Навіщо ходити на роботу?

Людина народжується, щоб творити, жити в гармонії з собою та цілим світом, але соціальне оточення своїм впливом спричиняє в свідомості таку плутанину, що вона втрачає можливість відрізняти працю від свідомого творіння. Тому якими б не були умови праці, робітник ніколи не втратить можливість висловити своє невдоволення до керівника або усієї роботи загалом. За останні роки людство автоматизувалося настільки, що години в день було б достатньо, щоб забезпечити себе всім необхідним для життєдіяльності. Але, як і колись, ми працюємо по вісім годин на день, а то і більше.

Тут і виникає питання. Навіщо стільки часу витрачати на роботу? Щодня ми  8 годин працюємо, близько 2 годин займає дорога до роботи, близько години, щоб дома зібратися на роботу. А тоді ще півгодинки, щоб привести себе до ладу вже після роботи. І так рік за роком.

Як вийти з цього зачарованого кола?

Покинути все й не ходити на роботу, а розпорядитися своїми годинами на власний розсуд. Є ще один варіант – працювати свідомо, стати майстром своєї справи, працювати без напруження, а в своє задоволення. Але щоб стати майстром, треба навчатися і з розумінням використовувати придбані навички в роботі. Майстерність надає людині можливість контролювати свій робочий час відповідно до стану душі і переважним способом життя. Ходити на роботу потрібно не для того, щоб виконувати якісь обов’язки, а для того, щоб творити та бути майстром своєї справи.

Щоб робота була цікавою, треба використовувати в ній різні навички, мати відносну автономність та відсутність дріб’язкового контролю, усвідомлювати до якого результату я йду, вирішувати завдання різні за значимістю. Також відчуття професіоналізму та затребуваності викликає бажання працювати. І почуття відповідальності, хоча ось цей фактор впливає не на всіх!

Щоб ми мали змогу правильно визначити пріоритети, наведу деякі статистичні дані. 13 млн. українців, а це 28% від населення живуть на межі бідності. Однією з причин злиднів є безробіття. Але це підрахунки наших статистичних відділів. За даними ООН, 78% громадян України живуть у злиднях. На сьогодні спостерігається найвищий за останні 17 років рівень безробіття в нашій країні. Число офіційно зареєстрованих безробітних досягло 1 млн. людей. Тож радійте, що у вас є робота!

Світова статистика свідчить, що зростання безробіття на 1% підвищує зростання злочинності на 5%. Вимушене безробіття й нестабільність способу життя призводять до патологічної поведінки серед безробітних і є причиною скоєння злочинів і появи соціальних патологій.

Найбільша кількість сімей (43%), де є безробітні, живуть дуже бідно, тому що наявна у них кількість грошей є недостатньою для задоволення основних щоденних потреб. Чим довшим є період безробіття, тим частіше вони відчувають потребу в грошах, щоб задовольнити різноманітні потреби. Серед суб’єктів, які були безробітними більше ніж три роки, прибутки є недостатніми, щоб купити як продукти харчування (64,4%), засоби гігієни і косметики (63,5%), так і новий одяг (52,4%). Безробіття в сім’ях робить неможливим задоволення їх основних потреб, у тому числі і у сфері фізичної культури.

Дослідження, проведене Європейським парламентом, доводить, що безробітні люди порушують закон у 38% випадків.

Довготривале безробіття, хронічні стреси, пов’язані з цим, також як прогресуюче збідніння, мають негативний вплив на ментальне та фізичне здоров’я безробітних людей. Саме цей перехід від зайнятості до безробіття призводить до розумових розладів і до серйозних психічних наслідків.

Початкові симптоми розладів включають депресії (70%), відчуття безнадійності та безцільності існування (55%), нервові напруження (48,8%), роздратованість (45,9%) та розсіяність (40,6%). Виникають часті головні болі (63,1%), болі в животі (49,3%), відсутність апетиту (43,1%), різка втрата ваги (32,6%), захворювання серцево-судинної системи (21,9%).

Тож з усього вищезазначеного можна зробити висновок. Коли робота є – працювати не хочеться, коли її нема – відчуваєш незадоволеність життям та свою соціальну неспроможність. Що б не казали спеціалісти, вирішувати нам - ходити на роботу як на свято, чи як на панщину. Важко змінювати світ навколо себе, може, краще спочатку змінити себе :-)?


                                                                  Оксана Федоренко
                                            Працівник відділу  соціокультурної діяльності