вівторок, 23 листопада 2010 р.

"Степова веселка"

Незвично теплим і прозорим видався цьогорічний листопад. Бувало, вийдеш в один із останніх кришталевих днів у цю неповторну живу майстерню і мимохіть стишуєш ходу перед вершинними витворами природи. Бо хто може передбачити напевне, коли обважнілі осінні хмари надовго закриють стомлене за літо сонце і скільки буде дощів, снігів, заморозків, недоречних відлиг, поки натруджена земля не порине у білий сон?Поки ще не минула нагода, хочеться намилуватись прозорим, щедро напоєним пахощами, повітрям, чарівливо-таємничим торжеством природи. Саме цієї пори вона найбільше вабить до себе, бо стає надивовижу життєдайною. Таким же теплим, життєдайним став Фестиваль національних культур „Степова веселка”, який проходив з 15 по 19 листопада в Кіровограді. В місті було багато заходів, презентацій, зустрічей, але я розповім лише про ті, які відбулися в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д.Чижевського.
16 листопада став надзвичайно насиченим днем. Опівдні у відділі краєзнавства відбулася зустріч, присвячена творчості нашої землячки, вчительки, поетеси з Новоукраїнки Поліни Йосифівни Коган, якої вже немає серед нас, але її особистість, її поезія живуть у добрій людській пам’яті. Чимало людей – члени єврейської громади, земляки поетеси - зібралося цього погожого дня, щоб сказати, якою мудрою, талановитою, гарною була ця жінка. Народилася вона в сонячній Одесі, проте після закінчення університету приїхала на тиху, степову Кіровоградщину, тут промайнуло все її життя, наповнене роботою, труднощами і радощами впереміш, пам’яттю про минуле і втрачене, роздумами про сенс життя, які снувалися у поетичні рядки. Так розповідав про неї Микола Гаращенко, директор Новоукраїнського районного музею історії. З уст учасників зустрічі звучали проникливі рядки:
”В молодости дед любил коней.
Звук копыт, как вечный зов свободы,
Но от первых до последних дней
Знал нужду, тревоги и невзгоды.»
«Традиция».
Поезія змінювалася ніжною музикою романсів «Бабье лето», „Любов і пам’ять” на музику місцевого композитора Олександра Решетова. Ця зустріч надихнула на осягнення мудрості Поліни Коган, емоції переповнювали учасників зустрічі, на очах бриніли сльози чи-то від спогадів, чи-то розуміння скороминущості буття.
Цього ж дня у Польському культурному центрі відбувся літературно-музичний вечір „Музика польського слова”, присвячений 200-річчю польської поезії. Організаторами заходу стали бібліотека та об'єднання поляків Кіровоградщини Товариство „Полонія”. У дружньому колі зібралися усі, хто цінує польську культуру, хто закоханий у польське Слово і Музику. Налаштувала на ліричний лад медіа-презентація „Польські квіти”. На екрані промайнули літні краєвиди Польщі, ромашкові поля і заграви маків. „Україну та Польщу пов'язують спільна історія, близькі традиції

та ментальність. Кажуть, що мова — то живе серце нації, а найвища форма буття мови — поезія. Тож, відчути красу і велич поетичних рядків — означає пізнати душу народу”, - з такими словами звернулася до гостей Оксана Ткаченко, заступник директора з основної роботи. В читальному залі бібліотекарі підготували книжково-ілюстративну виставку "200-річчя польської поезії", яку презентувала провідний бібліотекар Наталя Чуприна. Виставка розкриває грані творчості польських митців слова, знаних і сучасних, — Адама Міцкевича, Юліана Тувіма, Яна Кохановського, Ярослава Івашкевича, Віслави Шимборської та інших — тих, чиї талант і натхнення перетворили слова, відомі кожному, на справжню музику, сповнену гармонії і краси. Польські пісні виконала солістка філармонії Ольга Негребецька (акомпанемент Світлани Канцедалової). Учасники курсів вивчення польської мови, вихованці Кіровоградського колегіуму - учні молодшої школи, читали ліричні твори улюблених польських поетів мовою оригіналу. Емоції аж переповнювали, коли зазвучала польська пісня на мотив нашої „Рідна мати моя”, хотілося плакати від щирості. Цей вечір для багатьох відкрив багатства польської лірики по-новому. В учасників виникло бажання прочитати збірки віршів, які були представлені на виставці. Організація вечора була на високому рівні і захід став гідною перлиною Фестивалю.


Творчий вечір керівника концертної групи „Отрада” Клавдії Ареф’євої зібрав закоханих у пісню. У середу, 17 листопада у відділі краєзнавства відбулася міні-подорож у минуле. Музична подорож у складну та суперечливу історію країни, якої уже немає – Радянський Союз. Життя Клавдії Василівни, як довга нива, ввібрало гіркоту воєнного дитинства, і дівочі надії відбудови, і радість трудової звитяги, і щемливість золотої осені життя. Її батько був моряком, служив на Балтійському флоті і захищав Батьківщину від фашистів – тож любов до моря стала вітрилом у житті, яке кидало її в різні куточки нашої неосяжної Батьківщини. Тому пісні про море, зокрема „На побывку едет молодой моряк” – звучали особливо проникливо і ніжно. Молоді, і одночасно вічні пісні закружляли як перше кохання, перші щирі почуття. Світ музики захоплюючий. Його лиш варто полюбити раз, а вже потім він тебе не відпустить. Бо де велика музика, там немає пустоти, якої так сьогодні багато. Надто в душах людських.
Можно жить без песен, жить от дома вдали,
Жить без сна, шагать в степи без огня.
Но нельзя дышать без этой вечной земли,
Родины, вскормившей меня.
Роберт Рождественский.
Яскравим завершенням Фестивалю у бібліотеці, 18 листопада, стала презентація робіт творчого об’єднання „Ниточка” „Заветные России уголки”. Руський культурний центр для презентації відділ міського абонемента обрав не випадково, адже певна частина членів клубу „Ниточка” є активними читачами (Ольга Яківна Рябуха, Зінаїда Гаврилівна Корецька та ін.) Керівник об’єднання Наталя Нижнікова з захопленням розповідала про своїх колег, які на полотні відобразили культуру, традиції рідного народу. Олена Румянцева вишила картину „Материнская любовь”, присвячену Матері-Росії. Величчю постав Санкт-Петербурзький Новоявленский собор, Іпатьєвський монастир у Костромі, інші слов’янські святині. Наталя Костянтинівна від творчого об’єднання „Ниточка” подарувала відділу міського абонемента чудове видання: Крысин Л. П .”Толковый словарь иноязычных слов”, який вміщує близько 25000 слів та словосполучень, котрі увійшли в російську мову у 18-20 століттях. Презентація закінчилася хоровим виконанням відомої пісні „Я люблю тебя, Россия”.
Виставка працює у відділі міського абонемента, тож у вас ще є нагода побачити справжні російське мереживо, вологодські хустки, пейзажі Росії та її символи – салют на Красній площі, російську балерину як уособлення величі російського балету. Доповнює виставку творчих робіт книжкова, яка включає книги з історії, культури Росії.
Багато хто чекав на цей Фестиваль. Власне, сподівання виправдалися -всі заходи були світлими, яскравими, гарними. І головне – що у цьому не було присмаку політики. Навпаки, такі свята єднання необхідно проводити частіше, щоб доводити принципи толерантності справою, а не лише словами.
Світлана Приймак, завідуюча сектором маркетингу обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.Чижевського

2 коментарі:

  1. Кажуть, що мова — то живе серце нації, а найвища форма буття мови — поезія.Я вдячна бібліотекарям,що доносять до читачів прекрасне,вічне.....

    ВідповістиВидалити
  2. Удут Анастасия Міланівнанеділя, 25 грудня 2011 р. о 16:29:00 GMT+2

    Дуже гарне оповідання.

    ВідповістиВидалити