вівторок, 3 грудня 2019 р.

Гірка «Солодка пісня»


«Розумієте, розумієте ви, шановний добродію, що значить, коли вже нікуди більше йти? – згадав він зненацька вчорашнє запитання Мармеладова, – бо треба, щоб кожній людині 
хоч куди-небудь можна було піти…»
Ф.Достоєвський «Злочин і кара»

Лейла Слімані – популярна французька письменниця з марокканським корінням. Книга «Солодка пісня» принесла їй у 2016 році Гонкурівську премію – найпрестижнішу літературну нагороду Франції.

Поль і Міріам живуть у красивому будинку на вулиці д’Отвіль, що в десятому окрузі Парижа. У них двоє чудових дітей – Міла та Адам. «Відтоді, як народилися діти, Міріам боялася всього. Особливо, що дітлахи помруть». Дружина хоче продовжити свою успішну кар’єру юриста, тому щасливе подружжя вирішує найняти няню для своїх малюків. Виявляється, що дуже складно знайти жінку, яка змогла б замінити маленьким дітям батьків. «Жодних нелегалів, домовилися? Хатня робітниця чи маляр – це ще куди не йшло. Нехай такі люди працюють, але догляд дітей – це надто небезпечно. Мені не потрібна людина, яка побоїться викликати поліцію чи їхати до лікарні, якщо виникнуть проблеми…». Після невдалих спроб подружжя знаходить Луїзу – ідеальну няню, яка втратила чоловіка та має вже дорослу доньку. Луїза стала частиною їхньої сім’ї, полюбила дітей. «Моя нянька – справжня фея». Отак Міріам характеризувала появу Луїзи в їхньому повсякденному житті. Підшиває спідниці і штани, пришиває ґудзики, готує смачні страви, миє посуд, розставляє букети квітів, обожнює дітей. Ну просто Мері Поппінс! Навіть на канікули родина погоджується їхати лише з нянькою. «Треба ж насолоджуватись життям, еге ж?»

Автор цікаво описує дитячі майданчики, на які Луїза водить дітей погратися. Яких гувернанток тут тільки не зустрінеш! Мови з усіх країн світу перемішувалися з лепетанням дітей, що запам’ятовували окремі слова.  Довкола дитячої гірки лунали зауваження мовами бауле, діула, арабською чи гінді, ніжні слова філіппінською… Серед няньок – дівчата, закутані в чорні хіджаби; були й такі, що вдягали щотижня нову перуку. Про Луїзу няньки майже нічого не знали. Вона не відповідала на питання, чи відповідала дуже коротко.

Одного дня Міріам, повернувшись з роботи, застає жахливу картину: її діти… мертві. Хто, за що? Адже діти завжди були під пильним наглядом няньки! Невже цей злочин скоїла Луїза!?

Любов, ніжність, повага і порядність чи затаєна ненависть, бажання помститися і  брехня? Прочитавши книгу, можливо, хтось із батьків перегляне своє прагнення стосовно кар’єри і відмовиться від послуг няні. Можливо – навпаки.

Чекаємо на Вас у відділі абонемента. Дізнайтесь першими, що і чому трапилось у щасливій родині.

Наталія Білаш, завідувачка відділом абонемента

Немає коментарів:

Дописати коментар