середа, 31 грудня 2014 р.

Бажаєте до себе уваги? Допоможе якісне повідомлення!

Наша історія - в наших руках.                                                                                    Якщо ми її не розкажемо, її не розкаже ніхто!

Протягом листопада – грудня 2014 року я брала участь у значних і цікавих заходах, післясмаком яких мені хочеться поділитися у нашому фаховому блозі.  

20 листопада Кіровоградський обласний краєзнавчий музей провів для своїх співробітників семінар-практикум з теми: "Сучасні PR-заходи та формування позитивного іміджу музейних закладів". А 15-17 грудня в Києві я стала учасницею стратегічної сесії з розробки комунікаційної стратегії Всеукраїнської коаліції з  репродуктивного здоров’я і планування сімї (це один з напрямків діяльності, в якому працює наша громадська організація ОЖІС). Зовсім різні заходи різних організацій, але об’єднані спільною метою: як отримати бажану всезагальну публічність (паблісіті).  Чому власне я порушую цю тему? Та тому, що  знання, отримані на вищеназваних інформаційних сесіях, можна цілком застосувати у  нашій бібліотечній  діяльності. Дехто каже, що в наш складний час людям немає справи до  придбання нових книг і до культурного збагачення, можливо, дійсно не на часі. Проте така романтична тема як кохання і планування сім’ї, виявляється, сьогодні теж  дуже вимагає актуальності. Абсолютно різні організації й компанії, з різними бюджетами й різними видами діяльності, потребують двох важливих ресурсів, які завжди в дефіциті – уваги й довіри аудиторії, надання їм переваги серед інших схожих продуктів і  послуг. Шлях один: це можливо за умови правильно побудованої комунікації, тобто процесу обміну інформацією. На тему комунікаційних стратегій написані томи й підручники, їх досить багато в одному з наших бібліотечних відділів обслуговування. Але мені хочеться розповісти звичними словами, що криється за цим, майже військовим звучанням - «комунікативна стратегія», яка від неї користь і чому це може робити будь-хто з моїх колег (так, саме бібліотекарів).
     Отже, суть комунікації  чітко зрозуміла з визначення Гарольда Ласвелла - хто говорить, що, кому, через який канал і з якими наслідками. Головне в цьому - повідомлення. Повідомлення – це те, що ми хочемо донести до стейкхолдерів, для кращого сприймання воно повинно резонувати з аудиторією і працювати на наші цілі. Будемо відвертими – нескінченні безликі прес-релізи «відкрилася нова виставка», «відбудеться захід» - уже практично не працюють (ви самі таке читаєте?). І причина не в тому, що виставка чи захід нецікаві, а в невдалій побудові повідомлення про це, адже нецікаво читати назву виставки, перелік експонатів або організаторів чи відвідувачів і - все. Ситуацію не виправить гучномовець чи то пак перепости і публікації цього невдалого опису в численних ЗМІ, який, навіть, не можна назвати прес-релізом.
Якісне повідомлення завжди включає в себе факти, історії і саундбайти (sound bite). Ми, бібліотекарі, спілкуємося з авторами робіт чи ініціаторами заходів, ми володіємо незліченною інформацією, яка не завжди буває в Інтернеті, і в наших руках розповісти так свою невеличку історію, що вона одразу приверне увагу читачів. Важливо, навіть, не якийсь загальний міфічний образ користувача, а звернення до цілком конкретної людини певного віку, освіти, захоплень. Можливо, однією з таємниць досягнення публічності є вдало  створене повідомлення, яке виділяється і привертає увагу всіх і в той же час стосується абсолютно кожного.
Я перегорнула  свої записи, і мені на очі спала цитата Олени Кваші, заступника гендиректора КОДТРК, яка сказала, що ми «суперносії культури». І це дійсно так, адже в наших руках скарби духовності, культури, знань і незліченні можливості донести їх будь-кому – школяру, працюючій молодій мамі, сивочолому ветерану… Для цього потрібно дізнатися трішки більше про ці скарби і правильно створити повідомлення.
Нашими каналами комунікації є PR/преса, соціальні мережі, радіо і телебачення, зовнішня соціальна реклама, роздаткові матеріали (буклети, флаєри), заходи на рівні громади (Всеукраїнський день бібліотек тощо), заходи міжособистісної комунікації. І якщо з вище переліченими каналами працюють невелика група речників (директор, заступники, завідуючі відділами), то абсолютно всі ми,  бібліотекарі, є волонтерами міжособистісної комунікації, і абсолютно ми всі можемо створювати репутацію нашого закладу.  Репутаційний капітал складається з довіри, яка в свою чергу включає багато чинників: повагу, авторитет, компетентність, професійність, досвід, послідовність, автентичність. І, як на мене – несподівані фактори – зовнішній вигляд, ораторське мистецтво, чесність  того, хто подає повідомлення. За даними соціологів очевидно, що люди у 2014 році на 62% довіряють таким, як самі (довіряю такому, як я), вищу довіру мають лише науковці та технічні експерти (відповідно 67 і 66 відсотків).  Отже, фактично кожен з нас може бути речником нашої бібліотеки.
У мене є гарна новина, над нашим іміджем сучасного і креативного фахівця кілька років працювала не лише команда Всеукраїнської  програми «Бібліоміст», але й голлівудські режисери Джонатан Фрейкс, Дін Девлін, які в 2014 році випустили пригодницький серіал «Бібліотекарі» - про групу бібліотекарів, які вирушили в подорож, аби врятувати загадкові давні артефакти. Хтось скаже - це несерйозно, проте рейтинг серіалу наближається до сімки з десяти можливих балів.
До теми комунікацій я ще повернуся в інших публікаціях, адже, за словами одного з доповідачів,  погано, коли є інформаційний вакуум, але передозування інформації  - теж не кращий варіант. Отже, невеличкі висновки.
-       Історії – це найбільш сприйнятливий спосіб донести інформацію до користувача (органічна можливість отримати увагу).
-     Якщо мало інформації, потрібно давати факти (хоча людям у 22 рази легше запам’ятати історію, ніж факти).  
-        Ефективне повідомлення обов’язково включає історію, факти і ключові повідомлення.
Бажаю усім нам уваги наших читачів і якісних повідомлень!


Довідка:
Паблісіті (англ. Publicity - публічність) -  один з напрямків PR, метою якого є формування у цільових аудиторій впізнаваності публічної компанії, продукту або бренду. Паблісіті забезпечує не тільки популярність компанії чи бренду, але і лояльність споживачів, престиж і довіру до неї цільової аудиторії, чого не завжди можна домогтися засобами реклами.
Саундбайти (sound bite) -  так називають короткий аудіофрагмент, який вставлений в відеорепортаж, що показується, зазвичай, в телевізійних новинах. Тепер речники стурбовані не повним текстом своїх виступів, а трьома або чотирма сильними фразами, які можуть привернути увагу ЗМІ.  
Стейкхолдери - це групи, організації або індивідууми, на які впливає компанія і від яких вона залежить. Найкоротше і містке визначення цьому поняттю дав Бредлі Гугінс (Bradley Googins), директор Центру з корпоративного громадянства Бостонського коледжу (Boston College Corporate Citizenship Center). Зазвичай розрізняють дві групи стейкхолдерів: первинні і вторинні. Первинні мають легітимний і прямий вплив на бізнес (ближнє коло): власники; клієнти; співробітники; бізнес-партнери по виробничому ланцюжку.                                                       Вторинні, які мають опосередкований вплив на бізнес (далеке коло): 1) влада (місцева та державна); 2) конкуренти; 3) інші компанії; 4) інвестори; 5) місцеві спільноти, куди входять засоби масової інформації; некомерційні організації, в тому числі громадські та благодійні; місцеві активісти, що формують громадську думку.                                                                               На місцевому рівні до основних стейкхолдерів можна віднести місцеву владу, від якої залежить сама бізнес-діяльність; клієнтів, від ставлення яких до вашої компанії залежать її бізнес-показники; некомерційні організації, що формують громадську думку; засоби масової інформації, що впливають на місцеве населення і на репутацію компанії. Усі зацікавлені сторони активно впливають на успішність бізнесу. Не випадково 72% підприємців по всьому світу визнають, що успішні бізнесмени враховують інтереси не тільки акціонерів, але й більш широких зацікавлених груп: покупців, співробітників, постачальників і місцевих спільнот. Стейкхолдери формують взаємозалежну систему, своєрідну «мережу», яка іноді підтримує бізнес у важку хвилину, а іноді, навпаки, позбавляє компанію можливості діяти.
Світлана Приймак,
завідуюча відділом
соціокультурної діяльності
ОУНБ ім.Д.І.Чижевського


Немає коментарів:

Дописати коментар