середа, 21 травня 2014 р.

«Жила була бібліотека!»


(3 частина)


-                     Ну що, побігли. Мета вже так близько!
-                     Я так хвилююся, невже ми скоро триматимемо в руках незліченні скарби і...
-                     Стьопка, не базікай, а то останні сили витратиш на розмови.
І вони швидко побігли по місцевій вулиці.
- О, дивись, здається це тут…
Друзі побачили будівлю з написом «Бібліотека Д.І.Чижевського» і як найшвидше забігли у середину.

- Стьопка, вона насправді існує, це все не вигадка!!!
- Давай подивимось, що там у середині!
Заходять до бібліотеки і вирушають до залів, де на полицях знаходиться безліч книг.
- Ось вони де, скарби всього світу.
- Їх так багато, тут же зібранні всі втрачені знання людства.
Вони здивовано брали з полиць книги, гортали сторінки, дуже обережно і неквапно. Їм хотілося роздивитися усі найменші дрібниці, запам’ятати як вони виглядають, щоб потім розказати про це вдома.

Стьопка і Стасік ходили по величезним, просторим і світлим кімнатам, з захватом озираючись навколо.
-                     Тепер, коли у нас є стільки книг - життя людей повністю зміниться, ми навчимося того, чого ніколи не робили, відчуємо нове, чого ніколи не відчували, і дізнаємося багато нового.
- І зробимо те, чого ніколи не робили. Я вирішив написати книгу, а називатиметься вона «Жила була бібліотека»!
Ось так і закінчилася пригода з пошуком бібліотеки! В ній дійсно було зібрано понад 800 000 документів 45 мовами світу і з різних галузь знань!

Сьогодні бібліотека Д.Чижевського є доступною для кожного бажаючого і щедра для кожного, хто бажає здобувати знання!

Оксана Федоренко -
працівник відділу соціокультурної діяльності.

пʼятниця, 16 травня 2014 р.

«Жила була бібліотека!»

(2 частина)
Стасік був майстром на всі руки – талановитий…страшне діло! А як відомо, талановиті люди – талановиті у всьому! Тож і за кермом штурвалу сидів


він, а Стьопка напружено вдивлявся в маленькі об’єкти, що знаходилися внизу.
- Я досі не вірю, що ми з тобою зважилися на такий крок, це не просте завдання, але я впертий хлопець і маю дійти до своєї мети. Я знаєш який? Як що задумав, то хай хоч грім з неба, а я свого доб’юся.
- Та досить вихвалятися! Ти, Стьопка, не в дзеркало видивляйся, який ти завзятий, а у вікно, може побачиш щось підозріле.
- Єдиний підозрілий об’єкт, якого я поки що бачу – це ти Стасік, я ж твій найкращий друг, а ти мене і похвалити не хочеш, наче тобі ото шкода.
Мені не шкода, просто ми на важливому спецзавданні, і тут нам треба бути серозними, а не відволікатися. Подивись і запам’ятати ось це цікавеньке місце, внизу якась будова дуже підозрілого вигляду. Тут ніде приземлитися, але обов’язково треба буде прилетіти сюди ще раз з пілотом. Він нас сюди доставить, а тут ми вже самі розберемося, що до чого. Стрибнемо з парашутом, і проведемо розслідування на місці.
***
Довго чи коротко, але план потихеньку втілювався, і друзі дуже сподівалися, що удача їм таки посміхнеться.
Вони великими зусиллями примушували сидіти себе в літаку, бо адреналін аж зашкалював, так вже хотілося дістатися заповітного місця.
І ось нарешті вони дісталися до мети, назад шляху не було, пілот не збирався їх тут чекати, бо дуже ця місцина видавалася йому підозрілою. Але багато зусиль було вже вкладено в це діло, тож відступати назад ніхто й не збирався.
- Ну що, Стьопка, я перший, ти за мною! Ми вже натрапили на слід.
- Стрибай, Стасік, не створюй заторів, дуже вже мені не терпиться знайти бібліотеку!
І один за одним вірні друзі пірнули у пухкі хмари.

В Стьопки перехопило дух, він думав собі: «Ох і краєвиди кругом – річка, безліч великих і маленьких будиночків – чудеса! І ще якась цікава будова від якої йде надзвичайне світло, вона якась таємнича і оповита загадкою. І це світло - його дуже гарно видно згори, воно освітлює все, що знаходилось навколо. Можливо це світло знання і до мети вже можна доторкнутися рукою?».
Тверде приземлення повернуло його на землю, і таємничий об’єкт зник з перед очей.  Стьопка покрутив головою і побачив Стасіка, що воював з парашутом і дременув до нього, щоб дізнатися чи бачив друг те саме, що й він?
Чим же завершиться ця неймовірна пригода? І що знайдуть герої–невідомо! І якою б не була розв’язка – вона вже не за горами!
Оксана Федоренко - 
працівник відділу соціокультурної діяльності.



Інноваційні бібліотечні послуги для людей з вадами зору

12-14 травня 2014 року у Львові відбувся семінар «Інноваційні  послуги. Обслуговування слабозорих і сліпих. Використання соціальних медіа», що зібрав бібліотечну спільноту з усіх регіонів України. Програма семінару була дуже насиченою, включала в себе різні напрямки бібліотечно-інформаційного обслуговування людей з вадами зору, а також особливості роботи з соціальними мережами.  

Загальне враження у мене склалося дуже позитивним, бо напрацьований значний досвід  по роботі з цією категорією користувачів. У 2011 році, коли я починала писати проект «Доторкнись до світу в бібліотеці», спрямований на надання вільного доступу до знань та інформації громадянам з вадами зору, їх інтеграції в культурний простір громади, довелося зрушити значний пласт. Адже  підвищення якості життя людей з вадами зору, в тому числі молоді і дітей, засобами новітніх технологій потребувало знань не лише знань організації навчання комп’ютерній грамотності, але й довелося вивчати й аналізувати технічні особливості тифло-обладнання. На семінарі була унікальна можливість наочно побачити пристрої, про які я лише читала і бачила на фото. Керівник столичної фірми «TifloCenter» Сергій Фейло продемонстрував технічні засоби реабілітації для незрячих та осіб з вадами зору: відеозбільшувачі (як портативні, так і стаціонарні); машини для читання текстів; багатофункціональні пристрої для читання аудіокниг та ін. Відрадно, що в Україні є сучасні бібліотечні центри, які мають кілька тифло-комплектів, однак від керівників бібліотек звучало багато нарікань саме про недосконалість і недостатню розробку сучасного програмного забезпечення, яке надасть користувачам з вадами зору можливість працювати з текстами українською мовою. Значне напрацювання в цьому напрямку мають молоді вчені Ресурсного центру інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка». Вони працюють з сучасними інформаційними технологіями створення книг, що розмовляють, у форматі Дейзі, спроектували комп’ютерний тренажер жестової мови, який є ефективним засобом комунікування осіб з вадами слуху, що було продемонстровано наочно. Зацікавлення бібліотекарів викликав перший український мультфільм з тифлокоментарем «Сонячний каравай»
http://www.youtube.com/watch?v=K1ujIATm_5E
Разом з сучасними технічними засобами, яких потребують незрячі і слабкозорі, постає питання про створення адаптованого інформаційного ресурсу. Наш майданчик для людей з вадами зору «ІнтерСвіт» має у фонді близько 1000 аудіокниг, якими охоче користуються незрячі, і йде активний обмін цих видань у відкритому при бібліотеці УТОСу пересувного бібліопункту. Інші бібліотеки працюють над створенням подкастів (аудіо-запис творів сучасних місцевих авторів та ін.), електронних журналів, блогів як самими незрячими, так і для них. В будь-якому разі, за відсутності книговидання шрифтом Брайля, постають важливі питання створення електронного контенту для незрячих, особливо молоді, яка опановує новітні технології й навчається працювати з сучасною тифло-технікою. І бібліотека має в цьому пріоритетне місце.
Хотілося б виокремити доповідь докт. іст. наук, заслуженого працівника культури України Валентини Пашкової «Електронні книги та електронні читанки: виклики для бібліотек. Досвід США», де Валентина Степанівна відзначила електронний читальний зал, який уже кілька років успішно працює в ОУНБ ім. Д.  Чижевського.

Третій напрям, який розглядався на семінарі, це обмін досвідом з організації як роботи (навчання комп’ютерній грамотності), так і дозвілля слабкозорих і незрячих. На цю тему можна було говорити не кілька годин, а навіть дні. Доповідачі Тернопільської обласної бібліотеки для молоді, Луганської ОУНБ ім. М.Горького, Житомирської ОУНБ ім. О. Ольжича, Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського, Долинської центральної районної бібліотеки (Івано-франківщина), довели, що таким значним спектром бібліотечних інформаційних послуг варто лише пишатися. А скільки перлинок досвіду мав кожен учасник – навіть не перелічити. Про діяльність нашого спеціалізованого майданчика «ІнтерСвіт» можна дізнатися, переглянувши відповідний розділ за адресою http://library.kr.ua/blind/news.html Звісно, поставало багато запитань, викликів для бібліотек, які, маю певність, такою дружною командою можна вирішити.
Вдячність організаторам семінару: Посольство США в Україні, Українська Бібліотечна Асоціація, Львівська асоціація розвитку туризму, Ресурсний центр інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка».

 Насамкінець кілька слів про Львів. Для нашої групи було організовано кілька екскурсій, ми побували в головному корпусі університету Львівської політехніки, і звісно ж, в бібліотеках. Ґречні львів’яни з вродженою інтелігентністю викликали захоплення. А саме місто просто чудове, незважаючи на традиційні дощі.

Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності

«Жила була бібліотека!»

Ця історія почалася в 2050 році, коли великий метеорит зіштовхнувся із землею, в результаті чого відбулася страшна катастрофа вселенського масштабу. Всі міста було зруйновано, континенти змінили своє місце розташування. Було втрачено всі матеріальні та інтелектуальні надбання людства. Чи лишився десь на усьому світі хоча б клаптик землі, якого не торкнулася руйнація? Хтозна. Тільки час усе розставить по місцях.
       * * *
3000 рік.
Стьопка і Стасік переглядали свій улюблений мультфільм про Сімпсонів.
- Який чудовий мультфільм, він мені дуже подобається, тут стільки корисних речей можна почути.
- Ой, Степка, згоден з тобою, він містить інформацію високого інтелектуального рівня. Це справжнє високе кіномистецтво. Сумніваюся, що хтось раніше знімав більш геніальні матеріали.
- Ходять легенди, Стасік, що колись давно на планеті існувала над розвинена цивілізація, у них були якісь «бібліотеки», а в них зберігалися книги в яких містилася інформація про все на світі!
- Це все бабусині казки, такого не може бути! Хіба могла в якійсь там «книзі» зберігатися інформація про все на світі?
- Уявляєш, Стасян, якби ми мали таку книгу, ці знання зробили б нас великими і подарували неземне багатство!
- Слухай, Стьопка, а якщо бібліотеки і справді існували? Що нам заважає вирушити на пошуки? Ми ж з тобою фортові, нам має пощастити, і люди пам'ятатимуть про нас у віках.
Стьопка та Стасік так перейнялися ідеєю пошуку міфічної бібліотеки, що вирішили не гаяти часу, а як найшвидше приступити до здійснення свого плану.
* * *
Головні герої у повній амуніції занурилися в морські глибини. Через деякий час їм вдалося знайти під водою якийсь затоплений корабель, та невідому статую, але більше нічого цікавого там не було. І поки ще не скінчилося повітря у балонах вирішили повертатися на берег.

Сидять вони зморені на березі і міркують
- Нам було б значно простіше, якби ми хоч знали, як має виглядати ота бібліотека.
- Ну, Стьопка, за легендою там мають бути якісь полиці, з низу до верху забиті отими самими цінними книжками.
- Це мабуть щось на зразок холодильника?
- Я думаю, що так, але більшого розміру. Під водою шукати дуже важко. У воді предмети погано зберігаються, тож навряд ми щось знайдемо у такий спосіб. Може спробуємо ще з літачка подивитися? Ну з гори ж видніше! Я думаю треба шукати на землі!
- Точно!

Перша поразка не змусила друзів опустити руки, дуже вже вони були завзяті, але чи вдасться їм знайти бібліотеки від яких залишилися самі лише легенди? Чи здобудуть вони такі жадані знання? Чекайте продовження розповіді про неймовірні пригоди Стасіка і Стьопки і ви дізнаєтеся чим все завершилося!

Оксана Федоренко - 
працівник відділу соціокультурної діяльності.

субота, 10 травня 2014 р.

Вечір Пам’яті війни

6 травня 2014 р. у відділі мистецтв відбулась традиційна зустріч учасників медіа-проекту «Голоси з війни».
З 2009 року відділ мистецтв запрошує свої читачів, респондентів проекту «Голоси з війни» до участі у акції «День Пам’яті війни».

На початку відбулася презентація фотовиставки «На довгую і незабутню пам’ять…» запропонованої Всеукраїнською громадською організацією «Закінчимо війну». Це колекція фотографій воєнних часів Володимира Нагорного зібраних на теренах Кіровоградської, Черкаської, Полтавської областей. Для виставки було відібрано фото, на яких зафіксовані миттєвості фронтового перепочинку та повернення «остарбайтерів» на батьківщину навесні 1945 року. На світлинах імена та прізвища невідомих нам людей, які підписували їх своїм адресатам на «на довгую та незабутню пам’ять». Лиця на світлинах дають відчути теплоту людських стосунків та сувору воєнну романтику. Він, Вона, Війна — головна тема виставки.


Далі учасники переглянули документальний фільм «Родина-Мать» із циклу «Радянська імперія». Фільм про створення монументу у Волгограді, історію важкої післявоєнної відбудови країни, «парадокси» ідеологічного мислення державних керівників, а головне про достовірні факти прихованої історії. Фільм вразив і залишив глядача у роздумах.
Гостей запросили до чаю та спілкування. У теплій невимушеній атмосфері звучали спогади, відверті історії дитинства «дітей війни».


Співали пісні воєнних років: «Случайный вальс», «Синий платочек», «Бьется в тесной печурке огонь», по пам’яті натхненно читали вірші: Вадим Смотренко О. Твардовського «Василий Теркин», Елла Янчукова К. Симонова «Син артилериста».


І на завершення букети білих-білих тюльпанів – особливих квітів для стражденних «маленьких воїнів», свідків Великої вітчизняної війни.


Відділ мистецтв

середа, 7 травня 2014 р.

Чим би його зайнятися?


Весна підкралася непомітно, хоча її всі чекали. В житті ніби все по старому, але під чарами перших теплих променів почуваєш себе так, ніби ти закохався, мозок вимагає пригод, і не бажає реагувати на сигнали тіла, що воно втомилося чи хоче спати – втому і сон залишимо для зими.


І ось черговий раз повертаючись додому з навчання чи з роботи думаєш – «чим би його зайнятися?»
Пропоную відвідати бібліотеку, якщо ти там давно не був, то дуже здивуєшся якою сучасною та креативною вона стала.
Виставка Людмили Люненко  "Мотузяне диво"

До жіночого свята

Концерти, конференції, майстер-класи, круглі столи, навчальні тренінги, та клуби з вивчення іноземних мов. А з якими цікавими людьми тут можна зустрітися: науковці, письменники, співаки, майстрині декоративно-прикладного мистецтва, поети, фотографи – це далеко не повний перелік.
Розважальна програма

До всесвітнього дня кота

Майстрині створюють образ 

Якщо ваше життя стало одноманітним, психологи рекомендують внести в нього нові гарні звички – пропоную стати другом бібліотеки, і взяти за звичку відвідувати усі цікаві заходи. Тепер вам завжди буде куди піти, і чим зайнятися. Крім відвідування заходів можна скористатися і іншими послугами, що вам запропонують в бібліотеці.
Заняття з першої домедичної допомоги

Майстер-клас від Ірини Кудревич


Дні стали довшими, і вдома сидіти не хочеться, можна вийти на природу і прихопити з собою цікавеньку книжечку. Ну хіба можливо передати словами відчуття насолоди, коли ти ніжишся на сонечку в компанії з неймовірно цікавою книгою? Зрозуміє це лише той, хто пережив ці чарівні моменти. Не гайте час, приходьте в бібліотеку за новинками, навіть самий вибагливий читач знайде книги на свій смак. Тут ви завжди зможете дізнатися про повний перелік послуг, що надає сучасна бібліотека.

   Оксана Федоренко - 
працівник відділу соціокультурної діяльності