«Жила була бібліотека!»

(3 частина)

-                     Ну що, побігли. Мета вже так близько!

-                     Я так хвилююся, невже ми скоро триматимемо в руках незліченні скарби і...

-                     Стьопка, не базікай, а то останні сили витратиш на розмови.

І вони швидко побігли по місцевій вулиці.

- О, дивись, здається це тут…

Друзі побачили будівлю з написом «Бібліотека Д.І.Чижевського» і як найшвидше забігли у середину.

- Стьопка, вона насправді існує, це все не вигадка!!!

- Давай подивимось, що там у середині!

Заходять до бібліотеки і вирушають до залів, де на полицях знаходиться безліч книг.

- Ось вони де, скарби всього світу.

- Їх так багато, тут же зібранні всі втрачені знання людства.

Вони здивовано брали з полиць книги, гортали сторінки, дуже обережно і неквапно. Їм хотілося роздивитися усі найменші дрібниці, запам’ятати як вони виглядають, щоб потім розказати про це вдома.

Стьопка і Стасік ходили по величезним, просторим і світлим кімнатам, з захватом озираючись навколо.

-                     Тепер, коли у нас є стільки книг - життя людей повністю зміниться, ми навчимося того, чого ніколи не робили, відчуємо нове, чого ніколи не відчували, і дізнаємося багато нового.

- І зробимо те, чого ніколи не робили. Я вирішив написати книгу, а називатиметься вона «Жила була бібліотека»!

Ось так і закінчилася пригода з пошуком бібліотеки! В ній дійсно було зібрано понад 800 000 документів 45 мовами світу і з різних галузь знань!

Сьогодні бібліотека Д.Чижевського є доступною для кожного бажаючого і щедра для кожного, хто бажає здобувати знання!

Оксана Федоренко -

працівник відділу соціокультурної діяльності.

«Жила була бібліотека!»

(2 частина)

Стасік був майстром на всі руки – талановитий…страшне діло! А як відомо, талановиті люди – талановиті у всьому! Тож і за кермом штурвалу сидів

він, а Стьопка напружено вдивлявся в маленькі об’єкти, що знаходилися внизу.

- Я досі не вірю, що ми з тобою зважилися на такий крок, це не просте завдання, але я впертий хлопець і маю дійти до своєї мети. Я знаєш який? Як що задумав, то хай хоч грім з неба, а я свого доб’юся.

- Та досить вихвалятися! Ти, Стьопка, не в дзеркало видивляйся, який ти завзятий, а у вікно, може побачиш щось підозріле.

- Єдиний підозрілий об’єкт, якого я поки що бачу – це ти Стасік, я ж твій найкращий друг, а ти мене і похвалити не хочеш, наче тобі ото шкода.

Мені не шкода, просто ми на важливому спецзавданні, і тут нам треба бути серозними, а не відволікатися. Подивись і запам’ятати ось це цікавеньке місце, внизу якась будова дуже підозрілого вигляду. Тут ніде приземлитися, але обов’язково треба буде прилетіти сюди ще раз з пілотом. Він нас сюди доставить, а тут ми вже самі розберемося, що до чого. Стрибнемо з парашутом, і проведемо розслідування на місці.

***

Довго чи коротко, але план потихеньку втілювався, і друзі дуже сподівалися, що удача їм таки посміхнеться.

Вони великими зусиллями примушували сидіти себе в літаку, бо адреналін аж зашкалював, так вже хотілося дістатися заповітного місця.

І ось нарешті вони дісталися до мети, назад шляху не було, пілот не збирався їх тут чекати, бо дуже ця місцина видавалася йому підозрілою. Але багато зусиль було вже вкладено в це діло, тож відступати назад ніхто й не збирався.

- Ну що, Стьопка, я перший, ти за мною! Ми вже натрапили на слід.

- Стрибай, Стасік, не створюй заторів, дуже вже мені не терпиться знайти бібліотеку!

І один за одним вірні друзі пірнули у пухкі хмари.

В Стьопки перехопило дух, він думав собі: «Ох і краєвиди кругом – річка, безліч великих і маленьких будиночків – чудеса! І ще якась цікава будова від якої йде надзвичайне світло, вона якась таємнича і оповита загадкою. І це світло - його дуже гарно видно згори, воно освітлює все, що знаходилось навколо. Можливо це світло знання і до мети вже можна доторкнутися рукою?».

Тверде приземлення повернуло його на землю, і таємничий об’єкт зник з перед очей.  Стьопка покрутив головою і побачив Стасіка, що воював з парашутом і дременув до нього, щоб дізнатися чи бачив друг те саме, що й він?

Чим же завершиться ця неймовірна пригода? І що знайдуть герої–невідомо! І якою б не була розв’язка – вона вже не за горами!

Оксана Федоренко - 

працівник відділу соціокультурної діяльності.

Інноваційні бібліотечні послуги для людей з вадами зору

12-14 травня 2014 року у Львові відбувся семінар «Інноваційні  послуги. Обслуговування слабозорих і сліпих. Використання соціальних медіа», що зібрав бібліотечну спільноту з усіх регіонів України. Програма семінару була дуже насиченою, включала в себе різні напрямки бібліотечно-інформаційного обслуговування людей з вадами зору, а також особливості роботи з соціальними мережами.  

Загальне враження у мене склалося дуже позитивним, бо напрацьований значний досвід  по роботі з цією категорією користувачів. У 2011 році, коли я починала писати проект «Доторкнись до світу в бібліотеці», спрямований на надання вільного доступу до знань та інформації громадянам з вадами зору, їх інтеграції в культурний простір громади, довелося зрушити значний пласт. Адже  підвищення якості життя людей з вадами зору, в тому числі молоді і дітей, засобами новітніх технологій потребувало знань не лише знань організації навчання комп’ютерній грамотності, але й довелося вивчати й аналізувати технічні особливості тифло-обладнання. На семінарі була унікальна можливість наочно побачити пристрої, про які я лише читала і бачила на фото. Керівник столичної фірми «TifloCenter» Сергій Фейло продемонстрував технічні засоби реабілітації для незрячих та осіб з вадами зору: відеозбільшувачі (як портативні, так і стаціонарні); машини для читання текстів; багатофункціональні пристрої для читання аудіокниг та ін. Відрадно, що в Україні є сучасні бібліотечні центри, які мають кілька тифло-комплектів, однак від керівників бібліотек звучало багато нарікань саме про недосконалість і недостатню розробку сучасного програмного забезпечення, яке надасть користувачам з вадами зору можливість працювати з текстами українською мовою. Значне напрацювання в цьому напрямку мають молоді вчені Ресурсного центру інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка». Вони працюють з сучасними інформаційними технологіями створення книг, що розмовляють, у форматі Дейзі, спроектували комп’ютерний тренажер жестової мови, який є ефективним засобом комунікування осіб з вадами слуху, що було продемонстровано наочно. Зацікавлення бібліотекарів викликав перший український мультфільм з тифлокоментарем «Сонячний каравай»
http://www.youtube.com/watch?v=K1ujIATm_5E

Разом з сучасними технічними засобами, яких потребують незрячі і слабкозорі, постає питання про створення адаптованого інформаційного ресурсу. Наш майданчик для людей з вадами зору «ІнтерСвіт» має у фонді близько 1000 аудіокниг, якими охоче користуються незрячі, і йде активний обмін цих видань у відкритому при бібліотеці УТОСу пересувного бібліопункту. Інші бібліотеки працюють над створенням подкастів (аудіо-запис творів сучасних місцевих авторів та ін.), електронних журналів, блогів як самими незрячими, так і для них. В будь-якому разі, за відсутності книговидання шрифтом Брайля, постають важливі питання створення електронного контенту для незрячих, особливо молоді, яка опановує новітні технології й навчається працювати з сучасною тифло-технікою. І бібліотека має в цьому пріоритетне місце.

Хотілося б виокремити доповідь докт. іст. наук, заслуженого працівника культури України Валентини Пашкової «Електронні книги та електронні читанки: виклики для бібліотек. Досвід США», де Валентина Степанівна відзначила електронний читальний зал, який уже кілька років успішно працює в ОУНБ ім. Д.  Чижевського.

Третій напрям, який розглядався на семінарі, це обмін досвідом з організації як роботи (навчання комп’ютерній грамотності), так і дозвілля слабкозорих і незрячих. На цю тему можна було говорити не кілька годин, а навіть дні. Доповідачі Тернопільської обласної бібліотеки для молоді, Луганської ОУНБ ім. М.Горького, Житомирської ОУНБ ім. О. Ольжича, Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського, Долинської центральної районної бібліотеки (Івано-франківщина), довели, що таким значним спектром бібліотечних інформаційних послуг варто лише пишатися. А скільки перлинок досвіду мав кожен учасник – навіть не перелічити. Про діяльність нашого спеціалізованого майданчика «ІнтерСвіт» можна дізнатися, переглянувши відповідний розділ за адресою http://library.kr.ua/blind/news.html Звісно, поставало багато запитань, викликів для бібліотек, які, маю певність, такою дружною командою можна вирішити.

Вдячність організаторам семінару: Посольство США в Україні, Українська Бібліотечна Асоціація, Львівська асоціація розвитку туризму, Ресурсний центр інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка».

 Насамкінець кілька слів про Львів. Для нашої групи було організовано кілька екскурсій, ми побували в головному корпусі університету Львівської політехніки, і звісно ж, в бібліотеках. Ґречні львів’яни з вродженою інтелігентністю викликали захоплення. А саме місто просто чудове, незважаючи на традиційні дощі.

Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності

«Жила була бібліотека!»

Ця історія почалася в 2050 році, коли великий метеорит зіштовхнувся із землею, в результаті чого відбулася страшна катастрофа вселенського масштабу. Всі міста було зруйновано, континенти змінили своє місце розташування. Було втрачено всі матеріальні та інтелектуальні надбання людства. Чи лишився десь на усьому світі хоча б клаптик землі, якого не торкнулася руйнація? Хтозна. Тільки час усе розставить по місцях.

       * * *

3000 рік.

Стьопка і Стасік переглядали свій улюблений мультфільм про Сімпсонів.

- Який чудовий мультфільм, він мені дуже подобається, тут стільки корисних речей можна почути.

- Ой, Степка, згоден з тобою, він містить інформацію високого інтелектуального рівня. Це справжнє високе кіномистецтво. Сумніваюся, що хтось раніше знімав більш геніальні матеріали.

- Ходять легенди, Стасік, що колись давно на планеті існувала над розвинена цивілізація, у них були якісь «бібліотеки», а в них зберігалися книги в яких містилася інформація про все на світі!

- Це все бабусині казки, такого не може бути! Хіба могла в якійсь там «книзі» зберігатися інформація про все на світі?

- Уявляєш, Стасян, якби ми мали таку книгу, ці знання зробили б нас великими і подарували неземне багатство!

- Слухай, Стьопка, а якщо бібліотеки і справді існували? Що нам заважає вирушити на пошуки? Ми ж з тобою фортові, нам має пощастити, і люди пам'ятатимуть про нас у віках.

Стьопка та Стасік так перейнялися ідеєю пошуку міфічної бібліотеки, що вирішили не гаяти часу, а як найшвидше приступити до здійснення свого плану.

* * *

Головні герої у повній амуніції занурилися в морські глибини. Через деякий час їм вдалося знайти під водою якийсь затоплений корабель, та невідому статую, але більше нічого цікавого там не було. І поки ще не скінчилося повітря у балонах вирішили повертатися на берег.

Сидять вони зморені на березі і міркують

- Нам було б значно простіше, якби ми хоч знали, як має виглядати ота бібліотека.

- Ну, Стьопка, за легендою там мають бути якісь полиці, з низу до верху забиті отими самими цінними книжками.

- Це мабуть щось на зразок холодильника?

- Я думаю, що так, але більшого розміру. Під водою шукати дуже важко. У воді предмети погано зберігаються, тож навряд ми щось знайдемо у такий спосіб. Може спробуємо ще з літачка подивитися? Ну з гори ж видніше! Я думаю треба шукати на землі!

- Точно!

Перша поразка не змусила друзів опустити руки, дуже вже вони були завзяті, але чи вдасться їм знайти бібліотеки від яких залишилися самі лише легенди? Чи здобудуть вони такі жадані знання? Чекайте продовження розповіді про неймовірні пригоди Стасіка і Стьопки і ви дізнаєтеся чим все завершилося!

Оксана Федоренко - 

працівник відділу соціокультурної діяльності.

Вечір Пам’яті війни

6 травня 2014 р. у відділі мистецтв відбулась традиційна зустріч учасників медіа-проекту «Голоси з війни».
З 2009 року відділ мистецтв запрошує свої читачів, респондентів проекту «Голоси з війни» до участі у акції «День Пам’яті війни».

На початку відбулася презентація фотовиставки «На довгую і незабутню пам’ять…» запропонованої Всеукраїнською громадською організацією «Закінчимо війну». Це колекція фотографій воєнних часів Володимира Нагорного зібраних на теренах Кіровоградської, Черкаської, Полтавської областей. Для виставки було відібрано фото, на яких зафіксовані миттєвості фронтового перепочинку та повернення «остарбайтерів» на батьківщину навесні 1945 року. На світлинах імена та прізвища невідомих нам людей, які підписували їх своїм адресатам на «на довгую та незабутню пам’ять». Лиця на світлинах дають відчути теплоту людських стосунків та сувору воєнну романтику. Він, Вона, Війна — головна тема виставки.

Далі учасники переглянули документальний фільм «Родина-Мать» із циклу «Радянська імперія». Фільм про створення монументу у Волгограді, історію важкої післявоєнної відбудови країни, «парадокси» ідеологічного мислення державних керівників, а головне про достовірні факти прихованої історії. Фільм вразив і залишив глядача у роздумах.
Гостей запросили до чаю та спілкування. У теплій невимушеній атмосфері звучали спогади, відверті історії дитинства «дітей війни».

Співали пісні воєнних років: «Случайный вальс», «Синий платочек», «Бьется в тесной печурке огонь», по пам’яті натхненно читали вірші: Вадим Смотренко О. Твардовського «Василий Теркин», Елла Янчукова К. Симонова «Син артилериста».

І на завершення букети білих-білих тюльпанів – особливих квітів для стражденних «маленьких воїнів», свідків Великої вітчизняної війни.

Відділ мистецтв

Чим би його зайнятися?

Весна підкралася непомітно, хоча її всі чекали. В житті ніби все по старому, але під чарами перших теплих променів почуваєш себе так, ніби ти закохався, мозок вимагає пригод, і не бажає реагувати на сигнали тіла, що воно втомилося чи хоче спати – втому і сон залишимо для зими.

І ось черговий раз повертаючись додому з навчання чи з роботи думаєш – «чим би його зайнятися?»

Пропоную відвідати бібліотеку, якщо ти там давно не був, то дуже здивуєшся якою сучасною та креативною вона стала.

Виставка Людмили Люненко  "Мотузяне диво"

До жіночого свята

Концерти, конференції, майстер-класи, круглі столи, навчальні тренінги, та клуби з вивчення іноземних мов. А з якими цікавими людьми тут можна зустрітися: науковці, письменники, співаки, майстрині декоративно-прикладного мистецтва, поети, фотографи – це далеко не повний перелік.

Розважальна програма

До всесвітнього дня кота

Майстрині створюють образ 

Якщо ваше життя стало одноманітним, психологи рекомендують внести в нього нові гарні звички – пропоную стати другом бібліотеки, і взяти за звичку відвідувати усі цікаві заходи. Тепер вам завжди буде куди піти, і чим зайнятися. Крім відвідування заходів можна скористатися і іншими послугами, що вам запропонують в бібліотеці.

Заняття з першої домедичної допомоги

Майстер-клас від Ірини Кудревич

Дні стали довшими, і вдома сидіти не хочеться, можна вийти на природу і прихопити з собою цікавеньку книжечку. Ну хіба можливо передати словами відчуття насолоди, коли ти ніжишся на сонечку в компанії з неймовірно цікавою книгою? Зрозуміє це лише той, хто пережив ці чарівні моменти. Не гайте час, приходьте в бібліотеку за новинками, навіть самий вибагливий читач знайде книги на свій смак. Тут ви завжди зможете дізнатися про повний перелік послуг, що надає сучасна бібліотека.

   Оксана Федоренко - 
працівник відділу соціокультурної діяльності

Обласна бібліотека ім. Д. Чижевського створила унікальний краєзнавчий медіапроект «Єлисаветградськими шляхами Кобзаря»

Шевченко - поруч

Тарас Григорович Шевченко, безсумнівно, –  ідейний, моральний та духовний дороговказ українського народу. Кожен українець вважає Шевченка однією з найвидатніших постатей всієї нації.  Проте, чи багатьом жителям Кіровоградщини відомо, що великий поет свого часу відвідав наш рідний край. Малим, чумакуючи разом з батьком, він бачив Гуляйполе (Златопіль, потім – Новомиргород), Дідову Балку, Дев’яту роту, Єлисавет. А його нащадки по сестриній родовій гілці проживали в місті Знам’янка і залишили по собі добрий слід. 1000 примірників поетового «Букваря Южнорусского», який вийшов друком у Петербурзі, були надіслані  до Єлисаветграда у місцеві недільні школи. Нині на Кіровоградщині дев’ять сіл  різних районів називаються Шевченковими.

Творча група бібліотекарів упродовж 2013 року здійснила цікаву дослідницьку, наукову роботу, результатом якої було створення нового медіапроекту обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.Чижевського «Єлисаветградськими шляхами Кобзаря», присвяченого 200-річному ювілею від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.                       

   Мета створення цього проекту — зібрати якомога більше корисної інформації про Тараса Шевченка та його творчість на сторінках одного сайту. Особливістю ж цього ресурсу є те, що вся інформація подана виключно співвідносно з нашим рідним краєм. Раніше, наприклад, не було впорядковано інформацію про вшанування пам’яті Т.Г.Шевченка на Кіровоградщині, в проекті розкрита Шевченківська топоніміка на теренах краю, є фото пам’ятників Т.Г.Шевченку на території нашої області. На сайті можна здійснити віртуальну подорож колекцією Кіровоградського обласного художнього музею  і переглянути експозицію, присвячену Шевченківським мотивам у творчості митців. Тим, хто захоплюється музикою, естетичну насолоду принесе годинний концерт «Етюди про Шевченка» у виконанні муніципального хору Юрія Любовича.

Ексклюзивом ресурсу є розділ «Книжкова скарбниця» – оцифровані рідкісні й цінні видання з фондів обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського: Дмитро Яворницький «Матеріали до біографії Т.Г. Шевченка», Наталя Геркен-Русова «Шевченко у Репніних», а також оригінальне прижиттєве видання "Кобзаря" 1840 року. Сучасні користувачі одразу оцінять перевагу  медіапроекту. Адже вищеназвані рідкісні видання, які зазвичай можна побачити лише за склом виставкових стендів, відтепер можна віртуально погортати, прочитати он-лайн, завантаживши у доступних форматах:  pdf, mobi, epub, fb2.                               

Тут Ви знайдете й бібліографічні покажчики книг і статей про Єлисаветградські сторінки біографії Тараса Шевченка, його родовід, Шевченкове коло, а також художнє слово про Тараса Шевченка: місцеві письменники, поети присвячували свою творчість Кобзареві (покажчики книг і періодичних видань).

Сподіваємось, що цей Інтернет-ресурс стане корисним і цікавим учням, студентам, викладачам, науковцям, краєзнавцям, а також кожному небайдужому до історії рідного краю кіровоградцю. Проект наблизить ім’я Шевченка до кожного з нас, сприятиме розкриттю феномену особистості великого сина українського народу.

Тому запрошуємо Вас вивчати Тараса Шевченка                                           разом на сторінках сайту  обласної бібліотеки ім.Д.Чижевського http://library.kr.ua/kray/shevchenko/index.html

Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності.

Неформально про конференцію: сучасний простір для сучасного користувача!

У відділі мистецтв нашої бібліотеки є дзвін, прадід сучасного залізничного оповіщувача. В середині ХІХ століття він «працював» на місцевій залізничній станції, повідомляв про прибуття та відправлення потягів. Нині «на пенсії» він радує дітлахів і захоплює дорослих. Коли у відділ приходять екскурсійні групи і у залі немає читачів, ми дозволяємо легенько вдарити у цей дзвін. І тоді стається диво – луна проходить по відділу і, здається, резонує веселкою. Хтось чує високі гучні ноти, хтось вирізняє сріблястий  сплеск, але нікого дзвін не залишає байдужим.

29-30 жовтня 2013 року в обласній бібліотеці ім. Д. І. Чижевського відбулася найважливіша подія року для професіоналів бібліотечної справи – Міжнародна науково-практична конференція „Трансформація бібліотечного простору – шлях до „Відкритої бібліотеки”».  Вже підготовлені звіти і аналітичні довідки, зібрані доповіді і рекомендації. Але мені хочеться неформально розповісти про  резонанс цього важливого заходу, не прагнучи передрукувати його програму. Варто зазначити, що метою конференції було не лише поняття зміни інтер’єрів, але й питання відкритості бібліотеки в суспільстві, взаємодія з громадськими організаціями та іншими об’єднаннями, бібліотечні інтернет-проекти та використання популярних серед користувачів он-лайн-сервісів та ін.

На загальному пленарному засіданні конференції були представлені досить ґрунтовні доповіді і дуже позитивним стало те, що разом з фахівцями-бібліотекарями своїм баченням ділилися професіонали-архітектори. Професор, доктор архітектури  Віктор Проскуряков та асистент  кафедри дизайну архітектурного середовища Іванна Воронкова (НУ „Львівська політехніка”) не просто розповідали про абстрактні ідеї облаштування абстрактної книгозбірні, а розкривали конкретні реновації студентських бібліотек, навіть презентували проект, який передбачає розширення просторів і функцій обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського за рахунок побудови нового корпусу, який доповнює існуючі приміщення, покращує обслуговування і формує сучасний образ будівлі. Новий фасад бібліотеки запроектований за прототипом книжкової полиці і оснащений вертикальними "книгами"-жалюзі для регулювання освітлення.

Також демонструвалися фотографії кращих бібліотек, йшлося про те, що бібліотечні приміщення постійно змінюються, і ці зміни вже вимірюються не роками, а місяцями, навіть й тижнями. Багато уваги зараз приділяється сучасним залам-трансформерам і зонуванню. Зокрема, всі мали змогу пересвідчитися в раціональному облаштуванні зони входу Дольношльонської публічної бібліотеки ім. Т. Микульського: рецепція – каталог – книжковий магазин – мистецька виставка – інформаційна зона з плазмовими екранами.

 Червоною ниткою крізь доповіді пройшла ідея: сучасний простір бібліотеки є багатофункціональним, і це дає змогу розширити спектр традиційних та новітніх інформаційних послуг, які тут надаються.

Актуальна тема трансформувала і власне формат конференції. Вперше в Кіровограді на заході такого рівня після загального пленарного засідання розпочалися засідання секцій, де кожен за власним бажанням міг обрати собі тему до душі. Це був дуже важкий вибір, адже всі секції надзвичайно цікаві і їх було дуже багато. Наприклад, одночасно відбувався майстер-клас фітодизайнера Олександра Котлового  і сесія «Автограф письменника» та багато інших, які вимагали просто  неймовірних зусиль перервати для себе спілкування в одній секції і зайти в інший зал,  де доповідач (а всі вони, крім безумовного професіоналізму, є чудовими лекторами, харизматичними і знаючими лідерами своєї справи) презентує власну тему.

Дуже вдалим акцентом конференції став Ярмарок бібліотечних інновацій, де були представлені найкращі проекти 24 центральних районних та міських бібліотек Кіровоградщини. Учасники конференції, а до нас приїхала майже вся Україна,  мали змогу побачити весь спектр роботи, взяти за зразок найбільш вдалі проекти, порівняти зі своїми можливими напрямками і поспілкуватися з колегами. І на засіданнях, і на  Ярмарку ніхто не порпався в папірцях, навпаки всі доповіді викладалися вільно, лише за допомогою презентацій, це свідчило про те, що в заходах взяли участь не просто бібліотечні керівники, а лідери  команд, які до найменшої дрібнички знають свою роботу.

Як висновок, мені хочеться нагадати одне старе прислів’я: хто не знає куди йти, неодмінно прийде туди, куди не хотів. Ця конференція наочно продемонструвала, що стереотипи зламані, бібліотека все міцніше завойовує позиції культурного центру громади. І все ж таки, час змінюється на краще, незважаючи на перешкоди, з’являється  можливість сучасних капітальних ремонтів, тож нові бібліотечні приміщення облаштовуються згідно з новими вимогами, сучасні користувачі обирають сучасний бібліотечний простір. І такі заходи, як зокрема і цьогорічна конференція, слугують чітким орієнтиром і можна сказати, настановою на подальшу роботу.

Було б добре в коментарях до цієї статті прочитати враження інших учасників заходу.

P.S. Наша бібліотека постійно працює над вдосконаленням комфортності простору. Ще за місяць до початку конференції ми критично оглянули бібліотеку, здавалося б, ідеально облаштовані приміщення... І все ж виникла нова ідея прикрасити існуючий куточок відпочинку в холі виставкою металевих комах, яких створив місцевий майстер Євген Василевський в техніці арт-зварювання. Незвичне оформлення, яскрава зелена галявина одразу привабила відвідувачів бібліотеки, ну а малеча й досі в захваті. Можливо, за якийсь час це місце кардинально зміниться, але це буде залежати від користувачів та їх бажання бачити улюблену бібліотеку ще більш цікавою і привабливою.

Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності

Мелодії Каїсси на струнах осені...

В цю чарівну пору року в листопадовім краю оселилися шахові строї. На “Осіннє рандеву” в обласну бібліотеку ім.Дмитра Чижевського прийшла ціла плеяда прихильників шляхетної королеви Каїсси, а було це 2 і 3 листопада 2013 року Божого. Палати книжного храму наповнились челядниками її Величності. Тут було їх незчислимо, бо з діда-прадіда — аж до найменшого дворового вірні келійники Вельможної пані справляли їй урочисту службу.

А думка сходитись родинно на величальні урочистості прийшла в голову Великому Писарю “Народного слова”, повелителю шахової організації нашого Кіровоградського Воєводства Володимиру Семеновичу Івановичу ще у 2003 році.

Духом приязної щирості охоплені й палати Клубу інтелектуальних ігор. Тут завжди раді високоосвіченим гостям. Для їх гостин — пишні шати Палацу, урочистості, вітальні церемонії.

Важливу роль в організації нинішніх турнірів відіграв Сановник шахового клубу “Чатуранга” Анатолій Іванович Ільяшенко, який опікувався запрошенням гравців, організацією турнірів, пошуками благодійницької допомоги для придбання цінних подарунків переможцям.

Бо колись, у не такі далекі часи на теренах нашого краю жив благодійник і меценат Сергій Дмитрович Задорожний. Саме він опікувався розвитком і становленням шахових турнірів. Його пам'яті й присвячено було усе нинішнє дійство. Що цікаво, вельможні друзі згаданого пана закупили в заморських країнах силу-силенну подарунків для переможців-інтелектуалів.

Треба сказать, що ігрові турніри проходили ще й завдяки старанням відомого в нашій стороні Можновладця при дворі Королеви — головного судді, керівника Кіровоградського обласного шахового клубу “Біла тура” Георгія Георгійовича Дубівки. Будучи вірним служителем Каїсси, відомий суддя міжнародної категорії, кандидат у майстри спорту з шахів зумів створити атмосферу дисциплінованої, цікавої, самовідданої гри. “Важливим фактором у народженні гросмейстера, - говорив Георгій Георгійович в одному із звернень до численних гостей, - відіграє активна підтримка і допомога батьків. Саме завдяки старшим наставникам, здібності юного гравця зможуть перерости у талант майстра”.

Але хто ж усе-таки переміг у цих шляхетних турнірах, де боротьбу за першість вели дві групи команд.

У першій із них лідером стала команда, капітаном якої був учень гімназії загальноосвітньої школи № 34 Дмитро Удовік.

ІІ місце зайняла команда Владислава Крамаренка.

ІІІ команду-переможницю очолював Іван Ковальчук.

ІІ група гравців осанну складала для своїх лідерів, серед яких

І місце зайняла команда Задорожнього Олега учня 6 класу зош № 24,

ІІ місце — Олександра Башевого,

ІІІ місце посіла команда братів Опоркіних — Станіслава та Ярослава.

На цих світлинах придворний фотограф увічнив обличчя гідних лицарів Королеви.

А для майбутніх нащадків треба сказати, що во-істину, велимовним і відрадним був цей турнір як для юних шахових пажів, так і для іменитих вельмож шахового королівства.

"Мереживо часу" Едуарда Странадко

Розпочинається останній тиждень експозиції у бібліотеці Чижевського фотовиставки Едуарда Странадка «Мереживо часу». Її автор - самостійна мистецька величина у світі вітчизняної фотографії, голова правління Національної спілки фотохудожників України, журналіст, автор п’ятдесяти персональних виставок в Україні, Росії, Сполучених Штатах, Нідерландах, Словаччині, Румунії та Німеччині, а також лауреат численних премій і автор кількох книжок. Намагатись говорити про його творчість в рамках однієї публікації просто несерйозно, тож ми спробуємо привернути Вашу увагу лише до тих робіт, які наразі експонуються в стінах кіровоградської обласної наукової бібліотеки.

«Мереживо часу» - це доповнена та перероблена виставка «Дев’яності», що вже встигла помандрувати низкою міст України і попередня назва, безумовно, пасує їй значно більше. Це 42 роботи, зняті автором на звичайну «мильницю» протягом останнього десятиліття ХХ століття і їх усі, попри деяку жанрову розмаїтість, об’єднує своєрідний присмак епохи-після-розпаду-Імперії. Об’єднує щось рухливе, бокасте, не завжди прекрасне, але завжди живе. Щось, що дуже довго тримали під поверхнею – і от – нарешті! – це «щось» вирвалось на волю.

Тут є все, що було у дев’яностих, а також трохи того, що у них не було – школярі сусідують з бабками-плакальницями, солдати – з втомленими святими на дахах ще більш втомлених міст. І, хай як це парадоксально звучить, саме через концентровану «дев’яносткість» роботи отримують додатковий екзистенційний вимір: крізь побутову сценку на випускному проглядає поламана механіка людських відносин, у очах дівчинки на Святі першого дзвоника можна помітити легку нестерпність буття. Час від часу на фото з’являється і сам автор – завжди не схожий сам на себе, завжди з легкою посмішкою на вустах.

Загалом же магія робіт Странадко існує всупереч усім канонам фотографічного мистецтва, і це наполегливо вимагає від глядача пояснення. Горизонт «завалено», в об’єктив лізуть двірники, персонажі стоять спиною до камери. Так не можна знімати.

Але це прекрасно. Спершу здається, що справа у непоказному психологізмі, в тому, що на світлинах не знайти двох однакових поглядів. Можливо. А можливо у тому, що автор ламає дистанцію між технікою зйомки та її об’єктом, між фактурою і фактом. У Странадко люди годують фактуру з рук, граються її шматками, ремонтують і змазують її. Фактура відповідає людям взаємністю. І так само поводить себе час – застигає у незручних позах, невміло випускає щось з рук, врешті-решт розсипається на безліч шматків…
І все тільки для того, щоб Ви власноруч сплели його у мереживо.



Євгеній Манько - шанувальник мистецтва.

Спокуса книгою

В шаленій круговерті життя, буває, виникає потреба в затишку і спокої, в тому, що тішить душу і надихає на майбутні звершення. Спілкуючись з колегами, користувачами, помічаю, що бібліотека дедалі міцніше завойовує позиції «третьої домівки». Кожен знаходить тут щось своє, до душі. Відвідуючи бібліотечні пообідні кіносеанси, одна з користувачок зізналася, що це повертає її в дитинство, коли вона з подружками захоплено слідкувала за перипетіями кіносюжету, тож тепер вона намагається не пропускати щотижневі кіноклуби. Багатолюдні майстер-класи, де вивчаються різноманітні техніки декоративно-ужиткового мистецтва приваблюють як літніх, так і молодих, з різними поглядами та уподобаннями, однак усі вони тонко відчувають красу і дарують радість рідним, друзям, оточуючим у своїх hand-made поробках. Але сьогодні мені хочеться розповісти про презентації книг. Не претендую на їх повний огляд (адже потрібно говорити про сотні), назву лише деякі різноманітні за наповненням, які відбулися зовсім нещодавно, з інтервалом у кілька днів.

На початку жовтня світова спільнота відзначала 118-річчя від дня народження відомого класика літератури Сергія Єсеніна. Наша бібліотека долучилася до святкування, було проведено круглий стіл. Молодь читала строфи з відомих віршів. Дивно, але рядки, які писалися майже сотню років тому, звучать актуально і нині. В них - аромат надії на краще майбутнє, шалений порив емоцій нагадує музичний темп віво. В цій презентації Сергій Єсенін відкрився своєю сутністю, таким, як був насправді: і своїм коханням на розрив, і стражданням від нерозуміння себе, близького оточення, суспільства. Звучала поезія, лилася музика, звучав запис голосу Єсеніна, демонструвалися ролики зі знаменитого однойменного фільму… Після цього яскравого і живого творчого вечора залишилося відчуття насолоди високою поезією, співставне з високоякісним концертом класичної музики.

Практично через кілька днів до бібліотеки завітав молодий український письменник Макс Кідрук зі своїм новим сучасним пригодницьким романом «Твердиня». Це була зовсім інша презентація. Її аромат… Знаєш, яким гострим буває півкрок від краю до раю? Яка різка на смак небезпека… Розумієш, що лише той зможе птахом вільним по небу пливти, хто пройшов крізь вогонь і страх, помирав, але залишився жити. Молодий письменник - мандрівник розповідав про латиноамериканські джунглі, про пошуки скарбів інків, про свої враження від непізнаних таємниць нашої землі. Ця презентація - в стилі r&b: свіжа, сучасна, потужна і захоплююча.

Знову за кілька днів відбулося відкриття нової книги. Василь Бондар представив «Камінь від хандри». Цю книгу очікували близько десяти років. Вона вийшла буквально кілька місяців тому і одразу стала подією, чому – бо оповідання й нарис про кожного з нас, про рідну землю, про край, де ми живемо – з нашою історією, пам’яттю, болем і радощами. Ця презентація повертає до свого коріння, тут згадуєш хто ти, навіщо ти живеш, що доброго зробив на цій землі. Про це важливо знати, важливо пам’ятати.

Сучасний жіночий роман пахне морозивом, корицею і крапелькою таємниці, яку знає будь-яка жінка, і в кожної вона своя. Жінки дуже різні... Одні вчаться любити і відчувати захоплення від близькості або пригод, інші порівнюють свою гаму почуттів з книжковими, деякі ніколи нічого не відчували, але переживають це з книжковими героїнями... Презентація нової книги «Санта Лючія» Ольги Полєвіної має ніжний, легко впізнаваний аромат. Авторка читала сторінки з книги, і здавалося, що струменіє прихована музика, бо роман - про молодість, кохання, музикантів.

До речі, усі книги, про які йдеться, можна прочитати в бібліотеці.

Скільки ж різних було презентацій і скільки ще чекає в майбутньому, скільки емоційно-наповнених, глибинних, яскравих зустрічей з книгою.

Шукайте свою, шукайте свою музику, свій аромат і насолоджуйтеся!

Світлана Приймак, завідуюча відділу соціокультурної діяльності