четвер, 14 листопада 2013 р.

Неформально про конференцію: сучасний простір для сучасного користувача!

У відділі мистецтв нашої бібліотеки є дзвін, прадід сучасного залізничного оповіщувача. В середині ХІХ століття він «працював» на місцевій залізничній станції, повідомляв про прибуття та відправлення потягів. Нині «на пенсії» він радує дітлахів і захоплює дорослих. Коли у відділ приходять екскурсійні групи і у залі немає читачів, ми дозволяємо легенько вдарити у цей дзвін. І тоді стається диво – луна проходить по відділу і, здається, резонує веселкою. Хтось чує високі гучні ноти, хтось вирізняє сріблястий  сплеск, але нікого дзвін не залишає байдужим.
29-30 жовтня 2013 року в обласній бібліотеці ім. Д. І. Чижевського відбулася найважливіша подія року для професіоналів бібліотечної справи – Міжнародна науково-практична конференція „Трансформація бібліотечного простору – шлях до „Відкритої бібліотеки”».  Вже підготовлені звіти і аналітичні довідки, зібрані доповіді і рекомендації. Але мені хочеться неформально розповісти про  резонанс цього важливого заходу, не прагнучи передрукувати його програму. Варто зазначити, що метою конференції було не лише поняття зміни інтер’єрів, але й питання відкритості бібліотеки в суспільстві, взаємодія з громадськими організаціями та іншими об’єднаннями, бібліотечні інтернет-проекти та використання популярних серед користувачів он-лайн-сервісів та ін.


На загальному пленарному засіданні конференції були представлені досить ґрунтовні доповіді і дуже позитивним стало те, що разом з фахівцями-бібліотекарями своїм баченням ділилися професіонали-архітектори. Професор, доктор архітектури  Віктор Проскуряков та асистент  кафедри дизайну архітектурного середовища Іванна Воронкова (НУ „Львівська політехніка”) не просто розповідали про абстрактні ідеї облаштування абстрактної книгозбірні, а розкривали конкретні реновації студентських бібліотек, навіть презентували проект, який передбачає розширення просторів і функцій обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського за рахунок побудови нового корпусу, який доповнює існуючі приміщення, покращує обслуговування і формує сучасний образ будівлі. Новий фасад бібліотеки запроектований за прототипом книжкової полиці і оснащений вертикальними "книгами"-жалюзі для регулювання освітлення.
Також демонструвалися фотографії кращих бібліотек, йшлося про те, що бібліотечні приміщення постійно змінюються, і ці зміни вже вимірюються не роками, а місяцями, навіть й тижнями. Багато уваги зараз приділяється сучасним залам-трансформерам і зонуванню. Зокрема, всі мали змогу пересвідчитися в раціональному облаштуванні зони входу Дольношльонської публічної бібліотеки ім. Т. Микульського: рецепція – каталог – книжковий магазин – мистецька виставка – інформаційна зона з плазмовими екранами.
 Червоною ниткою крізь доповіді пройшла ідея: сучасний простір бібліотеки є багатофункціональним, і це дає змогу розширити спектр традиційних та новітніх інформаційних послуг, які тут надаються.
Актуальна тема трансформувала і власне формат конференції. Вперше в Кіровограді на заході такого рівня після загального пленарного засідання розпочалися засідання секцій, де кожен за власним бажанням міг обрати собі тему до душі. Це був дуже важкий вибір, адже всі секції надзвичайно цікаві і їх було дуже багато. Наприклад, одночасно відбувався майстер-клас фітодизайнера Олександра Котлового  і сесія «Автограф письменника» та багато інших, які вимагали просто  неймовірних зусиль перервати для себе спілкування в одній секції і зайти в інший зал,  де доповідач (а всі вони, крім безумовного професіоналізму, є чудовими лекторами, харизматичними і знаючими лідерами своєї справи) презентує власну тему.
Дуже вдалим акцентом конференції став Ярмарок бібліотечних інновацій, де були представлені найкращі проекти 24 центральних районних та міських бібліотек Кіровоградщини. Учасники конференції, а до нас приїхала майже вся Україна,  мали змогу побачити весь спектр роботи, взяти за зразок найбільш вдалі проекти, порівняти зі своїми можливими напрямками і поспілкуватися з колегами. І на засіданнях, і на  Ярмарку ніхто не порпався в папірцях, навпаки всі доповіді викладалися вільно, лише за допомогою презентацій, це свідчило про те, що в заходах взяли участь не просто бібліотечні керівники, а лідери  команд, які до найменшої дрібнички знають свою роботу.
Як висновок, мені хочеться нагадати одне старе прислів’я: хто не знає куди йти, неодмінно прийде туди, куди не хотів. Ця конференція наочно продемонструвала, що стереотипи зламані, бібліотека все міцніше завойовує позиції культурного центру громади. І все ж таки, час змінюється на краще, незважаючи на перешкоди, з’являється  можливість сучасних капітальних ремонтів, тож нові бібліотечні приміщення облаштовуються згідно з новими вимогами, сучасні користувачі обирають сучасний бібліотечний простір. І такі заходи, як зокрема і цьогорічна конференція, слугують чітким орієнтиром і можна сказати, настановою на подальшу роботу.
Було б добре в коментарях до цієї статті прочитати враження інших учасників заходу.

P.S. Наша бібліотека постійно працює над вдосконаленням комфортності простору. Ще за місяць до початку конференції ми критично оглянули бібліотеку, здавалося б, ідеально облаштовані приміщення... І все ж виникла нова ідея прикрасити існуючий куточок відпочинку в холі виставкою металевих комах, яких створив місцевий майстер Євген Василевський в техніці арт-зварювання. Незвичне оформлення, яскрава зелена галявина одразу привабила відвідувачів бібліотеки, ну а малеча й досі в захваті. Можливо, за якийсь час це місце кардинально зміниться, але це буде залежати від користувачів та їх бажання бачити улюблену бібліотеку ще більш цікавою і привабливою.

Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності

пʼятницю, 8 листопада 2013 р.

Мелодії Каїсси на струнах осені...



В цю чарівну пору року в листопадовім краю оселилися шахові строї. На “Осіннє рандеву” в обласну бібліотеку ім.Дмитра Чижевського прийшла ціла плеяда прихильників шляхетної королеви Каїсси, а було це 2 і 3 листопада 2013 року Божого. Палати книжного храму наповнились челядниками її Величності. Тут було їх незчислимо, бо з діда-прадіда — аж до найменшого дворового вірні келійники Вельможної пані справляли їй урочисту службу.



А думка сходитись родинно на величальні урочистості прийшла в голову Великому Писарю “Народного слова”, повелителю шахової організації нашого Кіровоградського Воєводства Володимиру Семеновичу Івановичу ще у 2003 році.
Духом приязної щирості охоплені й палати Клубу інтелектуальних ігор. Тут завжди раді високоосвіченим гостям. Для їх гостин — пишні шати Палацу, урочистості, вітальні церемонії.
Важливу роль в організації нинішніх турнірів відіграв Сановник шахового клубу “Чатуранга” Анатолій Іванович Ільяшенко, який опікувався запрошенням гравців, організацією турнірів, пошуками благодійницької допомоги для придбання цінних подарунків переможцям.



Бо колись, у не такі далекі часи на теренах нашого краю жив благодійник і меценат Сергій Дмитрович Задорожний. Саме він опікувався розвитком і становленням шахових турнірів. Його пам'яті й присвячено було усе нинішнє дійство. Що цікаво, вельможні друзі згаданого пана закупили в заморських країнах силу-силенну подарунків для переможців-інтелектуалів.



Треба сказать, що ігрові турніри проходили ще й завдяки старанням відомого в нашій стороні Можновладця при дворі Королеви — головного судді, керівника Кіровоградського обласного шахового клубу “Біла тура” Георгія Георгійовича Дубівки. Будучи вірним служителем Каїсси, відомий суддя міжнародної категорії, кандидат у майстри спорту з шахів зумів створити атмосферу дисциплінованої, цікавої, самовідданої гри. “Важливим фактором у народженні гросмейстера, - говорив Георгій Георгійович в одному із звернень до численних гостей, - відіграє активна підтримка і допомога батьків. Саме завдяки старшим наставникам, здібності юного гравця зможуть перерости у талант майстра”.



Але хто ж усе-таки переміг у цих шляхетних турнірах, де боротьбу за першість вели дві групи команд.
У першій із них лідером стала команда, капітаном якої був учень гімназії загальноосвітньої школи № 34 Дмитро Удовік.
ІІ місце зайняла команда Владислава Крамаренка.
ІІІ команду-переможницю очолював Іван Ковальчук.
ІІ група гравців осанну складала для своїх лідерів, серед яких
І місце зайняла команда Задорожнього Олега учня 6 класу зош № 24,
ІІ місце — Олександра Башевого,
ІІІ місце посіла команда братів Опоркіних — Станіслава та Ярослава.
На цих світлинах придворний фотограф увічнив обличчя гідних лицарів Королеви.



А для майбутніх нащадків треба сказати, що во-істину, велимовним і відрадним був цей турнір як для юних шахових пажів, так і для іменитих вельмож шахового королівства.