Бажаєте до себе уваги? Допоможе якісне повідомлення!

Наша історія - в наших руках.                                                                                    Якщо ми її не розкажемо, її не розкаже ніхто!

Протягом листопада – грудня 2014 року я брала участь у значних і цікавих заходах, післясмаком яких мені хочеться поділитися у нашому фаховому блозі.  

20 листопада Кіровоградський обласний краєзнавчий музей провів для своїх співробітників семінар-практикум з теми: "Сучасні PR-заходи та формування позитивного іміджу музейних закладів". А 15-17 грудня в Києві я стала учасницею стратегічної сесії з розробки комунікаційної стратегії Всеукраїнської коаліції з  репродуктивного здоров’я і планування сім’ї (це один з напрямків діяльності, в якому працює наша громадська організація ОЖІС). Зовсім різні заходи різних організацій, але об’єднані спільною метою: як отримати бажану всезагальну публічність (паблісіті).  Чому власне я порушую цю тему? Та тому, що  знання, отримані на вищеназваних інформаційних сесіях, можна цілком застосувати у  нашій бібліотечній  діяльності. Дехто каже, що в наш складний час людям немає справи до  придбання нових книг і до культурного збагачення, можливо, дійсно не на часі. Проте така романтична тема як кохання і планування сім’ї, виявляється, сьогодні теж  дуже вимагає актуальності. Абсолютно різні організації й компанії, з різними бюджетами й різними видами діяльності, потребують двох важливих ресурсів, які завжди в дефіциті – уваги й довіри аудиторії, надання їм переваги серед інших схожих продуктів і  послуг. Шлях один: це можливо за умови правильно побудованої комунікації, тобто процесу обміну інформацією. На тему комунікаційних стратегій написані томи й підручники, їх досить багато в одному з наших бібліотечних відділів обслуговування. Але мені хочеться розповісти звичними словами, що криється за цим, майже військовим звучанням - «комунікативна стратегія», яка від неї користь і чому це може робити будь-хто з моїх колег (так, саме бібліотекарів).

     Отже, суть комунікації  чітко зрозуміла з визначення Гарольда Ласвелла - хто говорить, що, кому, через який канал і з якими наслідками. Головне в цьому - повідомлення. Повідомлення – це те, що ми хочемо донести до стейкхолдерів, для кращого сприймання воно повинно резонувати з аудиторією і працювати на наші цілі. Будемо відвертими – нескінченні безликі прес-релізи «відкрилася нова виставка», «відбудеться захід» - уже практично не працюють (ви самі таке читаєте?). І причина не в тому, що виставка чи захід нецікаві, а в невдалій побудові повідомлення про це, адже нецікаво читати назву виставки, перелік експонатів або організаторів чи відвідувачів і - все. Ситуацію не виправить гучномовець чи то пак перепости і публікації цього невдалого опису в численних ЗМІ, який, навіть, не можна назвати прес-релізом.

Якісне повідомлення завжди включає в себе факти, історії і саундбайти (sound bite). Ми, бібліотекарі, спілкуємося з авторами робіт чи ініціаторами заходів, ми володіємо незліченною інформацією, яка не завжди буває в Інтернеті, і в наших руках розповісти так свою невеличку історію, що вона одразу приверне увагу читачів. Важливо, навіть, не якийсь загальний міфічний образ користувача, а звернення до цілком конкретної людини певного віку, освіти, захоплень. Можливо, однією з таємниць досягнення публічності є вдало  створене повідомлення, яке виділяється і привертає увагу всіх і в той же час стосується абсолютно кожного.

Я перегорнула  свої записи, і мені на очі спала цитата Олени Кваші, заступника гендиректора КОДТРК, яка сказала, що ми «суперносії культури». І це дійсно так, адже в наших руках скарби духовності, культури, знань і незліченні можливості донести їх будь-кому – школяру, працюючій молодій мамі, сивочолому ветерану… Для цього потрібно дізнатися трішки більше про ці скарби і правильно створити повідомлення.

Нашими каналами комунікації є PR/преса, соціальні мережі, радіо і телебачення, зовнішня соціальна реклама, роздаткові матеріали (буклети, флаєри), заходи на рівні громади (Всеукраїнський день бібліотек тощо), заходи міжособистісної комунікації. І якщо з вище переліченими каналами працюють невелика група речників (директор, заступники, завідуючі відділами), то абсолютно всі ми,  бібліотекарі, є волонтерами міжособистісної комунікації, і абсолютно ми всі можемо створювати репутацію нашого закладу.  Репутаційний капітал складається з довіри, яка в свою чергу включає багато чинників: повагу, авторитет, компетентність, професійність, досвід, послідовність, автентичність. І, як на мене – несподівані фактори – зовнішній вигляд, ораторське мистецтво, чесність  того, хто подає повідомлення. За даними соціологів очевидно, що люди у 2014 році на 62% довіряють таким, як самі (довіряю такому, як я), вищу довіру мають лише науковці та технічні експерти (відповідно 67 і 66 відсотків).  Отже, фактично кожен з нас може бути речником нашої бібліотеки.

У мене є гарна новина, над нашим іміджем сучасного і креативного фахівця кілька років працювала не лише команда Всеукраїнської  програми «Бібліоміст», але й голлівудські режисери Джонатан Фрейкс, Дін Девлін, які в 2014 році випустили пригодницький серіал «Бібліотекарі» - про групу бібліотекарів, які вирушили в подорож, аби врятувати загадкові давні артефакти. Хтось скаже - це несерйозно, проте рейтинг серіалу наближається до сімки з десяти можливих балів.

До теми комунікацій я ще повернуся в інших публікаціях, адже, за словами одного з доповідачів,  погано, коли є інформаційний вакуум, але передозування інформації  - теж не кращий варіант. Отже, невеличкі висновки.

-       Історії – це найбільш сприйнятливий спосіб донести інформацію до користувача (органічна можливість отримати увагу).

-     Якщо мало інформації, потрібно давати факти (хоча людям у 22 рази легше запам’ятати історію, ніж факти).  

-        Ефективне повідомлення обов’язково включає історію, факти і ключові повідомлення.

Бажаю усім нам уваги наших читачів і якісних повідомлень!

Довідка:

Паблісіті (англ. Publicity - публічність) -  один з напрямків PR, метою якого є формування у цільових аудиторій впізнаваності публічної компанії, продукту або бренду. Паблісіті забезпечує не тільки популярність компанії чи бренду, але і лояльність споживачів, престиж і довіру до неї цільової аудиторії, чого не завжди можна домогтися засобами реклами.

Саундбайти (sound bite) -  так називають короткий аудіофрагмент, який вставлений в відеорепортаж, що показується, зазвичай, в телевізійних новинах. Тепер речники стурбовані не повним текстом своїх виступів, а трьома або чотирма сильними фразами, які можуть привернути увагу ЗМІ.  

Стейкхолдери - це групи, організації або індивідууми, на які впливає компанія і від яких вона залежить. Найкоротше і містке визначення цьому поняттю дав Бредлі Гугінс (Bradley Googins), директор Центру з корпоративного громадянства Бостонського коледжу (Boston College Corporate Citizenship Center). Зазвичай розрізняють дві групи стейкхолдерів: первинні і вторинні. Первинні мають легітимний і прямий вплив на бізнес (ближнє коло): власники; клієнти; співробітники; бізнес-партнери по виробничому ланцюжку.                                                       Вторинні, які мають опосередкований вплив на бізнес (далеке коло): 1) влада (місцева та державна); 2) конкуренти; 3) інші компанії; 4) інвестори; 5) місцеві спільноти, куди входять засоби масової інформації; некомерційні організації, в тому числі громадські та благодійні; місцеві активісти, що формують громадську думку.                                                                               На місцевому рівні до основних стейкхолдерів можна віднести місцеву владу, від якої залежить сама бізнес-діяльність; клієнтів, від ставлення яких до вашої компанії залежать її бізнес-показники; некомерційні організації, що формують громадську думку; засоби масової інформації, що впливають на місцеве населення і на репутацію компанії. Усі зацікавлені сторони активно впливають на успішність бізнесу. Не випадково 72% підприємців по всьому світу визнають, що успішні бізнесмени враховують інтереси не тільки акціонерів, але й більш широких зацікавлених груп: покупців, співробітників, постачальників і місцевих спільнот. Стейкхолдери формують взаємозалежну систему, своєрідну «мережу», яка іноді підтримує бізнес у важку хвилину, а іноді, навпаки, позбавляє компанію можливості діяти.

Світлана Приймак,

завідуюча відділом

соціокультурної діяльності

ОУНБ ім.Д.І.Чижевського

Акція “За вільний світ без рабства” - 2014

Вже не вперше громадська організація Обласна інформаційна служба з актуальних питань жіноцтва спільно з відділом документів з економічних, технічних та природничих наук ОУНБ ім. Д. Чижевського бере участь в акції “За вільний світ без рабства”, яка щорічно проводиться  2 грудня з метою відзначення Міжнародного дня боротьби за скасування рабства.

            Цього року акційні заходи  було проведено у три етапи — 28 листопада, 1-го та 2-го грудня. Загалом працівники відділу залучили до акції 80 осіб вразливої групи населення — молоді, а саме: учні ЗОШ № 6, ліцеїсти Кіровоградського педагогічного ліцею та студенти Кіровоградського технікуму статистики.

             В рамках проведення акції учасники долучилися до анонімного анкетування з метою вивчення рівня обізнаності молоді щодо проблеми торгівлі людьми та запобігання потрапляння у ситуації, пов’язані з нею; передивилися  й обговорили документальний фільм “Життя на продаж”, знятий за реальними історіями українців, яких було продано у рабство; об’єднавшись у групи, виробили  плакати “Ми проти рабства”, “Рабству — ні!”, застосовуючи колажування, малюнок, графіку тощо, і кожна група представила свій плакат іншим учасникам.

            Насамкінець організатори акції пригостили учасників чаєм і кавою з печивом і цукерками, подарували на згадку надані  Міжнародною організацією з міграції (МОМ) буклети, значки за тематикою заходу.

                           Наталія Калашнікова,

  бібліотекар відділу документів із економічних, технічних та природничих наук  Кіровоградської ОУНБ ім. Д. Чижевського

Бібліотека - територія єдності

Допомога військовим колективу Кіровоградської обласної універсальної бібліотеки                       ім. Д.І.Чижевського

   З виникненням загрози для територіальної цілісності України бібліотекарі обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського разом, об’єднавшись, підтримують українське військо. За ініціативи директора бібліотеки Олени Миколаївни Гаращенко, у квітні колектив долучився до загальнодержавної акції «Допоможи українській армії». Було зібрано 3920 гривень, на які придбано набір технічних засобів (інструменти, зарядні пристрої, прилади нічного бачення тощо) для Кіровоградської військової частини 0680. Також власними силами ми допомогли нашому колезі, юристу Валентину Боровикову, який був мобілізований до лав Збройних Сил, і зібрали йому кошти на військову каску.

     На початку літа, коли стали надходити тривожні звістки щодо перебігу воєнних дій на Сході країни, ми, власне, зробили  те, що й 100 років тому - Єлисаветградська публічна бібліотека на початку Першої Світової війни. В той час без мобільних телефонів, телебачення, радіо й Інтернету, публічна бібліотека, яка надавала єлисаветградцям у користування періодичні видання – насамперед газети, стала центром громади, де можна було отримати найактуальнішу інформацію з фронту. От і зараз в холі першого поверху розпочала роботу виставка періодичних видань «Герої України на захисті Вітчизни».  Кожен може зайти до бібліотеки і безкоштовно почитати хроніки неоголошеної війни в періодичних загальноукраїнських та регіональних виданнях – «Військо України», «Корреспондент», «Віче», газетах «День», «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Аргументы и Факты» та ін. Виставка оновлюється щодня, по мірі надходження свіжих матеріалів. У бібліотечному Інтернет-центрі усім бажаючим допомагають знайти у Всесвітній мережі й он-лайнові видання. А власники телефонів і планшетів з виходом в Інтернет у бібліотечній wi-fi зоні можуть зробити це самостійно.

    У місцевому Ковалівському парку для дітей було організовано акцію “Листи вдячності для української армії”. Щосуботи в рамках літнього читального залу “Бібліотека під зеленими вітрилами”, кіровоградці – дорослі і діти, які відпочивають у парку - мали можливіть підбадьорити військовослужбовців, які знаходяться в зоні антитерористичної операції, написавши лист підтримки або намалювавши малюнок. Яскравими фарбами вони намагалися створити позитивний настрій учасникам “гарячих точок”, бажаючи миру нашій країні. Усі листи і малюнки ми передавали до місцевої військової частини.

     Також колектив бібліотеки збирав книги і передавав місцевому госпіталю для поранених бійців, а на прохання місцевої військової частини для облаштування там бібліотеки було передано близько 200 книг. Напередодні Дня незалежності України у бібліотеці був організований майстер-клас Ірини Кудревич «Захисні обереги для солдатів зони АТО».

Майстриня вчила виготовляти текстильні обереги з найдавнішими слов’янськими захисними символами, які ми теж передали нашим захисникам.

     В останні дні літа ми отримали погану звістку про те, що наш колега Валентин отримав кульове поранення, знаходиться на лікуванні в одеському госпіталі і потребує чималих коштів на операцію. Колективом, негайно, ми зібрали 5 тисяч гривень і передали колезі на лікування. Процес реабілітації триває, тому ми продовжуємо підтримувати його і до цього часу.

    У вересні, в день нашого професійного свята - Всеукраїнського дня бібліотек, за спільною згодою колектив вирішив витратити кошти профспілкової організації бібліотеки (які щорічно використовувалися для пізнавальних поїздок до визначних історико-культурних місць) на придбання одягу та продуктів харчування для солдатів зони АТО. Таким чином були закуплені ліки, теплі головні убори та білизна, шкарпетки, продукти харчування – загальною сумою на 4,5 тис.гривень. Одну частину придбаного волонтери відправили батальйону «Айдар», інша частина була надіслана нашим кіровоградським воїнам.

На початку жовтня бібліотека оголосила благодійну акцію «Подаруй тепло захиснику Батьківщини: в’яжемо шкарпетки разом». Ми закликали усіх небайдужих кіровоградок в’язати вовняні шкарпетки та інші теплі речі. Викладач педагогічного університету Ольга Іванівна Денисенко запропонувала допомогу в організації безкоштовних майстер-класів: вчити бажаючих мистецтву в’язання. До акції долучилися навчальні заклади міста. Так Кіровоградський колегіум, педагогічний ліцей та дитячий садок ім. Сухомлинського зібрали багато вовняних ниток, з яких бібліотекарі в‘яжуть теплі речі. Всього за місяць ми вже виготовили і передали в зону АТО півсотні пар шкарпеток і стільки ж теплих манішок. Це триватиме, поки  є потреба.

Кіровоградці приносять до бібліотеки ковдри, шарфи, светри, а мешканка селища Аджамки Кіровоградського району навіть передала намет на 20 осіб і зібрала багато речей серед жителів села. Все це працівники бібліотеки передали  військовій частині А0680.                         За різними даними, до Кіровоградської області переїхали близько 7 тисяч жителів Сходу України. Після задоволення нагальних потреб – вирішення проблем з житлом  і роботою, люди відновлюють соціальні зв’язки, цікавляться змістовним дозвіллям, тож приходять до бібліотек. Тому, у жовтні для бібліотекарів будо проведено серію тренінгів на тему: «Бібліотеки як центри підтримки громади в умовах воєнної загрози: робота з внутрішньо переміщеними особами (ВПО)», де розглядаються психологічні особливості роботи, етика спілкування з ВПО, послуги, які бібліотека може запропонувати нашим співгромадянам, та ін.

Можна загалом багато говорити про патріотично-просвітницьку роботу, яку проводить бібліотека з жителями Кіровограда та області, про реалізацію Центром Європейської інформації проекту «Кіровоградщина – Крим: розвиток діалогу та підтримки», про проведення інформаційно-просвітницьких заходів, спрямованих на підтримку та розвиток української ідентичності, зменшення негативного впливу інформаційної пропаганди, але це інша тема.

На жаль, ми не знаємо, скільки триватиме військове протистояння, але певні, що завжди підтримуватимемо наших захисників Вітчизни.

Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності Кіровоградської ОУНБ ім. Д. Чижевського

Відкрита бібліотека, або Що шукають наші користувачі?

                                                                                                  Присвячується моїм  досвідченим,                                                                                      позитивним колегам            

Фото директора бібліотеки Олени Гаращенко

      Я дуже часто вживаю сполучення слів «бібліотека – інформаційно-ресурсний центр», «бібліотека – це портал, куди людина заходить і отримує доступ до найрізноманітнішої інформації», «наша обласна універсальна бібліотека ім. Д. Чижевського задовольнить усі Ваші інформаційні потреби». А от що приховано за цим широким і загальним словом інформація, за якою інформацією звертаються кіровоградці, жителі області (та й інших регіонів України) до нашої бібліотеки? Передусім хочу наголосити, що офіційні соціологічні дослідження ми проводимо, статистику фіксуємо, загалом ситуацією володіємо. Та мені все ж хотілося дізнатися, що криється за тими відсотками і цифрами, наприклад 9 з 10 наших користувачів у бібліотеці задовольнили свою інформаційну потребу. «Якої інформації потребують люди, чи траплялися якісь цікаві, незвичайні, ексклюзивні запити»,  - з цим питанням я звернулася до працівників відділів обслуговування. А от що з цього вийшло, і пропоную дізнатися.

      Звісно, першим відділом, куди я прийшла, став інформаційно-бібліографічний (це й логічно, адже бібліограф – це як лоцман корабля, від його кваліфікованої роботи залежить чи отримає користувач потрібну інформацію, чи не втоне в безмежному книжковому морі, чи знайде голочку в скирті величезних фоліантів, а наш фонд складає близько 800 ТИСЯЧ документів!!!). Велика вдячність колегам, які доброзичливо усі разом пригадували цікаві випадки, чи то пак інформаційні запити. Отже, розмова вийшла дуже розмаїтою. Виявляється, крім звичайних історії, економіки та української мови, людей цікавить зокрема давня вексилологія, скільки всього генералісимусів було в Радянському Союзі, особливості професії кріпильника при підземному добуванні руди, і навіть одна дівчина з Іспанії цікавилася правилами і нормами облаштування цвинтарів за кордоном. «І як, -  питаю я,  - невже у нас також про це є?» - «Так, ми знайшли відповідь в «Аргументах и Фактах», там доступно і розлого описано це питання», - заспокоїли мене колеги. Серед наших користувачів є справжні гурмани, вони живо цікавляться як правильно вирощувати і доглядати за їстівними жабками (з тих, що у Франції готують делікатеси), а потім власне і рецепт їх приготування. Когось цікавить екзотична кухня – страви з хробаків, личинок та ін. на наш смак неїстівних речей, а хтось вирішив влаштувати традиційне українське сватання – з давніми традиціями, потрібними стравами, адже в цей відповідальний момент все «працює» на щастя й добробут майбутньої родини. Мені сподобалося, як Тамара Олександрівна розповіла, що не просто знайшла користувачу книгу про вирощування п’явок, але й сама виявила бажання ознайомитися з цією книгою (до речі, єдиною у фонді), щоб відповідати на інші каверзні питання. Та власне найцікавіше про відділ каталогів розповіли у читальному залі. Один користувач заходить в зал і шукає щось під стільцями. «Чим допомогти?»  - питає працівниця.  «Та я шукаю бібліографа»,  - каже відвідувач, він навіть не здогадувався, що це не річ, а людина. У самому читальному залі запам’ятали як молодий чоловік шукав громадянську війну (де тут у вас війна?) і щось цікаве з філософії (виявилося, що це  звичайний підручник). Хоча влітку був такий випадок, коли влітку для військових нашої частини працівники читального залу й абонемента шукали Статути Збройних Сил України, бо це стало важливою умовою для формування новітніх військових груп. Знайшли, допомогли!

     

Фото Юрія Лєбєдева

Серед усіх дуже часто звучали відповіді, що користувачі цікавляться особистостями. В читальному залі помітили тенденцію, що зараз цікавляться  невідомими сторінками життя видатних людей. Розповіла про невідомі випадки з життя Тараса Шевченка, Марка Вовчок (Марії Вілінської, яка, живучи в 19 сторіччі, поводила себе так вільно, немов живе у двадцятому). Одного користувача, наприклад, цікавила автобіографія Нефертіті, і хоча працівник запропонувала дуже багато книг на вибір про життя і діяльність цієї визначної жінки епохи фараонів, все ж потрібна була чітка біографія, майже резюме. У відділі абонемента вимагали портрет Рильського в середні віки. Потім з’ясувалося, що це не Максим Тадейович жив у Середньовіччі, потрібен портрет поета 30-40 років.  Один поважний чоловік до 200-річчя від Дня народження Тараса Шевченка вирішив створити карту життя нашого духовного батька. Колеги-мистецтвознавці запам’ятали: особливо їх вразило, що доріжка з нижньої частини аркуша вела стежкою Тараса крізь усі життєві перипетії і в небі були розміщені пам’ятники Кобзарю. Автор інсталяції прийшов у відділ мистецтв за картиною маловідомого художника з сюжетом побиття малого Тараса поміщиком Енгельгардтом. Картину знайшли, і експозиція набула закінченого вигляду. У відділі краєзнавства також цікавляться відомими особистостями земляків і з задоволенням переглядають виставки місцевих майстрів.

   

В Інтернет-центрі теж свої особливості. Прийшов користувач, який вимагав закрити йому поштову скриньку, і його не влаштувала відповідь, що він щойно прийшов і навіть за комп’ютер не  сідав. Довелося відкрити електронний поштовий сервіс, а потім закрити – все налагодилося, і людина заспокоїлась. Для когось відкриттям стає те, що соціальна мережа Однокласники  - не пошукова система, тож програми телепередач чи порад з вирощування квітів там не знайти.

 Та 12 балів я однозначно ставлю Олені з відділу документів іноземними мовами, яка розповіла, що до неї прийшов користувач, зараз тут і негайно вимагав видати йому документи на виїзд до Америки. На жаль, наша бібліотека не має функцій і повноважень Посольства, але втім, хто знає, що буде років за 10-20. А тим часом з книгосховища  нещодавно дістали матеріали всіх з’їздів Компартії СРСР, років з десять ніхто не питав…

Нас, бібліотекарів, вважають за чарівників, які на будь-яке питання відкриють книгу і покажуть пальчиком абзац, де буде відповідь на все-все…. До речі, книзі довіряють більше, навіть приходять спеціально за друкованими книгами, тож страшилки про майбутнє виключно з електронними книгами  - це вигадки.

   А які запити ми не виконуємо? Так, приходять користувачі, які хочуть отримати «Моя борьба» (нім. Mein Kampf, «Майн кампф») — книгу Адольфа Гітлера, а також поради з виготовлення вибухівки. Однозначно тут ми відмовляємо.

Фото Юрія Лєбєдєва

    Я не буду говорити, наскільки важливий для нас, звичайних громадян доступ до інформації. Ми всі бачимо, чим, якими трагедіями, може обернутися тотальне невігластво тих людей, які мають можливість дивитися лише телевізор. І нам дуже пощастило, що ми маємо доступний Інтернет, у нас багато періодичних видань і кожен може скласти уяву по події сьогодення. Не нав’язану ніким, об’єктивну, повну. Головне думати і зважувати, але це звичайні якості людини, яка мислить.

     А завершити мені хотілося б випадком, який згадали в читальному залі. Користувач замовляв книгу у книгосховищі, і на папірці написав: заказую, назва книги і підпис «Целую, Дима». Через хвилин 10 отримав відповідь  «Высылаю отказ. Постоянно абонемент. Целую, Алла».

      Ось такі вони, різні, наші користувачі – серйозні, веселі, оригінальні… Але це вже зовсім інша історія. І про неї трішки згодом… Дякую всім колегам, хто брав участь в опитуванні, за доброзичливість.

                   Світлана Приймак, заввідділом соціокультурної діяльності обласної бібліотеки                                   ім. Д. Чижевського.

Один день з життя моєї бібліотеки, або Мить, зупинись!

   Хто такий бібліотекар? Дивне питання! Та насправді, бібліотекар –  не просто зберігач книг, інформаційний консультант, бібліотекарі дарують приємні емоції, та й навіть щастя. Щодня до нас приходить безліч людей, у всіх різні питання, та доброзичливе ставлення моїх колег до наших відвідувачів допомагає вирішити багато проблем, пов’язаних з пошуком потрібної інформації. Але крім суто навчальної чи виробничої потреби, кіровоградці і гості міста приходять до нашої бібліотеки, як додому, тобто туди, де спокійно, затишно і приємно. 

  Зараз, коли я пишу ці рядки, з відділу мистецтв лунають аплодисменти, проходить захід у рамках ХІІ музичного фестивалю ім. Кароля Шимановського, кращі музиканти, мистецтвознавці, всі, хто закоханий у музику, насолоджуються творчою атмосферою. А зранку у нас на екскурсії побували школярі одного з сіл Кіровоградського району, такі радісні поїхали додому з власноруч створеними в техніці квілінг сувенірами. Зранку і до пізнього вечора бібліотека гомонить. Зараз для людей з вадами зору проходить навчання опанування шрифту Брайля. А вчора ввечері я разом з кіровоградцями до сьомої вечора з’ясовували семантичні особливості української мови, вже другий тиждень у нашій бібліотеці працюють безкоштовні курси з вивчення української мови. І за словами директора бібліотеки Олени Гаращенко, це й логічно – адже англійську, німецьку, польську мови кіровоградці за допомогою кваліфікованих викладачів  у нашій бібліотеці вивчають давно. 

   Спостерігаю за людьми, адже до нас приходять не з примусу, а за велінням серця – натхненні обличчя, в очах емоційне піднесення. «Ми навіть не сподівалися, що у вас ТАК цікаво», -  говорив мені Михайло Третяк, командир військової частини, військовослужбовці якої завітали до нас зовсім недавно. А ми ж нічого «особливого» не готували – показали наші творчі виставки, дійсно високого рівня, гідного столичних музеїв, дитячі майданчики, цифрову дошку. Це ще навіть без наших хітів – колекцій рідкісних і цінних книг та кінекту.

    А завтра у нас збираються козаки всієї Кіровоградщини,  - запрошую знайомих на урочистості до Дня Покрови, - а там відкриття виставки дивовижної авторської ляльки, згодом презентація нових інформаційних ресурсів для шкільних вчителів та безліч цікавинок.

Життя не стоїть на місці, все стрімко змінюється, але стабільно постійними залишаються радість і захоплення в очах наших відвідувачів. Я люблю свою роботу, як усі мої колеги. Адже ми даруємо щастя і навзаєм отримуємо стократ більше!

Cвітлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності.

Як відділ мистецтв День бібліотек справляв!

День бібліотек – це не тільки професійне свято, а й свято громади, тому що в цей день ми не лише приймаємо подарунки, а й даруємо їх, аби у всіх мешканців нашого міста був гарний настрій.

Гулять так гулять! Отже, спочатку ми й самі розважалися, як могли, і брали активну участь у заходах, що запропонували наші колеги: заплітали коси, знайомилися з новими надходженнями, спілкувалися з гостями бібліотеки.

Крім того, великою популярністю користувалися виставки “Послання минувшини. Рушники Наддніпрянщини” та “Гончарство с. Цвітне”. Тема була цікавою і для школярів, і для студентів. Адже всі представлені експонати – це старожитності, самовіддано зібрані на Кіровоградщині колекціонером Володимиром Нагорним.        

    

Цікавою виявилася експрес - гра “Читай швидко”! Групі з трьох студентів потрібно будо ознайомитися із змістом запропонованих книжок, на кожну книгу давалося лише 2 хвилини, потім учасники гри обмінювалися книгами. Після такого експрес-читання кожен з учасників              розповів, що вразило його в кожній з книг. Завдяки такій грі всього лише за 6 хвилин вдалося коротко ознайомитися з 3-ма виданнями. Звісно, що після цього хотілося взяти і прочитати їх повністю.

 Крім того, Кіровоградська організація захисту тварин “БІМ” спільно з відділом мистецтв провела цікаву акцію - усі бажаючі переглядали відеоролики про тварин, яких вдалося врятувати та знайти їм хазяїв. Дехто, навіть, виявив бажання стати волонтером у цій добрій справі. Свято було наповнене позитивом та гарними і світлими емоціями. Наприкінці дня, втомлені та щасливі, ми розійшлися по домівках, щоб вже сьогодні зустріти вас знову у гарному настрої та з новими силами! )))

 Відділ мистецтв.

               … до зустрічі наступного літа у «Школі мистецтв 2015»

                   Сьогодні вже серпень, кажуть цей місяць як вечір неділі, ніби літо ще триває, але скоро осінь. От і ми не помітили як пролетіли два чудові та сонячні літні місяці. І саме стільки часу тривала «Літня школа мистецтв 2014» у бібліотеці Д.І. Чижевського. Згадуємо як у червні до нас прийшли перші діти, трішки стримані, але повні інтересу до творчості. Спочатку їх було не багато, та з кожним днем їх кількість зростала, з’являлись нові обличчя, та були й такі, що приходили постійно. Але не тільки діти хотіли відкрити в собі талант, були в нас і чоловіки і жінки, які робили поробки не менш старанно чим дітки. Тай не дивно, хто ж міг втриматись, якщо кожного дня вони виготовляли щось цікаве, нове, сучасне, у різних техніках.

         А допомагали нам в цьому наші, вже рідні, дівчата волонтери з мистецького факультету нашого педагогічного університету. За цей період вони навчили дітей технікам квілінг, штампування, колаж, аплікація, ниткографія, витинанка, ліплення з солоного тіста, виготовлення квітів з паперу, малювання. 

               Але найважливішим був сам процес творення робіт та душевна атмосфера - від окремої «клякси» до фантазійного жартівливого створіннячка. Діти не тільки працювали, вони були відкритими до нас, а ми до них, наш час проходив у спілкуванні та  читанні разом книжок – в повній гармонії.

               Це був чудовий час, але все має початок та кінець, от і канікули теж колись закінчуються. Та прощатися нікому не хотілося, діти звикли кожного дня приходити туди, де на них чекали. Тому на останньому майстер-класі, забираючи свої роботи вони дякували працівникам відділу,  обіцяли скучати та заходити в гості. Цього літа бібліотека знайшла нових друзів серед дівчаток та хлопчиків, а також чудових дівчат з мистецького факультету. Тепер, коли оголошено закриття літньої школи мистецтв, ми раді тому, що нам залишились гарні спогади та безліч фото. Надовго ми не прощаємося, тому до зустрічі наступного літа у «Школі мистецтв 2015». А якщо раптом зрозумієте, що скучили за нами, заходьте в гості, бібліотека завжди відкрита для дітей та їх батьків.

 

Всі фото можна переглянути за адресою http://fotki.yandex.ru/users/artperception/

Єрофєєва Олена - відділ мистецтв

СУПЕРбібліотекар - у СУПЕРколективі обласної бібліотеки ім. Д.Чижевського!

    Спочатку трішки передісторії. Як усім відомо, в цьому році Всеукраїнська програма «Бібліоміст» провела останній Ярмарок бібліотечних інновацій-2014 під гаслом «Міст Ваш». Кожен з чотирьох таких попередніх заходів мав певну родзинку. Торік наша бібліотека  брала участь у конкурсі бібліотечних постерів. У цьому ж році у червні було оголошено конкурс  «Супербібліотекар». Для участі потрібно було спростувати одне з трьох тверджень, які пропонувалися організаторами. Пам’ятаю свої відчуття і внутрішній спротив щодо тези «Українські бібліотеки не в змозі залучати ефективне фінансування, тому вони залишаються установами з мінімальним бюджетом, який забезпечує держава». Та ні, це зовсім не так – я підготувала невеличке розгорнуте спростування даної тези і надіслала анкету.

24 липня в Національному спортивному комплексі «Олімпійський» (м.Київ) відбувся IV Ярмарок бібліотечних інновацій, частиною якого власне став конкурс «Супербібліотекар», з 200 учасників до півфіналу якого дійшли лише четверо бібліотекарів з усієї України.

 У своїй рівно трихвилинній доповіді я говорила про той час, коли вперше був написаний бібліотечний проект, починав роботу наш сайт, про величезний прорив – проект «Мережа громадянської освіти». А це можна було започаткувати лише суперкоманді на чолі з супердиректором бібліотеки – Оленою Гаращенко. Я пишаюся тим, що маю щастя працювати у високопрофесійному колективі однодумців, і головне – робити ту  справу, яка потрібна людям.

Так виглядав бюлетень для голосування, який  отримав кожен учасник Ярмарку.
Свій власний екземпляр я зберегла і за себе не голосувала:)

 У нашій бібліотеці працює понад сто людей. Звісно, всі однозначно не можуть бути в авангарді глобальних проектів та інновацій. Але коли я спостерігаю за непоказною роботою своїх колег, то бачу, наскільки КОЖЕН є фахівцем своєї справи. Коли мене користувач питає, де можна знайти «щось про Коцюбинського», то я проводжу до відділу і подумки радію з того, що моя колега знайде таааааакі книги, з матеріалів яких  можна створити не роботу – лялечку. Коли ми одного разу прийшли до парку в літній читальний зал і випадково забули розмальовки в бібліотеці, пожежний, який допомагав розкладати палатку, взявся принести папку, бо - цитата – «Це наша СПІЛЬНА справа». Коли я телефоную колезі, яка півроку тому стала мамою, після дружніх особистих запитань вона завжди висловлює живий інтерес до того, що відбувається у нашій-своїй бібліотеці.  І таких прикладів можна наводити безліч. Коли я беру участь у загальнонаціональних семінарах, конференціях і говорю, що з Кіровоградської ОУНБ, до мене (по умолчанию – рос.) гарне ставлення, бо наша бібліотека давно завоювала позитивний імідж не лише в Україні, але й далеко поза її межами. І це заслуга кожного з нас, усього нашого колективу.

      Дуже страшно стояти перед величезною аудиторією в Холі Чемпіонів НСК «Олімпійський», коли на тебе дивиться і оцінює! тисяча очей. Але мені не можна було схибити, бо незримо за мною стояли всі мої колеги, і нашу спільну  роботу я представляла на всю Україну. Мабуть, це мені й завадило, адже коли у фіналі потрібно було виконати завдання з залучення коштів, то я, на відміну від переможниці, говорила про нашу роботу і просила для всіх 576 бібліотек області:). У цьому конкурсі я посіла друге місце. Тож це наша перемога, друзі! Велика подяка тим, хто за мене голосував, тим, хто бачив мене вперше, але підходив привітати з перемогою.

  Пишаюся тим, що працюю в СУПЕРколективі, пишаюся тим, що працюю з Вами - СУПЕРбібліотекарями! На нас чекають чимало спільних справ  на користь нашої громади.

З повагою Світлана Приймак, срібний супербібліотекар. 

Невже ви думаєте, що бібліотека – це лише книжки?

Всього декілька років тому черга студентів за книгами від кафедри йшла аж за двері і губилася десь у коридорі, сьогодні не так.

Декілька років тому бібліотекарі щодня сотнями розставляли книги на полиці, сьогодні не так.

Лише кілька років тому бібліотекарі йдучи на роботу проходили крізь хмару читачів, що чатували в коридорі, аби першими зайняти чергу, сьогодні не так.

Сьогодні все не так, все зовсім по іншому.

Так, бібліотека перестала бути книгозбірнею, але навіть з приходом Інтернету не втратила свою актуальність. Навпаки розширила свої обрії, та уважним поглядом вивчає потреби людські аби допомогти, зарадити, навчити…

                                                       ***                       

З першого дня канікул в нашій бібліотеці проводяться творчі заняття для дітей, і сьогодні ми теж чекаємо на малечу. Звичайний літній день, батьки на роботі, гуртки зачинені, куди подітись «маленьким сонечкам» на цей період? Вони йдуть до бібліотеки, хтось чесно признається, що на море в батьків немає грошей, тож оздоровлення проходитиме на асфальті рідного міста, розважитись звісно можна на різних атракціонах, але то не дешеві розваги, а тому і не часті.

Приходьте малята до нашої бібліотеки, для вас тут усе безкоштовно. Дехто дивується: «Нащо вам працювати з дітьми, ви ж «УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА «для дорослих»? Що тут скажеш, хіба можна пояснити, що ця малеча стане дорослою, і зараз треба не втратити їх, допомогти розвиватися творчо, аби вони повірили в себе, розкрили свої таланти, стали нашими друзями. Аби вони впевнилися у нашій щирості, та вірі у їхнє майбутнє!

А ми, бібліотекарі, щиро віримо у чудове та успішне майбутнє наших читачів. Та не всі дітки мають змогу прийти до нас на майстер-класи та творчі заходи. Малеча, що перебуває у місцевому притулку-розподільнику обмежена у своїх бажаннях. Домовляємось із директором притулку – на нас чекатимуть, збираємо команду, готуємо матеріали до майстер-класу і щоб не запізнитися беремо таксі.

Ось ми і на місці.

- «Привіт малятка, маленькі Сонечки», - заглядають нам у вічі, чи з добрими намірами ми завітали, вони все читають у наших очах, питають, що ми їм привезли.

Маленькі янголята, якби ви розуміли, що ми привезли вам своє серце і те мале, що змогли взяти в свої руки – книги, фарби, папір...

- «Давайте зробимо поробку», - так хочеться, щоб вони розвивалися, мислили, творили, фантазували - кожного хвалимо.

Завзято працюють дітки, кожен старається, адже то - подарунок мамі, вони кожного дня чекають, що мама забере їх вже завтра. Але одне завтра змінюється іншим, і за ними ніхто не приходить, чиїсь очікування справдяться, а на інших чекає притулок, чи опікуни.

Збираємось додому, в нас питають, чи приїдемо ми ще, обіцяємо, що будемо наступного тижня. Підбігає маленький хлопчик, обіймає мене за ноги, нахиляюся кажу: - «Йди до мене на ручки». Він міцно обіймає мене, саме так обіймає мене мій син, коли не бачить мене цілий день і страшенно скучив, бо той довгий день здається йому вічністю.

Хто ж востаннє обіймав тебе, хлопчику, якщо ти так щиро тиснеш в обіймах сторонню людину? Шепочу на вухо «Я скажу тобі велику таємницю, коли тобі важко, ти молися Богові, він тобі завжди допоможе», він каже «Я знаю». Ставлю його додолу - біжать інші – «А можете і мене обійняти?»

Повертаємось з колегами на роботу, ще купа справ, в маршрутці ледь стримую сльози, нема слів…

Може комусь здається, що бібліотекарі нічого не роблять, окрім того, що читають за кафедрою книжки, це далеко не так…

Бібліотеки ніколи не втратять своєї актуальності, тому що їхнім призначенням у всі часи було привнесення духовності та моральності у суспільство свого часу. І хоча змінюються форми роботи, суть лишається незмінною – ми завжди віддаватимемо знання, надію, своє тепло тим, хто цього потребує. Ми робитимемо все, щоб життя людей, які оточують нас ставало кращим. Може змінитися все навколо нас, але поки є бібліотеки – ви не будете самотніми, і це не зміниться ніколи!

Федоренко Оксана - відділ мистецтв.