Незабутнє…

25 січня 2009 року у відділі краєзнавства ОУНБ ім. Д.Чижевського відбулась зустріч молоді міста із Костянтином Тимофійовичем Врадієм, полковником у відставці, учасником Великої Вітчизняної війни, письменником, краєзнавцем, дослідником історії партизанського руху краю. Під літературним псевдонімом Костянтин Берест він написав вже 10 книг: Люди выходят в ночь (2002), Нас водила молодість (2003), Ім’я на обеліску (2003), Батько Долженко (2004), Незабутнє (2006), Патріоти Кіровоградщини у ворожому тилу (2006), Юність опалена війною (2007), Патріоти (2008), Вогонь з Холодного Яру (2008), Лицарі степу (2009).
Усі ці книги є у фондах ОУНБ ім. Д.Чижевського, їх подарував автор. Деякі з них - з автографами.
Бібліотека пишається дружбою з такою видатною людиною, ми з вдячністю приймаємо у дарунок книги написані Костянтином Берестом, а також цінні і рідкісні книги, теж ним подаровані, серед них – дореволюційне видання Миколи Гоголя, твори Тараса Шевченка 1937 року. Костянтин Берест - і свідок історії, і її учасник, і літописець.
Тема українського підпілля та партизанських загонів в Україні 40-х років вже минулого століття – тема невичерпна і болюча. Час невмолимо відносить у вирій на своїх крилах учасників тих подій, все менше залишається свідків, і все більше гірчать докори сумління тим, хто не встиг розпитати, записати, засвідчити. Костянтин Тимофійович якраз належить до тих, що встигли. Він віддає шану своїм побратимам по невидимій війні, збирає по крихтах документальні свідчення, намагається відтворити воєнний час таким, яким запам`ятався саме йому, передати подих епохи, а найголовніше – духовний портрет свого покоління.
Коли німці окупували Новоукраїнку, де народився і жив з родиною Костянтин Врадій, йому було лише шістнадцять, але він без вагань увійшов до складу підпільної групи Володимира Поповкіна. Юні патріоти визволяли військовополонених з концтабору на станції Адабаш, добували документи, одяг, медикаменти, розповсюджували зведення Радіоінформбюро, розкладали на дорогах «їжаки», підробляли печатки для документів, збирали дані для розвідгруп, засланих у Новоукраїнку з Великої землі.
Вони були дітьми війни і патріотами. Вони дуже рано стали дорослими. Життя навчило їх відповідати за себе та своїх рідних. За друзів. Вони вчились тримати слово. Берегти таємницю. Вони вчились дружити і любити. Вони не чекали слави. Вони так жили своє єдине життя.
Сторінками книг Костянтина Врадія, цими уявними стежками війни мандрують, вивчаючи історію краю, вже три покоління: діти, онуки та правнуки тих, хто наближав Перемогу. Як же сприймають героїчні, гіркі і правдиві сторінки його книг сьогоднішні читачі? Що їх вражає? Що здається незвичним? Які факти чи деталі привертають увагу? Якими думками хочеться поділитись із друзями? Чи цікаво читати про таку вже далеку війну? Під час зустрічі у бібліотеці старшокласники міста мали змогу поділитись враженнями від прочитаних книг, задати запитання автору, познайомитись із цікавими документами, що свідчать про епоху, послухати разом пісні воєнних років, переглянути книжкову виставку „Шляхами Перемоги” та дізнатись про один з найцікавіших бібліотечних проектів „Автограф війни”, що відтворений на CD-R.
Автор же відчув інтерес молоді до історії рідного краю і переконався, що справа, якій він присвятив життя, потрібна людям.
Хочеться наголосити на тому, що доробок К.Береста має значення не лише з точки зору інформативності, він впливає на світ почуттів. Авторський стиль подачі матеріалу передбачає поряд зі статистичними даними і переліком імен та населених пунктів цілком художні замальовки, ніби покликані оживити час. Ця особливість документальної прози, повною мірою опанована автором, викликає довіру у читача та забезпечує такий важливий ефект присутності. Часом вражає вміння в кількох рядках спресувати людську долю: „Послана вперед розвідка натрапила на мертве тіло партизанського дозорця А.Орла, що своїм пострілом попередив про присутність гітлерівців.” А часом розчулює ось така метафоричність: „На ліс опускалася ніч – мати партизанська”. Захоплює подих од відчайдушних операцій під самим носом у ворога, описаних водночас лаконічно і переконливо. У його книгах немає загальних фраз та беззмістовних сентенцій – вони є документом епохи – правдивим і точним.
Відзначаючи сплеск інтересу до історико-документальних видань у рік 65-ї річниці Перемоги, ми щиро радіємо, що книги К.Врадія займають достойне місце у колі читацьких зацікавлень. Щиро зичимо йому міцного здоров`я, невичерпного оптимізму, віри у прекрасне майбутнє країни.
Відділ краєзнавства запрошує кіровоградців та гостей міста відвідати бібліотеку та познайомитись із книгами К.Береста.

Головний бібліотекар відділу краєзнавства Міщенко М.І.