вівторок, 31 січня 2017 р.

“Символи України крізь віки — обереги держави та народу”

Одним з найважливіших елементів процесу становлення державності будь-якої країни є визначення національної символіки як невід'ємної ознаки  незалежності. Кожний народ, маючи свою історію, має  і свої історичні святині — герб, прапор, гімн.                                                   
Український національно-державний прапор прийшов до серця нашого народу тернистими шляхами буття. Під час історичних звершень він став символом боротьби за національні й соціальні права. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, краса та багатство рідної землі.

Жовто-блакитні барви символізували Київську державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами.
З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.
     
Синя й жовта барви найчастіше трапляються в козацькому одязі часів Визвольної війни (1648-1654 рр.), а пізніше - гайдамаків часів Коліївщини. У XVIII ст. жовта та блакитна барви домінували у побуті, в церковних речах...  
На початку ХХ ст. у Галичині з’явився жовто-блакитний прапор, який прийняли Українські січові стрільці.  Прапор вивішували під час проведення  народних зборів з нагоди відзначення національних свят.  У березні 1918 р. Центральна рада, за ініціативи голови М. Грушевського, затвердила жовто-блакитний прапор символом українського народу, Української Республіки. Після перевороту, вчиненого гетьманом П.Скоропадським, прапор з блакитно-жовтого був змінений на синьо-жовтий і таким уже й залишився.
      
Українці  в еміграції у повоєнний період, незалежно від політичних поглядів, використовують як національний символ синьо-жовте знамено.
        У липні 1990 р. у Києві синьо-жовтий прапор було висвячено в Соборі св. Софії і урочисто піднято біля будинку міськради. Після проголошення незалежності України  28 січня 1992 року Верховна Рада прийняла Постанову про прийняття національного прапора  державним прапором України.
         Саме на вшанування багатовікової історії українського                               державотворення,    державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги до державних символів України встановлено “День Державного Прапора”, який від 2004 року відзначається щорічно 23 серпня.
    
Традиційно у відділі обслуговування користувачів експонується книжкова виставка:                   “Символи України крізь віки — обереги держави та народу”.
На ній представлені книги та періодичні видання, які розкривають історію виникнення символіки держави.
Із книги Володимира Сергійчука “Національна символіка України”  читач відкриє для себе багато нового й цікавого, познайомиться із маловідомою інформацією про традиції використання нашим народом гербів, прапорів, гімнів протягом тисячоліть.
Що означають символи, покладені в основу ознак державної незалежності, де коріння української національної символіки, як вона формувалася протягом віків — про все це йдеться в книзі Арнольда Сокульського “Національна символіка України”.
Методичний посібник “Символи Батьківщини” - містить матеріали для проведення виховних заходів з ознайомлення учнівської молоді з історією виникнення та розвитку державної символіки.

Запрошуємо до перегляду виставки до відділу обслуговування користувачів обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського.

Наталія Гризоглазова, провідний бібліотекар відділу обслуговування користувачів. 

Немає коментарів:

Дописати коментар