Відрядження до Онуфріївського району.

27 липня 2009 року працівники нашої бібліотеки, а саме Білаш Н.М. – завідувачка відділу міського абонементу, Стрілець О.М. – завідувачка відділом комплектування і Абгарян А.А. – працівник Обласного інформаційно-консультативного гендерного центру (ОГІЦ), відвідали бібліотеки Онуфріївського району. Ми перевіряли роботу бібліотек кожна за своїм напрямком роботи.

Першою бібліотекою, в яку ми завітали – це Павлиська бібліотека № 1. В ній працює дві бібліотекарки, які люблять і цінують свою роботу.

Дуже цікавою у цій бібліотеці є робота з читачами, гарно оформлені виставки та великий фонд книг підвищеного читацького попиту, а саме детективів, любовних романів, бестселерів тощо.

Найбільше нам сподобалися виставки виставки, присвячені В.О. Сухомлинському „Людина, педагог, вчений”, „Увійдемо до храму В. Сухомлинського”, а також виставки: „Мистецтво бути батьками”, „Обереги домашнього вогнища”, „Вчіться бути читачами”, „На хвилинку зупинись, на новинку подивись”. Оформляють їх самі бібліотекарі, різноманітно доповнюючи іграшками, квітами, вирізками з журналів та газет тощо.

Павлиська бібліотека №1 отримала диплом за І місце у номінації „Кращий альбом з історії сільської (селищної) бібліотеки-філії” від відділу культури і туризму Онуфріївської райдержадміністрації.

Розташована Павлиська бібліотека-філія № 1 у будинку культури, який названий на честь поета-пісняра Шевченка Івана Івановича. Приміщення дуже охайне, тут зроблений ремонт, взимку опалюється і має освітлення.

Другою бібліотекою, куди ми завітали, стала Павлиська бібліотека-філія № 2. Коли ми під’їхали до неї, настрій погіршився. Приміщення знаходиться в жахливому стані, хоча саме по собі воно нове. Як уже потім розповіла нам бібліотекар, це приміщення збудовано як клубне і в ньому було виділено дві кімнатки для бібліотеки. Вікна розбиті, двері розібрані, цегла обсипається – аж сльози на очах!!! Видно, що голові сільської ради не до бібліотеки. „Постійно залазять до бібліотеки крадії, виносять книги та все, що попаде до рук” – каже бібліотекарка. Вона самостійно зробила ремонт за власні кошти і дуже прикро, що людина, віддана своїй справі, не отримує від місцевої влади ні матеріальної, ні, навіть, моральної підтримки.

Потім наше відрядження продовжилося до Онуфріївської ЦРБ, де нас гостинно зустріла директор бібліотеки Наталія Василівна Сорока.

Приємно вразили нас виставки, оформлені з професійністю та любов”ю, книжкові - „З далеких мандрів повернулись”, „Природа чекає допомоги”, а також дуже оригінальна виставка робіт користувача бібліотеки Василя Сурмила, на якій представлені ручні роботи відомих церков, монастирів та замків, зроблені із сірників. В бібліотеці діє інформаційна служба „Прес Центр”, яка надає інформацію з різноманітних питань для населення Онуфріївки.

Дуже сподобалися такі зали, як дитячий і читальний зали, музичний куточок, в якому проводяться різноманітні масові заходи.

Що стосується моєї перевірки, а саме я перевіряла роботу з формування, збереження та обліку бібліотечного фонду, хочеться сказати, що робота ведеться дуже чітко, облікові документи (сумарні та інвентарні книги) заповнюються згідно правил, хоча у відділі комплектування працює один бібліотекар, а не три, як було раніше. Звичайно ж були і деякі зауваження, які я записала як пропозиції для покращення роботи. Переглянула я і всю регламентуючу документацію, а саме положення про комплектування, про нові надходження документів, плани та звіти роботи, закріплення за фондом відповідальних працівників. Приємно відзначити, що фонд постійно очищується від застарілої та зношеної літератури у майже всіх бібліотеках-філіях, а дві останні бібліотеки запланували цю роботу на поточний рік.На придбання нової літератури для сільських бібліотек бюджетних коштів майже не виділяють, а якщо колись і виділять, то виключно на передплату періодичних видань і то - на 2-3 назви!!! Бібліотеки виживають тільки за рахунок платних послуг, книг із обмінно-резервного фонду ОУНБ ім. Д.І. Чижевського, дарунків та взамін загублених читачами. Центральна районна бібліотека контролює графік переобліків фондів сільських бібліотек, проводить для них практикуми щодо організації роботи з фондами.З коротким знайомством ми побували у селищних бібліотеках Попівки та Вишнівців. Обидві вони розташовані в будинках культури. Коли в 2006 році була перевірка бібліотеки в селі Вишнівці, вона знаходилася в старенькій хатині, де не було ні опалення, ні освітлення - все руйнувалося. Згодом бібліотеці було виділено кімнату в будинку культури, де тепер є опалення, світло, проведений ремонт. В цих бібліотеках бібліотекарі працюють на 0,5 ставки та негативно на роботу це не впливає. В Попівській бібліотеці діє клуб „Барвінок”, де збираються діти різного віку і сама бібліотекар - організатор цього клубу. Реалізується програма „Природа і людина: час іспитів, час виживань”. Завжди проводяться акції „Подаруй бібліотеці книгу”, діє публічний центр регіональної інформації.

Вишнівецька бібліотека в цьому році отримала „перехідний вимпел” ім. Т.О. Погрібної, як „Краща сільська бібліотека року”.

І, нарешті, коли ми вже зібралися їхати додому, Наталія Василівна запропонувала нам відвідати Онуфріївський парк графа Михайла Дмитровича Толстого. За ці буквально 15-20 хвилин вона нам розповіла дуже цікаву історію цього парку. Графи Толсті залишили добру згадку у пам’яті жителів Онуфріївки як добрі господарі та благодійники. Історія не зберегла точних даних про автора проекту парку, імена будівників теж залишились невідомими, проте цілком ясно, що всі роботи в парку виконувалися руками простих людей.

Центральною композицією в парку є група ставків з величезними водними дзеркалами. Особливо приваблює своєю мальовничістю Нижній став з насипним островом, обсаджений вербами. Парк має густе плетиво гарних алей і доріжок.

Реєстр дерев у парку налічував 42 породи, серед них декілька видів віднесені до екзотичних та рідкісних – софора японська, каркас західний тощо. В даний час основними породами є дуби, клени, верби, осики та інші.

Так що ми отримали безліч гарного настрою, незважаючи на те, що день був напруженим. Радимо нашим бібліотечним колегам побувати в цих місцях, певні – не пожалкуєте, а навпаки отримаєте велике задоволення!!!

Подорож до Гайворона

Уже другий тиждень у відділі краєзнавства додає настрою працівникам і відвідувачам букет польових квітів, який я привезла з Гайворона. Квіти вже зовсім засохли, а враження від моєї подорожі залишились надовго. Це було службове відрядження до Гайворонської районної бібліотеки і моєю метою було провести практичні заняття по оволодінню бібліотечною комп’ютерною системою ІРБІС. Можливо не зовсім зрозуміло, що таке ІРБІС і навіщо він районній бібліотеці, тому розповім з самого початку.

ІРБІС – це інтегрована бібліотечно-інформаційна система. Всім користувачам і людям, які коли-небудь відвідували бібліотеку добре знайомі бібліографічно-пошукова система – тематичні та алфавітні карткові каталоги. Але це вже давно залишилось в минулому. Ще в 1997 році в нашій бібліотеці з`явилися перші електронні каталоги, або на професійному сленгу електронні бази даних (ЕБД). Відділ краєзнавства розпочав роботу над своєю БД „Краєзнавство” в далекому 1999 році. Вся регіональна періодика, а це близько 90 назв газет та журналів, які виходять в Кіровоградській області і яку одержує ОУНБ ім. Д.І.Чижевського, описувалась в БД „Краєзнавство”. Робота, я Вам скажу не з легких…

В 2004 році під час відрядження до Вінницької ОУНБ ім. Тімірязєва і в процесі спілкування з колегами відділу краєзнавства я дізналася, що у них існує корпоративний електронний каталог, його учасники - це районні бібліотеки і обласна бібліотека ім.К.Тімірязєва. Райони описують свої газети, а ОУНБ обласну періодику. Потім обмінюються бібліографічними записами. Цікаво, а як зараз справи у наших колег?

Ця ідея мені дуже сподобалась і я подумала, що було б добре і в нашій бібліотеці налагодити таку співпрацю з районними бібліотеками. Ідея корпоративних каталогів не нова, їх створює і користується весь світ. Так спеціалістами ОУНБ ім. Д.І.Чижевського разом колегами Вінницької ОУНБ ім. К. Тімірязєва, Чернівецької ОУНБ ім. М.Івасюка в 2001 році був створений Центрально-український Кооперативний каталог (ЦУКК).

Що ж таке кооперативні каталоги? Кооперативні каталоги - це насамперед, добровільне об’єднання бібліотек з метою спільної одноразової обробки документів та подальшого їх відображення в електронному каталозі. Метою створення кооперативних систем є підвищення ефективності, оперативності та якості забезпечення користувачів за рахунок участі у формуванні об’єднаного інформаційного ресурсу загального користування серед учасників системи. Переваги корпоративності – по-перше, передплата періодичних видань бібліотеками здійснюється за одним каталогом і репертуар дублюється; по-друге, обмінюючись бібліографічними описами бібліотеки витрачають менше часу і приділяють для опису інших видань більше часу, що, в свою чергу, поліпшує їх аналітичні обробку. Привабливо?!

Але повернемося в стіни рідної бібліотеки. В 2006 році наша бібліотека виступила з ініціативою створення на власному сайті онлайнового центру кооперативної каталогізації для бібліотек Кіровоградської області. І першими його учасниками стали 6 бібліотек регіону: Кіровоградська ОУНБ ім. Д.І. Чижевського, Кіровоградська ОБЮ ім. Бойченка; Кіровоградська ОБД ім. Гайдара; Кіровоградська міська центральна бібліотека; Олександрійська міська ЦБС; Центральна бібліотека для дорослих смт. Петрове.

В цьому році договір на співпрацю в проекті підписали ще 6 районних бібліотек: Вільшанська, Гайворонська, Голованіська, Долинська, Ново миргородська і Олександрійська.

Тепер помандруємо до Гайворонської ЦБС.

Перед своїм відрядженням я мало, що знала про Гайворон, хіба що це батьківщина Ігоря Крутого. Подивилася в Інтернет і ось, що я там прочитала. Гайворонський район розташований на Правобережній Україні. Крайня західна точка Кіровоградської області лежить на південний захід від Гайворона. Через район протікає одна з найбільших рік України - Південний Буг.

Район межує на заході з Бершадським районом Вінницької області, на півдні - з Балтським і Савранським районами Одеської області, на півночі - з Уманським районом Черкаської області, на сході - з Ульяновським районом Кіровоградської області.

З приводу походження назви Гайворон існують такі версії.

Перша. Слово Гайворон складається з двох коренів - гай і ворон. Маючи старослов'янське походження, гай означає бережись, а вор -розуміється, як злодій, грабіжник, загарбник, чужинець з поганими намірами. Отже, Гайворон - це бережись непроханих пришельців. Друга версія. Гайворон знаходиться па межі лісостепової і степової природних зон. На Прибужжі багато лісків, які н народі називали гаями. У них гніздиться багато птахів, і зокрема, воронів. Із словосполучення гай і ворон могла виникнути назва населеного пункту.

Можна припуститися ще й третьої версії. По всій Україні водяться такі дикі птахи, як граки, або, як їх ще називають, гайворони. Вони мають довжину до 50 см, знищують шкідливих комах і гризунів, а іноді шкодять посіви сільськогосподарських культур. Можливо, й від назви птахів, яких в часи минувшини було багато, і дали назву поселенню. Цей чорний птах, до речі, є на гербі міста.

Це було моє перше знайомство з Гайвороном. І говорячи відверто я трохи боялася розчаруватися. Але те, що я побачила мене дуже приємно вразило. Перед приміщенням бібліотеки великі клумби троянд, сама ЦРБ розміщується у просторому двоповерховому приміщенні. Навіть пандус для інвалідів є.

На першому поверсі абонемент, прекрасний народознавчий куточок, цікаві виставки місцевого художника, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва. Майстриня, на жаль не запам`ятала прізвища, створює чудові картини з природного матеріалу (насіння різних культур: соняшник, горох, горішки, мак).
На другому поверсі відділ читальних залів, інформаційно-ресурсний центр. До речі, в інформаційно-ресурсному центрі до послуг користувачів 4 новеньких комп’ютери, придбаних за власні кошти (МОЛОДЦІ!!!). Взагалі обслуговування читачів на досить високому рівні.
Три години я навчала колег з Гайворона та Вільшанки „премудростям” роботи в кооперативному каталозі і маю надію, що ця допомога їм знадобиться в подальшій роботі.
Цікаво, чи створюються подібні бази регіональної періодики в інших областях України? З якими труднощами стикаються наші колеги і як їх долають?

Далі наш маршрут пролягав в село Бандурове до бібліотеки. І поки ми їхали я почула таку оповідку про це селище.
Бандурове зручно примостилося біля невеличкої річечки Яланець, затіненою верболозами. Живуть тут люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. За переказами свою назву село одержало від імені першого поселення Бондура, який мав тут хутір. Навкруг цього поселення були невеликі хуторі, де господарювали люди, що мали по 6-8 десятин землі Наливайко, Гудим, Черепіт. Малаков, Палій, Білоус, Крамар. З часом утворилося три суміжні поселення! Старо-Бондурова, Наливайківка і Гудимівка. А ті місця, де були хуторі до цієї пори,люди називають їх за фаміліями цих козаків - Малаківщина, Паліїв хутір, Крамарів яр, Черепів садок. Коли хутори злились в один населений пункт, йому дали назву Бондурове. Дуже гарне село навесні, коли цвітуть сади, і влітку, коли будинки потопають у зелені і квітах.
Через усе село в'юнко в'ється, мов стрічечка бруківка -шлях, що єднає Балту з Уманню. Попід цей шлях посаджені дерева. І серед цих дерев знаходиться черничка яку називають Білоусовою. Там жив козак Білоус, і коли він перейшов жити в село, люди обладнали криничку бадею дерев'яною, кухликом, щоб люди мали змогу попити води і до цього часу її називають Білоусова криниця. Цікаво, правда?
Селищна бібліотека розташована в приміщенні будинку культури на другому поверсі. Чисте, світле приміщення, великий книжковий фонд, література як для дорослих так і дітей; народознавчий та дитячий куточки і привітна господиня - бібліотекар Галина Іванівна Маліновська.
Потім ми відвідали місце де місцеві жителі з власної ініціативи реставрували пам`ятник загиблим воїнам-односелячанам.
І на цьому можна сказати наша офіційна частина відрядження закінчилась. Наближався вечір, але сонце смалило просто несамовито і наші колеги запропонували нам відпочити біля ставка за селом.
Бандурове славиться своїми ставками та рибою. І хоча це був не четвер, а п`ятниця для нас влаштували справжній рибний день: смачна рибна юшка, заливне з риби, риба жарена з цибулею. Прогулявшись до ставка ми на власні очі бачили, як наша колежанка витягла з води коропа. До речі, букет польових квітів я нарвала сама тут – біля ставків села Бандурове.
А далі налетів сильний вітер, небо накрили темні хмари, вдарила блискавка і ми ледь встигли добігти до лісу, як пустився сильний дощ.

Так закінчилось моє відрядження до Гайворона.