вівторок, 31 березня 2020 р.

Роздуми про Едгара По та коронавірус

Увесь світ переживає зараз непрості часи швидкого розповсюдження та захворювання на коронавірус. Щодня ми чуємо багато застережень від медичних працівників, колег, близьких та рідних людей. Співчуваємо країнам та людям, яких торкнулися ці трагічні події. Згадуються приклади пандемій, які пережило людство тисячі років тому: Афінська моровиця (430 р. до н.е); чума Антоніна (165-180 рр.); чума Юстиніана (541-750 рр.); … пандемія «свинячого» грипу (2010 р.)…
Багато років тому я прочитала оповідання американського письменника Едгара Аллана По «Маска Червоної Смерті». Твір відповідає канонам готичної літератури та естетиці символізму. Саме те, що мені подобається. Сьогодні ж Маску згадала після чергового випуску новин. Все дивувалася і обурювалася як під час карантину незахищені люди гуляють містом, торгують з асфальту овочами та фруктами (інші ж все це купують); штурмують міський транспорт, принижуючи та ображаючи водіїв і пасажирів… А ще згадалася народна мудрість: «Доки грім не вдарить, селянин не перехреститься».

Отже, повернемося до Едгара По. Вперше оповідання було опубліковано в травні 1842 року в журналі «Грема». Ця історія починається з опису страшної хвороби «Червона Смерть», яка забирає людські життя. Чума вбивала людину менш ніж за півгодини. Серед симптомів спостерігалися «гострі болі, раптове запаморочення і кривавий піт». Щоб уникнути смерті, принц Просперо зібрав тисячі своїх наближених і сховався в ізольованому монастирі, поки не закінчиться епідемія. Для цього замурували всі входи і виходи. Ізольованих людей забезпечили всім необхідним. Дозвілля урізноманітнювали музиканти і танцівниці,  слуги і їжа. Особливістю монастиря були  розкішні сім кімнат, прикрашені і облаштовані у своєму специфічному кольорі – блакитному, пурпуровому, зеленому, оранжевому, білому і фіолетовому. Сьома ж кімната мала чорні стіни і криваво-червоні вікна. Ніхто не наважувався туди заходити. У цій кімнаті знаходився годинник з чорного дерева, який кожну годину починав дзвінко і протяжно бити, змушуючи музикантів зупинити гру на інструментах, а гостей  – танцювати. Лише коли бій годинника припинявся, веселощі поновлювалося. Через півроку принц влаштував грандіозний бал-маскарад. 
Близько опівночі Просперо і царедворці помітили незнайомця, одягненого в темне, забруднене кров'ю лахміття. Обличчя  прибульця закривала маска, що зображала труп і симптоми Червоної Смерті. Просперо дуже обурився такому нахабству. Що це за карнавальний костюм і хто наважився його одягти? Кара за це повинна бути страшною – повішення. Перелякані гості спостерігали за незнайомцем. Людина в масці пройшла шість кімнат і зупинилася біля останньої – чорної. Принц не стерпів такої зухвалості і кинувся наздоганяти непроханого гостя. Біля порога чорної кімнати незнайомець раптово обернувся і пильно подивився на принца. Просперо скрикнув і впав мертвим. Гості, побачивши це, розсердились і накинулися на незнайомця, але потім в жаху відсахнулися, оскільки у того під  саваном не виявилося фізичного тіла. Це була сама Червона смерть. Люди почали падати і вмирати; запанували  морок, загибель і Червона смерть.

Є багато пояснень щодо інтерпретації новели, а також спроб визначити сутність «Червоної Смерті». Але сьогодні – не про те. Ми – пересічні громадяни в умовах поширення коронавірусу повинні прислухатися до порад МОЗу України та медичних працівників; пильно слідкувати за своїм здоров’ям; не займатися самолікуванням. Слід пам’ятати, що «вірус паніки» страшніший за коронавірусну інфекцію. Ось так все складно і просто водночас. Будьмо здорові і не піддаваймося паніці!

Наталія Білаш, завідувачка відділом абонемента

Немає коментарів:

Опублікувати коментар