Зберігайте спокій

Як навчитися мудро жити? Як по-філософськи підходити до вирішення складних ситуацій? І як при цьому залишатись спокійним і гармонійним? Про все це й багато чого іншого йдеться в книзі Раяна Голідея та Стівена Генсільмана «Зберігайте спокій. Щоденна інструкція з вирішення проблем» (К.: «Наш формат», 2018).

Під одним «дахом» автори зібрали вислови з повчань грецьких і римських стоїків Сенеки, Епіктета, Марка Аврелія, Зенона та інших мислителів, доводячи, що й крізь товщу часу істина залишається актуальною й непохитною. Стоїки вчать: контролюючи власне сприйняття, ми здатні досягти чистоти розуму. Правильно спрямовуючи свої вчинки, ми зможемо діяти ефективно. Вірно використовуючи власну волю, віднайдемо мудрість і розуміння. Якщо розвивати в собі й у ближніх розуміння цих трьох положень, можна наповнити життя стійкістю, сенсом і навіть радістю.
У коментарях до кожної цитати стоїків сучасні упорядники подають власні орієнтири їх осмислення. Під таким кутом зору йдеться про чесноти, смерть, емоції, усвідомлення, стійкість, розв`язання проблем, прийняття, ясність, прагматичність, неупереджену думку й обов`язок, правильні вчинки. Значну увагу стоїки зосереджували на вправах.

Ось лише деякі з висловлювань мудреців:
Є дві речі, що їх людині треба викорінювати в собі: зверхня думка й недовіра (Епіктет);
Коли хто помиляється, то повчи його приязнo та покажи йому його помилку (Марк Аврелій);
Розумніше насміхатися з життя, аніж його оплакувати (Сенека);
Свобода не приходить тоді, коли ти виконуєш бажання свого серця, а тоді, коли звільняєш своє серце від бажань (Епіктет).
Ця ексклюзивна колекція мудрості спонукає до реального входження людських розмислів у життя!
Відділ обслуговування користувачів запрошує всіх до радісного й приємного спілкування з книгою.

Наталія Чуприна, бібліотекар відділу обслуговування користувачів

Ед Кетмелл «Корпорація творців. Як подолати приховані загрози,що вбивають справжнє натхнення»

   Як об'єднати менеджмент та творчість? Які шляхи та методи забезпечать комфортну атмосферу для натхнення та свободи фантазії в компанії творчих людей і одночасно змусить дотримуватися встановлених термінів та запланованого бюджету? Що гарантує випуск кращої в галузі продукції,  що буде приносити власнику компанії стабільний прибуток? Ед Кетмелл, президент найуспішнішого анімаційного стартапу в світі, який змінив уявлення людства про комп’ютерну  графіку в мультиплікації, в книзі «Корпорація творців» ділиться своїм досвідом у формуванні і управлінні  командою  Pixar у співпраці з геніями менеджменту та фінансів -  Стівом Джобсом і Джоном Лассетером. Вони  побудували структуру, яка має всі шанси пережити своїх творців і, можливо, не зіткнеться з труднощами, що спіткали компанію Disney, в якій настали важкі часи після відходу з життя її засновника та керівника.
   Книга зацікавить не тільки усіх шанувальників фільмів компанії Pixar, а й тих, хто бажає створити успішний  бізнес-проект. З неї можна дізнатися, як народжувалися  мультиплікаційні шедеври, поринути в  таємниці організаційних та виробничих процесів. Однією  зі складових успіху продукції своєї компанії Ед Кетмелл вважає дотримання принципу достовірності, оскільки для створення практично кожного фільму групу розробників відправляли у відрядження до країни, де будуть відбуватися основні події майбутнього мультфільму. Для покращення сцен в повнометражному мультфільмі «Рататуй» вони побували на кухні п'ятизіркового ресторану в Парижі, щоб створити достовірну історію «Хоробре серце», вони вивчали шотландські замки, для «Вгору» - побували в Перу і побачили гори, які стали однією з візитівок фільму.
Вас обов’язково зацікавить книга, яка навчить організувати творчу діяльність, результатами якої стануть не тільки високі прибутки, а також креативні, чудернацькі та захоплюючі анімації.

 Юлія Олейніченко, бібліотекар відділу 

 документів з економічних, технічних та природничих наук.

Його Величність Випадок або Чи потрібен Помічній Париж? (водевіль у трьох діях)

Дія перша: Його Величність Випадок

«Часів не вибирають, у них живуть і помирають», – сказав колись поет. І це незаперечна істина. У житті кожного з нас найчастіше вирішальну роль відіграє Його Величність Випадок. Буває, й не помічаємо, як, зрадівши несподіваній удачі або уникнувши, здавалося б, неминучої небезпеки, вимовляємо вже звичну фразу: «Щасливий випадок допоміг». Тож про що це я? Несподівано мене запросили на відкритий обласний фотопленер «Помічна – місто, яке вражає». Захід відбувався в рамках обласної програми «Кіровоградщина туристична» 02-04 серпня 2019 року у 

м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області.

О, Його Величність Випадок! Що він витворяє, що коїть він з людьми. Як збиває їх з наторованого шляху. А, може, навпаки – наставляє на шлях істиний?

Отже, випадок... Ні, не так... Його Величність Випадок! Бо лише випадок може звести в одному місці фотохудожників України з Києва, Запоріжжя, Вінниці, Дніпра, Кривого Рогу, Хмельницького, Одеси, Кропивницького. Не просто звести, а висмикнути з натовпу міст-мільйонників та невеличких містечок і спрямувати траєкторії їх руху до перетину в певній точці, за певними координатами. Зрештою, координати значення не мають, головне, щоб траєкторії перетнулись. 

Дія друга: Весілля Батька Махна чи весілля у Малинівці?

Фотохудожників зі всієї України до м. Помічна запросили невипадково. Світлини митців мають прорекламувати туристичні родзинки Добровеличківщини взагалі та 

м. Помічна зокрема. Історія міста – це історія розвитку залізничного транспорту на півдні Російської Імперії. Саме тут, у Помічній, з’явилась одна з найперших залізничних станцій на теренах Царської Росії. Біля станції виросло поселення, яке отримало назву Герасимівка від імені першого поселенця – колійного обхідника Герасима. Станція Помічна входила до складу Любомирської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. До наших днів зберіглися стіна першого паровозного депо станції, паротяг та урядовий броньований вагон 1917 року побудови, товарні вагони початку минулого століття, у яких перевозили худобу і політв’язнів, дрезини та інша залізнична техніка 19-20 ст. Таких музеїв просто неба в Україні немає.

Але Добровеличківщина відома не тільки своїми унікальними об’єктами промислового туризму. Село Піщаний Брід – батьківщина Галини Андріївни Кузьменко, дружини Нестора Івановича Махна, одного із лідерів анархістського руху в Україні початку ХХ ст. Ця яскрава жінка пройшла буремними шляхами громадянської війни, стала відомим громадським діячем. Познайомилися вони у Гуляй-полі на Херсонщині. Галина Андріївна за фахом була вчителькою, і, користуючись впливом свого чоловіка, посадила усю Херсонську область за парти.

    У селі Піщаний Брід відбулося гучне й багатолюдне весілля Нестора Махна і Галини Кузьменко. Той липневий день 1919 року надовго запам’ятався жителям селища. Старожили піщанобрідці ще й досі пам’ятають і можуть показати всім бажаючим хутір Дареловий та криницю, яка знаходиться на колишньому подвір’ї Кузьменків. При цьому, за оповідками, Нестора Махна так боялися, що ні у Помічній ні, навіть, у найближчих селах не знайшлось священника, який би обвінчав цю пару. Однак весілля за наказом батьків нареченої було гучним – з вистеленими килимами й жбурлянням золотих монет у натовп. 

Тож родзинкою заходу стала реконструкція «Весілля батька Махна» за участі місцевих аматорських колективів та учасників фотопленеру. Фотомитці – народ креативний, – із задоволенням брали участь у переодяганнях. Дехто привіз власні костюми, а дехто убрався в автентичні шати, надані обласним будинком народної творчості та його філіями. Веселий настрій вирував вже в автобусі, особливо коли учасники дійства побачили себе у костюмах. Великою популярністю користувалася дитяча зброя, з якої дорослі дядьки нароком шмаляли одне в одного. Як прокоментував один із учасників заходу: «В автобусі було десять Папандопулів, шість революційних матросів, декілька солдат-білогвардійців, медсестричка і жодного Батька Махна». І ось тут наш автобус зупинили, і до нього увірвалися хлопці з рушницями під головуванням дівчини, яка представилася Марусею Нікіфоровою та суворо запитала, хто ми такі. Я довго не могла збагнути, до чого тут Маруся Нікіфорова. Як виявилось, «мамка Маруся» таки лишила свій кривавий слід в історії міста. Ватажок загону «анархістів-комуністів» «відзначилась» у Помічній розстрілами комсомольців біля стіни першого паровозного депо станції. Тих, хто благав пощадити і падав їй до ніг, безжально вбивала, а тих, хто виявляв сміливість, запрошувала до свого загону. Як і її прототип, пані була досить безкомпромісною: порадившись із «колегами», швиденько об’явила нас «шпійонами-диверсантами» і рішуче потягла на допит до Батька Махна. Дуже грізно прозвучала фраза: «На допит до батька їх ведіть! По газонах не ходіть!».

Махно нас чекав біля стіни першого паровозного депо станції і слухав кобзаря.

У ролі кобзаря виступав голова Помічнянської міської об’єднаної територіальної громади Микола Антошик. За його особистим сприянням і при його безпосередній участі відбувався цей фотопленер. До речі, пан може і не дуже впевнено, але досить вправно грав на бандурі і співав.  Перше враження від Нестора Махна помічнянського розливу – дуже велика схожість з оригіналом. Ось поряд два портрети, знайдіть 10 відмінностей.На цьому, власне, схожість і скінчилася. Не дуже налякані, ми дивилися на батька, а він на нас. Та все ж таки «фейс-контроль» був пройдений, і батько запросив учасників пленеру на своє весілля. 

Через всі залізничні колії з піснями, танцями, жартівливими промовками наречений у супроводі свого загону (очільники обласного департаменту культури, працівники районного та сільського будинків культури, керівництво районної бібліотеки, фотохудожники, керівники туристичних агенцій та я десь збоку) рушив до вагону-музею за нареченою. Чим гучніше співали і танцювали артисти-аматори, чим швидше метушилися фотохудожники у пошуках найкращого кадру, тим більше мене охоплювало відчуття, що я зовсім не в Помічній на вокзалі, а десь на зйомках реміксу фільму «Весілля у Малинівці». Та захід, як справжній потяг, рушив далі за розкладом. У вагоні-музеї «мати» і «батько» Галини благословляли майбутне подружжя, а невгамовний голова Помічнянської міської об’єднаної територіальної громади Микола Антошик проводив екскурсію вагоном-музеєм, переодягнувшись у мундир начальника станції часів кінця Російської імперії.

 Миколу Антошика вважають «батьком» музею. Працюючи на посаді начальника Помічнянської дистанції, він випадково дізнався про те, що у Знам’янській дирекції є старовинний вагон, який збираються списати на металобрухт, та умовив керівництво передати вагон на баланс Помічнянської дистанції колії, щоб створити у ньому музей. 

Всередині музею чимало цікавого: від колекції спеціальних залізничних ліхтарів, яку так і не випросили з Помічної одеські працівники музею залізниці, та діючої моделі грамофону до кашкета провідника-чарівника, одягнувши який можна загадати бажання. І все це дозволяють помацати, потримати в руках, а на території вокзалу розташовані також дрезини, на яких можна покрутити педалі…Можливостей для селфі – без меж… 

Дія третя: Нью-Васюки або Чи потрібен Помічній Париж?

Зіскочивши з дрезини «Чемодан-Вокзал-Росія», весільний потяг на чолі з Батьком Махном несподівано потрапив до Парижу. Так, у Помічній є свій власний Париж... який носить горду назву «Європейський сквер». Треба сказати, що паризький період у житті Махна дійсно був, і був досить важким. Після довгих поневірянь, багатьох арештів, тюрем він потрапив до Парижа у квітні 1925 року без жодної копійки у кишені. Підробляв столяром, теслею, навіть займався плетінням домашніх капців, мешкаючи на квартирі художника і анархіста Івана Лебедєва. У Парижі він розлучився з Галиною та помер у паризькій лікарні від кісткового туберкульозу у віці 45 років.Але під час реконструкції весілля сталося так, що Батько Махно опинився у Парижі набагато раніше, ніж це було в його реальному житті, а точніше, ми всі опинилися в «атмосферному Європейському сквері з копією Ейфелевої вежі», як зазвичай пишуть у рекламних текстах. Вежа була споруджена місцевими майстрами, що працюють на Помічнянській дистанції колії.

Так, атмосфера дійсно була атмосферою Нью-Васюків. Поряд із вежею хаотично понатикувані невеличкі скульптурні композиції: український козак щось там співає янголятку, трохи далі дерев’яні лави і стіл, потім кована лава з написом «я люблю Помічну».

Поодинці всі ці речі може і виглядали б непогано, а разом – кіч. Але чомусь цей сільський кіч не дратував. Може тому, що поряд із репродуктора на відкритій сцені районного клубу лунала французька музика минулого століття, під яку самозабутньо вальсували молоді учасниці фотопленеру. А може і тому, що в усьому цьому «мистецькому неподобстві» відчувалась така нестримна жага краси, така палка любов до свого міста, таке величезне прагнення перетворити його на «місто, яке вражає». Цей сквер нагадував мені живопис в стилі «наївного мистецтва» Піросмані, Приймаченко, Руссо. Іноді, буває, дивишся – примітивно (ну так і жанр – «примітивізм»)… а чомусь приємно. Тож потрібен чи не потрібен Помічній Париж? Та яка різниця! Нехай буде! 

І, взагалі, я зрозуміла одну важливу річ: будь-яка подорож буде прекрасною, якщо брати з собою у дорогу гарний настрій. Ніколи не відмовляйтесь подорожувати, навіть якщо мета подорожі здається нецікавою. Ви не знаєте, що на вас чекатиме за рогом. Життя – це можливості. Якщо є можливість, скористайтеся нею та подякуйте долі за Його Величність Випадок.

Григор’єва Марина,

головний бібліотекар сектору 

«Інформаційно-туристичний центр»

 відділу краєзнавства 

Легенди Львова: було не було

Напевне немає жодного шанувальника сучасної української літератури, кому б не відоме було ім’я Юрія Винничука.

Юрій Винничук є відомим українським письменником, поетом, перекладачем, драматургом, літературним діячем. Живе і працює у Львові. Автор романів «Мальва Ланда», «Цензор снів», «Сестри крові», «Лютеція», «Аптекар». А його роман «Танго смерті» став переможцем конкурсу «Книга року ВВС – 2012». До вподоби читачам і збірка «Ги-ги-и», яка складається з творів, що написані у жанрі чорного гумору й абсурду.

Але особливу увагу читачів хочу звернути на книгу Юрія Винничука «Легенди Львова», видану харківським видавництвом «Фоліо» в 2018 році. Як письменник та краєзнавець автор зібрав під однією обкладинкою все, що вдалося розшукати про унікальне місто у фольклорних записах минулого. Фантастичний світ Львова, населений духами, відьмами, чортами, тісно переплітається в легендах зі світом реальним, в якому живуть історичні особи – королі, бургомістри, чорнокнижники і батярі. Старовинний Львів постає перед нами як унікальне явище світової культури, джерело багатющого міського фольклору та життєрадісного гумору.

Герої цієї книжки – король Данило і блазень Олелько, король Лев і відомий бургомістр Зиморович, львівські відьми і чорти, духи, водяники, скнилівські мудрагелі та сьвірки…Одне слово – давній Львів, де містика невловимо переплітається з дійсністю…

Книга зацікавить всіх, хто закоханий у це місто, часто буває в ньому, чи поки-що мріє про подорож до Львова або ж цікавиться історією стародавніх міст України. Крім того, що видання наповнене чудовим змістом, воно має гарне художне оформлення.

Якщо бажаєте ознайомитися з історією і легендами славного міста Лева  у книзі Юрія Винничука «Легенди Львова» чи ознайомитися з іншими творами автора, згаданими у цій статті, завітайте до відділу абонемента ОУНБ ім.Д.І.Чижевського і  візміть книгу на певний термін додому.
Чекаємо на Вас!

Ольга Шпаченко,

бібліотекар відділу абонемента

Кавові історії бібліотечного надвечір'я (фоторепортаж)

3 серпня, вже традиційно, Бібліотечне надвечір’я пройшло затишно і творчо з ароматом кавових історій та різнобарв’ям виробів майстринь.

До уваги відвідувачів була представлена книжкова виставка ,,Кавові історії”, де охочі мали змогу познайомитись як з художньою літературою так і з виданнями природничими і кулінарними. А яскравий калейдоскоп періодичних видань відкрив читачам екзотичні кавові країни. 

Гості  не тільки дізнались все про каву, а стали співавтором колективного Coffee Art  – зображення філіжанки кавовим розчином. Також відбулися демонстраційні майстер-класи від майстринь ГО “Єлисаветградський узвіз” та виготовлення ляльки-сувеніру з ниток, бажаючі з цікавістю  переглянули книги з хенд-мейду.

Для любителів змістовного кіно о 18.00 в актовій залі  демонструвався  кінофільм “Янгол” (Аргентина, Іспанія, 2018). 
Вдячні всім учасникам і до нових зустрічей на бібліотечному майданчику.

Лариса Яворська,

 провідний бібліотекар

 відділу  обслуговування користувачів

Витончене мистецтво забивати на все

Інакше, ніж через проходження п’яти стадій прийняття (заперечення, гнів, торг, депресія та примирення), вам навряд чи вдасться дочитати книгу Марка Менсона «Витончене мистецтво забивати на все».

Погодьтеся, важко одразу усвідомити і прийняти думку автора, який стверджує, що ваш успіх – це провал, ваш позитивний досвід – це негативний досвід і «прийняття власного негативного досвіду – позитивний досвід». 

І це тільки на тринадцятій сторінці.

Одразу варто попередити, що книга – не про те, як досягти дзену і ніколи не повертатися з нірвани байдужості. Радше навпаки: радикальні висловлювання, приправлені міцними словечками для більшої переконливості у їхній безкомпромісності, мають виключно шляхетну мету – навчити вас «зосереджуватися на правильних речах і правильно визначати

пріоритети». 

Які ж пріоритети для вас правильні – ви обираєте самі, керуючись власними цінностями. Їх, як стверджує Марк, не так просто осягнути, і на шляху до цього вам доведеться розгорнути «цибулину самоусвідомлення». 

Проте не бійтеся, ви не самі на цьому шляху: авторові дотепні, відчайдушні, щирі історії про власне життя, філософські й суб’єктивно-прагматичні висновки про соціальний та підприємницький досвід складуть вам компанію на кілька мотиваційних вечорів у відділі обслуговування користувачів. 

Цитата з книги: «Щастя приходить тоді, коли проблеми розв’язуєш. […] Якщо ви уникаєте проблем або відчуваєте, що у вас проблем нема, ви стаєте нещасними. Якщо ви відчуваєте, що у вас проблеми, яких ви не можете розв’язати, то також стаєте нещасними. Секретний складник – це розв’язання проблем, а не їхня відсутність».

Фото і текст – Юлія Ярова,

бібліотекарка І категорії

відділу обслуговування користувачів

Фітотерапія та її рецепти

 «Ваша їжа повинна бути ліками,

                                    а ваші ліки – їжею»

                                                                Гіппократ

   

         Людина стане більш здоровою та зробить своє життя більш щасливим, якщо щоденно буде споживати те, що дарує природа. Дослідники визначили, що народи стародавнього світу використовували майже 21 тис. видів трав. Уже на ранніх стадіях розвитку людства трави були не тільки джерелом харчування людей, а ще й засобом лікування хвороб у народній медицині, а пізніше – у фітотерапії.

    У старовинному переказі йдеться про те, як давньоіндійського лікаря Чараки вчитель відправив у ліс принести декілька абсолютно некорисних рослин, але Чараки не зміг виконати завдання вчителя, не знайшов жодної некорисної рослини. Як писав американський філософ Р. Емерсон, «навіть будь-який бур’ян – це рослина, користь якої ще не розкрита». Кожна рослина дарована нам природою на благо, а завдання людини – правильно зрозуміти її призначення.

     Фітотерапія ховає у своїх тисячолітніх таємницях прадавній досвід мудрої людини, її хисткі щаблі пізнання навколишньої природи, багатогранного світу живого взагалі і людини зокрема. Зародження науки фітотерапії слід шукати у рослинних продуктах харчування первісної людини: плодів дикорослих садів, дикої городини, а також у поступовому наближенні до цілющих рослин як до магічних оберегів і ритуалів. Цей процес був вельми складним, часто небезпечним і надзвичайно тривалим, адже і сьогодні вивчається лікувально-профілактична дія окремих груп, родин і рослин, які мають традиції тисячолітнього використання.

    У книзі відомого українського фітотерапевта Є.С.Товстухи Фітотерапія / Євген Степанович Товстуха. - К.: Оріяни, 2000. – 432 с. наведено детальний опис 269 цілющих лікарських рослин, які споконвіку застосовує український народ для лікування та профілактики численних недуг. Вагомим науковим потенціалом та щоденною діяльністю лікаря-практика автор неспростовно доводить, що фітотерапія належить до універсальних лікувальних засобів живої природи. Зокрема, у книзі висвітлюється питання фітотерапевтичного захисту від згубної дії радіації, яке сьогодні турбує кожного, хто небайдужий до власного здоров’я.

      Як продовжити життя без хвороб?  На це питання відповість книга відомого американського доктора медицини Майкла Грегера Як не померти передчасно. Їжа, яка відвертає та лікує хвороби / Майкл Грегер, Джин Стоун; Пер. З англ. В.Горбатька. - К.: Вид група КМ-БУКС, 2018. – 512 с. Автор докладно розповідає, як можна не лише запобігти появі більшості поширених недуг, а й здолати їх, якщо людина вже захворіла.

Спираючись на велику кількість експериментальних і статистичних даних, він описує особливості перебігу тієї чи іншої хвороби, чим вона найчастіше зумовлена і чим загрожує, радить, яким харчам слід надати перевагу, а від чого краще відмовитись.

Лікувати не хворобу, а конкретну людину – головний принцип народної нетрадиційної медицини. Її головна ціль – боротись за здоров’я, а не проти хвороб. Її завдання – навчити організм боротися з негативним впливом навколишнього середовища, стимулювати захисні функції та відновити втрачений баланс. В науково-популярному виданні Современная энциклопедия народной и нетрадиционной медицины. Часть 1 Целебные растения. Методы и способы лечения  //А.И.Пашковский, Т.П.Гарник, В.М.Мельник та ін./Житомир: Рута, 2016, 759 с. розглядаються можливості та досвід застосування методів та способів лікування хвороб нетрадиційної медицини; особливості лікарських рослин та злаків, овочів, фруктів та ягід, дерев та кущів. Заготівля сировини, зберігання та способи приготування ліків на рослинній основі. Докладно описуються косметичні властивості цих культур та їх використання для косметичних та лікувальних процедур.

        Відчуття  радості життя в нас з’являються, коли здорові не тільки ми самі, а й наші рідні та близькі, коли все добре в нашому оточенні. Мета  книги Терещука А.І. Лікарські рослини. Сокотравник / - Рівне, 2016. – 107 с. - звернути увагу читачів на можливість і необхідність використання лікарських рослин як ефективного лікувального і профілактичного засобу, ознайомити з активно діючими біологічними речовинами рослин, довести, що лікарські рослини при багатьох хворобах є не допоміжним, а основним засобом лікування. В опис включені нові сучасні лікарські рослини (амарант, золотий вус, кадило, мурайя, стевія), а також багато уваги приділено широковживаним городнім культурам (капуста, картопля, цибуля, часник та ін.).

   Про чудодійні властивості звичайного чаю та трав’яних настоїв, які здатні оздоровити людський організм, вас ознайомить книга Керолайн Доу Целебный чай от 1000 болезней. Проверенные рецепты чаев и сборов, которые возвращают здоровье / - Харьков: Клуб семейного досуга, 2015. – 272 с. Ви дізнаєтесь, як правильно готувати, змішувати та використовувати трав’яні настоянки та як вирощувати необхідні лікарські рослини. Книга містить інформацію про різні види чаю та їх користь для здоров’я, а також як пити чай та трав’яні настоянки з метою попередження захворювань.

     Дерева, кущі, трави завжди з успіхом використовувались і використовуються нашим народом для профілактики і лікування тіла і душі людини. Представлені вашій увазі книги можуть бути корисними широкому колу читачів: спеціалістам, народним цілителям і всім тим, хто бажає зміцнити своє здоров’я.

Олена Коровіна,

 бібліотекар відділу документів

з економічних, технічних та природничих наук

Зверніть увагу на книгу Деніел Сміт “Думати, як Стів Джобс”

      “Ваш час обмежений, не марнуйте його на спроби жити чужим життям. Не дайте гомону чужих думок заглушити ваш власний внутрішній голос. І, найважливіше, наберіться сміливості йти за своїм серцем та інтуїцією”, – так писав Стів Джобс, звертаючись до своїх сучасників.

Спосіб, у який мислив видатний винахідник Стів Джобс, був інакшим, ніж у решти людей. Він володів неймовірною здатністю знати, чого хочуть люди, навіть раніше, ніж вони самі це розуміли. Співзасновник Apple і засновник NeXT Стів Джобс завдяки своїм революційним поглядам дав поштовх до створення нового ринку персональних комп’ютерів. І вже одного цього було достатньо, щоб забезпечити йому значне місце в історії ХХ століття.

Він умів чітко формулювати свої бажання й отримувати приголомшливі результати, вигідно продавати свої ідеї і, досягши успіху, втримуватися на вершині.

З цією книжкою ви відкриєте для себе захопливий світ найвидатнішого винахідника й бізнесмена сучасності. Тож давайте знайомитися з його справами та думками, занурюючись у внутрішній світ цієї непересічної людини. А здійснити це можна у відділі документів з економічних, технічних та природничих наук. 

Наталія Івахнюк,

бібліотекар відділу документів

 з економічних, технічних та природничих наук

Літо, подорож і мрія!

 

    Коли надворі стає все спекотніше, хочеться взяти з собою у парк чи на море щось легке та приємне. «Мексиканські хроніки» (Х.,2016) Макса Кідрука – це легкий і захоплюючий роман про мандрівку країною Мрії. Завдяки цьому роману автор здобув першу письменницьку славу, отримавши другу премію на всеукраїнському конкурсі «Коронація слова». Він завзятий мандрівник, який побував у понад 30 країнах світу.  

   «Мексиканські хроніки» - це розповідь про велику мрію, зухвалу і абсурдну, яка на перший погляд здавалась нездійсненною, але врешті-решт Молодий українець, йдучи за безумним покликом серця, поїхав на інший континент, за двадцять тисяч кілометрів від дому і наодинці пройшов Мексиканські Сполучені Штати від Тихого океану на заході до Карибського моря на сході. Читаючи цю книгу, ти разом із автором пліч-о-пліч повністю поринаєш в усі події, а звуки, гамір навколишнього світу тобі не заважають. Здається, що навколо тебе ходять мексиканці, лунає невідома тобі досі мова, а сонце пече, мов навіжене, хоча за вікнами українська осінь чи зима…     

   Із книги ми багато дізнаємося про саму країну, про пам’ятки, про кухню. Подорож видалась  позитивною, закінчилась добре. Читаючи книгу, ми наче самі подорожуємо Мексикою. Роман написаний дуже дотепно, багато жартів, епітетів, читається на одному подиху. На власному прикладі автор хоче показати, що мрії здійснюються. Мрійте і йдіть до своєї мети,  не зважаючи ні на що!

Людмила Позняк,

 бібліотекар відділу абонемента. 

Шпигунка

Пропонуємо вашій увазі роман «Шпигунка» – захопливу книгу відомого бразильського письменника Пауло Коельйо. Автор пройшов нелегкий життєвий шлях, має досить багатий досвід і незвичне світосприйняття. Його книжки перекладено 81 мовою світу, тиражі сягнули понад 200 мільйонів примірників.

Чим же цікава ця книга? Передусім тим, що сюжет роману заснований на реальних подіях із життя  однієї з найзагадковіших жінок в історії – танцівниці Мата Харі. Для втілення свого задуму – написати цей твір – автор достеменно вивчав документи й нечисленні листи, щоб зрозуміти події того часу та розкрити таємниці Мата Харі.

Коельйо привідкриває завісу, та чи вдасться читачу дізнатись, ким насправді була Мата Харі?  Якою особистістю вона була? Чого насправді хотіла в житті? Кого любила? Що призвело до трагедії? 

Про все це ви дізнаєтесь після прочитання роману, тож запрошуємо до відділу обслуговування користувачів.

Бажаємо приємного дозвілля з книгою!

Наталія Газель,

бібліотекар відділу обслуговування користувачів

Генрі Мінцберг “Анатомія менеджменту. Ефективний спосіб керувати компанією”

    Генрі Мінцберг – професор, викладач курсу менеджменту в Університеті Макгілла, відомий канадський дослідник структури організацій і організаційної поведінки, автор низки книжок про менеджмент, які стали класикою бізнес-літератури.
    Книга Генрі Мінцберга – одна з найґрунтовніших праць про природу управлінської професії. Це дослідження про організації, над яким автор працював протягом останніх 20 років. Це спостереження над тим, як працюють менеджери, як вони ухвалюють рішення, розробляють стратегії та структурують себе. Це важливі міркування про науку й мистецтво менеджменту.
    Дана класична робота буде цікавою й корисною керівникам усіх рівнів – і сьогодні, і в майбутньому. Тож запрошуємо до відділу документів з економічних, технічних та природничих наук.

 Наталія Івахнюк,

бібліотекар відділу документів 

з економічних,технічних

 та природничих наук

Бути матір’ю

  

    Я ніколи не була прихильницею «жіночих» романів, на кшталт легкого читання про кохання-зітхання. Та й відзнаки різних поважних літературних конкурсів мене не дуже зачіпали.
   Але книга американської письменниці, журналістки, авторки бестселерів за версією «The New York Times» Сари Джіо «Ожинова зима» (Х.,2017) потрапила мені до рук тоді, коли не вистачало саме такої книги - з красивою, загадковою назвою і таким же прекрасним фіналом. Ця книга полонила мене з першої сторінки і я цілком поринула в цю чудову історію. Цей роман  - ода материнській любові, в якій поєднується захоплююча жіноча проза і майстерно виписана детективна історія з присмаком містики.
   По-справжньому жінка стає щасливою тоді, коли відчуває життя всередині себе. Проте не кожній вдається вдосталь насолодитися цим гармонійним відчуттям. Авторка присвячує свою книгу «всім на землі матерям, особливо тим, кому довелося сказати своєму маляті «прощавай». Але торкається вона всіх, адже втрата рідної людини - це завжди трагедія, яку непросто пережити. Про тяжкість втрати найдорожчих, «нероздільну тугу», про кохання, падіння і спокуту майстерно розповідає авторка Сара Джіо.
    Це історія двох, на перший погляд, таких різних жінок, об’єднаних материнством, а можливо і не тільки... Талановита репортерка Клер Олдрідж працює в одній з газет Сіетла, власником якої є сім’я її ж чоловіка. Намагаючись опанувати себе після страшної трагедії - втрати дитини, вона отримує завдання - написати про хуртовину 1933 року, пізнє весняне похолодання, так звану першотравневу «ожинову зиму».
    Вона гадала, що це найнудніше завдання, але вирізка з газети, позначена 7 травня 1933 року про зникнення трирічного хлопчика із Сіетла, Деніела Рея, позбавила її спокою. Після тривалих пошуків дівчина знаходить історію про матір та її трирічного сина - Віру та Деніела Рей. Матір виховувала сина сама, жили вони бідно, тому Віра була змушена важко працювати. Однієї ночі вона вкладає свого синочка спати і вирушає в нічну зміну до місцевого готелю, де працює покоївкою. Повернувшись з роботи, виявляється, що травнева хуртовина вкрила місто снігом, а її хлопчик зник. Втеча? Викрадення? Безліч питань і жодної відповіді. На замерзлій вулиці Віра знаходить улюблену іграшку свого сина - ведмедика, але більш ніяких слідів на замерзлій дорозі немає. Проте Віра не звикла здаватися, вона зробить все, щоб знайти зниклого синочка.
    Клер з перших сторінок книги закохує в себе своєю харизмою і наполегливістю. Розслідування дається їй нелегко, але вона дізнається багато цікавих, а іноді шокуючих фактів. Можливо, Деніел живий і живе десь навіть у Сіетлі? І Клер цілком поринає в розслідування цієї таємничої історії.
   Сара Джіо майстерно зв’язує долі героїнь, які виявились тісно поєднані. Оце вміння переплітати минуле з майбутнім, при цьому зберігаючи ясність для читача, доводить до тремтіння і тримає в постійній напрузі. Адже спостерігати, як минулі помилки, таємниці, вчинки героїв впливають на теперішні відносини - завжди цікаво.
   Розслідуючи історію про зниклого хлопчика, Клер дає волю почуттям. Вона відпускає минуле і зізнається собі у тому, що досі кохає свого чоловіка. Вона усвідомлює, що занадто довго жаліла себе, живучи лише гіркими спогадами. А також те, що втрата дитини – це не лише її особисті біль і трагедія, але й її чоловіка. У фіналі жінка з’ясовує, за яких обставин усе трапилося, як склалося життя дорослого Деніела і чому Віра Рей завжди «знаходилась» поруч із нею. Про все це ви дізнаєтесь, коли прочитаєте цей відвертий, захопливий роман-лабіринт  про щастя, біль і кохання. 
Запрошуємо до відділу абонемента.

Лариса Бондар,

 бібліотекар відділу абонемента.

У відділі обслуговування користувачів розпочався сезон літніх таборів (ФОТОРЕПОРТАЖ)

У червні 2019 року відділ обслуговування користувачів традиційно долучився до програми літнього відпочинку дітей «Бібліотека – острів фантазії і творчості».

3 червня збірна НВО ЗОШ І-ІІІ ст. №24-ЦДЮТ «Оберіг» мандрувала «Стежками Артура Конан Дойла». Учасники й учасниці поділилися своїми враженнями про творчість письменника, дізналися нове та звісно змогли спробувати себе у ролі найвідомішого британського детектива – Шерлока Холмса. Для цього вони користувалися дедуктивним методом, щоб завершити прислів’я і помітити зникнення предметів; дотримувалися мовчанки, щоб відгадати персонажів, а також багато рухалися і просто добре проводили час. Шерлок би пишався!

***

Найпопулярнішим заходом цього сезону у відділі став літературний калейдоскоп «У дружбі з книгою» – комплексний захід, що розвиває уважність, кмітливість, ерудицію, вміння спостерігати, працювати у команді та підтримує позитивний настрій. Це можуть підтвердити команди "Навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів, ліцей "Сокіл", центр позашкільного виховання Кіровоградської міської ради Кіровоградської області», КЗ «Навчально-виховне об’єднання природничо-економіко-правовий ліцей - спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8 – позашкільний центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» та КЗ «Навчально-виховне об'єднання - "Спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І ступеня "Гармонія" - Гімназія імені Тараса Шевченка - Центр позашкільного виховання "Контакт" Міської ради міста Кропивницького Кіровоградської області». Адже їм підкорилися всі чотири стихії, банк казино «Що? Де? Коли?» і персонажі казок та мультфільмів.

***

7 червня команди ліцею «Сокіл» та ЗОШ І ступеня № 37 знайомилися із «Великими правами маленької людини» і навіть побували суддями у вирішенні спорів між Слоном та Жирафом. Супутницями у світ прав для них стали спеціалістки Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги – Олена Шишкарьова, Ольга Салоїд та Анастасія Шепеленко. За словами експерток, ці маленькі судді цілком можуть стати дорослими і справедливими вирішувач(к)ами спорів.

  Показ мультфільму «Урок справедливості-2» здійснено в рамках реалізації грантового проекту «Підвищення обізнаності дітей з діяльністю судів» за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Нове правосуддя». «Урок справедливості-2» ініційований Асоціацією розвитку суддівського самоврядування України за підтримки Ради суддів України.

Сезон тільки розпочався – і нас очікує ще багато книг і літніх пригод.

Авторка тексту і фото – Юлія Ярова,

бібліотекарка І категорії

відділу обслуговування користувачів