понеділок, 13 лютого 2017 р.

Закохуємось та читаємо про кохання! (Дві книги про кохання і не лише…)

   Незабаром День святого Валентина – свято закоханих. Кожен відзначає його по-своєму. Але як можна святкувати, коли в тебе всю ніч болів зуб, розпухла щока, а твої подруги по гуртожитку роз’їхалися по домівках на вихідні? Спочатку звісно йти до аптеки! Навіть коли в тебе в кишені лише дві гривні! Саме так вчинила Марина, героїня роману Ольги Деркачової «Крамниця щастя». Виявляється, що в аптеці в День святого Валентина можна не лише придбати знеболювальне, а й зустріти своє кохання…
   Ольга Деркачова – письменниця, живе в Івано-Франківську, лауреат всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (Спеціальна відзнака за найкращий твір про кохання за роман «Коли прокинешся»). У Літературній агенції «Discursus» вийшли книжки Ольги Деркачової «Крамниця щастя», «Повидло з яблук», «Коли прокинешся» та «Трикотажні метелики».
   «Крамниця щастя» - це любовний роман, хоча його можна назвати ще й студентським, тому що в основі сюжету – кохання між студенткою і викладачем. Спочатку він не розуміє, потім вона не розуміє – тобто все в жанрі любовного роману. Але є ще й інша лінія – студентське життя, будні і веселощі. Тому цікаво буде читати не лише студентам, а й більш дорослим людям, які зможуть згадати себе в ті роки. Тоді, коли для щастя треба було зовсім мало. Не прийшов викладач – щастя. Не спитали, коли ти не готовий, – теж щастя. Познайомився з новою людиною – знову щастя… Чим молодшими ми є, тим більше звертаємо увагу на деталі, які згодом, через вікове зростання, перестаємо помічати.
   Для студентки  педагогічного факультету Марини справжнім випробуванням, що перевернуло її світ із ніг на голову, стали зовсім не труднощі сирітського чи гуртожитського життя, а пари з математики в красивого та розумного викладача Олексія Степановича. Олексій у своєму житті звик легко здобувати все: від елементарних математичних знань до престижних грантів і перспективної роботи. Та чи вдасться йому цього разу отримати найбажаніший трофей — серце юної студентки Марини?
   Іноді хочеться взяти до рук книгу, котра миттєво підніме настрій, налаштує на свято і розкаже про складне простими словами, при тому ненавязливо нагадавши про найважливіше. Саме такою, на думку Вікторії Гранецької, письменниці, лауреата «Коронації слова» є збірка оповідань молодих авторок «Теревені аж до ранку». Твори невгамовно-вигадливої Мирослави Кошки, феєричної Слави Світової, ніжно-романтичної Оленки Некрасової, навдивовижу мудрої Віоліни Ситнік та яскравої й іронічної Марини Братко змушують замислитись над власним життям та утерти сльози й реготати вже над собою, дивують польотом авторської фантазі ... Збірка буде цікавою не лише дівчатам, а й чоловікам, яким кортить зазирнути бодай краєчком ока до сховку, де зачаїлися справжні жіночі секрети. Чого тут тільки немає!
  
Дівчата, такі дівчата… Біжать, летять, чимчикують, цокають підборами, марширують у кедах і щебечуть, соловейками заливаються, сокорять, балакають, теревенять! По телефону, у фейсбуках, твіттерах, на зупинках, у трамваях, у таксі, за кермом, за кавою, за тортом… «А ти чула?..» «А ти бачила?.. Бо він, бо вона, бо я, на власні очі й цими руками, із перших вуст, із надійного джерела, СТОвідсотково знаю! Хто, куди, чому, на які гроші, із ким, за ним, манікюри-педикюри, масажі, йоги! Богема, художники, письменники, футбольні фани, знижки, розпродажі, посиденьки на кухні! Дай рецепт, приготую, почастую, зачарую, поцілую та не задарма ж! Я ж училась, кандидат, журналіст, професійний психолог, практикуючий травматолог, лекції, семінари, вебінари, монографії. А він, не один, із друзяками, заповзятими, очима стріляє, вабить, припрошує, знаю, не знаю, хай буде, як буде… То як, я приїду? Потеревенимо до ранку?»
   Легка й повітряна, як зефір, ця книжка читається саме так – ковтаєш оповідання за оповіданням, аж до останньої сторінки.

   Роман «Крамниця щастя» Ольги Деркачової та збірка оповідань молодих авторок «Теревені аж до ранку» знаходяться у відділі абонемента обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.Чижевського, тож на певний термін їх можна взяти додому. Чекаємо на вас! Закохуємось та читаємо про кохання!
Наталія Білаш, завідуюча відділом абонемента.

середа, 1 лютого 2017 р.

Що зараз найбільше читають, або новинки української літератури

Разом з тим, як пробуджується інтерес до національної пам’яті, історії держави, свого краю, ми спостерігаємо пожвавлення літературного процесу в Україні. Вже цілком впевнено можна говорити про потужний пласт актуальної та цікавої сучасної української літератури, яка може задовольнити читацькі смаки будь-якої аудиторії. Зріс інтерес не лише до творчості «метрів», а й до нового покоління письменників, послідовний вихід яких на літературну арену спостерігається в останні роки. Так після Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, Сергія Жадана, Марії Матіос зявилась нова генерація: Таня Малярчук, Макс Кідрук, Марина Соколян та інші.  З’явились нові жанри, нові теми…   
  
Львівське видавництво «Старого Лева» надрукувало книгу поезій Олени Гусейнової «Супергерої». Олена Гусейнова – поетеса, лауреатка літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2005), лауреатка Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка (2012) в номінації «За найкращу першу поетичну збірку». «Сама книжка – теж потужний модифікатор. Вона бентежить, бє об землю, дошкуляє, вкладає пальці в рани. Ви були тими, хто її кодував і перекодовував. Чи змінила вона вас, своїх співавторів?» - поясняє і запитує автор своїх майбутніх читачів.
Декілька поетичних рядків малюють сьогодення поета:
На цю осінь
Плани здійсненні:
Знайти майстра
Гострих сюжетів,
Пришити ґудзик,
Закинути
За спинку дивана
Ключ
Від годинника.
   «Заронивши іскру, ми запускаємо процес творення суперсили, якою книга наділяє і зміцнює кожного читача. І цей запас суперсили невичерпний» - стверджує Олена Гусейнова.
  
У нашому літературному світі зявилося нове імя – Максим Гак. Якщо ви прихильник високої серйозної літератури – це ваше читання. Роман «Пятий дах» - не піддається однозначному трактуванню, він пропонує як мінімум кілька прочитань.
   Пройтися вулицями Львова і зануритися у події 1909 року, вам допоможе Андрій Кокотюха у ретро-романі «Привид із Валової». Гортаючи сторінки роману, хочеться відкласти всі справи та дізнатися, чим же все закінчиться та хто винен.
   Історичну правду, котру не здатен стерти ні час, ні політичний режим доносять нам автори книг: Андрій Криштальський  «Чорноморець, матінко», збірка прози про УПА «Лісові хлопці», Юрко Вовк «Доки смерть не розлучить їх».
   Взявши до рук книгу «Чорний ліс» Андрія Кокотюхи, читач матиме можливість поринути в калейдоскоп надзвичайно складних подій в роки Другої світової війни. Автор показав всю гостроту протистояння, яке шматувало людські долі, нищило мораль, робило друзів ворогами, а ворогів -  друзями…
  
Шанувальниками більш двох десятків книг Степана Процюка є люди різного віку, віросповідання, кольору шкіри. Новий роман автора «Під крилами великої матері. Ментальний Майдан» вкотре підтвердив художньо-естетичну стабільність письменника. Основний сюжет роману відбувається на фоні подій на Майдані (2014 року) та фронтової смуги на східних кордонах України. Головний герой роману Лукаш протягом подій перебуває на лікарняному ліжку і всі його міркування про війну добра і зла відбуваються на дистанції від конфлікту. У творі увагу викликає не так тема, як її виконання, стильова специфіка Степана Процюка, який модифікує такий близький йому жанр психологічного роману, наближаючи його до роману політичного, що дає можливість авторові сказати про людську долю у круговерті часу.
   Ознайомитися з новинками української літератури можна у відділі абонемента обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І.Чижевського.
Александрова Ірина,

головний бібліотекар відділу абонемента

вівторок, 31 січня 2017 р.

“Символи України крізь віки — обереги держави та народу”

Одним з найважливіших елементів процесу становлення державності будь-якої країни є визначення національної символіки як невід'ємної ознаки  незалежності. Кожний народ, маючи свою історію, має  і свої історичні святині — герб, прапор, гімн.                                                   
Український національно-державний прапор прийшов до серця нашого народу тернистими шляхами буття. Під час історичних звершень він став символом боротьби за національні й соціальні права. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, краса та багатство рідної землі.

Жовто-блакитні барви символізували Київську державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами.
З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.
     
Синя й жовта барви найчастіше трапляються в козацькому одязі часів Визвольної війни (1648-1654 рр.), а пізніше - гайдамаків часів Коліївщини. У XVIII ст. жовта та блакитна барви домінували у побуті, в церковних речах...  
На початку ХХ ст. у Галичині з’явився жовто-блакитний прапор, який прийняли Українські січові стрільці.  Прапор вивішували під час проведення  народних зборів з нагоди відзначення національних свят.  У березні 1918 р. Центральна рада, за ініціативи голови М. Грушевського, затвердила жовто-блакитний прапор символом українського народу, Української Республіки. Після перевороту, вчиненого гетьманом П.Скоропадським, прапор з блакитно-жовтого був змінений на синьо-жовтий і таким уже й залишився.
      
Українці  в еміграції у повоєнний період, незалежно від політичних поглядів, використовують як національний символ синьо-жовте знамено.
        У липні 1990 р. у Києві синьо-жовтий прапор було висвячено в Соборі св. Софії і урочисто піднято біля будинку міськради. Після проголошення незалежності України  28 січня 1992 року Верховна Рада прийняла Постанову про прийняття національного прапора  державним прапором України.
         Саме на вшанування багатовікової історії українського                               державотворення,    державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги до державних символів України встановлено “День Державного Прапора”, який від 2004 року відзначається щорічно 23 серпня.
    
Традиційно у відділі обслуговування користувачів експонується книжкова виставка:                   “Символи України крізь віки — обереги держави та народу”.
На ній представлені книги та періодичні видання, які розкривають історію виникнення символіки держави.
Із книги Володимира Сергійчука “Національна символіка України”  читач відкриє для себе багато нового й цікавого, познайомиться із маловідомою інформацією про традиції використання нашим народом гербів, прапорів, гімнів протягом тисячоліть.
Що означають символи, покладені в основу ознак державної незалежності, де коріння української національної символіки, як вона формувалася протягом віків — про все це йдеться в книзі Арнольда Сокульського “Національна символіка України”.
Методичний посібник “Символи Батьківщини” - містить матеріали для проведення виховних заходів з ознайомлення учнівської молоді з історією виникнення та розвитку державної символіки.

Запрошуємо до перегляду виставки до відділу обслуговування користувачів обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського.

Наталія Гризоглазова, провідний бібліотекар відділу обслуговування користувачів. 

вівторок, 24 січня 2017 р.

Щедрий вечір в Інтернет-Центрі обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського

Святкування Щедрого вечора походить ще від стародавнього звичаю. За християнським календарем — це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки. У народній традиції обидва свята об'єдналися в Щедрий вечір.


Старий Новий рік – час чарівництва. Тому не дивно, що саме в цю пору трапляються всі найнеймовірніші пригоди та дива.
 Працівники Інтернет-Центру серйозно підійшли  до підготовки заходів у цей казковий вечір – відділ було святково прикрашено сніжинками та паперовими іграшками, що додавало новорічної зимової атмосфери.
        Всі, хто заходив до Інтернет-Центру потрапляв у гості до Снігової Королеви – тут вам і сани, і зимовий ліс, і сніговички, і корона з шубкою, ну і, звичайно ж, її величність – сама Снігова Королева.  


У відділі цього вечора проходив показ фільму «Снігова королева» - режисер Девід Ву, 2002 р.
Також було оформлено книжкову виставку «Зимова фантазія», в якій були підібрані як художні твори, аудіокниги так і альбоми з пейзажами про чудову пору року – зиму, і всі бажаючі мали змогу погортати книги.

Цікавою новинкою Інтернет-Центру цього Щедрого вечора стала зимова інсталяція для фотосесії та цікавий квест «Снігова Королева». 
Учасники гри отримали повідомлення про те, що Снігова Королева забрала приготовлені подарунки, а знайти їх допоможуть уламки чарівного дзеркала. Отримавши перший уламок, діти дізналися де їм шукати наступний. Знайшовши потрібне місце учасники виконували завдання від одного з персонажів казки «Снігова Королева» Г. К. Андерсена і отримували наступний уламок. В кінці квесту діти склали з усіх знайдених уламків дзеркало та отримали в подарунок закладинки, виготовлені в техніці витинанка працівниками відділу. 








А на завершення Щедрого вечору для всіх присутніх у холі бібліотеки  виступив драйвовий молодіжний Секстет духових інструментів «Bag Band» - Ми даруємо позитив! Музика – це дивовижне явище! Ця весела та енергійна мелодія, підкоряючи  зачарованого слухача, змушувала людей пускатися в танок. Дякуємо колективу «Bag Band» - Ми даруємо позитив! за доставлену можливість відпочити душею та насолодитись музикою духових інструментів, які зазвучали по-новому.


Дякуємо всім за активну участь!

             Рєзнік Ірина - бібліотекар Інтернет-Центру

пʼятниця, 20 січня 2017 р.

«Соборність України — соборність нашої свідомості»


  З 20 січня 2017 року до Дня Соборності  України у відділі обслуговування користувачів експонується книжкова виставка:  «Соборність України — соборність нашої свідомості».
На великому архівному матеріалі, що раніше тримався в спецфондах, професор Володимир Сергійчук у своїй книзі «Українська Соборність» засвідчує: українська душа невмируща, де б українці не були, вони завжди тягнулися до своєї Батьківщини, завжди підтримували прагнення до творення Самостійної Соборної Держави.

В роботі Петра Панасовича Сергієнка «Соборна Україна: ідеї до життя» аналізується зміст поняття «соборність». Простежується розвиток ідеї соборності на різних історичних етапах. Розглядаються шляхи розбудови соборної України у сучасних умовах.
Чому ми, українці, хочемо самостійної України? Якої нам треба самостійної України? Автор книги «Чому ми хочемо самостійної України?» Степан Львович Рудницький відповідаючи на ці питання, обгрунтував геополітичне бачення зародження і ставлення самостійної суверенної Української держави.
День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено Злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки.
«…Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу!» - урочисто зачитав Універсал Директорії її член Федір Швець 22 січня 1919 року рівно опівдні.
Слово «соборність» включає в себе єдність і згуртованість. Так вже розпорядилася історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.
Святкуючи День Соборності 22 січня 1990 року, мільйони тоді ще радянських українців побудували «живий ланцюжок» від Києва до Львова, аби показати духовну єдність мешканців сходу і заходу України як запоруку існування єдиної, соборної України. 
Відзначаючи 22 січня, маємо зробимо висновки з минулого. Адже тільки ми самі, українці, можемо зробити так, щоб стала Україна справді сильною, могутньою                 та незалежною державою.

Запрошуємо до перегляду виставки до відділу обслуговування користувачів обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського.

Наталія Гризоглазова, провідний бібліотекар відділу обслуговування користувачів. 

пʼятниця, 6 січня 2017 р.

Дива поруч!


   Раз на рік наступає такий час, коли здійснення див чекають не лише малеча, але й дорослі. Але чудеса стаються не лише в новорічно-різдвяні свята, навіть скажу більше, диво може статися кожного дня, і найголовніше  - дива ми самі творимо. Одна з моїх колег  каже, мовляв нічого дивовижного у бібліотеці немає, але це зовсім не так. І я спробую це довести.
   Для цього не потрібно довго згадувати: напередодні новорічних свят в бібліотеці почав працювати зимовий табір для дітей з особливими потребами. Загалом з малечею непросто працювати, а з такими особливими дітками і поготів. Проте громадські діячі, волонтери, працівники бібліотеки, які опікуються неповносправними,  зробили неможливе: влаштували ігри-забави, майстер-класи – малята, позбавлені такого спілкування у колі здорових ровесників, розважалися на славу. 
Розгортаючи спогади  до початку святкувань – День святого Миколая був взагалі дивовижний. Багато років поспіль бібліотека влаштовує свята для  людей  і дітей, які потребують особливої уваги. Цьогорічний День Миколая  не став  винятком, проводилося свято  і моя колега звернула увагу на те, що дітлахи в бібліотеці почали посміхатися.  Діти зі складною життєвою історією, позбавлені батьківської ласки, які дивляться на цей світ уже з настороженістю і песимізмом – почали посміхатися, це ж диво! 
   Крім того, 19 грудня нежданно  ми отримали подарунок – кількаметрову голубу красуню-ялинку, ми – це не лише колектив бібліотеки, а й уся громада. Бо ялинка виявилася з історією, і на неї приходить дивитися усі містяни.
 

 Не занурюючись далеко в спогади, скажу, що 2016 рік був узагалі дивовижний. Навесні, у квітні, бібліотека засяяла  буянням фарб – у відділі мистецтв і в холі розгорнулася виставка маловищанина Олега Рудого «Кольори сучасності». Його роботи перетворили бібліотеку на простір для селфі, сучасну сонячну галерею – жоден відвідувач точно не залишився байдужим. Дива ставалися у кожному з бібліотечних відділів. У відділі з економічних, технічних, природничих наук студенти напрочуд вражені тим, що поруч з ґрунтовною науковою економічною чи виробничою літературою є книги, які доступно розкривають секрети риболовлі чи техніки (що особливо сподобалося юнакам) і дива сучасних зачісок та макіяжу (куди прикипіли погляди дівчат під час екскурсії). У відділі рідкісних видань що не виставка  то справжній ексклюзив, хоча б «Родом з нашого міста» і багато інших.
У відділі краєзнавства  протягом року відкривалися неймовірні краєзнавчі перлинки – як от виставка графічних реконструкцій О.Чорного і К. Шляхового «Фортеці Задніпров’я у ХУІІІ ст., чи «Байконур в житті наших земляків або Сузір’я Янгеля» тощо. Відділ читальних залів вражав великими святами – чого варте лише відзначення Дня волонтера, що відбувалося вперше і куди зібралися близько 100 волонтерів, які допомагають захисникам незалежності України.

 
 Про диво у відділі документів іноземними мовами двома словами і не скажеш. Десь у листопаді у місцевій військовій частині я розповідала про видатних українців. Кажу  військовослужбовцям, мовляв Михайло Грушевський   - один з перших науковців, хто наприкінці ХІХ століття заявив про цінність України, її історію та ідентичність. Це було в той час, коли України як держави в принципі не існувало, тож на тоді це було вибухом в інтелектуальному середовищі. Ну це можна порівняти  - я довго шукала співставність – з сучасним 3 D принтером, який можна побачити в нашій бібліотеці. Хлопці зацікавилися – невже, у вас є справжній  3 D принтер, і можна машину віддрукувати? Ні, машину не можна, але деталь до неї цілком вірогідно: відсканувати, обробити в графічному редакторі і надрукувати.

    У цей невеликий формат повідомлення неможливо помістити перший квест, оновлений літній читальний зал, волонтерську роботу, настінний живопис – вірш Сергія Жадана «Стільки дощу не вмістить жодна весна», японські кімоно і китайську Книгу змін, винахід команди Інтернет-центру шапочки для сніговиків – багато чудес трапилося за рік.

     Якщо порахувати, то майже кожен день у бібліотеці був дивовижним – бо кожен з нас робить і любить свою справу. І завдяки цьому посміхаються діти, студенти вчасно складають сесії, працюючі люди можуть зустрітися у вільний від роботи час і поспілкуватися з відомими поетами, письменниками, інтелектуалами. Люди літнього віку відчувають себе, немов удома, бо тут і навчаються, і співають, і фільми дивляться. От така дивовижна бібліотека. Тож, я певна, новий 2017 рік теж буде сповнений таких див, маленьких і великих, але потрібних і важливих для кожного з нас.
Світлана Приймак, заввідділом соціокультурної діяльності. 

вівторок, 4 жовтня 2016 р.

Всеукраїнський день бібліотек у відділі абонемента

У наш час вважається звичним, що в бібліотеках працюють переважно жінки, а чоловіки-бібліотекарі - це рідкість.  Проте такі відомі чоловіки як  Лао Цзи, Джакомо Казанова, Дені Дідро, Льюїс Керролл, Іван Крилов, Микола Вороний, Леонід Первомайський, Хорхе Луїс Борхес у свій час працювали бібліотекарями.  
Саме про це розмовляли багаторічні читачі-друзі бібліотеки під час літературної зустрічі шляхетних панянок, яка відбулася у відділі абонементу. Звичайно, 30 вересня 2016 року не можна було не згадати про відомих жінок, що мали відношення до професії бібліотекаря, серед яких Лора Буш, яка ще до весілля з Джорджем Бушем - 43-м президентом США, працювала скромним бібліотекарем, Голда Меїр,  ізраїльська політична  та державна діячка, 5-й прем'єр-міністр, міністр внутрішніх справ, міністр закордонних справ, міністр праці і соціального забезпечення Ізраїлю.
          Бібліотекарі надали інформацію про сучасну українську літературу, розповіли про літературні новинки. Натомість запрошені розповіли про книги, які прочитали останнім часом і хотіли б порадили їх іншим.
          Та справжньою родзинкою цього заходу стала зустріч з Юрієм Хропаченком  - неординарною людиною, поетом, колишнім актором і режисером (грав і в нашому театрі корифеїв у 1967-69 роках), заслуженим працівником культури (Крим, де він зараз і живе).     
Юрій Вікторович привітав бібліотекарів та читачів з професійним бібліотечним святом пісенною презентацією своєї нової поетичної збірки «…Любовью служите друг другу», яку щойно зробив місцевий видавець Віктор Лисенко.
          «Щастя там, де тебе розуміють», цей афоризм понесе з собою в життя кожен, хто прочитає книгу, адже за словами автора «любовью жизнь мы продлеваем».
 Вірші написані українською та російською мовою. Багато віршів з цієї збірки Юрій поклав на музику і з властивою йому артистичністю виконав їх перед учасниками заходу. При цьому в аудиторії, яку він вперше бачив, відчував себе так, наче опинився серед давніх добрих друзів.
Кожен приїзд на землю батьків, де він уперше опинився у 19 років, завжди повертає в молодість, надихає. Бо Кіровоград для нього, як і півстоліття тому, перш за все, плеяда творчих особистостей, наставників, соратників, друзів. Серед них його душа – ніби в зорянім намисті.
           
За чашкою смачного запашного чаю зі смаколиками та з чудовою пісенною презентацією поезії Юрія Хропаченка час сплинув непомітно. Шляхетні панянки провели дозвілля з користю та з великим задоволенням.

Наталія Білаш,

завідуюча відділом абонемента

вівторок, 20 вересня 2016 р.

Полювання на сміття: новий погляд на світ!

15 вересня 2016 року вперше в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д. І. Чижевського відбувся квест «Бібліотекар. Нова команда», який в ігровій, нетрадиційній формі розкрив для студентів та інших відвідувачів інформаційні ресурси бібліотеки. Кожен учасник провів свій час цікаво і корисно та отримав заряд позитивних емоцій. Якщо вам хочеться продовжити чи вперше відчути позитив від квесту, завітайте до відділу абонемента ОУНБ ім. Д.І.Чижевського та ознайомтесь з книгою Кері Сміт «Кишеньковий сміттяр».
Кері Сміт – відома художниця з Канади - концептуаліст, автор популярних бестселерів і мобільних додатків на тему творчості, в тому числі блокнотів для креативних людей. Її роботи – унікальні журнали, де ви можете малювати що завгодно, розфарбовувати, повністю виходячи за рамки, не боячись помилитися, даючи вихід своїй неприборканій творчій натурі. 
За допомогою захоплюючої книги «Кишеньковий сміттяр» ви зможете відмовитися від звичного способу мислення і почнете робити те, на що, можливо, ніколи не наважувалися. Як саме? Ви відчуєте себе сміттярем, який відправляється на пошуки найрізноманітніших предметів: чогось невеликого за розміром, артефакту, який символізує рік вашого народження, зображення слона, зеленої плямочки, використаного конверта і багато чого іншого.
Переверніть сторінку «Кишенькового сміттяра» і почніть виконувати завдання, комбінуючи випадковим чином знайдені об’єкти. Вам запропонують придумати кумедного персонажа і перетворити його в будівлю, будівлю замаскувати і розмалювати її у крапочку, намалювати трохи смужок, додати каракулі вгорі сторінки, а потім перетворити все це на одяг, але з неодмінною умовою – ваш витвір повинен милувати око.
«Кишеньковий сміттяр» Кері Сміт – книга сенсація, яка розійшлася мільйонними накладами! Вона сприяє розвитку креативності та прищеплює новий погляд на світ! Нагадаємо, що це видання знаходиться у відділі абонемента, тож на певний термін його можна взяти додому. Запрошуємо до обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського, яка працює без перерви та вихідних.


Наталія Білаш,


завідуюча відділом абонемента

середа, 7 вересня 2016 р.

Прочитай! Це для тебе або Таємниці, таємниці, таємниці…

Ви любите таємниці? Якщо так, тоді запрошуємо ознайомитися з книгами, які не залишать нікого байдужим та поведуть лише вас таємними лабіринтами.
Сергій Бут -сучасний український письменник. Уродженець Галичини. У 2011 році, після відвідин Личаківського кладовища, починає писати свій перший роман «Листи з того світу». У 2014 році роман отримує відзнаку на «Коронації слова» і видається. За півроку «життя» на літературному ринку України книгу придбало 6 тисяч читачів.
Личаківський цвинтар. Скорботний кам’яний янгол склав долоні в молитві… Мабуть, він змусив Андрія, студента Львівської політехніки, заглянути в цей старий склеп. А ще привернули увагу дати життя і смерті. Двоє немовлят… Що з ними трапилось? На порозі гробівця Андрій знаходить дивну бляшану коробку з-під зефіру, а в ній – пожовтілий від часу лист. Це справжній крик про допомогу – прохання врятувати викрадену дитину. Ця можливість зазирнути в минуле – наче вісточка зі світу померлих… Із листа Андрій дізнається про злочин, який було скоєно півстоліття тому, і вирішує довідатися правду. Він має розгадати цю загадку! Але куди заведе його лабіринт таємниць, страхів і потрясінь? За словами Золотого письменника України Андрія Кокотюхи, роман «Листи з того світу» – сучасний детектив зі смаком містики та терпким присмаком львівської кави.
Її перший твір «Грішниця» завоював премії ім. О. Гончара та ім. М. Коцюбинського. Вона увійшла до Топ-20 найуспішніших українських письменників 2012 року за рейтингом журналу «Фокус». Це Олена Печорна – українська письменниця, творчість якої не залишить вас байдужими.
У романі «Фортеця для серця» О. Печорної головною героїнею є любов. А головним героєм, напевне, прощення. Після загибелі батька та зникнення матері маленька Леся Райська опинилася в селі у бабусі, яка була їй не дуже рада. Дівчинка вірила, що колись мама повернеться. Єдиною втіхою самотньої дитини стало малювання. Леся мала неабиякий хист, але ніхто в селі цього не розумів. Уже доросла, Леся залишилася так само нетутешньою для односельців. Та доля веде дівчину тільки їй одній знаними шляхами, і рано чи пізно до Лесі прийде і радість визнання, і справжнє кохання, і сенс життя. А ще для дівчини розкриються таємниці її родини.
Багато таємниць Третього рейху ще й досі не розкрито. Одна з них - наймоторошніша програма «Лебенсборн», призначена для того, щоб вивести расово чисте потомство «істинних арійців». Саме про це можна дізнатися, прочитавши книгу Валенте́на Мюссо «Холод попелу». В. Мюссо –французький письменник, молодший брат Гійома Мюссо, який пише в основному детективи та трилери.
Кінець XX століття Орельєн Коше, тридцятирічний професор, дізнається, що в роки війни його дід працював в Лебенсборні – нацистському пологовому будинку. Незабаром вбивають жінку похилого віку, яка працювала там медсестрою. Чи пов’язані ці смерті? Які ще секрети зберігає історія його сім'ї ? Орельєн починає розслідування. Але бажання дізнатися таємницю діда може дорого йому коштувати – комусь дуже не хочеться, щоб Орельєн тривожив минуле! Він сам і його близькі в смертельній небезпеці. Чоловік повинен обрати: взнати правду чи піддати небезпеці тих, кого любить…
Світлана Талан – неодноразова фіналістка всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» та володар відзнаки фонду О. Пінчук «АнтиСНІД» «За найкращий роман на гостросоціальну тематику». 2012 року за версією журналу «Фокус» авторка була визнана одним з найуспішніших українських письменників. Герої її романів – сильні духом особистості, які навіть у найскладніших життєвих ситуаціях не зраджують власну совість.
Мирне спокійне життя, міцна родина, вірні друзі… Що може перевернути догори дном все непохитне? Про це С. Талан розповідає у своєму романі «Оголений нерв». Війна розкриває таємниці, скидає з облич людей маски, оголяє їхні душі та робить свій розподіл на добро і зло…Рідні люди й вірні друзі стають ворогами. Кілька місяців 2014 року Сєвєродонецьк перебував під владою ополченців. Цей короткий проміжок часу став нездоланним для родини Насті Агафонової, чиї син і дочка опинилися по різні боки барикад. Кожен зробив власний вибір, шляхи рідних людей розійшлися. Чи можливо здолати прірву, яку проклала між ними війна? «Оголений нерв» – роман від авторки, яка бачила події на Донбасі на власні очі.
Цікаво? Тоді мерщій до бібліотеки! Ці книги знаходяться у відділі абонементу, тож на певний термін їх можна взяти додому. Запрошуємо до обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського, яка працює без перерви та вихідних.

Наталія Білаш,
завідуюча відділом абонементу