«Клавка» Марини Гримич

Марина Гримич – авторка понад двадцяти різножанрових творів. Нова книга «Клавка», що вийшла у 2019 році у київському видавництві «Нора Друк», одразу привернула мою увагу. Дія роману відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку РОЛІТ у 1947 році. Саме тоді відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії розгромом української літератури, зокрема паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського. «Адже критикувати треба, така настанова сьогоднішнього Пленуму. Власне, заради цього він і зібраний. І це всі розуміють…»

Головна героїня твору Клавка працює секретаркою Спілки письменників, отже, знає про письменників все, а драматичні події відбуваються на її очах. 

Авторка цікаво розповідає про ірпінські дачі, на яких проводили своє дозвілля українські письменники та поети. «Влітку письменники… нерідко варили в казані юшку з риби, яку ловили затяті рибалки. Біля вогню зберуться Сосюра, Малишко, Воскрекасенко, Тардов, Первомайський, Голованівський, Дорошко, Швець… Затягнуть пісню…». Одним із затятих рибалок був  Максим Рильський. «Він любить піти на веслах далеко проти течії, а назад плисти за водою і нахлистом ловити красноперів і в’язів». Кость Гордієнко полюбляв косити лугові трави. Про Гордієнка жартували, «що він приїжджав до Будинку творчості не щоб попрацювати, а щоб покосити траву…». У Андрія Малишка був вибуховий характер – поет дуже бурхливо реагував на критику, а ще встигав погиркатися з багатьма письменниками. Молоді автори мали на нього зуб, Малишко ж їх не надто шанував.

Якою б цікавою та відповідальною не була робота, Клавка мріє про кохання всього життя. Вона ще не знає, що невдовзі їй доведеться обирати між відповідальним працівником ЦК і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту. А ще буде шампанське, квіти і навіть пропозиція руки і серця та обручка в подарунок. Привертає увагу й одяг, в якому ходили секретарки-киянки у повоєнному Києві. Зазвичай –  штапельне плаття, а вже  на урочисті заходи – чорний низ, білий верх з тонкого батисту з дрібними рюшами на шиї та на рукавах, а посередині – рясний ряд перламутрових ґудзичків.  І звичайно ж – наймодніша зачіска того часу – «Вікторі Ролз».

Деякі події в романі викликають сміх, деякі – сум, жах, співчуття, сльози. «Клавка» Марії Гримич буде цікава і читачам, і бібліотекарям; всім, хто цікавиться історією української літератури та шанує українське слово. Чекаємо саме на Вас у відділі абонемента!

                                                            

Наталія Білаш, завідувачка відділом абонемента