четвер, 22 червня 2017 р.

Роман "Забудь-річка" братів Капранових: роздуми в День скорботи


Яскравий сонячний день, як сьогодні, стояв тієї вікопомної неділі 22 червня 1941 року. Проте він не був безтурботним, як сьогодні – а одним поступом перекреслив життя мирних жителів кількох держав - коли війська фашистської Німеччини вторглись на територію СРСР. Зараз багато істориків, науковців розмірковують над причинами та наслідками цих подій. Багато точиться суперечок навіть про назву збройного конфлікту і щоразу відкриваються нові факти. Кожен доторкається історії по-своєму. Для мене це сталося через роман «Забудь-річка», який наприкінці квітня в обласній бібліотеці ім. Д. Чижевського презентували письменники і видавці брати Капранови.
Роман «Забудь –річка» нагадує кількаповерхову споруду, де химерно переплелися не лише людські долі, але й доля України фактично всього ХХ сторіччя. Автори ведуть читача манівцями Західної України між Світовими війнами, де виникають образи трьох молодих чоловіків, які за збігом обставин потрапляють до різних військових угруповань – Радянської армії, дивізії Галичина та до Української повстанської армії під одним ім’ям – Степана Шагути. Читаєш там серед рядків «Українсько-Український кордон» (йдеться про кордон Галичини та Волині, події 40-х років ХХ ст.) і аж здригаєшся від оксюморону, думки мимоволі переносяться в сучасну зону АТО (але то вже інше). І вже офіційно немає комсомольця Павла Соколенка, сина сотника УНР Святослава Ліщинського – а є Степан Шагута: один справжній, з ім’ям від діда–батька, а двоє вимушено, потрапивши у вир імперських режимів. І от в цьому хитросплетінні імен та доль намагаються розібратися молода київська юристка Уляна і сибіряк Степан Шагута (четвертий Шагута, який працює помічником капітана і навіть потрапляє в сомалійський піратський полон). Чиї діти, чиїх батьків – автори навмисне не розкривають інтригу до останньої сторінки. Перемежовуючи розділи життєвих доль Степанів Шагут з історією пошуків та кохання Уляни і Степана, читач мандрує то військовими стежками війни, то сибірськими таборами і засланням, то занурюється у сучасний Київ – з такими ще незабутніми подіями – Помаранчева революція, Євро-2012 тощо.
Ще на презентації мене зачепило те, що автори використали мемуари та живі розповіді військовиків, але не відретушовані імперським режимом чи тимчасовою владою, а справжні, так звана окопна правда про війну. Проте я не думала, що це настільки вражаюче. Ми, народжені в СРСР, знали про ціну Великої Перемоги над фашизмом, але ніхто не розповідав, що дорога до Берліна встелена трупами. Хоч той невеликий епізод бою червоноармійців з дивізією «Галичина», коли лава за лавою йшли обідрані червоноармійці, один за одним потрапляючи у пристріляний окоп-пастку і гинучи від пострілів кулеметника. «А росіяни хіба того підступу не знають», - питає один. «Кажуть, це через те, що в них весь час в атаку кидають новобранців», - відповідає інший. Ці люди, червоноармійці, виявилися жіночим стрілковим батальйоном, одягненими в куфайки, чоловічі штани і чоловічу білизну – такий собі гендер по-радянськи. А в кишенях у кожної – жменя зерна, бо ніхто не піклувався що вони їстимуть чи спатимуть в якомусь укритті. Від цієї правди моторошно і боляче. Бо за цими безіменними воїнами радянської армії, які ненавчені, непристріляні, неозброєні – чиїсь дідусь чи бабуся, батько, брат чи сестра… Не сухі прізвище, ім’я, по батькові, а пожовклі фотографії в сімейних альбомах, у кращому випадку. Рідна кров і коріння. Наше, українське, рідне. Проте забуте або невідоме. До речі, назва роману походить від старого язичницького символу – Забудь-річки, що розділяє світ живих та світ мертвих. Саме така Забудь-річка протікає між поколіннями в кожній українській родині.
Нещодавно на тренінгу з уст авторитетної експертки я почула таке, що народженим в СРСР важко усвідомити. Немає жодної загальної влади, загальної адміністрації чи загального самоврядування – натомість за цими словами стоять люди, конкретні, відомі нам особистості чи ні, то справа інша. В романі теж немає образу імперських режимів – сталінського чи гітлерівського як уособлення зла. Проте є люди, радянський нквдист лейтенант Бистряков, оберштурмфюрер Кегерляйн – жорстокі й обмежені, небезпечні і всемогутні. Саме через них показано трагедію звичайних військових чи засланих в Сибір ув’язнених, якими керують ці недо-люди. 
На презентації автори розповіли, що ставили за мету зробити підручник історії доступним якомога більшій кількості співгромадян. На мою думку, їм це блискуче вдалося. Не перевантажена сухими історичними фактами оповідь спонукає до подальших роздумів і ознайомлення з сучасними історичними джерелами, які ґрунтуються на документах та архівних матеріалах. І шлях до пошуку та відкриттів безмежний – чи то переосмислення радянського володарювання, чи роль есесівських дивізій з місцевого населення на кшталт «Галичина» чи відкриття невідомих сторінок українського революційного руху - УПА. Запрошуємо ознайомитися з сучасною актуальною літературою з тематики Другої світової війни на книжковій виставці «На всі часи, на всі віки у спогадах - живі» (відділ обслуговування користувачів).
P.S. Не варто думати, що півтисячі сторінок - це суцільна боротьба, зіткнення двох світів, точніше, двох Україн, кожної зі своїм історичним досвідом, але спільними травмами і втратами. Насправді оповідь читати легко і захопливо, адже сюжет побудований у рівновазі між подіями минулого сторіччя та історією кохання наших сучасників – проникливою, делікатною, щемливою. Роман завершується тим, що головна героїня у розпал Революції Гідності 2014 року народила сина – малого Степка, Степана Шагуту, а це дарує сподівання на краще і залишає післясмак надії. 
Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності.

пʼятниця, 16 червня 2017 р.

Створення відеороликів в програмі Movie Maker

В житті так багато яскравих моментів, які хочеться зберегти!
Кожна людина має  яскраве «намисто» з подій життя. Це родинні свята, зустрічі з друзями, корпоративні свята, подорожі, відпочинок в прекрасних місцях. Народження дитини заслуговує на окрему увагу, світлини від самого раннього дитинства до юності можна оформити у чудове відео, яке стане частиною родинного архіву!
Ви можете самі змонтувати відео про будь яку подію у вашому житті! Гостям буде набагато цікавіше переглянути ваші фото та відео змонтовані у гарні відеоролики.
Якщо у вас є бажання навчитися - звертайтеся в Інтернет-Центр бібліотеки ім.Д.Чижевського. Ми навчимо вас створювати якісні відеоролики у безкоштовній програмі Movie Maker і ви станете режисером своїх сімейних свят та цікавих подій з життя! 

          Провідний біблоітекар Інтернет-центру - 
                        Федоренко Оксана

четвер, 8 червня 2017 р.

«Parasol»: паліативна допомога, це не про смерть. Це - про життя!

«Надія має бути навіть тоді, коли її немає»
О.Михельсон
Що таке смерть? Як вона приходить і чим це супроводжується  зазвичай? Як пережити усвідомлення невідворотності її приходу  тому, до кого вона йде – а це може бути й молода людина, і дитина… Про це (і не тільки про це) збірка чотирнадцяти оповідань та есеїв українських письменників, блогерів та громадських діячів  «Parasol».
6 червня в обласній бібліотеці ім. Д.Чижевського відбулася презентація соціального арт-проекту Parasol та ілюстрованої збірки оповідань і есеїв «Parasol», що вийшла друком 2017 року у «Видавництві Старого Лева». Parasol – соціальний арт-проект національного рівня, присвячений проблемам паліативної допомоги (підходу, що дозволяє полегшити життя смертельно хворих пацієнтів та їхніх родин).
На презентації за участі авторів, письменників Павла Коробчука та Марини Єщенко, журналіста Олександра Михельсона, фотографа проекту Романа Закревського йшлося про те, що стосується кожного з нас – про життя і смерть.   Про особисте – як вистояти в скрутних  життєвих обставинах (адже не таємниця, що така хвороба як рак, гепатит, діабет у наших реаліях це певною мірою вже вирок) і про глобальне – проект  «Parasol», соціальну роль мистецтва, фінансову спроможність держави у наданні паліативної допомоги і власне  її місце в медичній реформі.
Павло Коробчук в оповіданні «#янебоюсьдихати» розповів усе те, з чим йому особисто довелося стикнутися, почувши діагноз «туберкульоз» і головне  - подолати обставини і повністю вилікуватися. Авторка Марина Єщенко вимальовує портрети молодих селян, які залишилися зі своєю хворобою самі, напризволяще. На межі відчаю і захвату читач слідкує за долею Петька, який всіма правдами і неправдами намагається знайти знеболювальне для молодшого, смертельно хворого братика – випробовуючи неймовірні способи отримання рятівної «наркодози». І хоча Марина сказала, що ця її історія не має прямих протитипів, проте відвідувачка презентації запевнила, що чула сотні таких історій, справжніх випадків безліч. Олександр Михельсон  - професійний журналіст, проте в цьому проекті спробував свої сили в художньому тексті і написав напрочуд щире оповідання про боротьбу молодого чоловіка за життя і його оптимістичне сподівання на перший день весни.
За статистичними даними, в Кропивницькому за рік  від раку помирає від 600 до 800 жителів, у центральній міській лікарні є відділення паліативної допомоги на 15 ліжок, в обласному онкодиспансері на рік виписано лише кілька десятків рецептів для смертельно хворих, які потребують знеболювального. Неспівставні цифри, за якими стоять люди, що ведуть відлік життя на дні, а то й на години. То невже це проблема лише певного кола співгромадян? Певно, ні. Про це говорить і керівник арт-проекту Parasol Настасія Євдокимова, яка організувала  всеукраїнський тур у 7 містах: Кропивницький, Вінниця, Луцьк, Ужгород, Івано-Франківськ, Дніпро, Харків. 
І на всіх зустрічах з людьми разом з болючим особистим завжди йдеться про необхідність врегулювання чіткої державної системи надання паліативної допомоги на місцевому й національному рівні. Створення мультидисциплінарних  організацій, які на професійному рівні зможуть полегшити страждання невиліковної людини і допомогти її рідним та близьким. Настасія визнала, що даний соціальний проект миттєво не змінить ситуацію в державі, проте сприятиме потужній адвокаційній кампанії паліативного руху в Україні.

І врешті, чому – «Parasol»? Парасолька усесвітній символ паліативної допомоги. Кожен учасник проекту визначає для себе сам, що є його «парасолькою», тобто засобом захисту та підтримки, який образ, сюжет чи сигнал необхідно зафіксувати й до­нести тут і зараз в Україні зразка 2017-го року. У проекті поєдналися і людська доброта, і допомога ближньому, і необхідність почути іншого, і вміння помітити його потреби, і психологічна підтримка близьких, і – що не менш важливо – можливість відкрити над іншим «парасольку» підтримки, співчуття та розуміння. 
Книгу можна придбати в книгарнях, замовити у видавництві чи інтернет-магазинах. І абсолютно безкоштовно можна почитати в обласній бібліотеці ім. Д.Чижевського, адже  автори подарували нам книгу з автографами.

Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності.

середа, 7 червня 2017 р.

«Історія без цензури»: найвагоміший історичний проект десятиліття



Iсторія – скарбниця наших діянь,
свідок минулого, приклад і повчання
для сьогодення, застереження
                                       для майбутнього.                                        
                                                            М. Сервантес

Минуле, сьогодення і майбутнє тісно пов'язані між собою. Історія дає нам можливість пізнати самих себе. Сьогодні в Україні історія більше, ніж наука. Вона привертає увагу широких кіл громадськості, викликає бурхливі дискусії, відкриває незнані сторінки минулого, жахає невиправданими жертвами. Історія України поступово стає частиною національного світогляду.
Обласна універсальна наукова бібліотека ім.Д.І.Чижевського пропонує ознайомитись із серією книг, що побачили світ завдяки спільному громадському просвітницькому проекту «LIKБЕЗ. Історичний фронт», який запрацював улітку 2014р., об’єднавши небайдужих до долі країни істориків з провідних наукових та освітніх установ України: Інституту історії України НАН України, Українського інституту національної пам`яті, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Інституту української археографії ім. М.Грушевського. Книги надруковані харківським видавництвом «Клуб Сімейного Дозвілля».
Завдяки цьому проекту читач може познайомитися з думкою провідних вітчизняних істориків, результатами останніх наукових досліджень та відкриттів. Автори не виконують ідеологічне замовлення, їхні оцінки часом не збігаються, що дозволяє самому читачу виступити суддею в цих суперечках. В добірку входять видані на даний момент шість видань.
 У книзі “Народження країни. Від краю до держави. Назва, символіка, територія і кордони України” йдеться про те, як Україна “здобувала себе”: як ставала країною, а потім державою, як формувала свою територію, окреслюючи її кордонами - тими кордонами, які нам доводиться боронити зі зброєю в руках сьогодні.
Ті, хто цікавиться історією країни, знайде для себе інформацію про те, як укорінювалася назва «Україна протягом століть»; як формувалася її територія; якою символікою користувалися наші предки, а також про державні символи, які сьогодні набувають нового, заслуженого, й набагато важливішого значення, ніж за колишніх часів; про те, як утворилися та змінювалися державні кордони України. Саме ці актуальні теми розкривають автори в книзі.
Історія свідчить, що з європейських країн через територію України пройшло найбільше народів. Це означає, що наша культурна спадщина в Європі – найбагатша. Частина з тих народів пройшла, розчинилася і зникла, хтось осів, а ще певна частина жила тут здавна й залишилася на рідних теренах. Читаючи книгу “Тіні згаданих предків. Від склавинів до русинів. Прадавня Україна. Русь і походження українців”, читач зможе простежити шляхи наших найдавніших пращурів - від початків залюднення території сучасної України до розквіту Київської держави у середині ХІІІ ст. Різні за стилем викладу – і більш популярні, і наукові нариси провідних археологів та істориків України, знайдуть свого читача, оскільки вони зорієнтовані на широкий загал тих, хто цікавиться історією.
Книгу “Лицарі Дикого Поля. Плугом і мушкетом. Український шлях до чорного моря” писали автори з Києва, Харкова, Нікополя, Одеси та Севастополя. Це не є послідовною і повною історією Південної України, це - авторські нариси, які подають лише її окремі фрагменти про те, як Південна Україна стала полем взаємодії дуже різних спільнот: осілих русинів-українців, кочових ногайців, кримських татар, італійців з колонії Генуї, гірських кримських готів та прибережних греків, заморських турків-османів...Про це не знає широкий загал, але знайомство з цими матеріалами може щиро вразити читача. Координатор проекту український історик, соціолог, викладач, публіцист К.Галушко дав високу оцінку цій книжці як насправді дуже перспективній «…бо вона багато в чому є першою на цю тему, і, вочевидь, справді масштабною, основою для повноважного епосу Українського Степу…Вона дає рівну раду й осілим, і кочовим спільнотам території сучасної України».
У дивному словосполученні: чим могла бути «Русь після Русі»? міститься ціла низка прихованих як історичних, так і ідеологічних сюжетів. Частина з них раптом стала актуальною у 2014р., коли багато українців знову замислилися про витоки своєї держави і народу, про стосунки з давніми сусідами. Тому черговий том серії «Історія без цензури» “Русь після Русі”. Між короною і булавою. Українські землі від королівства Русі до Війська Запорозького” має  таку невипадково провокативну назву та дає можливість читачу замислитись над суперечливими сторінками історії:
-  Коли закінчилася Русь і почалася Україна?
-  Чи існувала Галицько-Волинська Держава?
-  Чи була литовсько-руська доба періодом бездержавності українців?
-  Чи була Річ Посполита “польським завоюванням”? Ці та багато інших подібних питань є віддавна дражливими як для істориків, так і широкого загалу українців, тому автори проекту намагалися їх розкрити якомога повніше.   
Історія кожної нації, представленої на політичній мапі сучасної Європи, зберігає пам'ять про події, без яких націю неможливо собі уявити. Наприклад, для Німеччини – драматична доба Реформації, для Польщі – повстання Тадеуша Костюшка (1794р.), для Франції – славнозвісна Велика Революція 1789-1799рр.
Для України такою визначальною подією стало козацьке повстання, яке на початку 1648р. підняв тоді ще чигиринський сотник, а згодом уславлений козацький гетьман Богдан Хмельницький. Повстання, яке майже миттєво переросло в настільки потужний виступ, якого ані Україна, ані Річ Посполита, у складі якої перебували на той час українські землі, ще не бачили у своїй історії. Книга “Князі і гетьмани усієї Русі. “Через шаблю маємо право”. Злети і падіння козацької держави 1648-1783 років” розповідає, як виривалась назовні енергія визвольних змагань українців у середині ХVІІ ст., як народжувалась, розвивалась і занепадала Козацька держава, хто з «ясновельможних гетьманів» своєю звитягою й мудрістю прославляв козацьке ім’я, а хто нівелював його до відомої Шевченкової метафори «раби, подножки, грязь Москви, варшавське сміття…» Тобто, про те, як вершилась велика історія України в її золоту добу, коли поняття «вільність», «право», «гідність», «незалежність» були не порожніми звуками, а сенсом самого життя.
Авторський колектив останньої книги “Поле битви - Україна. Від “володарів степу” до “кіборгів”. Воєнна історія України від давнини до сьогодення” своїми науковими дослідженнями та відкриттями представили історію військової справи на українських землях від доби неоліту до війни на сході України у важкі і трагічні 2014-2015рр., коли громадяни України показали, що, незважаючи на внутрішню кризу та зовнішню агресію, вони, можливо, навіть несподівано для себе – готові до випробувань. А героїчні нащадки “Кіборгів” отримали це прізвисько за свою нелюдську витривалість, захищаючи не тільки  аеропорт, а й майбутнє країни.
 Також книжка допоможе отримати відповіді на багато питань з вкрай актуальних для українців тем:
                  - Які військові конфлікти відбувалися на українських теренах?
                  - На чому тримаються українські військові традиції?
                  - Що треба згадати і відновити, про що нагадувати постійно?
                  - Що в нашій історії правда, а що – пропаганда та ін.

Для більш детального знайомства з  книгами серії «Історія без цензури»  запрошуємо відвідати відділ обслуговування користувачів ОУНБ ім.Д.І.Чижевського.
Наталія Гризоглазова,
провідний бібліотекар
відділу обслуговування користувачів
ОУНБ ім.Д.І.Чижевького








Вільний доступ до інформації – право і потреба кожного члена суспільства

Вільний доступ до інформації передбачений законодавством України та має виконуватися у будь якій державній установі. Бібліотеки України не є  винятком. Але, крім традиційних носіїв інформації – книг, в бібліотеці сьогодні широко та активно використовуються можливості мережі Інтернет.
Щоб користувачі мали якісне обслуговування, інформаційно-бібліотечне обслуговування постійно вдосконалюється. Сьогодні доступ до  фондів можна здійснювати через Інтернет, отримувати потрібну інформацію про документи, які є в книгозбірнях. Бібліотеки інтегрувались в мережеве середовище і використовують його як інструментарій для надання найсучасніших послуг своїм користувачам. Бібліотеки еволюціонують в інформаційні центри, інфополіси, урізноманітнюють та збагачують форми і методи реалізації інформаційної функції. Таким чином вони відіграють важливу роль у забезпеченні права кожній людині мати вільний доступ до інформації.
В Інтернет-центрі обласної універсальної наукової бібліотеки ім.Д.І.Чижевського користувачі можуть отримати широкий спектр послуг щодо пошуку інформації з використанням новітнього технічного обладнання. В наш час робота в будь-яких галузях потребує комп’ютерних знань, основ роботи в Інтернеті, з використанням різних програм. Самостійно не всім вдається опанувати комп’ютерні технології. Тож пропонуємо перелік послуг, які можна отримати в Інтернет- центрі бібліотеки.
Просторі зали, зручні робочі місця, можливість роздрукувати інформацію з електронних носіїв прямо у відділі – все це створює комфортні умови для плідної роботи.
Пропонуємо викладачам та активістам нашого міста, представникам громадських організацій замовити залу для проведення вебінарів, тренінгів з використанням інтерактивної дошки.
На період канікул у будь-який сезон можна замовити тематичні, комплексні заходи для школярів; перегляд цікавих відеоматеріалів з практичною частиною на закріплення отриманих знань.
Проводимо навчання з комп’ютерної грамотності в групах, це - тижневі навчання людей поважного віку, під час яких вчимо працювати з текстовими документами, пошуку інформації в Інтернеті, роботі з флешкою, спілкуванню по скайпу, в соціальних мережах, в електронній пошті. Можна записатися й на індивідуальні заняття.
Зараз дуже модно мати свої блоги, виставляти пости про все, що вам цікаво, ділитися своїми думками, самовиражатися, розповідати про свою справу. У нас ви зможете отримати знання про те, як створити блог та наповнювати його інформацією. Створіть свій віртуальний простір для самореалізації!
В житті багато яскравих моментів: весілля, народження дитини, відпочинок, корпоративи та інше. Світлини – це чудова пам’ять про важливі для нас дати. Але набагато яскравішими будуть ваші спогади, коли ви змонтуєте їх у відеоролики та зберігатимете у своїх сімейних архівах. Ми навчимо вас створювати їх аби зафіксувати найкращі моменти вашого життя!
Працюючи в нашому комп’ютерному центрі, ви матимете можливість  отримувати консультації від співробітників відділу в той час, коли матимете в цьому потребу.
В Інтернет - центрі ви завжди зможете знайти навчальні матеріали, переглянути цікаві відео, прослухати аудіозаписи, почитати електронні книги, ознайомитися з цікавими публікаціями, переглянути онлайн журнали тощо.
Також пропонуємо корисні ресурси, за допомогою яких можна  зареєструвати дитину в дитячий садок, оплатити комунальні послуги, придбати квиток на авіа - чи залізничний транспорт та отримати інші послуги.
Сьогодні кожен член суспільства не тільки має право на вільний доступ до інформації, але й реальну можливість отримати її з різних джерел. В бібліотеці можуть працювати і впевнені інтернет-користувачі, і ті, хто тільки опановує навички роботи у всесвітній мережі. Перед нами відкритий всесвіт, ми не обмежені ні в якій інформації, на кожен наш запит можемо отримати відповіді, оперативно відшукати інформацію, яка нам потрібна. Інтернет дає багато можливостей кожному, хто цього потребує. Тож не гайте часу – навчайтеся новому, приходьте до бібліотеки за корисними знаннями!






  Оксана Федоренко,              
 провідний бібліотекар Інтернет - центру
обласної універсальної наукової
бібліотеки ім. Д. Чижевського