вівторок, 20 вересня 2016 р.

Полювання на сміття: новий погляд на світ!

15 вересня 2016 року вперше в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д. І. Чижевського відбувся квест «Бібліотекар. Нова команда», який в ігровій, нетрадиційній формі розкрив для студентів та інших відвідувачів інформаційні ресурси бібліотеки. Кожен учасник провів свій час цікаво і корисно та отримав заряд позитивних емоцій. Якщо вам хочеться продовжити чи вперше відчути позитив від квесту, завітайте до відділу абонемента ОУНБ ім. Д.І.Чижевського та ознайомтесь з книгою Кері Сміт «Кишеньковий сміттяр».
Кері Сміт – відома художниця з Канади - концептуаліст, автор популярних бестселерів і мобільних додатків на тему творчості, в тому числі блокнотів для креативних людей. Її роботи – унікальні журнали, де ви можете малювати що завгодно, розфарбовувати, повністю виходячи за рамки, не боячись помилитися, даючи вихід своїй неприборканій творчій натурі. 
За допомогою захоплюючої книги «Кишеньковий сміттяр» ви зможете відмовитися від звичного способу мислення і почнете робити те, на що, можливо, ніколи не наважувалися. Як саме? Ви відчуєте себе сміттярем, який відправляється на пошуки найрізноманітніших предметів: чогось невеликого за розміром, артефакту, який символізує рік вашого народження, зображення слона, зеленої плямочки, використаного конверта і багато чого іншого.
Переверніть сторінку «Кишенькового сміттяра» і почніть виконувати завдання, комбінуючи випадковим чином знайдені об’єкти. Вам запропонують придумати кумедного персонажа і перетворити його в будівлю, будівлю замаскувати і розмалювати її у крапочку, намалювати трохи смужок, додати каракулі вгорі сторінки, а потім перетворити все це на одяг, але з неодмінною умовою – ваш витвір повинен милувати око.
«Кишеньковий сміттяр» Кері Сміт – книга сенсація, яка розійшлася мільйонними накладами! Вона сприяє розвитку креативності та прищеплює новий погляд на світ! Нагадаємо, що це видання знаходиться у відділі абонемента, тож на певний термін його можна взяти додому. Запрошуємо до обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського, яка працює без перерви та вихідних.


Наталія Білаш,


завідуюча відділом абонемента

середа, 7 вересня 2016 р.

Прочитай! Це для тебе або Таємниці, таємниці, таємниці…

Ви любите таємниці? Якщо так, тоді запрошуємо ознайомитися з книгами, які не залишать нікого байдужим та поведуть лише вас таємними лабіринтами.
Сергій Бут -сучасний український письменник. Уродженець Галичини. У 2011 році, після відвідин Личаківського кладовища, починає писати свій перший роман «Листи з того світу». У 2014 році роман отримує відзнаку на «Коронації слова» і видається. За півроку «життя» на літературному ринку України книгу придбало 6 тисяч читачів.
Личаківський цвинтар. Скорботний кам’яний янгол склав долоні в молитві… Мабуть, він змусив Андрія, студента Львівської політехніки, заглянути в цей старий склеп. А ще привернули увагу дати життя і смерті. Двоє немовлят… Що з ними трапилось? На порозі гробівця Андрій знаходить дивну бляшану коробку з-під зефіру, а в ній – пожовтілий від часу лист. Це справжній крик про допомогу – прохання врятувати викрадену дитину. Ця можливість зазирнути в минуле – наче вісточка зі світу померлих… Із листа Андрій дізнається про злочин, який було скоєно півстоліття тому, і вирішує довідатися правду. Він має розгадати цю загадку! Але куди заведе його лабіринт таємниць, страхів і потрясінь? За словами Золотого письменника України Андрія Кокотюхи, роман «Листи з того світу» – сучасний детектив зі смаком містики та терпким присмаком львівської кави.
Її перший твір «Грішниця» завоював премії ім. О. Гончара та ім. М. Коцюбинського. Вона увійшла до Топ-20 найуспішніших українських письменників 2012 року за рейтингом журналу «Фокус». Це Олена Печорна – українська письменниця, творчість якої не залишить вас байдужими.
У романі «Фортеця для серця» О. Печорної головною героїнею є любов. А головним героєм, напевне, прощення. Після загибелі батька та зникнення матері маленька Леся Райська опинилася в селі у бабусі, яка була їй не дуже рада. Дівчинка вірила, що колись мама повернеться. Єдиною втіхою самотньої дитини стало малювання. Леся мала неабиякий хист, але ніхто в селі цього не розумів. Уже доросла, Леся залишилася так само нетутешньою для односельців. Та доля веде дівчину тільки їй одній знаними шляхами, і рано чи пізно до Лесі прийде і радість визнання, і справжнє кохання, і сенс життя. А ще для дівчини розкриються таємниці її родини.
Багато таємниць Третього рейху ще й досі не розкрито. Одна з них - наймоторошніша програма «Лебенсборн», призначена для того, щоб вивести расово чисте потомство «істинних арійців». Саме про це можна дізнатися, прочитавши книгу Валенте́на Мюссо «Холод попелу». В. Мюссо –французький письменник, молодший брат Гійома Мюссо, який пише в основному детективи та трилери.
Кінець XX століття Орельєн Коше, тридцятирічний професор, дізнається, що в роки війни його дід працював в Лебенсборні – нацистському пологовому будинку. Незабаром вбивають жінку похилого віку, яка працювала там медсестрою. Чи пов’язані ці смерті? Які ще секрети зберігає історія його сім'ї ? Орельєн починає розслідування. Але бажання дізнатися таємницю діда може дорого йому коштувати – комусь дуже не хочеться, щоб Орельєн тривожив минуле! Він сам і його близькі в смертельній небезпеці. Чоловік повинен обрати: взнати правду чи піддати небезпеці тих, кого любить…
Світлана Талан – неодноразова фіналістка всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» та володар відзнаки фонду О. Пінчук «АнтиСНІД» «За найкращий роман на гостросоціальну тематику». 2012 року за версією журналу «Фокус» авторка була визнана одним з найуспішніших українських письменників. Герої її романів – сильні духом особистості, які навіть у найскладніших життєвих ситуаціях не зраджують власну совість.
Мирне спокійне життя, міцна родина, вірні друзі… Що може перевернути догори дном все непохитне? Про це С. Талан розповідає у своєму романі «Оголений нерв». Війна розкриває таємниці, скидає з облич людей маски, оголяє їхні душі та робить свій розподіл на добро і зло…Рідні люди й вірні друзі стають ворогами. Кілька місяців 2014 року Сєвєродонецьк перебував під владою ополченців. Цей короткий проміжок часу став нездоланним для родини Насті Агафонової, чиї син і дочка опинилися по різні боки барикад. Кожен зробив власний вибір, шляхи рідних людей розійшлися. Чи можливо здолати прірву, яку проклала між ними війна? «Оголений нерв» – роман від авторки, яка бачила події на Донбасі на власні очі.
Цікаво? Тоді мерщій до бібліотеки! Ці книги знаходяться у відділі абонементу, тож на певний термін їх можна взяти додому. Запрошуємо до обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського, яка працює без перерви та вихідних.

Наталія Білаш,
завідуюча відділом абонементу

вівторок, 5 липня 2016 р.

Дитячий табір в Інтернет-Центрі.

Діти з нетерпінням чекають літа – це пора їхньої свободи! Здається що це так багато – ціле літо, та насправді минає воно надзвичайно швидко. Не варто лишати дітей на цей час зі своїми фантазіями та планами напризволяще, в них ще немає досвіду для того, щоб ефективно використати цей час. Літні табори – це чудова можливість дарувати своїм дітям нові емоції.
Те що у дорослих не викликає зацікавленості, на дітей справляє зовсім інше враження. Діти дивляться на світ інакше, ніж дорослі. Малята здатні дивуватися красі комашки, з завмиранням серця слухати «страшні» історії, вимазуватися у фарбу чи багнюку, виконувати екстремальні завдання та ще багато чого. Для більшості дорослих це нудно, неприпустимо, не цікаво, так по дитячому… А тому і дітям не дозволяють займатися усілякими дурницями!
Насправді ж усі ці пустощі та дрібнички дарують нові враження, емоції, які і складатимуть досвід маленької людини, який вона забере у доросле життя. Яскраве дитинство навчає мислити нестандартно, знаходити креативні рішення і просто бути цікавою людиною!
На період літнього табору в Інтернет-Центрі було проведено ряд заходів, які були спрямовані на те, щоб дарувати учням приємні емоції. Кожна група обирала фільм для перегляду, а кожен фільм супроводжувався якоюсь практичною частиною.
Так фільм про вулкани супроводжувався хімічним експериментом «виверження вулкану». Крім самого експерименту діти дізналися як можна виготовити такий вулкан власноруч!




Фільм «Краса змій» супроводжувався експериментом «створення змій з хімічних речовин». Не кожного дня дитина бачить як зі звичайних пігулок та полум’я виростають двадцяти сантиметрові змії!






Багато пізнавальних фільмів про життя тварин, а потім квести де група розгадувала логічні завдання аби врятувати загублене звірятко. Загадки у віршованому вигляді, командна робота, а наприкінці знайдене звірятко, яке мандрувало жити у клас до своїх спасителів :-)





Був і страшний квест в якому завдання потрібно було здобути, а тоді вже і виконувати. Але здобували його самі хоробрі, в посудину з невідомим вмістом потрібно було занурити руку і знайти завдання, якщо з першого разу не вдавалося це зробити, то вся група виконувала штрафне завдання. І чого там тільки не було у цих посудинах, і «павуки, і жаб’ячі очі, і слиз дракона», ну і все таке інше! Тож знайти потрібне завдання було не так просто!







Не знаю, як вчителі, але діти були задоволені. Гарні емоції – це саме найкраще що ми можемо дарувати людям які нас оточують! В такі моменти щасливий і той хто отримує, і той хто дарує, а світ стає світлішим! Хай усім буде щастя!



Федоренко Оксана - бібліотекар Інтернет-Центру

пʼятниця, 29 квітня 2016 р.

Кіровоградці познайомилися з Японією на дотик і на смак!

Ось вони, фуросики від пані Галини Зінов'євої!
23 квітня у відділі документів іноземними мовами Японія стала ближча на дотик, на смак, на запах. До бібліотеки завітала представник Миколаївського товариства японської культури "Татікадзе" Галина Зінов'єва, яка провела низку міні-майстер-класів, що характеризують японську культуру. Заявлена програма була досить обємною, і всі розуміли, що кожен блок вимагав  кількагодинної презентації. Адже насправді в Японії чайна церемонія триває 4 години, а  кімоно за всіма правилами одягається три години. Тож пані Галина лише окреслила основні напрямки й основи каліграфії, ікебани, національного костюма й чайної церемонії. Особливістю суботнього евенту стала можливість дещо спробувати власноруч: присутні вчилися писати ієрогліфами, за правилами створювати ікебану, одягати кімоно. А насамкінець усі могли спробувати справжнього японського чаю з добавками рису та солодощі, які люб'язно подарувала пані Галина. Хоча вона й наголосила, що це була не традиційна чайна церемонія, а «звичайна» дегустація японського чаю.
Такий вигляд має ієрогліф "Світло"
Що, врешті, ми знаємо про Японію, яка знаходиться на іншій частині світу. Загальні речі зі шкільного курсу географії та тематичних груп, наприклад подорожі, в соціальних мережах. Насправді Японія  - дуже близька нам країна якщо не  географічно, то ментально точно.   І на цьому я хочу зосередити увагу. Одразу на початку презентації всіх присутніх захопили яскраві вузлики, саме так у хустках полюбляють зберігати речі наші бабусі. Та ці пакунки – фуросики – особливо шановані в Японії,  і чим більше загорнута річ, тим вона цінніша. Коли ми вдома кладемо дещицю в гарненький мішечок, а потім в скриньку і так далі… Нічого не нагадує спільного? Одразу при відкритті пані Галина привітала присутніх за японським звичаєм, подарувавши завідуючій відділом документів іноземними мовами Оксані Сергеєвій конверт з листом-подякою, написаною власноруч. Лист написаний від руки в Країні Сонця, що сходить, вважається найціннішим виявом поваги. Торік ми разом з дітьми писали листи нашим воїнам-захисникам в зону АТО, там ці листи й малюнки на вагу золота. Знову спільне… От наприклад кімоно, це суто східний одяг, не притаманний слов’янам. Проте в одному з музеїв Лаври пані Галина каже, що бачила  вишиванку із західної України  в японському стилі, цій речі понад сто років. Японські виноград, сливові сади, сакура – зображення, що втілюються  в орнаментах східних предметів побуту й одягу, коли я це бачила на речах - мені одразу згадалося наше Закарпаття….
Зверніть увагу,  ємність для ікебани в національних кольорах України
А чи знаєте чим найкраще пригостити японця в Україні і від чого він буде в шаленому захваті – це сметана або мед, власних цих продуктів Японія не виробляє, лише експортує з інших країн. А ще їм подобається наш борщ і вінегрет.
Цими днями Україна відзначила 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС, Японія співчуває нашій державі, адже як жодний  інший народ розуміє про наслідки цієї техногенної катастрофи для людей. Хоча там зуміли  знизити цей негативний вплив і ми знаємо, що японці - одні з перших довгожителів на планеті, тож нам є чому вчитися і до чого прагнути. От чай, наприклад, вважається ліками, який зцілює не лише тіло, але й душу. Існує багато правил і традицій, пов’язаних з питтям чаю. До входу в чайний будиночок стежиною треба йти обережно, не пригинаючи траву, якщо це влітку, і не порушуючи чистоти снігу, якщо це взимку. Біля входу в чайний будиночок навіть самураї залишають меч, щоб  подумати в тиші – філософія буття. У кожній японській родині обов’язково є чайний кущик, звісно не для збору урожаю, а як елемент національної культури.
Як пахне справжній чай, який на дотик рисовий папір, шовк, порцелянові чайні чашки, пензлики для каліграфічного письма – це все можна було побачити на власні очі, ба навіть торкнутися під час цієї культурологічної лекції-презентації.
Враження, які залишися в учасників після закінчення лекції, неймовірно позитивні.   Присутні були просто в захваті і вмовили пані Галину зустрітися ще, одна з найближчих уже планується на травень (слідкуйте за анонсами). Вхід на захід був безкоштовний  і вільний для всіх бажаючих. До речі, цю ідею запропонував один з користувачів і ми щиро вдячні пані Галині Зіновєвій за презентацію і подарунки.

Так виглядало моє робоче місце - чай, мармелад і спроба написати Україна-Японія)
Запрошуємо до обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського  за адресою:   м. Кіровоград,                вул. Велика Перспективна, 24.


Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності.  

середа, 20 квітня 2016 р.

Квести з бібліотекою!

Комп’ютерні ігри вже давно заполонили наш світ! Причому піддаються впливу цих ігор не тільки діти, але й підлітки і дорослі люди. Чоловіки та жінки витрачають безліч годин на те, щоб у віртуальних світах рятувати, захоплювати, шукати та здобувати переваги над іншими героями гри. Відчуття нереальності, містичності, пригод та можливість проявити ерудованість, логічні навички запалюють розум людини будь якого віку.
Гра дає можливість поринути у нові емоції, нехай і віртуальні.
Надзвичайною популярністю користуються ігри квести. Слово квест прийшло до нас з англійської мови і означає воно тривалий цілеспрямований пошук який може бути пов’язаний з пригодами або грою, вимагає від гравця рішення розумових задач. В комп’ютерній грі персонаж управляється гравцем та просувається по сюжету і взаємодіє з ігровим світом шляхом застосування предметів, спілкування з іншими персонажами та вирішує логічні завдання.
Можливість випробувати себе у ролі персонажа приваблює! Вийти за межі своєї кімнати і шукати шляхи для вирішення поставлених задач – надзвичайно хвилююча пригода!
Бібліотеки і тут випробували себе у новій ролі та запропонували користувачам таку розвагу як бібліоквест. Чимало бібліотек України вже проводили подібні заходи.
В такій розвазі доречними стали апробовані ігрові прийоми такі як вікторини, ігри-пригоди, театралізовані та рольові ігри, але при одній обов’язковій умові – героями усіх ігор мають бути обов’язково книг, бібліотеки, читачі. Такий вид гри привабливий ще й тим, що її дійства пов’язані з пригодами, ризиком та погонею.
Для того щоб написати свій власний квест потрібно визначитися в якому форматі він буде проведений:
-         Кімнатний
-         Виїзний
-         Пішохідний
-         Автоквест
-         QR –квест
-         Нічний.
Звісно живий квест набагато цікавіший ніж віртуальний, але за умови що він гарно складений. Сюжет має бути послідовним, адже гра розробляється не лише з розважальною метою. Комплекс завдань допомагає розвивати учасникам ерудицію, командні якості, логічні навики, тактичні навички, стратегічні навички, відчуття часу.
Методичний потенціал квестових технологій надзвичайний! Тут розвиток творчого потенціалу і комунікативних умінь. Гра може об’єднувати у собі різні дисципліни та мотивувати учасників на подальший розвиток у будь-якій з них.
Що ж потрібно для того щоб підготувати такий масовий захід?
Перш за все необхідно продумати тему/ідею квесту. Продумати стратегію та концепцію гри. Далі намітити приблизний сценарій, має бути якась легенда, історія що захоплюватиме!
Брати участь у заході повинні, по можливості, усі бібліотекарі.
Працюючи над сценарієм варто підготувати багатоваріантні завдання (на різний вік, а також інтелектуальні, пізнавальні, орієнтуючі, активно розважальні).
Підготовчий процес займає чимало часу: готуються карти, маршрути, завдання, майстер-класи, реквізит, виставки (інтерактивні, інсталяції, електронні) і т.д. Бажано провести декілька репетицій квесту для перевірки маршрутів, можливих складнощів проходження завдань, на час їх виконання.
Коли все готово можна приступати до рекламної акції, а після проведення не забути про підведення висновків для виправлення помилок на майбутнє.
Завдання для квесту.
Тут насправді варіантів безліч:
Інтелектуальні (на знання тексту у вигляді ребусу, кросворду, головоломки, розгадки закодованого числового або буквеного тексту і т.д.).
Орієнтовні (пройти по чому-небудь, знайти вихід по карті, знайти підказку, наприклад в книзі. Або певне місце, завдання, предмет на карті або в реалі тощо.
Технічні (зібрати що-небудь, наприклад в техніці орігамі).
Спортивні (потрапити у ціль, добігти тощо).
Творчі (намалювати, напр. персонажа з певної книги).
Комбіновані (з перерахованих вище).
В процесі можна використовувати бонуси, підказки та штрафи.
Підказки – допомога у проходженні квестів, вони можуть бути у:
-         Питаннях з підказками
-         У відповіді на додаткове питання
-         У відповіді на загадки
-         У відповіді на сторінках книги, по якій проводиться квест
-         У спеціально зроблених файлах/ презентаціях на комп’ютері.
Також можливе застосування штрафних санкцій за порушення маршруту, невкладання у час при проходженні маршруту. Штрафи можуть бути у вигляді додаткових питань, виконання завдань, нарахування/віднімання балів і т.д.
Ідей для розробки маршрутів у бібліотекарів надзвичайно багато тож чекаємо цікавих сюжетів та нових пригод з бібліотекою!


 Статтю підготувала Федоренко Оксана, бібліотекар Інтернет-Центру

пʼятниця, 1 квітня 2016 р.

Жінки – нобелівські лауреатки у сфері літератури!

У різні часи до жінок було різне ставлення, здебільшого вони лишалися безіменними. Але світ настільки динамічно змінюється, що сьогодні ми можемо пишатися досягненнями жінок, які невтомно працювали у всі часи для розвитку культури та науки на світовому рівні.
Досягнення у письменництві було високо оцінено критиками і Нобелівську премію з літератури вручали талановитим жінкам. Деякі твори цих талановитих жінок перекладені на українську і їх можна прочитати та самостійно оцінити рівень їхньої творчості.
Знайти ці твори не так просто, тому що вони не виходили великими тиражами і не користувалися шаленою популярністю у читачів. Тому у статті пропонуємо не тільки самі твори, а й посилання де їх шукати.
Така література прийдеться до смаку гурманам та читачам з досвідом. Але однозначного правила для читання цих творів немає, можливо ви новачок, тоді прийшов час розпочати шлях з «високої» літератури!

Сельма Ланерлеф - 1909
«Як данина високому ідеалізму, яскравій уяві й духовному проникненню що вирізняють усі її твори»
·                    «Великодня чарівниця» (журнал «Нова хата», 1938)
·                    «Мишоловка» («Жінка», 1939)
·                    «Письмо на землі» («Жіноча доля», 1938)
·                    «Різдвяні троянди» («Поступ», 1929)

Грація Деледда – 1926
«За поетичні твори, в яких із пластичною ясністю описано життя її острова, а також за глибину підходу до людських проблем загалом»
·                     «Плющ» (спочатку в «Літературно-науковому віснику», 1909, томи 54–56, а потім окремим виданням: Київ, 1912, перекладач Леонід Пахаревський)
·                    «Лихим шляхом» («Літературно-науковий вісник», 1913, томи 62–64, перекладач Н. К. Кибальчич)
·                    «Тростини на вітрі» та «Мати» (останні два під однією обкладинкою; Київ, 1975, перекладач Віктор Шовкун)

Перл Бак - 1938
«За її багатий і по-справжньому епічний опис селянського життя в Китаї та за її біографічні шедеври»
·                    Повість «На перехресті вітрів» у перекладі Мирослави Чапелькової ― єдиний український переклад (На перехресті вітрів: [Повість] / Перекл. М. Чапелькова // Нова хата. ― 1937. ― Ч. 1. ― С. 19–20; Ч. 2. ― С. 19–20; Ч. 3. ― С. 19–20; Ч. 4. – С. 19–20; Ч. 5. – С. 23–24; Ч. 6. – С. 19– 20; Ч. 7. – С. 23–24; Ч. 8. – С. 19–20; Ч. 9–10. ― С. 30–32; Ч. 11. ― С. 19–20; Ч. 12. ― С. 19–20; Ч. 13. ― С. 26–28; Ч. 15–16. ― С. 22–24; Ч. 17. ― С. 23–24; Ч. 18. ― С. 19–20; Ч. 19. ― С. 23–24; Ч. 20. ― С. 19–20; Ч. 21–22. ― С. 30–32; Ч. 23. ― С. 19–20. – Авт. у тексті: Перла Бак)
·                     
Габріела Містраль - 1945
«За її ліричну поезію, наповнену потужними емоціями, що зробили її символом ідеалістичного прагнення всього латиноамериканського світу
·                     «Поезії» (збірка) (пер. Василь Моруга, Володимир Харитонов, Григорій Латник, Грицько Чубай, Дмитро Павличко, Михайло Литвинець,Михайло Москаленко, Олег Покальчук, Олена Криштальська, Сергій Борщевський, Юрко Покальчук, Київ, Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1984)
·                    «Вибрані поезії» (збірка) (пер. Григорія Латника, «Кальварія», 2010)
·                     
Тонні Моррісон - 1993
«Вона у своїх наповнених мріями і поезією романах зобразила важливий аспект американської реальності»
«Пісня Соломона» (пер. О. Король, вид. «Юніверс», 2007)

Віслава Шимборська 1996
«За поезію, що з іронічною точністю зображує історичні та біологічні явища в контексті реальності людства»
·                     «Віслава Шимборська. Вибрані поезії та есеї» (пер. Ярина Сенчишин. Львів: Літопис — 2002. — 224 с.)
·                    Поезія, збірка «Досить» (журнал «Всесвіт», 2014, № 1-2, пер. Ірина Карківець)
·                    Зі збірки «Досить-2» (пер. Ірина Карківець,)

Ельфріде Елінек - 2004
«за музичний потік голосів у романах і п’єсах, які з надзвичайним лінгвістичним запалом розкривають абсурдність соціальних кліше та їхньої поневолюючої сили»
·                     «Піаністка» (журнал «Всесвіт», 2003, № 5-6, 7-8, з нім. пер. Олександр та Ольга Плеваки)
·                     «Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка, або Підпори суспільств» (Ельфріде Єлінек; пер. з нім. Тимофій Гаврилів. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2012)
·                    «Смерть і Діва» (Ельфріде Єлінек; з нім. пер. Олександри Григоренко. — Чернівці: Книги ХХІ, 2015. — 128 с.)
·                     
Доріс Лессінг - 2007
«Хто оповідає про досвід жінок зі скептицизмом, пристрастю і пророчою силою розглядає розділену цивілізацію»
·                    повість «Домівка гірської худоби» (журнал «Всесвіт», 1977, № 5; пер. Ростислав Доценко, зі збірки «Five» (1953).

Герта Мюллер – 2009
«Хто із зосередженістю в поезії і щирістю в прозі описує життя знедолених»
·                    «Гойдалка дихання» (пер. Наталка Сняданко, Фоліо, 2011)
·                    оповідання «Надмогильне слово» (журнал «Всесвіт», 2011, № 5-6, пер. Оксани Курилас)

Еліс Манро – 2013
«Майстер сучасного оповідання»
Оповідання «Обличчя» можна знайти на порталі interviews.com.ua у рубриці «Читайстра», яке було опубліковане 14.10.2013. Перекладач П. Пшеничний

Світлана Алексієвич - 2015
«За її багатоголосу творчість – пам’ятник стражданню і мужності у наш час»
·                     «Чорнобиль: хроніка майбутнього» (пер. і післямова О. Забужко. — К.: Факт, 1998. — 194 с.)
·                    «Час second-hand (кінець червоної людини)» (пер. з рос. Л. Лисенко — К.: Дух і Літера, 2014. — 452 c.)

За кожним твором є особистість яка творила, мріяла, бажала дарувати нові емоції світу, лишити щось після себе. Всі ці жінки були надзвичайно різними, мали різні цінності і пристрасті, вподобання та прагнення, але очевидно одне – у них була любов до літератури і з цієї любові народилися шедеври!

Матеріал підготувала бібліотекар Інтернет-Центру - Федоренко Оксана.


вівторок, 26 січня 2016 р.

Сни наших користувачів!

15 січня в бібліотеці ім.Д.І.Чижевського відбувся «Щедрий вечір», але все хороше не може тривати вічно, хоча і хотілося б. А може і на краще, що все минає в цьому світі – так ми не встигаємо звикнути до розваг і чекаємо на них знову і знову. Аде дещо в нас залишилося після «Щедрого вечора» і від наших читачів, а саме їхні сни, які вони лишили у «Кімнаті сновидінь» в Інтернет-Центрі.
Сон, то як книга! Не буває нецікавих снів, кожен з них несе своєму власнику дуже яскраві емоції, а інколи і відкриває відповіді на важливі питання. Ну у кожного своя історія зі снами, а я пропоную вам декілька снів від наших читачів в легкій редакції та перекладі на українську мову.

***

Зовсім недавно мені наснилося, що в Кіровограді сталася пожежа на заводі. Через день після цього сну я дізналася, що в цьому районі дійсно загорілося якась будова. Це був район Балашівка. Я дуже здивувалася, адже раніше такого зі мною не бувало. Мені дуже хотілося розповісти про це комусь. Тож сподіваюся, що ви розповісте про це людям
Учениця ЗОШ №26 (9 - * клас)
***

Мені колись наснилося, що я їхав на таксі з Києва до Рязані, а моїм водієм був Сергій Єсенін.

Примітка: Шкода вже не дізнаємося, може він і вірші йому свої читав по дорозі J

***
Сон засторога
Одного разу мені наснилося, що моя мама лежить у замерзлій труні, а поряд погребальні вінки. Я відкрила металеві ворота, та зайшла туди де все це відбувалося і кинулася до неї думаючи, що вона нежива.
Коли я прокинулася, то вирішила, що з мамою щось трапилося і терміново вирушила до неї. Двері в її квартиру були відчинені і я знайшла її у ванні. Вона лежала у холодній порожній ванні напівпритомна. Коли вона приймала ванну, їй стало зле, але вийти з ванни вона вже не могла, все на що їй вистачило сил – це спустити воду, аби не захлинутися. Так вона пролежала всю ніч. Після цього випадку вона ще прожила багато років.

Примітка: Ось вам і історія, як після цього не прислухатися до своїх снів? І ще… Люююди!!! Не забувайте про своїх рідних, телефонуйте їм та питайте, чи все у них добре?

***

Я згадую яскраві епізоди зі своїх снів. Колись я на полуничному полі гуляв, буває сниться, що я на морі, або їм торти. Коли був маленький, то снилося, що я катаюся на санчатах!

***

Перед виборами Ющенко у президенти мені сниться, що я з мамою лечу до Італії на екскурсію. Коли ми прибули на місце то проходили повз тротуару на якому стояли рядами вози. На возах - цементні сірі лави на яких лежать пари – жінки в косинках та чоловіки у кашкетах. Йдучи вздовж цього ряду ми дивилися на дорогу, де дерева торкалися між собою кронами та утворювали тунель, а поряд з тротуаром на дорозі стоїть ГОРЯЩА СВІЧКА.
Йдемо далі повз багатоповерхівки, що повністю увиті диким виноградом, навіть дахи, тільки щілини для вікон лишилися. Йдемо далі і раптом перед нами відомий Колізей. В центрі Колізею підіймається із золотого пилу пірамідальний стовп на горі якого на коні, ніби Георгій Побідоносець, але я чомусь розумію у сні, що це Ющенко. А за ним на землі, скрутившись кільцем лежить величезний цементний змій.
Ми почали повертатися і проходили повз гай, там лежав сніг, а дерев було дуже мало, у цьому гаю стояли жінки у платочках та плакали, а на землі лежали букети квітів.

***

Мені наснився сон, що я граю з величезним жовтим пітоном. В житті я таких великих не бачила, тільки в інтернеті, він в обхваті сантиметрів 50. А довжина так метрів 6. Я сиджу і підіймаю частину його важкого тіла догори, а він сповзає, мов холодець униз. В житті я б навряд чи взяла до рук таку рептилію. Брр…, а у сні нічого, навіть страшно не було! І до чого то воно???


Ось такі сни бувають, а бувають ще й не такі. Пройдуть роки і навіть сновида може не пригадати сон, який так вразив його свого часу, а у нас вони залишаться, ну чим вам не сюжети для нових оповідань?
Статтю підготувала Федоренко Оксана - бібліотекар Інтернет-Центру