Є історії, що огортають теплом, мов улюблений плед, і дарують відчуття, ніби ти знову дитина, а світ навколо – безмежний і безпечний.
Саме такою є історія про маленьку Наталочку. Вона живе в Криму, і їй лише шість років. Вона вміє читати й писати і дуже хоче, щоб їй скоріше виповнилося сім, адже тоді можна буде ходити до школи. Зараз же, поки батьки на роботі, дівчинка здебільшого проводить час зі своїми бабусями й дідусями. Зокрема з прабабусею Устею, якій ось-ось виповниться сто років! Як це – гратися в наздоганялки та ховайка з такою старенькою бабусею? Як живе прабабуся? Чому не вміє складати конструктор і не цікавиться ляльками? Скільки казок може вигадати прабабуся, та чому всі кажуть, що Наталочка на неї схожа? І головне питання: чому дорослі такі диваки?
Це ніжна, світла й дуже жива оповідь про невидимі ниточки, що зв’язують покоління. Про любов, яка не знає віку, про допитливість і про ті маленькі миті, з яких насправді складається велике щастя. Доречі, основою для книжки стали справжні події з дитинства авторки.
Ця книга завітає у ваше серце і залишиться там надовго!
Книга видана за підтримки Українського інституту книги.
Зберігайте в добірку та діліться з друзями!
Більше книжкових новинок ви можете переглянути на сайті книгозбірні, перейшовши за посиланням: https://library.kr.ua/virtbookshelf/
Олена Прокопчук,
завідуюча відділом абонемента
