вівторок, 3 квітня 2018 р.

Серія “Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей”


Шановні користувачі! Зверніть увагу на книги з серії “Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей: О.Опанасенко «Нікола Тесла», Ю. Потерянко «Альберт Енштейн». М. Сердюк «Стів Джобс», М.Сердюк «Коко Шанель». Це — унікальна, незвичайна серія. Вона написана в захоплюючій і доступній формі. Її можуть читати як діти, так і дорослі. Головні герої книг — відомі, найуспішніші люди, які досягли видатних результатів завдяки наполегливій праці та невичерпній вірі у свої сили. 

       
         На прикладі життя цих великих особистостей книги дають можливість зрозуміти, що визначний успіх не приходить сам собою, він підвладний лише тим, хто  багато та плідно працює.      
 Шановні кропивничани, діти та дорослі, якщо Вас зацікавили дані книги і Ви хочете більше дізнатися про життя та досягнення  цих видатних людей, то запрошуємо до відділу документів з економічних, технічних та природничих наук обласної універсальної  наукової бібліотеки ім. Д.І Чижевського.

     Наталія Івахнюк, бібліотекар відділу документів з економічних, технічних та природничих наук
                                                                          

Тімоті Ферріс «Працюй чотири години на тиждень»


Хоча б раз у житті Ви замислювалися над питанням: «Чому так мало часу я займаюся тими справами, які мені дійсно подобаються, і так багато часу витрачаю на рутинну роботу? А як було б добре відпочити з сім’єю, зайнятися улюбленим хобі, розважитися з друзями або відвідати якійсь цікавий захід…» Якщо такі думки приходять все частіше, тоді книга Тімоті Ферріса «Працюй чотири години на тиждень» допоможе Вам раціонально і з користю розподіляти робочий час, організувати Ваші завдання та справи  таким чином, щоб не тільки все встигати, але при цьому, щоб залишалося багато вільного часу. Але хай не вводить Вас в оману назва книги, вона не для лінивих,  вона для цілеспрямованих людей, тих, хто здатен докласти зусиль, щоб працювати мінімальну кількість годин, але з максимальною ефективністю. Автор розповідає про принцип якого дотримується сам -  «викладайся на 200% і отримуй віддачу на 300%». А як реалізувати це, Тім Ферріс ділиться на сторінках книги та в доступній формі, на прикладах, розповідає якими способами цього досягнути. Книга містить дієві поради, які легко адаптуються під будь-яку професію і вимагають небагато зусиль та сили волі.  Їх спроможний реалізувати кожен, хто чітко поставив перед собою мету бути щасливою людиною, а отже радіти кожній миті життя, адже радість – більш практичний синонім слова «щастя».  Спробуйте скористатися порадами з тайм-менеджменту, шукайте те, що приносить Вам радість. Станьте людиною незалежною  від оточення, людиною, яка змінила дизайн способу життя.
Якщо вас зацікавила ця книга, запрошуємо до відділу документів з економічних, технічних та природничих наук.

Олейніченко Юлія,
бібліотекар відділу документів з економічних, технічних та природничих наук 

понеділок, 19 березня 2018 р.

Стежками рідної землі


     Книги, читачі, виставки нових надходжень, масові заходи, презентації - цей перелік можна продовжувати нескінченно, оскільки все це будні бібліотеки. Проте поряд з напруженою працею колектив обласної бібліотеки ім. Д.І. Чижевського вміє гарно проводити своє дозвілля.
      
Вже не перший рік, а починаючи з 2005 року,за ініціативою директора бібліотеки О.М.Гаращенко було започатковано відзначення професійного свята - Всеукраїнського дня бібліотек - виїздом всього колективу до історико-культурних центрів України. За ці роки ми мали задоволення побачити найкрасивіші місця України: урочище Холодний Яр, що стало осередком визвольної боротьби Холодноярської республіки (1919-1922рр.), Дуб Максима Залізняка, Троїцьку церкву Мотронинського монастиря; побували в столиці гетьманської держави - м. Чигирині; відвідали Кам'янський державний літературно-меморіальний музей О. Пушкіна та П.І. Чайковського; перлини  садово-паркового мистецтва — Софіївський парк в Умані та дендропарк "Веселі Боковеньки" Лебединський монастир та комплекс пам'яток античного міста-держави Ольвії; музеї Корсунь-Шевченківського заповідника.
Звичайно незабутньою була перша поїздка колективу, а саме в Уманський дендропарк “Софіївку”, яку ми і сьогодні згадуємо з подихом і з усмішкою. За час дороги наші автобуси декілька разів виходили з ладу: і пробите колесо, і заміна карбюратора, а потім заміна одного автобуса і врешті решт один автобус на зворотній дорозі остаточно вийшов з ладу. Розмістивши 80 осіб в  сорокамісний автобус, ми доїхали додому вже після десятої години вечора. Але сьогодні всі незручності забулися, а залишився в спогадах незабутній Софіївський парк, найвидатніша пам’ятка садово-паркової архітектури України кінця XVIII століття. Парк, який захоплює своєю красою, багатий різноманітними деревами і кущами, привезеними з різних куточків світу, фантастичними скелями, гротами, каскадами, озерами, підземними річками та тунелями. “Софіївка“ прекрасна будь-якої пори. Йдеш по парку мов зачарований, відкриваєш для себе щось незвичайне і розумієш як сильно кохав граф Потоцький свою дружину Софію, щоб створити таку красу природи, що втілює в собі неповторність і загадковість жіночої краси.

Нині на території парку ростуть близько 1000 дерев та чагарників із Європи, Азії, Америки. З роками парк не старішає, відчуваєш позитивну енергію, що випромінює ліс, а завдяки старанням працівників в ньому останнім часом поселилось багато казкових героїв та дивовижних тварин. Від усього віє містикою, загадковістю. Начебто потрапляєш у чарівну казку.
Кожного року в своїх мандрівках ми відкриваємо для себе нові куточки та сторінки з історії нашої України. Особливістю всіх поїздок була присутність людей, з якими щодня зустрічаєшся на роботі,  здороваєшся, перекинешся декількома словами, але фактично ми не знаємо один одного, тому,що колектив налічує більше 120 осіб. А в поїздках люди відкриваються з іншої сторони. Ми краще дізналися  один про одного: вподобання та інтереси. Разом раділи принадам осінньої природи рідного краю, захоплювалися експонатами музеїв,  були вражені історичними фактами і звичайно, незважаючи на втому, повернення додому завжди супроводжувалось  піснями під баян.


    
“Софіївка” неповторна і незабутня, але багато з нас і не здогадується, що поряд з Кропивницьким, всього за 70 км знаходиться казковий дендропарк “ Веселі Боковеньки “, що розкинувся на 109 гектарах українського степу. Парк був заснований  в 1893 році юристом, любителем-садівником Миколою Давидовим. Екскурсоводи розповідають, що на створення парку Давидова спонукало нерозділене кохання до його сусідки Ганни Бурдзункевич, доньки місцевого поміщика. Дівчина обрала іншого та вийшла заміж, а невдовзі померла. Саме на честь своєї коханої Давидов заклав парк, якому присв'ятив всього себе і ніколи вже не одружувався. Для роботи над садом йому знадобилося 30 років.


     Заслуговує на окреме     згадування і остання наша поїздка  восени 2017 року. У Черкаській області Тальнівського району є невелике село Легедзине.
Свою широку популярність в Україні та за її межами воно набуло завдяки виявленому тут поселенню трипільської культури. Саме тут знаходиться найбільше трипільське поселення в Європі, котре займає площу 450 гектарів і у 3 столітті до нашої ери тут проживало 15 тисяч чоловік. Приблизно 3 тисячі споруд були розміщені по колу, яке зменшувалося до центру. Саме поселення було огороджене високими рукотворними валами, які забезпечували цьому захист від ворожих племен. Шкода, що розкопки трипільської культури держава востаннє фінансувала в 1994 році. Відтоді і до сьогоднішнього дня це роблять небайдужі іноземці, а також приїздять з Німеччини науковці для участі в розкопках і дослідженнях. Все цінне, що знаходять під час розкопок, переносять до музею, в якому зберігаються речі котрим понад 5000 років: кераміка, знаряддя праці, побутові речі та фігурки(глечики, чаші, миски, казанки). Дуже багато загадок і запитань, на яких поки що немає відповідей. Чому трипільці, проживши 50-70 років в своїх домівках, спалювали їх і мандрували далі? Що означають маленькі копії домівок? Це оберіг чи як пам’ятка ? Чому був такий малий вік у трипільців? Всього 25-30 років. Чому не знаходяться поховання трипільців?

   Більшу частину життя кожен з нас проводить на роботі, тому колектив стає однією родиною. І важливо, щоб вона була дружньою і міцною, тож ми щоразу й переконуємось у тому, що ніщо так не зближує людей, як спільно проведене дозвілля, особливо колективні мандрівки.
Лариса Коваленко, голова профкому обласної універсальної наукової бібліотеки ім.Д.І.Чижевського

середа, 21 лютого 2018 р.

«Мій тато став зіркою» до Дня вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні


«Мій тато став зіркою» Галини Кирпи - зворушлива оповідь маленької дівчинки, тато якої загинув на Майдані. Дівчинки, якій важко змиритися з тим, що тато вже не пригорне її міцно-міцно, не малюватиме з нею тополю аж до неба, не побачить її маленької сестрички. Героїня книжки роздумує про зовсім недитячі теми: смерть, барикади, «гради» та біженців. А полеглий за правду тато світить їй із неба яскравою зіркою…
У головної героїні є двоюрідний братик Павлусь, який постійно її підтримує і заспокоює. Під час відпочинку в саду діти розмовляють про війну. Говорять про те, як добре бути голубом. Щоб не знати слова «війна». Але що робити тому, хто знає?

«Аж тут Павлусь бере прутика і величезними літерами виводить ним на піску якесь слово.
Оце тобі ВІЙНА, - каже він. – А тепер зітри його.
Я тим самим прутиком, ніби гумкою, стираю слово. І гарненько розгладжую пісок. Нехай хтось скаже, що тут було щось написано! Та з такими, як Павлусь, ніяка війна не страшна».
Павлусь багато знає про танки, гради й гармати. Він дуже обурюється, що хтось додумався називати танки «Тюльпанами», «Акаціями», «Гвоздиками». На думку хлопчика, такі назви можна давати хіба що цукеркам.
Ще одна героїня твору – дівчинка Юля, яка приїхала зі Сходу Україні, «з самого Щастя». Юля плаче за своїм руденьким котиком та Павлусь її заспокоює, він певен, що котик живий.
« - Ти не розумієш, - сказала вона. – Там стріляють. Знаєш, як це страшно? Можуть убити кого завгодно, і нічого за  те не буде.                                                                                                    - Це ж як-не-як котик, - стояв на своєму Павлусь. – Знаєш, який він моторний? Заховається собі в підвал і врятується. Чи в бомбосховище».
Одного разу головна героїня показує Павлусеві на небі яскраву зірку і говорить, що то її тато.
«Павлусь довго дивиться то на зірку, то на мене, немов хоче упевнитись, чи я з нього не кепкую. А тоді каже: - Добре тобі… - Павлусь на хвильку замовкає, ніби думає: казати чи ні. Та потім каже:-А мій на війні… Ну, це там, де гинуть… - Твій теж стане… - починаю я і прикушую язика.  Мені раптом стає страшно. Я згадала, як уранці по радіо передавали про дванадцятьох загиблих під Луганськом. Вони підірвалися на міні. А що, як серед них і Павлусів тато?! Та навіть якщо й не Павлусів, то чийсь! Однак – ТАТО!»
Хлопчика засмучує те, що його сестра не завжди може бачити свого тата.
«Але насправді мені хочеться сказати, що я свого тата бачу частіше, ніж завжди. Я бачу його, коли захочу. Досить мені тільки заплющити очі, як він зявляється переді  мною. Усміхнений і щасливий. Я навіть чую, як він шепоче мені на вухо: «Доцю, сонечко, ми переможемо…»                                                                                                                                         І лише очима можна сказати: «Ти назавжди зі мною, тату!»
Цю та інші книги, присвячені подіям Революції Гідності й АТО, можна взяти у відділі абонемента обласної бібліотеки ім. Д.Чижевського.

Наталія Білаш, завідуюча відділом абонемента

четвер, 25 січня 2018 р.

Бій під Крутами – погляд через роки

Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
“На порох стерти, перебити!” —
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей - не перемогти! 
Ці рядки український поет Микола Луків присвятив подвигу української молоді – студентам і гімназистам – які 29 січня 1918 року прийняли нерівний бій з більшовицькою навалою біля станції Крути, що між Бахмачем та Ніжином, та поклали найдорожче на вівтар свободи – власні життя.
Бій під Крутами – одна з тих сторінок історії, що привертають увагу суспільства, та в яких завжди переплітається правда із вимислом, міфами та спробами політичних спекуляцій.
Та одне беззаперечне, що подвиг студентів-крутян став символом мужності та беззастережної любові до своєї Вітчизни. За часів радянської влади, про бій під Крутами забули на довгих 70 років, до отримання Україною незалежності. Тільки в останні роки історики почали активно вивчати наявні матеріали. І хоча зараз виникає більше питань, ніж відповідей, незмінним залишається один факт: битва під Крутами – одна з визначних сторінок історії України, яку ми маємо пам’ятати.
До дня вшанування пам'яті Герої Крут у відділі обслуговування користувачів в
ОУНБ ім.Д.Чижевського експонується книжкова виставка: «Бій під Крутами – погляд через роки».
Відвідувачам бібліотеки представлено підбірку книг та періодичних видань,
присвячених цій трагічній даті.

       
Запрошуємо усіх бажаючих до перегляду виставки.

Наталія Гризоглазова, провідний бібліотекар відділу обслуговування користувачів.

середа, 3 січня 2018 р.

Розваги в Інтернет-центрі

    Напередодні Новорічних свят в бібліотечний Інтернет-центр завітали вихованці комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей” Кіровоградської обласної ради. Для них працівники Інтернет-центру підготували цікаву програму: спочатку усі переглянули цікаві варіанти найнезвичайніших і красивих бібліотек світу, потім переглянули фрагменти яскравих Новорічних фільмів, врешті пограли на віртуальних музичних інструментах та складали онлайн-пазли новорічної тематики. 
А на згадку про своєрідний День інформації про Новорічні свята гості отримали оригінальні солодкі подарунки.
Ірина Кучеренко, завідуюча Інтернет-центру.