Шевченків родовід

Родовід, родове дерево, гілочки роду. Останнім часом про це розповідають дітям на уроках народознавства, про це говорять у своїх інтерв’ю відомі діячі культури, політики, митці. Літературознавці цікавляться родоводом класиків літератури. Книга, про яку йдеться – теж дослідження родоводу. Але дослідження це особливе, тому що стосується воно нашого генія і пророка Тараса Шевченка.

Перше видання книги мало широкий резонанс. Не забарилось і друге видання. Відстань між ними – три роки. Книжка здобула вісім дипломів-перемог всеукраїнських та міжнародних конкурсів.

Автором дослідження Шевченкового родоводу став праправнук Тараса по брату Йосипу – Микола Лисенко. Він працював над дослідженням 30 років. У складеному ним генеалогічному дереві – від потомків, що мешкали в Запорізькій Січі і до Шевченкових нащадків у наші дні – 1300 осіб. Глибина – 10 поколінь. Дерево виявилось розкішним, родовід – корисним та повчальним. У бібліотеці є друге видання цієї книги. Автор готує третє видання. Пропонуємо ознайомитись з книгою:

Лисенко, Микола. Коріння Шевченкового роду : генеалогія і спогади / М. Лисенко. – 2-е вид., доп. – Львів : Апріорі, 2015. – 335,[1] с. : схеми, мал., портр., 199 с. фото.

Дозвольте ще одну пораду із циклу «Думки з приводу...», дотичну до теми рекомендованої книги. Ми, які зазвичай пам’ятаємо своїх предків максимум у трьох поколіннях, маємо замислитись, а чи не стати нам за прикладом Миколи Лисенка дослідниками власного родоводу. Навіть якщо наші записи будуть на першій сторінці цього родинного дослідження. Опісля нас – діти, онуки, правнуки...

Майя Міщенко, головний бібліотекар

інформаційно-бібліографічного відділу