середа, 30 червня 2021 р.

Ведмежатко з мого дитинства

 У дитинстві батьки мені передплачували дитячий журнал «Мурзилка». Для дівчинки з села це було вікно у великий світ. Кожного чергового числа журналу я чекала з таким нетерпінням, що просто бігла щодня назустріч поштарці і з надією вдивлялась у її обличчя. Крім віршів, оповідань, малюнків, ребусів, загадок, розмальовок, там була чергова історія про Мурзилку: Мурзилка – фотокореспондент, Мурзилка – слаломіст. Кумедне жовте ведмежа полонило моє серце.

І от лише нещодавно дізналась я, що батьком, так би мовити, Мурзилки був наш земляк, художник з Єлисаветграда Амінадав Канєвський. Працював художник у багатьох жанрах, у тому числі ілюстрував дитячі книжки: «Золотий ключик» Олексія Толстого, «Мийдодір» Корнія Чуковського, твори Самуїла Маршака, Валентина Катаєва, Миколи Носова, Агнії Барто.


А ще він створив образ знаменитого Мурзилки – жовтого пухнастого ведмедика у червоному беретику. У 7-му номері журналу за 1937 рік було вміщено жартівливе оголошення про те, що художник Амінадав Канєвський упіймав непосидючого Мурзилку і привів до редакції. З того часу Мурзилка є талісманом однойменного журналу.

Кропивницькі музеї час від часу експонують твори художника-земляка. Про його спадщину написано багато цікавого і важливого. Але для мене найдивовижнішим виявилось те, що саме Канєвський придумав і намалював Мурзилку – символ журналу і мого дитячого друга та улюбленця.



Читаймо:

Єлисаветградський батько Мурзилки [Текст] // 21-й канал. - 2016. - 24 березня. - С. 10.
та
Степанова, О. Мурзилкин папа [Текст] / О. Степанова // Украина-Центр. - 2013. - 28 марта. - С. 23 : фото.

Майя Міщенко, головний бібліотекар
інформаційно-бібліографічного відділу


Немає коментарів:

Дописати коментар