Татусі, книжки і діти...

До Дня Батька

    День Батька відзначається в Україні в третю неділю червня або в третю неділю вересня. Цьогоріч це свято відзначатимуть 16 вересня.

Виховання дитини - справа нелегка, дуже вже багато в ній складних  та спірних моментів.

Звичайно, до дітей не напишеш інструкцію по застосуванню, і виховувати їх тільки по книгах – ідея досить сумнівна, але ж вдосконалювати себе в цьому питанні батькам все-таки варто.      У кожному віці дитини батьки стикаються з різними проблемами, які іноді просто заводять в глухий кут. І добре, що є такі книги, які можуть прояснити ситуацію і дати пораду. Матусі полюбляють слухати та розповідати одна одній про різні «дитячі»  ситуації з власного досвіду. А що ж татусі? Чи зможуть вони, хоча б тимчасово, побути мамами?

Тож маємо нагоду презентувати три книги, в яких ви знайдете багато цікавого про батьків з дітьми, про виховання малечі і ще багато того, що складає царину взаємин з малечею саме батька.

     

Ви знайдете багато цікавого в художній розповіді А. Чапая «Тато в декреті». Артем Чапай – автор двох книжок мандрів і двох романів, співавтор збірки репортажів про війну, номінант і лауреат кількох літературних та журналістських нагород. І водночас – батько двох синів, який добровільно пішов у відпустку для догляду за дітьми. Як зазначає сам автор, його книжка – не порадник, а записаний власний досвід догляду за дітьми. Такий досвід став би в пригоді багатьом татусям і допоміг би їм змінити погляд на своїх найрідніших і на себе самих.

В якої жінки беруть інтерв’ю аж для «Української правди» лише за те, що вона - в декретній відпустці; яку маму хвалять просто за те, що вона з сином на дитячому майданчику? Але все докорінно змінюється, якщо це не мама, а ТАТО. Тато в декреті – це все ще рідкість. Але… Кожен тато по-своєму реагує на партнерські пологи, медичний персонал та на вигляд власної новонародженої дитини.

«Немає жодного батьківського інстинкту. Принаймні, у мене точно. Він був фіолетовий. Буквально. Обличчя яскраво-фіолетове, та ще й з зеленуватим полиском… Він узагалі не схожий на людину, ти скоріше бачиш інопланетянина, причому інопланетянина несимпатичного. Усе одно любитиму.. Носа немає, вуха пожмакані, голова зім’ята…»

А попереду в житті татуся ще підгузки, іграшки Гіпно-Брязкальце та Бегемотик Гаррі, перше синове «агу» та купання, біль у дитячому животику та заколисування, розподіл сімейних обов’язків… Як з оцим усим упоратися!!!???

«Можеш відійти на секундочку, три-чотири рази стукнутись об стіну головою, яка розколюється від стодецибельного ридання дитини, - а потім узяти маля на руки та притулити до серця, яке кров’ю сходить від жалю».

Книга А.Чапая «Тато в декреті» - концентрат років особистого досвіду батька двох синів, зокрема року з гаком у відпустці для догляду за дітьми. Як можна водночас відчувати ніжність і скреготати зубами від того, що тобі «виносять мозок»? Чому, навіть пішовши в декрет, чоловік лишається у привілейованому становищі порівняно з жінкою й чому Україна просто-таки створена для чоловіків із немовлятами? Просякнута іронією, книжка висвітлює різні аспекти декрету та ранніх стадій татівства. Зазирнувши у зміст, вже хочеться читати. Адже назви розділів книги такі «класно-корисно-цікаві»: «Як я докотився до декрету», «Ода Бабусі», «Районна дитяча лікарня», «Страшне питання»… Кожен із нас пройшов через це чи то в якості дитини, чи то в якості батьків. Прикольні малюнки роблять книгу більш цікавою та привабливою.

    В своїй книзі А.Чапай цікаво розмірковує й про те, чому його улюблені письменники в своїх творах майже не згадують дітей. Під час вагітності його дружина Оксана читала Толстого. Плювалася, вичитавши, що для якогось із персонажів діти до кількох років – це «м’ясо». У героїв Чехова – часта огида до вагітності й материнства. Найцікавішим у цьому плані автору видається Хемінгуей. Адже він достеменно описує райдужно-фіолетові боки форелі, коли її виймають з води. Але не згадує про буряково-фіолетове обличчя дитини, коли та тужиться й звивається від газиків, проте не кричить, а страждає мовчки.

«Не кожному, як Хемінгуею, пощастило кілька років прожити в Парижі. Але не тільки Париж – власні діти не меншою мірою можуть виявитися «Святом, яке завжди з тобою».

Швидко пролетів час і синочки автора підросли. Що ж робити?Адже татусь вже звик доглядати за дітьми та отримувати від цього задоволення.

«Уявляю, наскільки неоднозначно можуть почуватися люди, які звільняються після багаторічних термінів. Я відсидів лише рік із копійками – і то страшнувато:чи є життя після декрету?»

     

А ще пропонуємо Вам книгу Павла Чорного «Татова книжка».

«Татова книжка» - це відверта поетична розмова батька з сином про найголовніші життєві цінності справжнього чоловіка. Ключові етичні поняття, розкриті мовою мудрих діалогів і казкових метафор, покликані напоумити допитливу дитину, надавши їй  первинні світоглядні орієнтири праведного дорослого життя.

Переконані, що ця книга допоможе і батькам, і педагогам у кропіткій справі духовно-морального виховання юних патріотів, які неодмінно покращать цей світ, згідно ідеалів Добра, Істини та Краси!

     

«Мій тато став зіркою» Галини Кирпи - зворушлива оповідь маленької дівчинки, тато якої загинув на Майдані. Дівчинки, якій важко змиритися з тим, що тато вже не пригорне її міцно-міцно, не малюватиме з нею постельками тополю аж до неба, не побачить її маленької сестрички. Героїня книжки роздумує про зовсім недитячі теми: смерть, барикади, гради та біженців. А полеглий за правду тато світить їй із неба яскравою зіркою…

Чекаємо на вас у відділі абонемента обласної універсальної наукової бібліотеки ім.Д.І.Чижевського. Книги Артема Чапая «Тато в декреті», Павла Чорного «Татова книжка»    та  Галини Кирпи  «Мій тато став зіркою» можна взяти на певний термін додому.

Наталія Білаш, 

завідуюча відділом абонемента.