Неформально про конференцію: сучасний простір для сучасного користувача!

У відділі мистецтв нашої бібліотеки є дзвін, прадід сучасного залізничного оповіщувача. В середині ХІХ століття він «працював» на місцевій залізничній станції, повідомляв про прибуття та відправлення потягів. Нині «на пенсії» він радує дітлахів і захоплює дорослих. Коли у відділ приходять екскурсійні групи і у залі немає читачів, ми дозволяємо легенько вдарити у цей дзвін. І тоді стається диво – луна проходить по відділу і, здається, резонує веселкою. Хтось чує високі гучні ноти, хтось вирізняє сріблястий  сплеск, але нікого дзвін не залишає байдужим.

29-30 жовтня 2013 року в обласній бібліотеці ім. Д. І. Чижевського відбулася найважливіша подія року для професіоналів бібліотечної справи – Міжнародна науково-практична конференція „Трансформація бібліотечного простору – шлях до „Відкритої бібліотеки”».  Вже підготовлені звіти і аналітичні довідки, зібрані доповіді і рекомендації. Але мені хочеться неформально розповісти про  резонанс цього важливого заходу, не прагнучи передрукувати його програму. Варто зазначити, що метою конференції було не лише поняття зміни інтер’єрів, але й питання відкритості бібліотеки в суспільстві, взаємодія з громадськими організаціями та іншими об’єднаннями, бібліотечні інтернет-проекти та використання популярних серед користувачів он-лайн-сервісів та ін.

На загальному пленарному засіданні конференції були представлені досить ґрунтовні доповіді і дуже позитивним стало те, що разом з фахівцями-бібліотекарями своїм баченням ділилися професіонали-архітектори. Професор, доктор архітектури  Віктор Проскуряков та асистент  кафедри дизайну архітектурного середовища Іванна Воронкова (НУ „Львівська політехніка”) не просто розповідали про абстрактні ідеї облаштування абстрактної книгозбірні, а розкривали конкретні реновації студентських бібліотек, навіть презентували проект, який передбачає розширення просторів і функцій обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського за рахунок побудови нового корпусу, який доповнює існуючі приміщення, покращує обслуговування і формує сучасний образ будівлі. Новий фасад бібліотеки запроектований за прототипом книжкової полиці і оснащений вертикальними "книгами"-жалюзі для регулювання освітлення.

Також демонструвалися фотографії кращих бібліотек, йшлося про те, що бібліотечні приміщення постійно змінюються, і ці зміни вже вимірюються не роками, а місяцями, навіть й тижнями. Багато уваги зараз приділяється сучасним залам-трансформерам і зонуванню. Зокрема, всі мали змогу пересвідчитися в раціональному облаштуванні зони входу Дольношльонської публічної бібліотеки ім. Т. Микульського: рецепція – каталог – книжковий магазин – мистецька виставка – інформаційна зона з плазмовими екранами.

 Червоною ниткою крізь доповіді пройшла ідея: сучасний простір бібліотеки є багатофункціональним, і це дає змогу розширити спектр традиційних та новітніх інформаційних послуг, які тут надаються.

Актуальна тема трансформувала і власне формат конференції. Вперше в Кіровограді на заході такого рівня після загального пленарного засідання розпочалися засідання секцій, де кожен за власним бажанням міг обрати собі тему до душі. Це був дуже важкий вибір, адже всі секції надзвичайно цікаві і їх було дуже багато. Наприклад, одночасно відбувався майстер-клас фітодизайнера Олександра Котлового  і сесія «Автограф письменника» та багато інших, які вимагали просто  неймовірних зусиль перервати для себе спілкування в одній секції і зайти в інший зал,  де доповідач (а всі вони, крім безумовного професіоналізму, є чудовими лекторами, харизматичними і знаючими лідерами своєї справи) презентує власну тему.

Дуже вдалим акцентом конференції став Ярмарок бібліотечних інновацій, де були представлені найкращі проекти 24 центральних районних та міських бібліотек Кіровоградщини. Учасники конференції, а до нас приїхала майже вся Україна,  мали змогу побачити весь спектр роботи, взяти за зразок найбільш вдалі проекти, порівняти зі своїми можливими напрямками і поспілкуватися з колегами. І на засіданнях, і на  Ярмарку ніхто не порпався в папірцях, навпаки всі доповіді викладалися вільно, лише за допомогою презентацій, це свідчило про те, що в заходах взяли участь не просто бібліотечні керівники, а лідери  команд, які до найменшої дрібнички знають свою роботу.

Як висновок, мені хочеться нагадати одне старе прислів’я: хто не знає куди йти, неодмінно прийде туди, куди не хотів. Ця конференція наочно продемонструвала, що стереотипи зламані, бібліотека все міцніше завойовує позиції культурного центру громади. І все ж таки, час змінюється на краще, незважаючи на перешкоди, з’являється  можливість сучасних капітальних ремонтів, тож нові бібліотечні приміщення облаштовуються згідно з новими вимогами, сучасні користувачі обирають сучасний бібліотечний простір. І такі заходи, як зокрема і цьогорічна конференція, слугують чітким орієнтиром і можна сказати, настановою на подальшу роботу.

Було б добре в коментарях до цієї статті прочитати враження інших учасників заходу.

P.S. Наша бібліотека постійно працює над вдосконаленням комфортності простору. Ще за місяць до початку конференції ми критично оглянули бібліотеку, здавалося б, ідеально облаштовані приміщення... І все ж виникла нова ідея прикрасити існуючий куточок відпочинку в холі виставкою металевих комах, яких створив місцевий майстер Євген Василевський в техніці арт-зварювання. Незвичне оформлення, яскрава зелена галявина одразу привабила відвідувачів бібліотеки, ну а малеча й досі в захваті. Можливо, за якийсь час це місце кардинально зміниться, але це буде залежати від користувачів та їх бажання бачити улюблену бібліотеку ще більш цікавою і привабливою.

Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності

Мелодії Каїсси на струнах осені...

В цю чарівну пору року в листопадовім краю оселилися шахові строї. На “Осіннє рандеву” в обласну бібліотеку ім.Дмитра Чижевського прийшла ціла плеяда прихильників шляхетної королеви Каїсси, а було це 2 і 3 листопада 2013 року Божого. Палати книжного храму наповнились челядниками її Величності. Тут було їх незчислимо, бо з діда-прадіда — аж до найменшого дворового вірні келійники Вельможної пані справляли їй урочисту службу.

А думка сходитись родинно на величальні урочистості прийшла в голову Великому Писарю “Народного слова”, повелителю шахової організації нашого Кіровоградського Воєводства Володимиру Семеновичу Івановичу ще у 2003 році.

Духом приязної щирості охоплені й палати Клубу інтелектуальних ігор. Тут завжди раді високоосвіченим гостям. Для їх гостин — пишні шати Палацу, урочистості, вітальні церемонії.

Важливу роль в організації нинішніх турнірів відіграв Сановник шахового клубу “Чатуранга” Анатолій Іванович Ільяшенко, який опікувався запрошенням гравців, організацією турнірів, пошуками благодійницької допомоги для придбання цінних подарунків переможцям.

Бо колись, у не такі далекі часи на теренах нашого краю жив благодійник і меценат Сергій Дмитрович Задорожний. Саме він опікувався розвитком і становленням шахових турнірів. Його пам'яті й присвячено було усе нинішнє дійство. Що цікаво, вельможні друзі згаданого пана закупили в заморських країнах силу-силенну подарунків для переможців-інтелектуалів.

Треба сказать, що ігрові турніри проходили ще й завдяки старанням відомого в нашій стороні Можновладця при дворі Королеви — головного судді, керівника Кіровоградського обласного шахового клубу “Біла тура” Георгія Георгійовича Дубівки. Будучи вірним служителем Каїсси, відомий суддя міжнародної категорії, кандидат у майстри спорту з шахів зумів створити атмосферу дисциплінованої, цікавої, самовідданої гри. “Важливим фактором у народженні гросмейстера, - говорив Георгій Георгійович в одному із звернень до численних гостей, - відіграє активна підтримка і допомога батьків. Саме завдяки старшим наставникам, здібності юного гравця зможуть перерости у талант майстра”.

Але хто ж усе-таки переміг у цих шляхетних турнірах, де боротьбу за першість вели дві групи команд.

У першій із них лідером стала команда, капітаном якої був учень гімназії загальноосвітньої школи № 34 Дмитро Удовік.

ІІ місце зайняла команда Владислава Крамаренка.

ІІІ команду-переможницю очолював Іван Ковальчук.

ІІ група гравців осанну складала для своїх лідерів, серед яких

І місце зайняла команда Задорожнього Олега учня 6 класу зош № 24,

ІІ місце — Олександра Башевого,

ІІІ місце посіла команда братів Опоркіних — Станіслава та Ярослава.

На цих світлинах придворний фотограф увічнив обличчя гідних лицарів Королеви.

А для майбутніх нащадків треба сказати, що во-істину, велимовним і відрадним був цей турнір як для юних шахових пажів, так і для іменитих вельмож шахового королівства.

"Мереживо часу" Едуарда Странадко

Розпочинається останній тиждень експозиції у бібліотеці Чижевського фотовиставки Едуарда Странадка «Мереживо часу». Її автор - самостійна мистецька величина у світі вітчизняної фотографії, голова правління Національної спілки фотохудожників України, журналіст, автор п’ятдесяти персональних виставок в Україні, Росії, Сполучених Штатах, Нідерландах, Словаччині, Румунії та Німеччині, а також лауреат численних премій і автор кількох книжок. Намагатись говорити про його творчість в рамках однієї публікації просто несерйозно, тож ми спробуємо привернути Вашу увагу лише до тих робіт, які наразі експонуються в стінах кіровоградської обласної наукової бібліотеки.

«Мереживо часу» - це доповнена та перероблена виставка «Дев’яності», що вже встигла помандрувати низкою міст України і попередня назва, безумовно, пасує їй значно більше. Це 42 роботи, зняті автором на звичайну «мильницю» протягом останнього десятиліття ХХ століття і їх усі, попри деяку жанрову розмаїтість, об’єднує своєрідний присмак епохи-після-розпаду-Імперії. Об’єднує щось рухливе, бокасте, не завжди прекрасне, але завжди живе. Щось, що дуже довго тримали під поверхнею – і от – нарешті! – це «щось» вирвалось на волю.

Тут є все, що було у дев’яностих, а також трохи того, що у них не було – школярі сусідують з бабками-плакальницями, солдати – з втомленими святими на дахах ще більш втомлених міст. І, хай як це парадоксально звучить, саме через концентровану «дев’яносткість» роботи отримують додатковий екзистенційний вимір: крізь побутову сценку на випускному проглядає поламана механіка людських відносин, у очах дівчинки на Святі першого дзвоника можна помітити легку нестерпність буття. Час від часу на фото з’являється і сам автор – завжди не схожий сам на себе, завжди з легкою посмішкою на вустах.

Загалом же магія робіт Странадко існує всупереч усім канонам фотографічного мистецтва, і це наполегливо вимагає від глядача пояснення. Горизонт «завалено», в об’єктив лізуть двірники, персонажі стоять спиною до камери. Так не можна знімати.

Але це прекрасно. Спершу здається, що справа у непоказному психологізмі, в тому, що на світлинах не знайти двох однакових поглядів. Можливо. А можливо у тому, що автор ламає дистанцію між технікою зйомки та її об’єктом, між фактурою і фактом. У Странадко люди годують фактуру з рук, граються її шматками, ремонтують і змазують її. Фактура відповідає людям взаємністю. І так само поводить себе час – застигає у незручних позах, невміло випускає щось з рук, врешті-решт розсипається на безліч шматків…
І все тільки для того, щоб Ви власноруч сплели його у мереживо.



Євгеній Манько - шанувальник мистецтва.

Спокуса книгою

В шаленій круговерті життя, буває, виникає потреба в затишку і спокої, в тому, що тішить душу і надихає на майбутні звершення. Спілкуючись з колегами, користувачами, помічаю, що бібліотека дедалі міцніше завойовує позиції «третьої домівки». Кожен знаходить тут щось своє, до душі. Відвідуючи бібліотечні пообідні кіносеанси, одна з користувачок зізналася, що це повертає її в дитинство, коли вона з подружками захоплено слідкувала за перипетіями кіносюжету, тож тепер вона намагається не пропускати щотижневі кіноклуби. Багатолюдні майстер-класи, де вивчаються різноманітні техніки декоративно-ужиткового мистецтва приваблюють як літніх, так і молодих, з різними поглядами та уподобаннями, однак усі вони тонко відчувають красу і дарують радість рідним, друзям, оточуючим у своїх hand-made поробках. Але сьогодні мені хочеться розповісти про презентації книг. Не претендую на їх повний огляд (адже потрібно говорити про сотні), назву лише деякі різноманітні за наповненням, які відбулися зовсім нещодавно, з інтервалом у кілька днів.

На початку жовтня світова спільнота відзначала 118-річчя від дня народження відомого класика літератури Сергія Єсеніна. Наша бібліотека долучилася до святкування, було проведено круглий стіл. Молодь читала строфи з відомих віршів. Дивно, але рядки, які писалися майже сотню років тому, звучать актуально і нині. В них - аромат надії на краще майбутнє, шалений порив емоцій нагадує музичний темп віво. В цій презентації Сергій Єсенін відкрився своєю сутністю, таким, як був насправді: і своїм коханням на розрив, і стражданням від нерозуміння себе, близького оточення, суспільства. Звучала поезія, лилася музика, звучав запис голосу Єсеніна, демонструвалися ролики зі знаменитого однойменного фільму… Після цього яскравого і живого творчого вечора залишилося відчуття насолоди високою поезією, співставне з високоякісним концертом класичної музики.

Практично через кілька днів до бібліотеки завітав молодий український письменник Макс Кідрук зі своїм новим сучасним пригодницьким романом «Твердиня». Це була зовсім інша презентація. Її аромат… Знаєш, яким гострим буває півкрок від краю до раю? Яка різка на смак небезпека… Розумієш, що лише той зможе птахом вільним по небу пливти, хто пройшов крізь вогонь і страх, помирав, але залишився жити. Молодий письменник - мандрівник розповідав про латиноамериканські джунглі, про пошуки скарбів інків, про свої враження від непізнаних таємниць нашої землі. Ця презентація - в стилі r&b: свіжа, сучасна, потужна і захоплююча.

Знову за кілька днів відбулося відкриття нової книги. Василь Бондар представив «Камінь від хандри». Цю книгу очікували близько десяти років. Вона вийшла буквально кілька місяців тому і одразу стала подією, чому – бо оповідання й нарис про кожного з нас, про рідну землю, про край, де ми живемо – з нашою історією, пам’яттю, болем і радощами. Ця презентація повертає до свого коріння, тут згадуєш хто ти, навіщо ти живеш, що доброго зробив на цій землі. Про це важливо знати, важливо пам’ятати.

Сучасний жіночий роман пахне морозивом, корицею і крапелькою таємниці, яку знає будь-яка жінка, і в кожної вона своя. Жінки дуже різні... Одні вчаться любити і відчувати захоплення від близькості або пригод, інші порівнюють свою гаму почуттів з книжковими, деякі ніколи нічого не відчували, але переживають це з книжковими героїнями... Презентація нової книги «Санта Лючія» Ольги Полєвіної має ніжний, легко впізнаваний аромат. Авторка читала сторінки з книги, і здавалося, що струменіє прихована музика, бо роман - про молодість, кохання, музикантів.

До речі, усі книги, про які йдеться, можна прочитати в бібліотеці.

Скільки ж різних було презентацій і скільки ще чекає в майбутньому, скільки емоційно-наповнених, глибинних, яскравих зустрічей з книгою.

Шукайте свою, шукайте свою музику, свій аромат і насолоджуйтеся!

Світлана Приймак, завідуюча відділу соціокультурної діяльності

Навіщо ходити на роботу?

Людина народжується, щоб творити, жити в гармонії з собою та цілим світом, але соціальне оточення своїм впливом спричиняє в свідомості таку плутанину, що вона втрачає можливість відрізняти працю від свідомого творіння. Тому якими б не були умови праці, робітник ніколи не втратить можливість висловити своє невдоволення до керівника або усієї роботи загалом. За останні роки людство автоматизувалося настільки, що години в день було б достатньо, щоб забезпечити себе всім необхідним для життєдіяльності. Але, як і колись, ми працюємо по вісім годин на день, а то і більше.

Тут і виникає питання. Навіщо стільки часу витрачати на роботу? Щодня ми  8 годин працюємо, близько 2 годин займає дорога до роботи, близько години, щоб дома зібратися на роботу. А тоді ще півгодинки, щоб привести себе до ладу вже після роботи. І так рік за роком.

Як вийти з цього зачарованого кола?

Покинути все й не ходити на роботу, а розпорядитися своїми годинами на власний розсуд. Є ще один варіант – працювати свідомо, стати майстром своєї справи, працювати без напруження, а в своє задоволення. Але щоб стати майстром, треба навчатися і з розумінням використовувати придбані навички в роботі. Майстерність надає людині можливість контролювати свій робочий час відповідно до стану душі і переважним способом життя. Ходити на роботу потрібно не для того, щоб виконувати якісь обов’язки, а для того, щоб творити та бути майстром своєї справи.

Щоб робота була цікавою, треба використовувати в ній різні навички, мати відносну автономність та відсутність дріб’язкового контролю, усвідомлювати до якого результату я йду, вирішувати завдання різні за значимістю. Також відчуття професіоналізму та затребуваності викликає бажання працювати. І почуття відповідальності, хоча ось цей фактор впливає не на всіх!

Щоб ми мали змогу правильно визначити пріоритети, наведу деякі статистичні дані. 13 млн. українців, а це 28% від населення живуть на межі бідності. Однією з причин злиднів є безробіття. Але це підрахунки наших статистичних відділів. За даними ООН, 78% громадян України живуть у злиднях. На сьогодні спостерігається найвищий за останні 17 років рівень безробіття в нашій країні. Число офіційно зареєстрованих безробітних досягло 1 млн. людей. Тож радійте, що у вас є робота!

Світова статистика свідчить, що зростання безробіття на 1% підвищує зростання злочинності на 5%. Вимушене безробіття й нестабільність способу життя призводять до патологічної поведінки серед безробітних і є причиною скоєння злочинів і появи соціальних патологій.

Найбільша кількість сімей (43%), де є безробітні, живуть дуже бідно, тому що наявна у них кількість грошей є недостатньою для задоволення основних щоденних потреб. Чим довшим є період безробіття, тим частіше вони відчувають потребу в грошах, щоб задовольнити різноманітні потреби. Серед суб’єктів, які були безробітними більше ніж три роки, прибутки є недостатніми, щоб купити як продукти харчування (64,4%), засоби гігієни і косметики (63,5%), так і новий одяг (52,4%). Безробіття в сім’ях робить неможливим задоволення їх основних потреб, у тому числі і у сфері фізичної культури.

Дослідження, проведене Європейським парламентом, доводить, що безробітні люди порушують закон у 38% випадків.

Довготривале безробіття, хронічні стреси, пов’язані з цим, також як прогресуюче збідніння, мають негативний вплив на ментальне та фізичне здоров’я безробітних людей. Саме цей перехід від зайнятості до безробіття призводить до розумових розладів і до серйозних психічних наслідків.

Початкові симптоми розладів включають депресії (70%), відчуття безнадійності та безцільності існування (55%), нервові напруження (48,8%), роздратованість (45,9%) та розсіяність (40,6%). Виникають часті головні болі (63,1%), болі в животі (49,3%), відсутність апетиту (43,1%), різка втрата ваги (32,6%), захворювання серцево-судинної системи (21,9%).

Тож з усього вищезазначеного можна зробити висновок. Коли робота є – працювати не хочеться, коли її нема – відчуваєш незадоволеність життям та свою соціальну неспроможність. Що б не казали спеціалісти, вирішувати нам - ходити на роботу як на свято, чи як на панщину. Важко змінювати світ навколо себе, може, краще спочатку змінити себе :-)?


                                                                  Оксана Федоренко
                                            Працівник відділу  соціокультурної діяльності

"Книготерапія" у Літньому читальному залі

До кінця літа лишилося не так багато часу, а більша частина кіровоградців так і не мала змоги кудись поїхати відпочити. Причин на те було вдосталь: брак часу, відсутність підходящої компанії, надважливі справи вдома та безліч інших цікавих варіантів. На питання: як ви провели літо? Люди з посмішкою відповідають, що встигли провести його тільки поглядом! Між тим всі ми розуміємо, що відпочинок тіла та душі потрібен нам як повітря. Можливо, саме для цього природа і дарує нам теплі дні аби всі ми більше знаходилися на свіжому повітрі та заряджалися потужною енергією сонця та приємними враженнями на цілий рік.

Якщо ви бажаєте відпочивати не у чотирьох стінах, а близь зеленої травички та ялиночок та при цьому здобути для себе максимум користі, завітайте в літній читальний зал, розташований на прибудинковій території обласної наукової бібліотеки ім. Д.І.Чижевського. Привітні працівники з понеділка по п’ятницю пропонують користувачам та гостям цікаві книги та періодичні видання з 10.00 до 16.00.

Читання – це самий цікавий, простий та доступний спосіб, за допомогою якого можна себе вдосконалювати. Кожна людина від такого заняття може отримати безліч переваг – збільшити свій словниковий запас та підвищити загальну грамотність. За рахунок читання підвищуються мовні навички, здатність чітко, гарно та якісно формулювати свої думки. Після того як ви прочитаєте декілька класичних творів у вас підвищиться і талант оповідача, що безперечно допоможе у спілкуванні з людьми. Читання додає впевненості, адже в розмові можна продемонструвати глибоке знання того чи іншого предмету та високу ерудицію. А визнання оточуючих позитивно впливає на самооцінку.

Щодня в наше життя приходять стреси і кожен намагається позбутися їх у свій власний спосіб, та мало хто знає, що читання допомагає знизити стрес. Ритміка кожного книжкового тексту має властивість заспокоювати психіку та звільняти організм від стресу, особливо корисно відпочити з книгою перед сном. Хочете вірте, а хочете – ні, але читання книг позитивно впливає на наше мислення, адже читаючи ми міркуємо над тією чи іншою ідеєю твору, тому пам'ять та мислення інтенсивно розвиваються, поки ми крокуємо книжковими рядками.

До речі, при читанні активність мозку збільшується, він постійно знаходиться в тонусі, а це дає надійний захист від захворювань мозку. Якщо мозок людини швидко старіє, то старіє і вона сама, читання примушує його постійно працювати, і таким чином продовжує молодість. А ще читаюча людина розвивається творчо, в неї поліпшується сон, покращується концентрація уваги та здатність приймати зважені рішення. Що не кажи, з якого боку не подивись, а читання вкрай необхідне всім нам.

Сподіваємось, що ви відвідаєте сучасну бібліотеку свого міста, а курс «книготерапії» допоможе вам бути завжди молодими, здоровими та гармонійно розвиненими особистостями. Бібліотека ім. Д.І.Чижевського щиро запрошує вас до літнього читального залу, приходьте, відпочивайте, вдосконалюйтесь.

                   Оксана Федоренко - працівник відділу

                              соціокультурної діяльності.

Kinect у бібліотеці

Захоплюючий з першої секунди, Kinect всіх піднімає з дивана, щоб рухатися, сміятися і підбадьорювати один одного. Хочеш повеселитися разом з другом? Просто грай!

Гра Kinect Sports – містить шість веселих спортивних дисциплін і перенесе тебе зі звичайної кімнати на неймовірний стадіон! Стань контролером і грай в боулінг, пляжний волейбол, настільний теніс, футбол, займайся легкою атлетикою і боксом!

Гра Kinect Adventures – гра, яка гарантовано змусить тебе рухатись і дозволить грати зовсім по-новому. Разом з друзями і близькими ти можеш стрибати, ухилятися і прокладати собі шлях під час  гостросюжетних пригод в екзотичних локаціях.

З сенсором Kinect тіло контролює гру. Борись за виживання обома руками, зручно розташувавшись у холі І поверху бібліотеки. Таких ігор ти ще не бачив у нашому місті!

Іграми можна керувати за допомогою рухів тіла. Kinect реагує на твої рухи. Якщо потрібно вдарити, то бий! Якщо потрібно стрибнути, стрибай! Щоб активізувати сенсор, непотрібно ніяких дротів і підключень лише змахни рукою. Після чого зможеш розпочати гру сам або удвох. Будь ти завзятим геймером чи ні, кожен може грати і розважатися. Запрошуємо до обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського, де можна зіграти в  Kinect з 10.00 до 18.00 (понеділок-п’ятниця). Послуга коштує 2 грн./15 хв.

 Ти вже знаєш, як грати. Ти вже отримав це запрошення, тож залишається лише прийти до бібліотеки!

Гапіченко Наталія – працівник відділу 

соціокультурної діяльності

Родині розваги в бібліотеці ім.Д.І.Чижевського

Наше життя вирує в світі, який стрімко змінюється, і ми поспішаємо змінюватися разом з ним, щоб бути сучасними, креативними та всебічно обізнаними. А на сім’ю зовсім не вистачає часу, та навіть у такому шаленому ритмі все ж приходять вихідні, відпустка і постає нове питання, як провести дозвілля з родиною?

Насправді ж український народ дуже творчий, співочий і талановитий, кожна родина має свої улюблені заняття. Хтось усією родиною ліпить вареники, а хтось традиційно ходить у гості кожного тижня. Саме для обміну досвідом проведення дозвілля в обласній бібліотеці ім. Д. Чижевського зібралося близько 20 родин, які представляли роботи декоративно-ужиткового мистецтва, а також грали на музичних інструментах, співали та створювали позитивний настрій всім присутнім цікавими розповідями.

Що й казати, атмосфера справді була сімейною, діти гралися на килимі з іграшками, знайомилися з однолітками та ласували солодощами і морозивом. Мами та бабусі ділилися досвідом та творчими досягненнями.

Конкурсантів вітали учні школи №26, які стали справжньою прикрасою сімейного свята, і конкурс розпочався!

Відкрили святкову програму родини, що представляли номінацію «образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво», кожна родина-учасниця підготувала виставки зі своїми роботами, і всі бажаючі мали змогу побачити ексклюзивні поробки майстринь на одноденній виставці.

В номінації «музика та вокал» були представлені сольні та колективні виступи, в категорії «сімейне хобі» – незвичні та нетрадиційні форми проведення сімейного дозвілля. Після виступу всіх учасників відбулося голосування, і кожен присутній мав право віддати свій голос за родину, яка найбільше йому сподобалась.

Переможцями у своїх номінаціях стали родина Кравченко (їхні ляльки-наречені нікого не залишили байдужими), родина мандрівників Лебедєвих зі своїм незвичайним сімейним хобі (гості мали змогу переглянути світлини їхніх поїздок майже по всій планеті – практично вся Європа, Близький і Далекий Схід, Африка). У співочій категорії перемогла Гетьман Аня. Глядацькі симпатії завоювали й інші учасники: родина Кулініч, родина Магро та родина Кузьминських. Усі переможці отримали призи та вітання, а кожен з присутніх – позитивний досвід та багато нових вражень.

Учасники та гості у вільній атмосфері спілкувалися за чашкою кави та чаю. Бібліотека ім. Д.І.Чижевського висловлює щиру подяку всім, хто взяв участь в родинному конкурсі, кожному учаснику, який відкрив для нас своє серце, подяка фірмі «Ласка», яка подарувала морозиво маленьким гостям свята.

Відвідування бібліотеки сім’ями вже стало доброю традицією для мешканців Кіровограда, ми сподіваємось, що так буде й надалі!

Оксана Федоренко - працівник відділу соціокультурної діяльності

Книга, яку варто прочитати! «Парфумер» - Патрік Зюскінд

15 квітня для працівників бібліотеки ім. Д.Чижевського було проведено заняття з підвищення кваліфікації. До уваги бібліотекарів були представлені 50 книг, які український форум ЛітАкцент визнав найкращими у 2012 року.

До цього списку не ввійшла книга Патріка Зюскінда «Парфуми», але на мою думку її теж варто почитати. Ви не знайдете жодного схожого творіння в світовій літературі, автори всіх часів зверталися до людських почуттів, до всього того, що можна побачити, доторкнутись. Але жодному автору не вдавалося так реалістично перенести читача у світ запахів, ароматів, вони незримі та невагомі, але так часто впливають на реальний світ.

Парфумерія! Який таємничий різновид мистецтва. Лише декілька крапель, і незрима легка аура надає людині нових, непритаманних їй рис.

Патрік Зюскінд кладе в основу свого роману загадковий сюжет, головну роль в якому віддає парфумеру – Жану-Батісту Греную. Не викликає сумнівів той факт, що Гренуй був незвичайною та геніальною особистістю, вільно почував себе у світі запахів, міг створювати парфуми, які підкорювали світ, але свого генія він витратив на те, щоб породжувати страшні та страхітливі безумства.

Непотрібний матері від народження Жан-Батіст втратив всі почуття, притаманні людині, він не мав ані співчуття, ані щастя, навіть смерть не мала на нього гнітючого впливу. Все життя він підкорив імпульсам, що йшли від його феноменальних нюхових здібностей. Запахи були єдиним, що поєднувало його зі світом людей.

З перших рядків автор видає підтвердження Гренуєвої геніальності, він має надзвичайну владу над людьми, використовуючи чари запахів, і докладає каторжних зусиль, щоб вдосконалити свій дар.

З самого раннього дитинства він викликав у людей відразу та огиду, було в ньому щось нелюдське, він не пах так, як усі діти, він зовсім не мав запаху. І кожна з годувальниць намагалася якомога швидше позбутися його. Навіть священик Тер'є не зміг витримати присутності малюка.

Його не любили діти в притулку, не любили люди, в яких він пізніше працював та навчався, він ще не встиг зробити нічого поганого, але від початку його феноменальний нюх сприймався як джерело зла і засуджень.

Гренуй відчував світ лише за допомогою запахів, а тому витрачав весь свій час на те, щоб збирати їх та колекціонувати, він зберігав їх у своїй свідомості і жоден запах не міг загубитися. Та одного разу він вловив аромат, що здавався йому ключем до всіх інших, зібраних ним запахів. І він зрозумів, що має стати його володарем за всяку ціну, інакше життя втратить для нього сенс. Але цей запах линув не від квітів, це не був запах природи, він належав прекрасній рудоволосій дівчині, яку Гренуй задушив і став власником її аромату.

Він збирав страхітливий вінок з дівочих запахів. Вдосконалюючи свою майстерність, він навчився перетворювати їх на есенсії, він прагнув створити аромат, який допомеже стати йому володарем світу, бо відчуваючи запах парфумів, які він виготовить з чистих, прекрасних, вбитих ним дівчат, люди не матимуть сил протистояти його чарам. Але в його діадемі не вистачає найціннішої коштовності – запаху Лори Ріші.

Чи вдасться безумному генієві здобути такий бажаний аромат? Чим скінчиться ця історія? Прочитайте книгу та пориньте у реалістичний світ запахів. В бібліотеці ім.Д. Чижевського у відділі абонемента є примірники українською та російською мовами. Майстерне слово сучасного письменника не залишить вас байдужим.

Федоренко Оксана – працівник відділу 

соціокультурної діяльності

Бібліотечний флеш-моб до Міжнародного дня сміху

1 квітня – Міжнародний день сміху, навіть малі діти знають, що в цей день можна потрапити на гачок якогось жартівника. Попри всі стереотипи працівники бібліотеки теж не позбавлені почуття гумору, а отже не могли пропустити таку нагоду, і з задоволенням пожартували на площі С.Кірова.

Працівниками бібліотеки був підготовлений та проведений п’ятихвилинний флеш-моб, метою якого було вкотре привернути увагу мешканців міста до книги, але цього разу в жартівливій формі.

На площі стояв чудернацький чоловік з парасолькою та книгою в руці – він читав. В цей час кожен бажаючий міг линути на нього склянку води, зацікавлених було чимало. Та незважаючи на воду, що лилася на нього з гори та справжній дощ, що накрапував того дня ніщо не могло відірвати його погляд від цікавої книги. Флеш-моб – це message, яскраве та важливе повідомлення для людей. Сподіваємось, що всі перехожі, яким довелося побачити це дійство замислились над тим, що книга завжди лишатиметься актуальною, цікавою, корисною та доступною.

Відділ соціокультурної діяльності

Чого хочуть жінки?

Не знаю, чи важливе це питання,  але принаймні цікаве, тому що близько 50% людства  це  все ж таки жінки. Якщо спитати в чоловіків чого хоче слабка половина, вони без вагань видають цілий перелік жіночих забаганок  - від золотих прикрас до норкових шуб. Але виявилося, що відповіді жінок не такі прості та однозначні, як хотілось би чоловікам. Час іде, все навкруги змінюється, і сучасна жінка вже не така, якою вона була 100 років тому. Сьогодні жінки самостійні, горді та цілеспрямовані, але мені вдалося дещо дізнатися про їхні справжні бажання. Ми, жінки , не відмовляємось від нових суконь та прикрас, й не будемо морочити голову, ніби це все нам не потрібно, але не тільки це…

Я провела опитування серед своїх колег бібліотекарів різного віку, і вони зі щирими емоціями повідали мені про що мріють. Жінки нашого часу самостійні, вони самі можуть придбати собі шоколадку чи новеньку сумочку, і навіть поїхати на курорт. Та є речі, яких не купиш за гроші – здоров’я наших близьких та рідних, турботи та ніжних очей навпроти. Жінки мріють, щоб їхні діти були щасливі та крокували в майбутнє, в якому все стабільно та перспективно. Дуже хочеться завжди бути молодими і гарними, а з виходом на пенсію ні в чому собі не відмовляти і об’їздити увесь світ. Суєта, в якій живе сучасна жінка, потребує повної віддачі себе, і натомість лишає так мало часу для своїх коханих людей, улюбленого хобі та відпочинку. Нема коли поглянути на зоряне небо, прогулятися теплим вечором по вулицям, треба бігти, бігти… А іноді хочеться зупинитися…

Їй доводиться пристосовуватися до всього, що відбувається навколо, а відповідно змінюються і бажання. Мрії сучасної жінки кардинально трансформувалися, вона мислить глобально та мріє, щоб суспільство стало краще. Щоб люди не плекали в собі низькі почуття, а прагнули до духовного та морального вдосконалення. Які думки людини – така і вона сама. Тож жінки нашого часу піднесені, світлі, та з серцем, яке вірить і сподівається, що жити краще можливо, а добрі людські відносини – це важливо. І не тільки для самих себе, але для всіх і кожного, хто живе поряд з ними та житиме після них.

Відділ соціокультурної діяльності.

10 непотрібних речей (Частина 2)

У відділі документів із економічних,
технічних та природничих наук
 дарують "друге життя" старим речам

6 непотрібна річ – старі глянцеві журнали. Ви купили їх кілька років тому, читали вряди-годи, цікаві статті вже повирізали, а викинути все одно шкода – там такі яскраві картинки! Декупаж надасть нового життя старим журналам. Всі ці яскраві малюнки можна використати для оздоблення посуду, скарбнички чи навіть виконати у цій техніці картину. Вдало поєднуючи картинки,  наклеюють їх на площину, покривають лаком, і це вже не просто тарілка, а справжній витвір мистецтва.

Яскраве чудо з відділу документів
 із економічних, технічних та
 природничих наук

7 непотрібна річ – обгортки з цукерок, кольорові серветки, фатін та кольорова фольга з зів’ялого букету, це саме те, що нам потрібно для виготовлення топіаріїв – маленьких дерев щастя, а ще треба не забути додати трішки фантазії.

У відділі мистецтв картини
оживають

8 непотрібна річ – засушені листочки. Творчістю займатися ніколи, роботи повно! Але як побачиш на деревах цю гаму кольорів – одразу вирішуєш відкласти всі справи і зайнятися створенням листівок у старовинній східній техніці осибама. Приносиш листочки додому, старанно висушуєш у якійсь старенькій книжечці. Але поки вони висохнуть, вже інша робота з’явилася. Ці листочки ви зберігали недаремно, з них можна виготовляти чудові картини, вітальні листівки.

Трішки фантазії, жменька гудзиків
і картина готова

9 непотрібна річ – гудзики.  Є така традиція - перед тим, як викинути стару кофтину, треба відрізати від неї гудзики!  Час минає, і гудзиків стає все більше і більше. Це чудовий матеріал для браслетів, нашивок на заколки для волосся, вони згодяться на очиці для звірят зі шкарпеток. Повірте! З гудзиками є де розвернутися.

10 непотрібна річ – це все те, що не увійшло до попередніх пунктів. Кожна непотрібна річ стане чудовим аксесуаром у будь-якій фотосесії. А ваше завдання - правильно використати наявний реквізит. Ми ж навчимо вас правильно фотографувати!

Позбудьтесь непотрібних речей!!!

 В бібліотеці кожної останньої неділі місяця проходять засідання-зустрічі фотоклубу «Фотограф», під час відкриттів фотовиставок імениті гості проводять майстер-класи з фотографії, де кожен бажаючий може навчитися правильно фотографувати. А також різні майстер-класи з технік декоративно-ужиткового мистецтва. Приходьте і ми підкажемо вам як використати ваші непотрібні речі. Ну а якщо і в нас ви не знайдете  їм застосування, тоді вже точно зі спокійним сумлінням можете їх викинути!

Відділ соціокультурної діяльності