Щаслива мить, вона у кожного своя. День народження, на який ти вперше запросив друзів, перша поїздка з батьками на море, перша зустріч з коханим, перший дотик твоєї дитини. Такі хвилини збираєш, як намистинки, на сувору нитку життя і потайки ними милуєшся в тенетах власної пам’яті. Щасливі хвилини! Їх так мало у житті, чомусь вони зникають у плині часу, і тобі здається, що похмурого, дощового, осіннього дня не варто розраховувати на казку. Осінь природи, осінь життя...
Та несподівано на порозі бібліотеки з’являються вони, 30 хлопчаків у камуфльованій уніформі, 30 пар допитливих оченят – шестикласників-кадетів ліцею «Сокіл». Вони веселі, швидкі, непосидючі та щирі. Саме такі, якими можуть бути діти у чарівному віці дванадцять років. Військовим строєм, а як інакше - це ж курсанти, підіймаються сходами на другий поверх.
У затишному залі працівники інформаційно-бібліографічного відділу для них організували майстер-клас та вікторину.
Старанно та охайно хлопці створюють книжкові закладки. Закладки зроблено, і маленькі непосидьки запитують: «А що далі?».
А далі вікторина. Об’єднані в команди курсанти завзято виборюють перемогу та опановують нові для себе знання. Учні дізнались старовинну назву науки «Бібліографія», де з’явилась перша бібліотека, хто такі бібліографи та як правильно заповнювати замовлення до книгосховища.
Час плине швидко, і ось вже лунає команда керівника: «На перший-другий розподілись!» Та як тут швидко можна вишикуватись, коли навкруги стільки цікавого? Ось старовинна книга, а там - яскравий журнал, а ще є зручні крісла, у яких неодмінно треба посидіти. Та майбутні військові виконують команду і починається екскурсія відділами бібліотеки. Наче справжні соколята, вони літають відділом документів із економічних, технічних та природничих наук, розглядаючи експонати виставки «Хобі-time», і дивуються: «Невже це все зробили бібліотекарі?». Обережно заходять до відділу рідкісних та цінних видань і здивовано питають: «А це музей?». Застигають, наче по команді «Струнко!», у відділі краєзнавства біля майстрині Світлани Баркової. Оченята блищать, і дійсно, не кожного дня побачиш як майстер на твоїх очах створює картину з тендітної вовни. Завмирають від цікавості під дверима відділу документів іноземними мовами: «Невже тут дійсно працюють іноземці? Ніколи в житті не бачив справжнього іноземця…». Двері відчиняються і, о диво, за столом працює волонтер Корпусу Миру США, американка Гейл Нілі. Мить, і плямистий вихор оточує стіл. Схвильовані хлопці… Шокована Гейл… Та справжня американська жінка, мати п’ятьох дітей та бабуся шістьох онуків, швидко опановує ситуацію. І ось починається спілкування англійською. Несподівано для себе кадети починають ставити питання, згадуючи англійські слова. Викладач дивиться на годинник, час прощатись, і от лунають дзвінкі дитячі голоси: «Слава Україні!». Дивлячись на ці відкриті обличчя чомусь хочу вірити, що в цієї країни буде і сила, і слава, і майбутнє!
А в бібліотеці ще стільки цікавого. Можна оглядати виставку старожитностей у відділі мистецтв і вдарити у дзвін, який колись висів на єлисаветградському залізничному вокзалі. Можна фотографувати фантасмагоричних звірів Євгена Василевського на виставці «Металеві метаморфози». І немає сенсу розповідати, що ці скульптури створені в техніці арт-зварювання. Вони зараз нічого не чують, вони дуже захоплені, і навіть не здогадуються, що в цей похмурий осінній день до стомленого від життєвих випробувань бібліотекаря прийшло справжнє диво – диво справжніх посмішок і найщиріших почуттів. Щасливі хвилини… Тепло твоєї душі. Вони не здогадуються – вони просто щасливі. Щаслива мить у кожного своя.
Марина Григор’єва, головний бібліотекар
інформаційно-бібліографічного відділу
Дякуємо за гостинність та цікаву програму!
ВідповістиВидалити