"Моя Ліна Костенко"

Життя іде і все без коректур,

і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Л. Костенко

19 березня відома українська поетеса, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Ліна Василівна Костенко відзначила свій високий і почесний ювілей - 80 років.
Відділи читальних залів та міського абонемента завчасно порадували читачів підбірками творів з нагоди дня народження поетеси, запропонувавши переглянути книжкові виставки “Високе небо Ліни Костенко” і “Слова самі на голос навертались”. А 24 березня Український клуб спільно з читальним залом обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського, факультетом філології та журналістики КДПУ імені В.Винниченка, КНТУ, ВМУРоЛ “Україна” провели вечір поезії „Така краса висока і нетлінна”.
Українській літературі щастить на великих жінок. Поруч з талановитими і легендарними українками (від піснетворки Марусі Чурай до розстріляної фашистами Олени Теліги) постає перед нами ця красива, мудра, мужня, талановита жінка з вічною таємницею в очах...
Для багатьох шанувальників її творчості Ліна Костенко - це мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у принципових, доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним і майбутнім.

Шаблони… За ними не видно животрепетної думки, заскорузлість слів нівелює все прекрасне і живе. Можливо, багато хто з учасників заходу, йдучи на вечір, побоювся шаблонів-визначень про неперевершений талант поетеси, сталої форми вечора з чітко визначеним сценарієм.
Але, на щастя, все було зовсім інакше, і найголовніше, на високому емоційному піднесенні всіх присутніх, а зал зібрався чималенький – студенти, викладачі, поети і письменники, журналісти, краєзнавці, ветерани, творчі люди - 130 людей різного віку і уподобань.
Цю величезну аудиторію від початку налаштував на захопливу хвилю сприйняття спільний проект-інновація бібліотекаря читальних залів Наталі Чуприни та співорганізатора «Українського клубу» Олександра Ратушняка - фільм «Сяйво над моєю долею».
Це, а також звучання задушевних пісень на слова Ліни Костенко у виконанні Ольги Богомолець, стало тим невидимим камертоном, який наблизив присутніх до поетеси, створив невидиму присутність поетеси в залі.
Кожен учасник вечора отримав перед початком заходу аркушик з поезією і мав змогу, якщо вірш відповідає внутрішньому настрою, прочитати його вголос, аби таким чином кожен відчув себе не глядачем, а активним учасником вечора. Проте аркуші для багатьох були, мабуть, зайвими, адже багато хто читав поезії напам'ять, що свідчить не про одноразове відбуття заходу, а про глибоку внутрішню відповідність, те спільне, що є у будь-кого в душі і в збірнику поезій Ліни Костенко.
Насправді, у кожного з нас різна дорога до сприйняття цієї поетеси, кожен знаходить лише своє особисте і рідне, проте жодну людину її вірші не залишають байдужим, навіть ставши для них молитвословом, як дехто зазначав.
Особливо вразило присутніх читання журналістом Світланою Орел уривку з поеми Ліни Костенко «Сад нетанучих скульптур», де йдеться про вічну проблему Митця і Вітчизни.
Наприклад, студентка - вірменка прочитала вірш «Цавет танем!», присвячений видатній сучасній вірменській поетесі Сільві Капутікян і розповіла, що ця поезія стала для неї одкровенням.
А наша постійна користувачка Світлана Ніколаєнко поділилася власним твором, присвяченим Ліні Костенко.
Викладачі Вікторія Барабаш (КНТУ) та Василь Марко (КДПУ) розповідали про свій шлях до поетеси.
Та всіх об’єднує одне, і в цьому мабуть вічний талант Ліни Костенко, - здатність відчувати думки і прагнення кожного та бути надзвичайно сучасною в будь-яку епоху.
Творчість Ліни Костенко — окремий поетичний світ, розкрити особливості якого не можна, звичайно, в рамках одного літературного вечора, оскільки він живий і мінливий. Це світ справжньої Краси, Мистецтва, духовної Свободи, про яку могла тільки мріяти людина тоталітарного суспільства, це світ Добра і Правди. Як писав В. Базилевський: «Українській літературі поталанило, що в ній є постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів. Це піднімає Ліну Костенко в очах мудрого читача на ту висоту, у ті сфери духу, які зрідні бунтарству Лесі Українки чи, скажімо, Габріели Містраль... З відстані у часі подвижництво Ліни Костенко стане ще виднішим... Це більше, ніж поезія — тут наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка, наші марноти й глупоти. Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі...».
Краще й не скажеш, і важливо лиш те, що є сподівання - будуть ще Твори, буде Поезія, буде Пісня.
Бажаємо Ліні Костенко довгих і добрих літ у безперервному творчому злеті, наснаги і сил, щоб її талант і досвід ще довго слугували нашому народові.

Світлана Приймак, завідуюча сектором маркетингу ОУНБ ім. Д. Чижевського.