пʼятниця, 4 січня 2019 р.

«Цвинтар забутих книжок», або Тінь вітру

Ви коли-небудь чули, щоб книгарню називали «Цвинтар забутих книжок»? Саме про долю книг йдеться у творі іспанського письменника Карлоса Руїса Сафона «Тінь вітру» - Х., 2017.


Головний герой роману - юний Даніель, котрий мешкає з батьком. Матері немає, вона померла від епідемії, коли хлопчик був зовсім малим. Батько працює в книгарні, що має дивну назву «Цвинтар забутих книжок». Чому саме ця назва, що вона означає? Коли зачиняються бібліотеки, книгарні, помирає людина і залишається особиста бібліотека, то кожна з книг приречена на забуття. Та охоронці, ті, що працюють на книжковому Цвинтарі, слідкують, щоб книги потрапляли саме до них.
У Цвинтаря є така традиція: хто вперше відвідує це місце, має обрати собі будь-яку книгу і стати її охоронцем. Має слідкувати за нею, щоб вона не зникла, щоб завжди залишалася «живою». Саме так і пояснює Даніелю батько про значення Цвинтаря та кожної книги: «Це таємне місце, Даніелю, святилище. Кожна книжка має душу. Душу того, хто її написав, душі тих, хто її читав, хто жив цією книжкою, мріяв про неї. Щоразу, коли книжка змінює хазяїна, переходить з рук у руки, щоразу, коли хтось пробігає очима по її сторінках, - її душа зростає та міцніє». 
Так Даніель потрапляє вперше до Цвинтаря, блукає заплутаним лабіринтом, вдихаючи запах старого паперу і пилу. І зовсім випадково йому трапляється книга «Тінь вітру» невідомого автора Хуана Каракса. Хлопець прочитує цю книгу дуже швидко, за одну ніч. Вона захоплює його. Даніель намагається відшукати інформацію про автора. Виявляється, що цей письменник проживав колись в цьому ж місті. Знаходяться люди, що знали його. Даніель спілкується з цими людьми. В його житті протягом багатьох років трапляються різні події. Наприкінці книги герой роману вже одружений, має сім’ю, сина і продовжує справу батька – вони утримують ту ж книгарню. 
Книга створює особливу атмосферу, яка мені особисто дуже близька. Слова жінки Даніеля Беа передають цю чудову атмосферу якнайкраще: «Читання, - говорить вона, - це особистий ритуал, а книжки – дзеркала наших душ; читаючи, слід віддавати цьому увесь свій розум і серце…».
Від себе хочу побажати всім – читайте, наповнюйтесь новими думками, ідеями, почуттями. Це прекрасно!

Ірина Александрова, 
головний бібліотекар відділу абонемента.

Немає коментарів:

Дописати коментар