середа, 19 січня 2011 р.

Від Вавилону до Парнасу

Напередодні Свят-вечора у затишному залі краєзнавчого відділу ОНБ ім. Чижевського відбулася зустріч учасників літературного клубу "Євшан" з талановитим кіровоградськким поетом, нині студентом Києво-Могилянської Академії Назарієм Назаровим.

Свою першу книжку він видав у 16 років. Вона одразу показала якусь надприродну його дорослість. У думках, почуттях, віршуванні. А до того - ще й дивовижно тонке відчуття слова, відчуття його мелодики та смислового забарвлення.

Прийми мене - тобі воздам офіру

На алтарі достиглім жовтих нив.

Для неї я відмірю повну міру

Пісень отих, що коник надзвонив.

Й піду удаль порослими стежками,

І обрій буде раз у раз манить,

І між оцими жовтими стіжками

Я часу уловлю незнану нить...

Хоча Назарій і вважає, що "домінантною темою" його збірки "є тема осені", дозволю собі припустити інше: "Втеча з Вавилона" відкрила юному поетові шлях до пошуку. Отже, пошук себе в реальному і "загубленому" світах, пошук Логоса, Гармонії та Любові є наскрізною темою цієї та наступних його книжок. А про них ми дізналися з вуст автора саме на зустрічі в бібліотеці. І щиро за нього порадувалися. Виявилося, що після кіровоградського видання два роки потому львівський "Каменяр" засвітив його "Лампадофор". А наприкінці минулого року вже у "Могилянці" вийшли "Орфічні гімни".

Літературне зібрання та працівники бібліотеки з непідробною цікавістю слухали розповідь Назарія про роботу над перекладами з давньо- та новогрецької мови. Останнім часом, окрім оригінальної поезії та перекладів з англійської (Джон Донн, Джон Мільтон), він із захопленням працює над класичними текстами орфіків та прагне розширити наше уявлення і про них, і про інших грецьких поетів - від Константіноса Кавафіса до Одіссеаса Елітиса. Йому імпонує поєднання еротизму та героїзму перших із романтизмом, сюрреалізмом та екзистенціалізмом наступних. Власні ж твори (як на мене) і за мотивами, і за лексичним відбором більше тяжіють до поезій Йосипа Бродського. Що яскраво помітно на прикладі віршів "Ці краєвиди мертві, наче Троя...", "Трасовичка" та інших. Саме звертання до елліністичної поезії та й ставлення до Поезії взагалі вже споріднює Назарова з Бродським. У власних віршах він може бути так само іронічним, пронизливо ліричним, метафорично витонченим, дошкульним. Він - філолог від Бога. Він з тієї нової плеяди митців та вчених, якими невдовзі пишатиметься не тільки Кіровоградщина, але й Україна. Сподіваємося, попри все, Назарій з часом відірветься від язичництва і підніметься до духовних висот християнства.

Побажаємо ж талановитому землякові творчої наснаги, нових книг та Нобелівської премії.

Роман Любарський

Немає коментарів:

Дописати коментар