вівторок, 3 квітня 2018 р.

Серія “Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей”


Шановні користувачі! Зверніть увагу на книги з серії “Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей: О.Опанасенко «Нікола Тесла», Ю. Потерянко «Альберт Енштейн». М. Сердюк «Стів Джобс», М.Сердюк «Коко Шанель». Це — унікальна, незвичайна серія. Вона написана в захоплюючій і доступній формі. Її можуть читати як діти, так і дорослі. Головні герої книг — відомі, найуспішніші люди, які досягли видатних результатів завдяки наполегливій праці та невичерпній вірі у свої сили. 

       
         На прикладі життя цих великих особистостей книги дають можливість зрозуміти, що визначний успіх не приходить сам собою, він підвладний лише тим, хто  багато та плідно працює.      
 Шановні кропивничани, діти та дорослі, якщо Вас зацікавили дані книги і Ви хочете більше дізнатися про життя та досягнення  цих видатних людей, то запрошуємо до відділу документів з економічних, технічних та природничих наук обласної універсальної  наукової бібліотеки ім. Д.І Чижевського.

     Наталія Івахнюк, бібліотекар відділу документів з економічних, технічних та природничих наук
                                                                          

Тімоті Ферріс «Працюй чотири години на тиждень»


Хоча б раз у житті Ви замислювалися над питанням: «Чому так мало часу я займаюся тими справами, які мені дійсно подобаються, і так багато часу витрачаю на рутинну роботу? А як було б добре відпочити з сім’єю, зайнятися улюбленим хобі, розважитися з друзями або відвідати якійсь цікавий захід…» Якщо такі думки приходять все частіше, тоді книга Тімоті Ферріса «Працюй чотири години на тиждень» допоможе Вам раціонально і з користю розподіляти робочий час, організувати Ваші завдання та справи  таким чином, щоб не тільки все встигати, але при цьому, щоб залишалося багато вільного часу. Але хай не вводить Вас в оману назва книги, вона не для лінивих,  вона для цілеспрямованих людей, тих, хто здатен докласти зусиль, щоб працювати мінімальну кількість годин, але з максимальною ефективністю. Автор розповідає про принцип якого дотримується сам -  «викладайся на 200% і отримуй віддачу на 300%». А як реалізувати це, Тім Ферріс ділиться на сторінках книги та в доступній формі, на прикладах, розповідає якими способами цього досягнути. Книга містить дієві поради, які легко адаптуються під будь-яку професію і вимагають небагато зусиль та сили волі.  Їх спроможний реалізувати кожен, хто чітко поставив перед собою мету бути щасливою людиною, а отже радіти кожній миті життя, адже радість – більш практичний синонім слова «щастя».  Спробуйте скористатися порадами з тайм-менеджменту, шукайте те, що приносить Вам радість. Станьте людиною незалежною  від оточення, людиною, яка змінила дизайн способу життя.
Якщо вас зацікавила ця книга, запрошуємо до відділу документів з економічних, технічних та природничих наук.

Олейніченко Юлія,
бібліотекар відділу документів з економічних, технічних та природничих наук 

понеділок, 19 березня 2018 р.

Стежками рідної землі


     Книги, читачі, виставки нових надходжень, масові заходи, презентації - цей перелік можна продовжувати нескінченно, оскільки все це будні бібліотеки. Проте поряд з напруженою працею колектив обласної бібліотеки ім. Д.І. Чижевського вміє гарно проводити своє дозвілля.
      
Вже не перший рік, а починаючи з 2005 року,за ініціативою директора бібліотеки О.М.Гаращенко було започатковано відзначення професійного свята - Всеукраїнського дня бібліотек - виїздом всього колективу до історико-культурних центрів України. За ці роки ми мали задоволення побачити найкрасивіші місця України: урочище Холодний Яр, що стало осередком визвольної боротьби Холодноярської республіки (1919-1922рр.), Дуб Максима Залізняка, Троїцьку церкву Мотронинського монастиря; побували в столиці гетьманської держави - м. Чигирині; відвідали Кам'янський державний літературно-меморіальний музей О. Пушкіна та П.І. Чайковського; перлини  садово-паркового мистецтва — Софіївський парк в Умані та дендропарк "Веселі Боковеньки" Лебединський монастир та комплекс пам'яток античного міста-держави Ольвії; музеї Корсунь-Шевченківського заповідника.
Звичайно незабутньою була перша поїздка колективу, а саме в Уманський дендропарк “Софіївку”, яку ми і сьогодні згадуємо з подихом і з усмішкою. За час дороги наші автобуси декілька разів виходили з ладу: і пробите колесо, і заміна карбюратора, а потім заміна одного автобуса і врешті решт один автобус на зворотній дорозі остаточно вийшов з ладу. Розмістивши 80 осіб в  сорокамісний автобус, ми доїхали додому вже після десятої години вечора. Але сьогодні всі незручності забулися, а залишився в спогадах незабутній Софіївський парк, найвидатніша пам’ятка садово-паркової архітектури України кінця XVIII століття. Парк, який захоплює своєю красою, багатий різноманітними деревами і кущами, привезеними з різних куточків світу, фантастичними скелями, гротами, каскадами, озерами, підземними річками та тунелями. “Софіївка“ прекрасна будь-якої пори. Йдеш по парку мов зачарований, відкриваєш для себе щось незвичайне і розумієш як сильно кохав граф Потоцький свою дружину Софію, щоб створити таку красу природи, що втілює в собі неповторність і загадковість жіночої краси.

Нині на території парку ростуть близько 1000 дерев та чагарників із Європи, Азії, Америки. З роками парк не старішає, відчуваєш позитивну енергію, що випромінює ліс, а завдяки старанням працівників в ньому останнім часом поселилось багато казкових героїв та дивовижних тварин. Від усього віє містикою, загадковістю. Начебто потрапляєш у чарівну казку.
Кожного року в своїх мандрівках ми відкриваємо для себе нові куточки та сторінки з історії нашої України. Особливістю всіх поїздок була присутність людей, з якими щодня зустрічаєшся на роботі,  здороваєшся, перекинешся декількома словами, але фактично ми не знаємо один одного, тому,що колектив налічує більше 120 осіб. А в поїздках люди відкриваються з іншої сторони. Ми краще дізналися  один про одного: вподобання та інтереси. Разом раділи принадам осінньої природи рідного краю, захоплювалися експонатами музеїв,  були вражені історичними фактами і звичайно, незважаючи на втому, повернення додому завжди супроводжувалось  піснями під баян.


    
“Софіївка” неповторна і незабутня, але багато з нас і не здогадується, що поряд з Кропивницьким, всього за 70 км знаходиться казковий дендропарк “ Веселі Боковеньки “, що розкинувся на 109 гектарах українського степу. Парк був заснований  в 1893 році юристом, любителем-садівником Миколою Давидовим. Екскурсоводи розповідають, що на створення парку Давидова спонукало нерозділене кохання до його сусідки Ганни Бурдзункевич, доньки місцевого поміщика. Дівчина обрала іншого та вийшла заміж, а невдовзі померла. Саме на честь своєї коханої Давидов заклав парк, якому присв'ятив всього себе і ніколи вже не одружувався. Для роботи над садом йому знадобилося 30 років.


     Заслуговує на окреме     згадування і остання наша поїздка  восени 2017 року. У Черкаській області Тальнівського району є невелике село Легедзине.
Свою широку популярність в Україні та за її межами воно набуло завдяки виявленому тут поселенню трипільської культури. Саме тут знаходиться найбільше трипільське поселення в Європі, котре займає площу 450 гектарів і у 3 столітті до нашої ери тут проживало 15 тисяч чоловік. Приблизно 3 тисячі споруд були розміщені по колу, яке зменшувалося до центру. Саме поселення було огороджене високими рукотворними валами, які забезпечували цьому захист від ворожих племен. Шкода, що розкопки трипільської культури держава востаннє фінансувала в 1994 році. Відтоді і до сьогоднішнього дня це роблять небайдужі іноземці, а також приїздять з Німеччини науковці для участі в розкопках і дослідженнях. Все цінне, що знаходять під час розкопок, переносять до музею, в якому зберігаються речі котрим понад 5000 років: кераміка, знаряддя праці, побутові речі та фігурки(глечики, чаші, миски, казанки). Дуже багато загадок і запитань, на яких поки що немає відповідей. Чому трипільці, проживши 50-70 років в своїх домівках, спалювали їх і мандрували далі? Що означають маленькі копії домівок? Це оберіг чи як пам’ятка ? Чому був такий малий вік у трипільців? Всього 25-30 років. Чому не знаходяться поховання трипільців?

   Більшу частину життя кожен з нас проводить на роботі, тому колектив стає однією родиною. І важливо, щоб вона була дружньою і міцною, тож ми щоразу й переконуємось у тому, що ніщо так не зближує людей, як спільно проведене дозвілля, особливо колективні мандрівки.
Лариса Коваленко, голова профкому обласної універсальної наукової бібліотеки ім.Д.І.Чижевського

середа, 21 лютого 2018 р.

«Мій тато став зіркою» до Дня вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні


«Мій тато став зіркою» Галини Кирпи - зворушлива оповідь маленької дівчинки, тато якої загинув на Майдані. Дівчинки, якій важко змиритися з тим, що тато вже не пригорне її міцно-міцно, не малюватиме з нею тополю аж до неба, не побачить її маленької сестрички. Героїня книжки роздумує про зовсім недитячі теми: смерть, барикади, «гради» та біженців. А полеглий за правду тато світить їй із неба яскравою зіркою…
У головної героїні є двоюрідний братик Павлусь, який постійно її підтримує і заспокоює. Під час відпочинку в саду діти розмовляють про війну. Говорять про те, як добре бути голубом. Щоб не знати слова «війна». Але що робити тому, хто знає?

«Аж тут Павлусь бере прутика і величезними літерами виводить ним на піску якесь слово.
Оце тобі ВІЙНА, - каже він. – А тепер зітри його.
Я тим самим прутиком, ніби гумкою, стираю слово. І гарненько розгладжую пісок. Нехай хтось скаже, що тут було щось написано! Та з такими, як Павлусь, ніяка війна не страшна».
Павлусь багато знає про танки, гради й гармати. Він дуже обурюється, що хтось додумався називати танки «Тюльпанами», «Акаціями», «Гвоздиками». На думку хлопчика, такі назви можна давати хіба що цукеркам.
Ще одна героїня твору – дівчинка Юля, яка приїхала зі Сходу Україні, «з самого Щастя». Юля плаче за своїм руденьким котиком та Павлусь її заспокоює, він певен, що котик живий.
« - Ти не розумієш, - сказала вона. – Там стріляють. Знаєш, як це страшно? Можуть убити кого завгодно, і нічого за  те не буде.                                                                                                    - Це ж як-не-як котик, - стояв на своєму Павлусь. – Знаєш, який він моторний? Заховається собі в підвал і врятується. Чи в бомбосховище».
Одного разу головна героїня показує Павлусеві на небі яскраву зірку і говорить, що то її тато.
«Павлусь довго дивиться то на зірку, то на мене, немов хоче упевнитись, чи я з нього не кепкую. А тоді каже: - Добре тобі… - Павлусь на хвильку замовкає, ніби думає: казати чи ні. Та потім каже:-А мій на війні… Ну, це там, де гинуть… - Твій теж стане… - починаю я і прикушую язика.  Мені раптом стає страшно. Я згадала, як уранці по радіо передавали про дванадцятьох загиблих під Луганськом. Вони підірвалися на міні. А що, як серед них і Павлусів тато?! Та навіть якщо й не Павлусів, то чийсь! Однак – ТАТО!»
Хлопчика засмучує те, що його сестра не завжди може бачити свого тата.
«Але насправді мені хочеться сказати, що я свого тата бачу частіше, ніж завжди. Я бачу його, коли захочу. Досить мені тільки заплющити очі, як він зявляється переді  мною. Усміхнений і щасливий. Я навіть чую, як він шепоче мені на вухо: «Доцю, сонечко, ми переможемо…»                                                                                                                                         І лише очима можна сказати: «Ти назавжди зі мною, тату!»
Цю та інші книги, присвячені подіям Революції Гідності й АТО, можна взяти у відділі абонемента обласної бібліотеки ім. Д.Чижевського.

Наталія Білаш, завідуюча відділом абонемента

четвер, 25 січня 2018 р.

Бій під Крутами – погляд через роки

Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
“На порох стерти, перебити!” —
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей - не перемогти! 
Ці рядки український поет Микола Луків присвятив подвигу української молоді – студентам і гімназистам – які 29 січня 1918 року прийняли нерівний бій з більшовицькою навалою біля станції Крути, що між Бахмачем та Ніжином, та поклали найдорожче на вівтар свободи – власні життя.
Бій під Крутами – одна з тих сторінок історії, що привертають увагу суспільства, та в яких завжди переплітається правда із вимислом, міфами та спробами політичних спекуляцій.
Та одне беззаперечне, що подвиг студентів-крутян став символом мужності та беззастережної любові до своєї Вітчизни. За часів радянської влади, про бій під Крутами забули на довгих 70 років, до отримання Україною незалежності. Тільки в останні роки історики почали активно вивчати наявні матеріали. І хоча зараз виникає більше питань, ніж відповідей, незмінним залишається один факт: битва під Крутами – одна з визначних сторінок історії України, яку ми маємо пам’ятати.
До дня вшанування пам'яті Герої Крут у відділі обслуговування користувачів в
ОУНБ ім.Д.Чижевського експонується книжкова виставка: «Бій під Крутами – погляд через роки».
Відвідувачам бібліотеки представлено підбірку книг та періодичних видань,
присвячених цій трагічній даті.

       
Запрошуємо усіх бажаючих до перегляду виставки.

Наталія Гризоглазова, провідний бібліотекар відділу обслуговування користувачів.

середа, 3 січня 2018 р.

Розваги в Інтернет-центрі

    Напередодні Новорічних свят в бібліотечний Інтернет-центр завітали вихованці комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей” Кіровоградської обласної ради. Для них працівники Інтернет-центру підготували цікаву програму: спочатку усі переглянули цікаві варіанти найнезвичайніших і красивих бібліотек світу, потім переглянули фрагменти яскравих Новорічних фільмів, врешті пограли на віртуальних музичних інструментах та складали онлайн-пазли новорічної тематики. 
А на згадку про своєрідний День інформації про Новорічні свята гості отримали оригінальні солодкі подарунки.
Ірина Кучеренко, завідуюча Інтернет-центру.

пʼятниця, 20 жовтня 2017 р.

Секрети «Колоритних мандрівок», або 5 лайф-хаків успішних презентацій

Кажуть, єдиний спосіб набратися досвіду, і при цьому не постаршати – це подорожувати. За численними соціологічними дослідженнями, та й просто розмовами в побуті, можливість відпочивати подорожуючи – це один з показників високої якості життя наших співгромадян. Але, на жаль, не всі можуть дозволити собі відпочинок навіть в Україні, не кажучи про закордонні поїздки. Тож недарма величезним попитом користуються медіапродукти туристичного напрямку: теле- і радіопередачі, Інтернет-блоги, яскраві високополіграфічні журнали. В обласній бібліотеці ім. Д. Чижевського вчасно визначили цю популярну тенденцію і запропонували «живі» зустрічі з мандрівниками, з тими, хто не просто вміє відпочивати, але й досить талановитий у здатності передати емоційні враження від відвідин інших місць. Йдеться не лише про країни далекого зарубіжжя, незвіданими для багатьох залишаються «терра інкогніто» навіть райони неподалік Кропивницького. За понад 5 років, відколи проходять зустрічі циклу «Колоритні мандрівки» у відділі мистецтв, насамперед, це завжди аншлаг в залі, один з тих заходів, де важко відшукати вільний стілець. А по-друге, постійні учасники віртуально відвідали десятки країн світу – від Китаю та Сахаліну до Іспанії, від Ісландії до Ємена. За цей час змінився не лише рівень заходу: змінилися слухачі, яких вже не просто цікавить «ось ця вулиця, ось цей будинок», а й які історичні події відбувалися в цьому місці, чи з якою видатною особистістю пов’язана ця будівля. Це накладає велику відповідальність на спікерів, адже треба володіти великим пластом інформації, щоб відповісти на всі питання. Тож саме тому бібліотечні «Колоритні мандрівки» завжди гарантують високу якість  поданого матеріалу, і головне, уже мають постійних учасників. А це, погодьтеся, в нерелігійному чи неполітичному зібранні зробити дуже важко.
Нещодавно відбулася чергова зустріч в рамках «колоритних мандрівок» - з подружжям Лебєдєвих, під час оповіді яких в залі не було де яблуку впасти. В наш час миттєвої доступності інформації – від телефона до Інтернету – важко когось здивувати фотографіями заморських пейзажів. Тож як їм вдається тримати увагу величезної аудиторії понад півтори години, щоб ніхто не відчув ні плину часу, ні втоми від масиву вражень. Отже, це:
1.     1. Знання, знання, знання... Чи багато хто з вас, навіть кожного дня, з року в рік, проходячи повз якусь «будівлю з історією» та навіть незвичне деревце цікавився: а що це?. Хто побудував і коли, хто тут жив і т.ін. Багатьом зазвичай навіть не згадати про колір стін, не кажучи про архітектурні особливості на кшталт маскаронів. Юрій і Лариса Лебедєви презентують не просто фотографії будівель, ландшафтів – це ґрунтовна розповідь, яка інколи навіть ілюструється місцевим фольклором. І не завжди про це можна дізнатися власне на екскурсії. Доводиться гортати томи книг, гори веб-сайтів. Це як елемент 3Д-малюнку: не там станеш і ефекту вже немає. Тож для успішної презентації треба знати багато:)
2.     Художні фотографії. Здається, ну що такого, у кожного в телефоні є фотокамера. Натиснув на кнопку і маєш купу знімків. Проте не всім дано бачити поглядом фотохудожника. А споглядати талановиті фото це ще й естетичне задоволення.
3.     Орієнтованість на всіх. От скажіть, чи важко втримати увагу аудиторії, якщо молодій мамі з малям показати фото кумедної тваринки, батькові – фото футбольного стадіону чи гірської надзвичайно якісної автомагістралі. А бабусі з дідусем розповісти, що, наприклад, в Китаї фактично немає державних пенсій, і стареньких доглядає родина, а в країні існує культ поваги до людей літнього віку.
4.     Ефект присутності: коли в мові спікера звучать колоритні місцеві фразеологізми, прислів’я і приказки, емоційно описуються смак, запах і дотик того, що бачиш на фотографії. Інколи можна було й почаювати, взяти до рук деякі сувеніри на кшталт справжньої китайської грамоти.
5.     Бажання і мрія. Це те, з чого власне починається будь-яка подорож…

Тож залишається запросити на чергову зустріч з циклу Колориті мандрівки. Слідкуйте за анонсами (зазвичай - це вечір п’ятниці). Місце зустрічі – відділ мистецтв обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського за адресою: вул. Велика Перспективна, 24.

Вхід –вільний.

Світлана Приймак,
завідуюча відділом соціокультурної діяльності

понеділок, 7 серпня 2017 р.

Книги для приємного настрою

Сьогодення української літератури багате на талановитих митців, які працюють у різних жанрах. Все нові і нові імена з’являються на літературних просторах. Близько п’яти років потому з’явилась нова книжкова серія  «Теплі історії». Більше п’ятнадцяти книг вже надійшли до бібліотек. Серія представлена такими авторами як Юлія Смаль, Святослав Черній, Галина Ів, Міла Іванцова, Надійка Гербіш тощо. Книги цієї серії дійсно «теплі». Вони здатні створити добрий настрій, заставляють посміхнутися, замріятись та щось згадати. Гортаючи сторінки книг,відчуваєш  як вас огортає аромат чогось приємного. Це слова, що торкаються серця…
Авторка книги- Н. Гербіш «Теплі історії до шоколаду» - К. , 2015 – щаслива закохана жінка, яка полюбляє пригоди і мандри, займається перекладами, викладає історію світової літератури, пише книги. Вона сподівається, що «ця книжка – збірник добрих, теплих, шоколадних, цілющих слів. Тут містяться історії про різних людей, життя,любов, дружбу,смуток,пошуки, подорожі,міста, про неосвітлені вулиці й старі листи, маленькі дрібниці й великі зміни». І всі ці замальовки з чудовим присмаком шоколаду. «А на язиці залишається після смак теплої шоколадної любові».
А збірка Надійки Гербіш « Теплі історії до кави» - К.,2012 – побачивши світ, одразу  стала українським бестселером,захопивши читачів щирістю та теплом. Наше життя, як кава, трохи гіркувата, але якщо додати корицю, гвоздику, кардамон, цукор або молоко кава набуває незвичайний, приємний смак, від  якого отримуєш насолоду. «Теплі історії до кави» - це книга, яка здатна поліпшити настрій, змінити день, надати життю новий смак…
На адресу редакції серії «Теплі історії» надійшло більше трьохсот  рукописів. Виникла книга як збірка оповідань про кохання різних авторів – «Теплі історії про кохання». – К.,2014. Твори сповнені багатьох переживань, в яких є радість, хвилювання, ніжність, віра й сподівання на краще. Історії змусять і весело посміятися, і замислитися, іноді зворушать до сліз. Збірка складається  з чотирьох розділів. Перший  -  «Зустріч» - найбільший. Другий  -  «Він і Вона» - розкриває психологію стосунків між чоловіком і жінкою. До третього розділу  - «Одружені» - увійшли оповідання, що висвітлюють особливості сімейного життя. Четвертий  - «Часоплин»  -  родзинка збірки. Хоч і містить він небагато творів, але вони стверджують, що любов як почуття непідвладне часу.
Тему кохання продовжує молодий автор у своїй збірці. С .Черній «Теплі історії для неї» - К.,2016. Велике диво і велика таємниця – стосунки між чоловіком і жінкою. Вони різні – захопливі, живі, романтичні. Твори Святослава Чернія пронизані чуттєвістю, ніжністю і глибиною. Його очима ми споглядаємо на стосунки, на жінку, спробуємо зрозуміти часто невідомий чоловічий світ, усвідомити мотиви поведінки. Ця збірка і справді ДЛЯ НЕЇ, вона пронизана спогадами,роздумами,мріями… Для жінок це – справжнє віконце у світ чоловічого бачення, а для чоловіків – приклад, як потрібно любити, відчувати, розвивати й берегти стосунки.
«Віра – це прямий шлях до любові» - стверджує Святослав Черній у своїй іншій збірці – «Теплі історії мрійника». – К.,2015. У своїх новелах він наче фіксує маленькі кроки цього великого шляху. Ця книга схожа на старий альбом із пожовклими сторінками, у який хтось турботливий вклеїв світлини дитячої пам’яті. Коли гортаєш ці сторінки , стає тепло і затишно. Святослав порівнює людину, яка читає, з келихом, що наповнюють вином. «Вино розливається кольором, запахом і смаком, так і автор розливається текстами…»                                    
«Блюзовим» звучанням, настроєм пронизано збірку історій, етюдів, замальовок,новел – «Теплі історії у стилі блюз» - К.,2016. Автори прагнуть прожити, осмислити, передати журбу, біль, смуток своїх героїв і переконують читача, що віра у краще зцілює, вміння прощати й любити – рятує. Так, одна із авторів Олександра Стеблюк у своїй невеличкій новелі порівнює людей з будинками. Є люди – як закинуті будинки, є люди- будинки, в яких завжді закриті вікна, є люди- будинки – замки-палаци. А який будинок є ви? Філософський і мудрий погляд на життя і людей… Лагідний блюз як лірична відповідь печальному серцю  - «Все буде добре…»

Ірина Александрова,
головний бібліотекар відділу абонемента

Таємниці енциклопедичного дивосвіту

«Не бійтесь заглядати у словник:
це пишний яр, а не сумне провалля»
(М. Рильський)

Ми живемо у вік знань. Можна сказати, що нас оточує океан інформації, і не потонути в ньому допомагають універсальні інформаційні джерела – енциклопедії, словники та довідники.
Укладання енциклопедій та словників вимагає глибоких знань і великих зусиль. Про це образно сказав український просвітитель початку XVI ст. Феофан Прокопович: «Якщо кого-небудь очікує вирок судді, то не слід тримати його на каторзі, доводити до знемоги його руки добуванням руди. Хай він укладає словники. Ця праця містить у собі всі види покарань».
Численні сучасні довідкові видання відображають  інформацію про досвід людства, таємниці тисячоліть, пам'ятки історії і культури, легендарні події, надзвичайні загадки природи, афоризми та численні крилаті вислови. Тож давайте зазирнемо у таємниці енциклопедичного дивосвіту.
Україна - держава з багатовіковою історією. Величні й героїчні справи, звитяга і жертовність, доленосні державні рішення…І в цьому дзеркалі минувшини відбивається жива душа народу, творця своєї історії.
Основні віхи історії нашої держави детально описані у  науковому виданні Енциклопедія історії України: у 10 т. - К.: Наук. Думка,  2003-2013. Енциклопедія знайомить з основними історичними подіями та фактами, які мали найбільший вплив на долю нашої країни, з життям українців в інших державах, з видатними людьми, які тим чи іншим чином пов'язані з Україною.
Українська історія – героїчна і трагічна. Про військові події IX-XX ст., які потрапили на скрижалі історії України, та про полководців, що творили цю історію, можна дізнатись, прочитавши науково-популярне видання  Журавльов Д.В. Визначні битви та полководці української історії : карти, озброєння, тактика, наслідки. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2013. - 414 с. Для тих, хто цікавиться військовою історією, ця книга становитиме особливий інтерес.
 «Хочеш обійняти світ – купи собі глобус» – дотепно сказав якийсь жартівник. Але якщо вас ваблять нові країни, не обов'язково обіймати глобус – є й інші шляхи дізнатися про них більше. Відкрити для себе світ в усій його красі допоможе книга Жубр М.С. Чудеса світу. - Харків: Віват, 2014. - 47,[1] с.: фото.кол. - (Сер. "Енциклопедії"). Ця чудово ілюстрована енциклопедія – справжній дарунок для мандрівників! З нею ви зможете здійснити захопливу подорож найзагадковішими куточками планети. Рушайте у дивовижну і вражаючу мандрівку навколо земної кулі. Ви побачите ні з чим не зрівнянні за своєю красою ландшафти, чудеса природи, величні археологічні пам'ятки, архітектурні шедеври і культурну спадщину людства різних епох.
Наша планета надзвичайно красива, така красива, що людина ніколи не перестане захоплюватися нею. Світ природи планети Земля дивує своєю різноманітністю. На морі і на суші на нас чекають неймовірні відкриття. З енциклопедією  Оксенов О. Дива природи шести континентів. - К.: Кристал Бук, 2016. – 63 с. ви опинитеся в чарівних за своєю красою природних місцях, розташованих на всіх континентах. Ви будете милуватися барвами підводного світу Червоного моря; почуєте шум водоспадів Ніагари, Вікторії, Ігуасу; замислитеся над таємницями хребта Рорайма й озера Мерцбахера; застигнете перед величчю швейцарських Альп, скелястих гір Канади, овіяними легендами Кіліманджаро й Фудзіямою; здивуєтесь невичерпній фантазії природи в бухті Ха-Лонг; у Каппадокії й Карлсбадських печерах. Гортаючи сторінки цього видання ви зможете зануритись у синяву річок і морок таємничих печер; помилуватися буянням барв; відвідати наймальовничіші міста планети.
Усе, що створює людина, усе, чим вона живе, так чи інакше пов’язане з точними та природничими науками. У школі розповідають про способи рішення інтегралів, про те, як виглядає бензольне кільце й скільки літрів крові перекачує серце. Але це лише сухі факти, за кожним з яких стоїть набагато більше. На сторінках енциклопедії Що? Чому? Навіщо? Велика книга запитань та відповідей. - К.: Країна мрій, 2017, 2016 : КМ-Букс. - 511,[1] с. ви знайдете сотні запитань і відповідей, які дозволять вам розширити свої знання про природу в усіх її формах, науку і техніку,  Землю та Всесвіт. Сотні зрозумілих та цікавих пояснень, безліч привабливих малюнків і ефектних фотографій.
Велика книга запитань і відповідей - найкращий порадник на шляху пізнання.
Протягом багатьох століть розвитку людина використовувала свою здатність впізнавати осмислені образи та символи і застосовувати їх для передачі інформації. Розгадати таємницю символу означає дізнатися, що існує інша реальність, окрім тієї, в якій зазвичай живе людина. Статті енциклопедичного словника Словарь символов. - Минск: Харвест, 2010. - 223 с. захоплююче розповідають про походження, історії та інтерпретації більшості відомих нині символів.
Мораль та етика відіграють величезну роль в житті людини. Будь-яка суспільна поведінка має свою моральну глибину, свою міру моральності. Поведінка людей, їх взаємини втілюється в нормах і правилах, що регулюються законами етики. Для представників будь-якої професії етичне поводження - не простий звук, а життєва необхідність. Наукове видання Тофтул, М.Г. Енциклопедичний словник з історії та теорії моралі  - Житомир: Видавець О. О. Євенок, 2016. - 669,[15] с. містить понад 800 статей, в яких розкривається зміст основних понять історії і теорії моралі та погляди відомих дослідників проблем моралі і етики різних епох. Крім того, у словнику містяться близько ста термінів і висловів на давньогрецькій, латинській та деяких інших мовах; даються приклади влучних афоризмів.
Якщо енциклопедії дають всебічні знання про світ, то словники афоризмів та мудрих думок заглиблюють у слово. У довідковому виданні Книга мудрості. Афоризми та крилаті вислови. - К.: Арій, 2014. - 719,[1] с. репрезентовано афористичну думку людства за весь період його історії – від давніх часів до сьогодення. Чіткість, іскрометність, переконливість мудрих висловлювань, безсумнівно, зацікавлять читача, сприятимуть виробленню власного світогляду.
Звичайно, зазначені довідники не вичерпують усього багатства світової думки. Повне енциклопедичне видання - це ідеал, до якого можна лише прагнути і якого ніколи не можна досягти, бо кожен день і кожна година приносять людям нові знання та новий досвід.
Книги – кораблі думок, що несуть на хвилях часу безцінний скарб знань від поколінь до поколінь. Якщо вас зацікавили енциклопедичні, наукові та науково-популярні видання, радимо звернутися до інформаційно-довідкового відділу  ОУНБ ім. Д.І.Чижевського. Тож  не волікайте – поспішайте за знаннями до бібліотеки!

                                                                                                 
                                                               Марина Григор’єва,
                                                               головний бібліотекар
                                                               інформаційно-довідкового відділу
                                                               обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І. Чижевського

четвер, 22 червня 2017 р.

Роман "Забудь-річка" братів Капранових: роздуми в День скорботи


Яскравий сонячний день, як сьогодні, стояв тієї вікопомної неділі 22 червня 1941 року. Проте він не був безтурботним, як сьогодні – а одним поступом перекреслив життя мирних жителів кількох держав - коли війська фашистської Німеччини вторглись на територію СРСР. Зараз багато істориків, науковців розмірковують над причинами та наслідками цих подій. Багато точиться суперечок навіть про назву збройного конфлікту і щоразу відкриваються нові факти. Кожен доторкається історії по-своєму. Для мене це сталося через роман «Забудь-річка», який наприкінці квітня в обласній бібліотеці ім. Д. Чижевського презентували письменники і видавці брати Капранови.
Роман «Забудь –річка» нагадує кількаповерхову споруду, де химерно переплелися не лише людські долі, але й доля України фактично всього ХХ сторіччя. Автори ведуть читача манівцями Західної України між Світовими війнами, де виникають образи трьох молодих чоловіків, які за збігом обставин потрапляють до різних військових угруповань – Радянської армії, дивізії Галичина та до Української повстанської армії під одним ім’ям – Степана Шагути. Читаєш там серед рядків «Українсько-Український кордон» (йдеться про кордон Галичини та Волині, події 40-х років ХХ ст.) і аж здригаєшся від оксюморону, думки мимоволі переносяться в сучасну зону АТО (але то вже інше). І вже офіційно немає комсомольця Павла Соколенка, сина сотника УНР Святослава Ліщинського – а є Степан Шагута: один справжній, з ім’ям від діда–батька, а двоє вимушено, потрапивши у вир імперських режимів. І от в цьому хитросплетінні імен та доль намагаються розібратися молода київська юристка Уляна і сибіряк Степан Шагута (четвертий Шагута, який працює помічником капітана і навіть потрапляє в сомалійський піратський полон). Чиї діти, чиїх батьків – автори навмисне не розкривають інтригу до останньої сторінки. Перемежовуючи розділи життєвих доль Степанів Шагут з історією пошуків та кохання Уляни і Степана, читач мандрує то військовими стежками війни, то сибірськими таборами і засланням, то занурюється у сучасний Київ – з такими ще незабутніми подіями – Помаранчева революція, Євро-2012 тощо.
Ще на презентації мене зачепило те, що автори використали мемуари та живі розповіді військовиків, але не відретушовані імперським режимом чи тимчасовою владою, а справжні, так звана окопна правда про війну. Проте я не думала, що це настільки вражаюче. Ми, народжені в СРСР, знали про ціну Великої Перемоги над фашизмом, але ніхто не розповідав, що дорога до Берліна встелена трупами. Хоч той невеликий епізод бою червоноармійців з дивізією «Галичина», коли лава за лавою йшли обідрані червоноармійці, один за одним потрапляючи у пристріляний окоп-пастку і гинучи від пострілів кулеметника. «А росіяни хіба того підступу не знають», - питає один. «Кажуть, це через те, що в них весь час в атаку кидають новобранців», - відповідає інший. Ці люди, червоноармійці, виявилися жіночим стрілковим батальйоном, одягненими в куфайки, чоловічі штани і чоловічу білизну – такий собі гендер по-радянськи. А в кишенях у кожної – жменя зерна, бо ніхто не піклувався що вони їстимуть чи спатимуть в якомусь укритті. Від цієї правди моторошно і боляче. Бо за цими безіменними воїнами радянської армії, які ненавчені, непристріляні, неозброєні – чиїсь дідусь чи бабуся, батько, брат чи сестра… Не сухі прізвище, ім’я, по батькові, а пожовклі фотографії в сімейних альбомах, у кращому випадку. Рідна кров і коріння. Наше, українське, рідне. Проте забуте або невідоме. До речі, назва роману походить від старого язичницького символу – Забудь-річки, що розділяє світ живих та світ мертвих. Саме така Забудь-річка протікає між поколіннями в кожній українській родині.
Нещодавно на тренінгу з уст авторитетної експертки я почула таке, що народженим в СРСР важко усвідомити. Немає жодної загальної влади, загальної адміністрації чи загального самоврядування – натомість за цими словами стоять люди, конкретні, відомі нам особистості чи ні, то справа інша. В романі теж немає образу імперських режимів – сталінського чи гітлерівського як уособлення зла. Проте є люди, радянський нквдист лейтенант Бистряков, оберштурмфюрер Кегерляйн – жорстокі й обмежені, небезпечні і всемогутні. Саме через них показано трагедію звичайних військових чи засланих в Сибір ув’язнених, якими керують ці недо-люди. 
На презентації автори розповіли, що ставили за мету зробити підручник історії доступним якомога більшій кількості співгромадян. На мою думку, їм це блискуче вдалося. Не перевантажена сухими історичними фактами оповідь спонукає до подальших роздумів і ознайомлення з сучасними історичними джерелами, які ґрунтуються на документах та архівних матеріалах. І шлях до пошуку та відкриттів безмежний – чи то переосмислення радянського володарювання, чи роль есесівських дивізій з місцевого населення на кшталт «Галичина» чи відкриття невідомих сторінок українського революційного руху - УПА. Запрошуємо ознайомитися з сучасною актуальною літературою з тематики Другої світової війни на книжковій виставці «На всі часи, на всі віки у спогадах - живі» (відділ обслуговування користувачів).
P.S. Не варто думати, що півтисячі сторінок - це суцільна боротьба, зіткнення двох світів, точніше, двох Україн, кожної зі своїм історичним досвідом, але спільними травмами і втратами. Насправді оповідь читати легко і захопливо, адже сюжет побудований у рівновазі між подіями минулого сторіччя та історією кохання наших сучасників – проникливою, делікатною, щемливою. Роман завершується тим, що головна героїня у розпал Революції Гідності 2014 року народила сина – малого Степка, Степана Шагуту, а це дарує сподівання на краще і залишає післясмак надії. 
Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності.

пʼятниця, 16 червня 2017 р.

Створення відеороликів в програмі Movie Maker

В житті так багато яскравих моментів, які хочеться зберегти!
Кожна людина має  яскраве «намисто» з подій життя. Це родинні свята, зустрічі з друзями, корпоративні свята, подорожі, відпочинок в прекрасних місцях. Народження дитини заслуговує на окрему увагу, світлини від самого раннього дитинства до юності можна оформити у чудове відео, яке стане частиною родинного архіву!
Ви можете самі змонтувати відео про будь яку подію у вашому житті! Гостям буде набагато цікавіше переглянути ваші фото та відео змонтовані у гарні відеоролики.
Якщо у вас є бажання навчитися - звертайтеся в Інтернет-Центр бібліотеки ім.Д.Чижевського. Ми навчимо вас створювати якісні відеоролики у безкоштовній програмі Movie Maker і ви станете режисером своїх сімейних свят та цікавих подій з життя! 

          Провідний біблоітекар Інтернет-центру - 
                        Федоренко Оксана

четвер, 8 червня 2017 р.

«Parasol»: паліативна допомога, це не про смерть. Це - про життя!

«Надія має бути навіть тоді, коли її немає»
О.Михельсон
Що таке смерть? Як вона приходить і чим це супроводжується  зазвичай? Як пережити усвідомлення невідворотності її приходу  тому, до кого вона йде – а це може бути й молода людина, і дитина… Про це (і не тільки про це) збірка чотирнадцяти оповідань та есеїв українських письменників, блогерів та громадських діячів  «Parasol».
6 червня в обласній бібліотеці ім. Д.Чижевського відбулася презентація соціального арт-проекту Parasol та ілюстрованої збірки оповідань і есеїв «Parasol», що вийшла друком 2017 року у «Видавництві Старого Лева». Parasol – соціальний арт-проект національного рівня, присвячений проблемам паліативної допомоги (підходу, що дозволяє полегшити життя смертельно хворих пацієнтів та їхніх родин).
На презентації за участі авторів, письменників Павла Коробчука та Марини Єщенко, журналіста Олександра Михельсона, фотографа проекту Романа Закревського йшлося про те, що стосується кожного з нас – про життя і смерть.   Про особисте – як вистояти в скрутних  життєвих обставинах (адже не таємниця, що така хвороба як рак, гепатит, діабет у наших реаліях це певною мірою вже вирок) і про глобальне – проект  «Parasol», соціальну роль мистецтва, фінансову спроможність держави у наданні паліативної допомоги і власне  її місце в медичній реформі.
Павло Коробчук в оповіданні «#янебоюсьдихати» розповів усе те, з чим йому особисто довелося стикнутися, почувши діагноз «туберкульоз» і головне  - подолати обставини і повністю вилікуватися. Авторка Марина Єщенко вимальовує портрети молодих селян, які залишилися зі своєю хворобою самі, напризволяще. На межі відчаю і захвату читач слідкує за долею Петька, який всіма правдами і неправдами намагається знайти знеболювальне для молодшого, смертельно хворого братика – випробовуючи неймовірні способи отримання рятівної «наркодози». І хоча Марина сказала, що ця її історія не має прямих протитипів, проте відвідувачка презентації запевнила, що чула сотні таких історій, справжніх випадків безліч. Олександр Михельсон  - професійний журналіст, проте в цьому проекті спробував свої сили в художньому тексті і написав напрочуд щире оповідання про боротьбу молодого чоловіка за життя і його оптимістичне сподівання на перший день весни.
За статистичними даними, в Кропивницькому за рік  від раку помирає від 600 до 800 жителів, у центральній міській лікарні є відділення паліативної допомоги на 15 ліжок, в обласному онкодиспансері на рік виписано лише кілька десятків рецептів для смертельно хворих, які потребують знеболювального. Неспівставні цифри, за якими стоять люди, що ведуть відлік життя на дні, а то й на години. То невже це проблема лише певного кола співгромадян? Певно, ні. Про це говорить і керівник арт-проекту Parasol Настасія Євдокимова, яка організувала  всеукраїнський тур у 7 містах: Кропивницький, Вінниця, Луцьк, Ужгород, Івано-Франківськ, Дніпро, Харків. 
І на всіх зустрічах з людьми разом з болючим особистим завжди йдеться про необхідність врегулювання чіткої державної системи надання паліативної допомоги на місцевому й національному рівні. Створення мультидисциплінарних  організацій, які на професійному рівні зможуть полегшити страждання невиліковної людини і допомогти її рідним та близьким. Настасія визнала, що даний соціальний проект миттєво не змінить ситуацію в державі, проте сприятиме потужній адвокаційній кампанії паліативного руху в Україні.

І врешті, чому – «Parasol»? Парасолька усесвітній символ паліативної допомоги. Кожен учасник проекту визначає для себе сам, що є його «парасолькою», тобто засобом захисту та підтримки, який образ, сюжет чи сигнал необхідно зафіксувати й до­нести тут і зараз в Україні зразка 2017-го року. У проекті поєдналися і людська доброта, і допомога ближньому, і необхідність почути іншого, і вміння помітити його потреби, і психологічна підтримка близьких, і – що не менш важливо – можливість відкрити над іншим «парасольку» підтримки, співчуття та розуміння. 
Книгу можна придбати в книгарнях, замовити у видавництві чи інтернет-магазинах. І абсолютно безкоштовно можна почитати в обласній бібліотеці ім. Д.Чижевського, адже  автори подарували нам книгу з автографами.

Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності.