пронизує серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Відтоді – це день пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників, персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, вчених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії наЧАЕС. 
    Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу. Чим для України є Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важким тягарем для економіки? Відповіді на ці запитання надає Сергій Плохій – український та американський історик, професор української історії в Гарвардському університеті у своїй книжці: Чорнобиль. Історя ядерної катастрофи / С. Плохій ; пер. з англ.: В.Махонін, Є. Тарнавський. - Харків : Фоліо, 2019. – 395 с. - (Сер. "Великийнауковий проект"). Книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. 
    Сьогодні Чорнобильска зона – це територія легенд, похмурих пейзажів і торжества природи. Водночас – це потенційний музейний комплекс міжнародного рівня, пам’ятка величезної техногенної катастрофи. Книга-альбом Олександра Сироти: Чорнобиль. Живой альбом / О. Сирота. - Киiв : Основа-Принт Плюс, 2021. - 80 с. : іл. розповідає про історію і сучасне життя чорнобильської зони. Унікальні портрети людей, подій та природних ландшафтів зібрані під однією обкладинкою і оживають завдяки новітнім ІТ-технологіям. Посилання у вигляді QR-кодів, які розташовані на сторінках видання, дуже зручні, оскільки допомагають знайти відео ілюстрації до написаного. 
    Книги про Чорнобильську трагедію є актуальними завжди, вони допомагають переосмислити цінність людського життя та кардинально змінити світогляд.
    З виданнями можна ознайомитися у відділі документів з економічних,технічних та природничих наук ОУНБ імені Дмитра Чижевського.
Підготувала
Вікторія Одєгналова,
головна бібліотекарка відділу документів
з економічних, технічних та природничих наук

пʼятниця, 19 квітня 2024 р.

Війн@: битви в кіберпросторі

 

    Наші мрії донедавна були пов’язані з міжгалактичними мандрівками та підкоренням космосу, квітами на Марсі й корисними копалинами на Юпітері... А поруч тривала розробка стратегій війн, армії шпигунів (або розвідників) наполегливо полювали на надсекретні дослідження. Інформаційна революція кінця тисячоліття змінила майже все. Новітні технології тепер є буденністю в житті майже кожного з нас. Не варто їх недооцінювати. Сучасних кіберзлочинців варто порівняти з піратами XVII століття, які грабували торгівельні судна,але з однією єдиною різницею: на відміну від своїх попередників, сьогоднішні кібершпигуни, працюючи на замовлення свого уряду, діють на відстані й потай. Їм не потрібно викрадати паперові документи з офісів чи підслуховувати розмови інженерів у кабінетах. Вони навчилися цупити інформацію віддалено, за допомогою комп’ютерних мереж, і війна з ними – це новітній етап у боротьбі за виживання в усіх галузях життя.

    Саме по це книга «Війн@: битви в кіберпросторі» відомого американського журналіста і письменника Шейна Гарріса, який ретельно дослідив етапи розвитку військово-мережевого комплексу США, питання кібершпигунства та стратегій кібервійн – війн майбутнього. Шейн Гарріс спеціалізується на висвітленні роботи американських спецслужб. Член фонду «Нова Америка», для якого досліджує війни майбутньго. Працював провідним аналітиком журналу Foreign Policy, кореспондентом журналів Washingtonian, National Journal. У 2010 році отримав приз Джеральда Форда «за видатні публікації з питань національної оборони».

    Ця книжка стала підсумком його багаторічної роботи. Понад десять років Гарріс писав на теми кібербезпеки й електронного шпигунства. Матеріал для цієї книжки – це більше тисячі інтерв’ю, які він збирав роками, розмовляючи з нинішніми і колишніми урядовцями, військовими, керівниками та працівниками корпорацій, експертами, дослідниками й активістами. Перелік посилань, що міститься наприкінці книжки, красномовно свідчить, що робота була проведена титанічна.

    Інтернет приховує чимало несподіванок, загроз і пасток. На наших очах протягом життя одного покоління використання ресурсів мережі для обміну й зберігання надважливих даних як державними установами, так і корпораціями досягло таких обсягів, що проблеми, пов’язані з втручанням у мережу, здатні привести людство на межу катастрофи.Тож слушно, що на захист кіберпростору постала кіберармія. 

    Армія – це взагалі особлива царина. Війна і мир, якщо й не зовсім протилежні за своїми принципами, але ніколи не протікають одночасно. Навіть сучасні «гібридні» війни не змушують суспільство перебувати водночас в обох станах, а ділять загал на дві світоглядні страти, які живуть у різних умовах (війни і миру відповідно). Ці частини суспільства в моральній площині жодним чином не пересікаються і навіть не здатні зрозуміти одна одну. Інша річ – армія, професійні військові, яких готовлять діяти зовсім по-різному в мирний і воєнний час. Усі ці особливості притаманні й новоствореній кіберармії. Але поки що оголошувати стан війни в мережі ніхто не квапиться.

    Тож ми маємо справжню «гібридну» війну у віртуальному світі. Деякі битви цієї війни, досліджені у книжці, дають змогу зрозуміти: це не дитячі забавки – все набагато складніше і небезпечніше. Багато уваги автор приділив юридичним аспектам створення кіберармії в США. Із зрозумілих причин історія створення протидійних армій не ввійшла до книжки, залишивши таку собі інтригу й гарячий інтерес для майбутніх дослідників.

    Шейн Гарріс замислив свою книжку не як посібник для фахівців із кібербезпеки, а як захоплюючий шпигунський роман. Доступною пересічній людині мовою він описав перебіг подій в епізодах, зі зрозумілих причин зазвичай прихованих від громадськості. Але й спеціалістам не завадить подивитися на свою діяльність трохи збоку, усвідомити масштаб проблеми й ті критерії, за яким будуть міряти їхню діяльність прийдешні покоління. Врешті-решт, визначити, на чиєму боці вони перебувають у цій війні. Допитливий і уважний читач, опанувавши один за одним всі розділи книжки, пройшовши за автором всіма звивами його досліджень, напевно, дізнається чимало нового про методи розслідування в такій тонкій і втаємниченій сфері та збагатить своє розуміння кіберпростору. Імовірно, хтось не погодиться з висновками автора, а може, хто зна, піде далі у передбаченнях, адже тема війни в кіберпросторі зовсім не вичерпана, ця війна розгортається, видозмінюючись і вдосконалюючись, безпосередньо на наших очах.

    З книгою: Гарріс, Шейн. Війн@: битви в кіберпросторі / Ш. Гарріс; пер. з англ. О. Замойської. - К.:Ніка-Центр, 2019. - 296 с. можна ознайомитися у відділі документів з економічних, технічних та природничих наук ОУНБ імені Дмитра Чижевського.

Марина Григор’єва, головна бібліотекарка

відділу документів з економічних, технічних та природничих наук.


вівторок, 9 квітня 2024 р.

Де шукати щастя?

Щастя залежить від нас самих.
Аристотель

Щастя – це не десь і колись, а тут і зараз.
Волт Вітмен

На книжкових полицях бібліотеки можна знайти багато художніх, психологічних і навіть філософських видань, які торкаються теми щастя, про це свідчать промовисті назви: «Щастя», «Що таке щастя?», «Спотикаючись об щастя», «Бонжур, щастя», «Як бути щасливим?», «Щасливі не плачуть», «Проєкт щастя», «Рецепти щастя», «Щастя в моїх руках», «Дамське щастя», «Забагато щастя», «Міністерство граничного щастя», «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву».

Зверніть увагу на цікавий факт: за рік у фондах бібліотеки суттєво побільшало книг, що стосуються феномену щастя, і вони користуються у читачів неабияким попитом. Тож з огляду на нелегкі часи тема щастя для українців є вельми актуальною.

Хочемо більш детально представити вам три видання.

Що таке щастя? Книга з такою назвою із серії «Мистецтво мислити» двох авторів – доктора філософії Оскара Бреніф’є та Катрін Мьорісс, яка знайшла щастя на заняттях з малювання, допоможє і вам знайти відповідь. Це дуже прикольна книга коміксів з мінімумом тексту, але з міркуваннями про філософію життя – для батьків, які шукають пояснення для дітей-чомучок, а деколи й для себе: Чи легко бути щасливим? Чому іноді ми нещасні? Як зрозуміти, що я щасливий? Чи приносять гроші щастя? У книгах серії «Мистецтво мислити» до кожного запитання автори пропонують не одну, а декілька відповідей – очевидних, загадкових, дивних; деякі вас спантеличать. Кожна відповідь породжує нові запитання. Не на всі є відповіді, але роздуми – це шлях, цінний і дітям, і дорослим.

Багато і чудово ілюстрована книга Анни Барнс «Як бути щасливим» – мотиваційне видання. Тексту в ній також обмаль, але він на вагу золота – зібрані на сторінках висловлювання відомих людей про те, що таке щастя та як його досягти, прості поради, кумедні жарти, афірмації надихають і допоможуть відчути радість життя. Наприклад, грецький філософ Аристотель казав, що «щастя залежить від нас самих»; американський письменник Марк Твен вважав: «Кращий спосіб поліпшити собі настрій – це поліпшити його іншому»; актриса і співачка Джуді Гарленд наголошувала: «Завжди будь першокласною версією самого себе, а не чиєюсь копією», актриса і ікона стилю 60-х років XX століття Одрі Хепберн зауважувала: «Найважливіше у житті – насолоджуватися ним. Бути щасливим – це все, що має значення».

У книзі ви знайдете позитивні мантри, єврейські прислів’я, методики бути щасливими і прийоми для підтримки щастя. Завершити розповідь про книгу варто народною мудрістю з її сторінок: щастя – це подорож, а не пункт призначення.

Авторка книги «Розмова із самим собою за чашкою кави. П’ять хвилин на день, з яких розпочнеться щасливе життя» Крістен Гелмстеттер обіцяє, що віднайти щастя й наблизити життя вашої мрії можна за ранковою чашкою кави. Але для цього доведеться попрацювати, щоб «перепрошити» мозок – навчитись правильно проводити ранкові розмови із собою. Крістен дає покроковий інструктаж, як це зробити. А нагородою вам буде уміння любити себе і своє тіло, спокійно реагувати на критику й не залежати від обставин.

Тож книжкового щастя у бібліотеці – на всі смаки! Долучайтесь і ви до цієї скриньки щастя, щоб віднайти свою відповідь на запитання «Що таке щастя?» і стати хоч трохи щасливішими у наш буремний час.

Наталія Калашнікова,
провідний редактор
інформаційно-бібліографічного відділу

середа, 3 квітня 2024 р.

Чому не варто довіряти всьому, що говорять лідери думок

 «Фахівці повинні нести відповідальність за кожну свою пораду. Які не були б причини: знецінення академічних дипломів, брак інтересу від суспільства, нездатність устигати за виробництвом знань в інформаційну епоху… –вони мають ставитися до власної відповідальності серйозніше, навіть якщо їхні зусилля лишаються непоміченими...»

Томас Ніколс

    «Зараз ми живемо в часи, коли дезінформація витісняє знання» – ця цитата з книги «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими» дуже влучно описує ситуацію, яка склалася у постіндустріальному світі. Технології та підвищення рівня освіти дали людямбільше інформації, ніж будь-коли раніше. Кожен вважає себе експертом. Усі дають поради, як керувати країною, реформувати економіку, лікувати хвороби чи правильно харчуватися. Сьогодні всі знають все! Лише прочитавши сторінку у Вікіпедії, пересічні громадяни вважають, що стоять на одному щаблі з кваліфікованими спеціалістами. А якщо починати дорікати цим, то можна легко натрапити на звинувачення в недемократичній елітарності.
    Автор книги, професор Воєнного коледжу ВМС США, запрошений професор Школи стратегічних сил ВПС США, експерт Ради Карнеґі з етики та міжнародних відносин Томас Ніколс у «Диванних експертах» показує, як відбулася ця трансформація експертного рівня – починаючи від відкритості інтернету і до перетворення індустрії новин у цілодобову розважальну машину. 
    У цій книжці автор аналізує причини цієї ситуації та намагається зрозуміти, як перетворити диванні балачки в результативні дискусії. Книга в оригінальному варіанті має назву «Смерть експертизи. Кампанія проти усталених знань і чому це важливо». У передмові автор зі сумом зазначає, що наше життя сповнене передчасних «поховань» усього: сорому, здорового глузду, мужності, жіночості, гарного смаку, грамотності. І ось тепер дійшло до фаховості. Томас Ніколс висловлює слушну думку, що колись «книжки були хоч якимось бар’єром для розповсюдження хибної інформації, бо для того, щоб їх виготовити, були потрібні час, ресурси й згода видавця. Не було гарантії 100% якості. Попри все, книжки від надійних видавництв принаймні проходили рецензування, редагування і процес переговорів з автором. Сьогодні інтернет – це сотні мільйонів марнославних видань, які випускають будь-що, набране на клавіатурі, хай яке воно тупе чи навіть зловісне».
    Ніхто більше не розмежовує думок обивателів і фахівців, а головна мета будь-якої розмови – довести, що хтось не має рації. І хоч експертиза ще не зникла остаточно, але у неї явні проблеми. Журналісти все ще можуть служити арбітрами в цьому хаосі, застосовуючи ретельні інструменти розслідувань, покладаючись на надійні джерела та перевірку фактів. Однак «нова» журналістика, яка прагне лише розважити аудиторію, підриває довіру до усталених знань, і може нести відповідальність за смерть експертизи.
    Приводом до написання цієї книги був допис автора для блогу, який прочитало понад мільйон людей з усього світу. У відгуках лікарі, юристи, науковці, військові експерти, дослідники і журналісти ділилися своїм досвідом і власними історіями. Вони й стали підґрунтям до написання цієї книги.
    Томас Ніколс висловив ідею, що найнебезпечнішим проявом смерті фаховості є руйнування демократичного устрою. Ця думка добре перегукується з висловом Умберто Еко про настання епохи нового Середньовіччя.
    Ця утрата фаховості поширюється на всі сфери нашого життя. Від політичних дебатів, які «дедалі більше нагадують бійки між групами погано проінформованих людей, що примудряються всі одночасно помилятися», до епідемії невігластва, яка охопила всі сфери нашого життя: побут, медицину, освіту, безпеку тощо. Автор сподівається, що ця книга допоможе подолати прірву між експертами і обивателями та створить можливість краще зрозуміти фахівців, на яких ми покладаємося.
    Книжка для широкого кола читачів, для всіх, хто розуміє, чому не варто довіряти всьому, що говорять лідери думок, хто хоче розвинути критичне мислення та успішно протистояти інформаційному шуму.
    З книгою: Ніколс, Том. Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими / Том Ніколс; пер. з англ. Євгенія Кузнєцова. - К.: Наш формат, 2019. - 239 с. можна ознайомитися у відділі документів з економічних, технічних та природничих наук ОУНБ імені
Дмитра Чижевського.
Марина Григор’єва, головна бібліотекарка
відділу документів з економічних, технічних та природничих наук