пʼятниця, 24 липня 2009 р.

Подорож до Гайворона


Уже другий тиждень у відділі краєзнавства додає настрою працівникам і відвідувачам букет польових квітів, який я привезла з Гайворона. Квіти вже зовсім засохли, а враження від моєї подорожі залишились надовго. Це було службове відрядження до Гайворонської районної бібліотеки і моєю метою було провести практичні заняття по оволодінню бібліотечною комп’ютерною системою ІРБІС. Можливо не зовсім зрозуміло, що таке ІРБІС і навіщо він районній бібліотеці, тому розповім з самого початку.
ІРБІС – це інтегрована бібліотечно-інформаційна система. Всім користувачам і людям, які коли-небудь відвідували бібліотеку добре знайомі бібліографічно-пошукова система – тематичні та алфавітні карткові каталоги. Але це вже давно залишилось в минулому. Ще в 1997 році в нашій бібліотеці з`явилися перші електронні каталоги, або на професійному сленгу електронні бази даних (ЕБД). Відділ краєзнавства розпочав роботу над своєю БД „Краєзнавство” в далекому 1999 році. Вся регіональна періодика, а це близько 90 назв газет та журналів, які виходять в Кіровоградській області і яку одержує ОУНБ ім. Д.І.Чижевського, описувалась в БД „Краєзнавство”. Робота, я Вам скажу не з легких…
В 2004 році під час відрядження до Вінницької ОУНБ ім. Тімірязєва і в процесі спілкування з колегами відділу краєзнавства я дізналася, що у них існує корпоративний електронний каталог, його учасники - це районні бібліотеки і обласна бібліотека ім.К.Тімірязєва. Райони описують свої газети, а ОУНБ обласну періодику. Потім обмінюються бібліографічними записами. Цікаво, а як зараз справи у наших колег?
Ця ідея мені дуже сподобалась і я подумала, що було б добре і в нашій бібліотеці налагодити таку співпрацю з районними бібліотеками. Ідея корпоративних каталогів не нова, їх створює і користується весь світ. Так спеціалістами ОУНБ ім. Д.І.Чижевського разом колегами Вінницької ОУНБ ім. К. Тімірязєва, Чернівецької ОУНБ ім. М.Івасюка в 2001 році був створений Центрально-український Кооперативний каталог (ЦУКК).
Що ж таке кооперативні каталоги? Кооперативні каталоги - це насамперед, добровільне об’єднання бібліотек з метою спільної одноразової обробки документів та подальшого їх відображення в електронному каталозі. Метою створення кооперативних систем є підвищення ефективності, оперативності та якості забезпечення користувачів за рахунок участі у формуванні об’єднаного інформаційного ресурсу загального користування серед учасників системи. Переваги корпоративності – по-перше, передплата періодичних видань бібліотеками здійснюється за одним каталогом і репертуар дублюється; по-друге, обмінюючись бібліографічними описами бібліотеки витрачають менше часу і приділяють для опису інших видань більше часу, що, в свою чергу, поліпшує їх аналітичні обробку. Привабливо?!
Але повернемося в стіни рідної бібліотеки. В 2006 році наша бібліотека виступила з ініціативою створення на власному сайті онлайнового центру кооперативної каталогізації для бібліотек Кіровоградської області. І першими його учасниками стали 6 бібліотек регіону: Кіровоградська ОУНБ ім. Д.І. Чижевського, Кіровоградська ОБЮ ім. Бойченка; Кіровоградська ОБД ім. Гайдара; Кіровоградська міська центральна бібліотека; Олександрійська міська ЦБС; Центральна бібліотека для дорослих смт. Петрове.
В цьому році договір на співпрацю в проекті підписали ще 6 районних бібліотек: Вільшанська, Гайворонська, Голованіська, Долинська, Ново миргородська і Олександрійська.
Тепер помандруємо до Гайворонської ЦБС.
Перед своїм відрядженням я мало, що знала про Гайворон, хіба що це батьківщина Ігоря Крутого. Подивилася в Інтернет і ось, що я там прочитала. Гайворонський район розташований на Правобережній Україні. Крайня західна точка Кіровоградської області лежить на південний захід від Гайворона. Через район протікає одна з найбільших рік України - Південний Буг.
Район межує на заході з Бершадським районом Вінницької області, на півдні - з Балтським і Савранським районами Одеської області, на півночі - з Уманським районом Черкаської області, на сході - з Ульяновським районом Кіровоградської області.
З приводу походження назви Гайворон існують такі версії.
Перша. Слово Гайворон складається з двох коренів - гай і ворон. Маючи старослов'янське походження, гай означає бережись, а вор -розуміється, як злодій, грабіжник, загарбник, чужинець з поганими намірами. Отже, Гайворон - це бережись непроханих пришельців. Друга версія. Гайворон знаходиться па межі лісостепової і степової природних зон. На Прибужжі багато лісків, які н народі називали гаями. У них гніздиться багато птахів, і зокрема, воронів. Із словосполучення гай і ворон могла виникнути назва населеного пункту.
Можна припуститися ще й третьої версії. По всій Україні водяться такі дикі птахи, як граки, або, як їх ще називають, гайворони. Вони мають довжину до 50 см, знищують шкідливих комах і гризунів, а іноді шкодять посіви сільськогосподарських культур. Можливо, й від назви птахів, яких в часи минувшини було багато, і дали назву поселенню. Цей чорний птах, до речі, є на гербі міста.
Це було моє перше знайомство з Гайвороном. І говорячи відверто я трохи боялася розчаруватися. Але те, що я побачила мене дуже приємно вразило. Перед приміщенням бібліотеки великі клумби троянд, сама ЦРБ розміщується у просторому двоповерховому приміщенні. Навіть пандус для інвалідів є.
На першому поверсі абонемент, прекрасний народознавчий куточок, цікаві виставки місцевого художника, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва. Майстриня, на жаль не запам`ятала прізвища, створює чудові картини з природного матеріалу (насіння різних культур: соняшник, горох, горішки, мак).
На другому поверсі відділ читальних залів, інформаційно-ресурсний центр. До речі, в інформаційно-ресурсному центрі до послуг користувачів 4 новеньких комп’ютери, придбаних за власні кошти (МОЛОДЦІ!!!). Взагалі обслуговування читачів на досить високому рівні.
Три години я навчала колег з Гайворона та Вільшанки „премудростям” роботи в кооперативному каталозі і маю надію, що ця допомога їм знадобиться в подальшій роботі.
Цікаво, чи створюються подібні бази регіональної періодики в інших областях України? З якими труднощами стикаються наші колеги і як їх долають?

Далі наш маршрут пролягав в село Бандурове до бібліотеки. І поки ми їхали я почула таку оповідку про це селище.
Бандурове зручно примостилося біля невеличкої річечки Яланець, затіненою верболозами. Живуть тут люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. За переказами свою назву село одержало від імені першого поселення Бондура, який мав тут хутір. Навкруг цього поселення були невеликі хуторі, де господарювали люди, що мали по 6-8 десятин землі Наливайко, Гудим, Черепіт. Малаков, Палій, Білоус, Крамар. З часом утворилося три суміжні поселення! Старо-Бондурова, Наливайківка і Гудимівка. А ті місця, де були хуторі до цієї пори,люди називають їх за фаміліями цих козаків - Малаківщина, Паліїв хутір, Крамарів яр, Черепів садок. Коли хутори злились в один населений пункт, йому дали назву Бондурове. Дуже гарне село навесні, коли цвітуть сади, і влітку, коли будинки потопають у зелені і квітах.
Через усе село в'юнко в'ється, мов стрічечка бруківка -шлях, що єднає Балту з Уманню. Попід цей шлях посаджені дерева. І серед цих дерев знаходиться черничка яку називають Білоусовою. Там жив козак Білоус, і коли він перейшов жити в село, люди обладнали криничку бадею дерев'яною, кухликом, щоб люди мали змогу попити води і до цього часу її називають Білоусова криниця. Цікаво, правда?
Селищна бібліотека розташована в приміщенні будинку культури на другому поверсі. Чисте, світле приміщення, великий книжковий фонд, література як для дорослих так і дітей; народознавчий та дитячий куточки і привітна господиня - бібліотекар Галина Іванівна Маліновська.
Потім ми відвідали місце де місцеві жителі з власної ініціативи реставрували пам`ятник загиблим воїнам-односелячанам.
І на цьому можна сказати наша офіційна частина відрядження закінчилась. Наближався вечір, але сонце смалило просто несамовито і наші колеги запропонували нам відпочити біля ставка за селом.
Бандурове славиться своїми ставками та рибою. І хоча це був не четвер, а п`ятниця для нас влаштували справжній рибний день: смачна рибна юшка, заливне з риби, риба жарена з цибулею. Прогулявшись до ставка ми на власні очі бачили, як наша колежанка витягла з води коропа. До речі, букет польових квітів я нарвала сама тут – біля ставків села Бандурове.
А далі налетів сильний вітер, небо накрили темні хмари, вдарила блискавка і ми ледь встигли добігти до лісу, як пустився сильний дощ.
Так закінчилось моє відрядження до Гайворона.

2 коментарі:

  1. Я захоплююсь мистецтвом Ігоря Крутого, але не знала його біографії та місця народження.Приємно знати, що він українець. Лише можна здогадуватись в якій саме мелодії шум гаїв Гайворона. Можливо Гайворон колись перетвориться на Австрійський Зальцбург?
    Що ж стосується бібліотек, то на мій погляд скоріше потрібно переходити на єлектронні відання та переводити інформацію в електронний вигляд. Тому що через 20 років папір залишиться лише у WC.

    ВідповістиВидалити
  2. Адміністратор блогу видалив цей коментар.

    ВідповістиВидалити