пʼятниця, 6 січня 2017 р.

Дива поруч!


   Раз на рік наступає такий час, коли здійснення див чекають не лише малеча, але й дорослі. Але чудеса стаються не лише в новорічно-різдвяні свята, навіть скажу більше, диво може статися кожного дня, і найголовніше  - дива ми самі творимо. Одна з моїх колег  каже, мовляв нічого дивовижного у бібліотеці немає, але це зовсім не так. І я спробую це довести.
   Для цього не потрібно довго згадувати: напередодні новорічних свят в бібліотеці почав працювати зимовий табір для дітей з особливими потребами. Загалом з малечею непросто працювати, а з такими особливими дітками і поготів. Проте громадські діячі, волонтери, працівники бібліотеки, які опікуються неповносправними,  зробили неможливе: влаштували ігри-забави, майстер-класи – малята, позбавлені такого спілкування у колі здорових ровесників, розважалися на славу. 
Розгортаючи спогади  до початку святкувань – День святого Миколая був взагалі дивовижний. Багато років поспіль бібліотека влаштовує свята для  людей  і дітей, які потребують особливої уваги. Цьогорічний День Миколая  не став  винятком, проводилося свято  і моя колега звернула увагу на те, що дітлахи в бібліотеці почали посміхатися.  Діти зі складною життєвою історією, позбавлені батьківської ласки, які дивляться на цей світ уже з настороженістю і песимізмом – почали посміхатися, це ж диво! 
   Крім того, 19 грудня нежданно  ми отримали подарунок – кількаметрову голубу красуню-ялинку, ми – це не лише колектив бібліотеки, а й уся громада. Бо ялинка виявилася з історією, і на неї приходить дивитися усі містяни.
 

 Не занурюючись далеко в спогади, скажу, що 2016 рік був узагалі дивовижний. Навесні, у квітні, бібліотека засяяла  буянням фарб – у відділі мистецтв і в холі розгорнулася виставка маловищанина Олега Рудого «Кольори сучасності». Його роботи перетворили бібліотеку на простір для селфі, сучасну сонячну галерею – жоден відвідувач точно не залишився байдужим. Дива ставалися у кожному з бібліотечних відділів. У відділі з економічних, технічних, природничих наук студенти напрочуд вражені тим, що поруч з ґрунтовною науковою економічною чи виробничою літературою є книги, які доступно розкривають секрети риболовлі чи техніки (що особливо сподобалося юнакам) і дива сучасних зачісок та макіяжу (куди прикипіли погляди дівчат під час екскурсії). У відділі рідкісних видань що не виставка  то справжній ексклюзив, хоча б «Родом з нашого міста» і багато інших.
У відділі краєзнавства  протягом року відкривалися неймовірні краєзнавчі перлинки – як от виставка графічних реконструкцій О.Чорного і К. Шляхового «Фортеці Задніпров’я у ХУІІІ ст., чи «Байконур в житті наших земляків або Сузір’я Янгеля» тощо. Відділ читальних залів вражав великими святами – чого варте лише відзначення Дня волонтера, що відбувалося вперше і куди зібралися близько 100 волонтерів, які допомагають захисникам незалежності України.

 
 Про диво у відділі документів іноземними мовами двома словами і не скажеш. Десь у листопаді у місцевій військовій частині я розповідала про видатних українців. Кажу  військовослужбовцям, мовляв Михайло Грушевський   - один з перших науковців, хто наприкінці ХІХ століття заявив про цінність України, її історію та ідентичність. Це було в той час, коли України як держави в принципі не існувало, тож на тоді це було вибухом в інтелектуальному середовищі. Ну це можна порівняти  - я довго шукала співставність – з сучасним 3 D принтером, який можна побачити в нашій бібліотеці. Хлопці зацікавилися – невже, у вас є справжній  3 D принтер, і можна машину віддрукувати? Ні, машину не можна, але деталь до неї цілком вірогідно: відсканувати, обробити в графічному редакторі і надрукувати.

    У цей невеликий формат повідомлення неможливо помістити перший квест, оновлений літній читальний зал, волонтерську роботу, настінний живопис – вірш Сергія Жадана «Стільки дощу не вмістить жодна весна», японські кімоно і китайську Книгу змін, винахід команди Інтернет-центру шапочки для сніговиків – багато чудес трапилося за рік.

     Якщо порахувати, то майже кожен день у бібліотеці був дивовижним – бо кожен з нас робить і любить свою справу. І завдяки цьому посміхаються діти, студенти вчасно складають сесії, працюючі люди можуть зустрітися у вільний від роботи час і поспілкуватися з відомими поетами, письменниками, інтелектуалами. Люди літнього віку відчувають себе, немов удома, бо тут і навчаються, і співають, і фільми дивляться. От така дивовижна бібліотека. Тож, я певна, новий 2017 рік теж буде сповнений таких див, маленьких і великих, але потрібних і важливих для кожного з нас.
Світлана Приймак, заввідділом соціокультурної діяльності. 

Немає коментарів:

Дописати коментар