Маленька історія одного великого економічного дива

 

Фразу «економічне диво» у нас асоціюють найчастіше з Азією – Японією, Китаєм або так званими «азійськими тиграми» (Південною Кореєю, Сінгапуром, Гонконгом і Тайванем). Але, як відомо, все нове – це добре забуте старе. Книжка Стівена Коена і Бредфорда Делонга «Американське економічне диво і Александер Гамільтон» – саме про це.

Історія, а не ідеологія, є ключем до економічного розвитку. Стівен Коен і Бредфорд Делонґ переконані, що саме історія Сполучених Штатів подарувала світові механізм економічного дива, винайдений ще Александером Гамільтоном.

Після здобуття незалежності США залишались аграрною країною, що купувала в Британії промислові товари в обмін на бавовну, хутро, зерно й деревину. Сполучені Штати мали всі шанси розділити долю країн, які Артур Льюїс назвав «європейськими колоніями помірної зони». Ці інші країни – Австралія, Аргентина, Канада і навіть Україна – стали для індустріальної Європи ХІХ століття великими житницями й ранчо. Але жодна з них не створила промислової бази, щоб стати повноцінною збалансованою економікою першого класу наприкінці ХІХ століття.

Батьки-засновники США на чолі з Александером Гамільтоном цілеспрямовано перетворили фермерське суспільство на промислове. На початку ХІХ століття саме Гамільтон вирішив цілеспрямовано змінити долю Америки, підштовхнув Сполучені Штати до політекономії, що ґрунтувалася на індустріалізації, високих митних тарифах, фінансах і розвиненій інфраструктурі. Це дозволило Америці, яка залишалася своєрідним британським «ранчо», стати не житницею, лісопильнею та копальнею Європи, а незалежним виробником і дослідником.

Американська держава свідомо створила новий економічний простір – промислове виробництво, надавши американським виробникам максимальну підтримку. Цей механізм згодом застосує Німеччина Бісмарка, а століття по тому азійські тигри увімкнуть його в «турборежимі», здивувавши світ неймовірними темпами зростання. Стівен Коен та Бредфорд Делонг зробили глибокий огляд американської економічної модернізації від часів заснування до Айзенгауера та сьогодення. Крім того, в загальних рисах описали східноазійську модель, навели приклади японської та китайської моделі зростання.

Ця блискуча книжка доводить, що з часів Гамільтона американський уряд неодноразово брав на себе ініціативу й відкривав новий економічний простір, заохочуючи підприємців входити в нові галузі, впроваджувати інновації та змінювати економіку. Це так само правильно для сучасної Кремнієвої долини, як і для мануфактур Нової Англії на зорі ХІХ століття.

Від Гамільтона й до сьогодні Америка активно керує своїм економічним розвитком, спрямовуючи мільярдні інвестиції, державні замовлення, наукові гранти та податкові пільги на економічні сектори майбутнього. Справжня історія американського успіху, що розкриває деталі новаторської економічної політики Гамільтона і його наступників.

З книгою: Коен, Стівен. Американське економічне диво і Александер Гамільтон / Стівен Коен, Бредфорд Делонґ; пер. з англ. Р. Клочко. – К.: Наш Формат, 2023. – 192 с. – (Сер. «Історія економічних див»). можна ознайомитись у відділі документів з економічних, технічних та природничих наук.

Марина Григор’єва, головна бібліотекарка

відділу документів з економічних, технічних та природничих наук

Культурна карта

 

У глобальному світі часто доводиться співпрацювати з представниками найрізноманітніших націй і різних культур. Але під час такого спілкування дуже часто виникають певні непорозуміння і складності, бо одні і ті самі речі ми сприймаємо по-різному – як от пунктуальність, спосіб подачі інформації чи манеру спілкування.

Ось найпростіший приклад:

Що подумав британець: «Дурня якась».

Що він сказав: «Оригінально».

Що почув нідерландець: «Йому подобається моя ідея!».

З одного боку, це жарт, а з другого – приклад міжкультурної плутанини. І, нажаль, схожі непорозуміння можуть перешкоджати гарному спілкуванню, переростати у сварки й розірвання відносин. Людям часто важко побачити власну культуру, поки вони не стануть порівнювати її з іншими. Вас можуть вважати супер комунікабельним у вашій рідній країні, але те, що працює вдома, може не мати ефекту з людьми з інших культур.

Що ми знаємо про японську культуру ухвалення рішень? Чим вирізняється німецький підхід до планування? Як бразильці дають негативний відгук? Як налаштувати експресивних іспанців і стриманих корейців на ефективну співпрацю? Перед сучасною людиною постають численні міжкультурні бар’єри, які слід вчасно і вправно долати.

Китайський начальник ніколи не критикує колегу перед іншими, а от нідерландський – завжди максимально прямий і відвертий. Американці вчаться обертати позитивні меседжі довкола негативних, а французи – пристрасно критикувати й стримано хвалити. Британці – майстри мистецтва залишати нас після комунікації геть збентеженими. Більшість європейських країн тяжіють до прямоти, а нідерландці й німці особливо схильні до відвертої критики.

Та як же цього уникнути й побудувати злагоджену роботу, якщо ви спілкуєтесь з іноземцями? Як спрямувати прямоту французів, пунктуальність німців, відкритість американців чи мовчазність китайців собі на користь і нарешті порозумітися? Про це розповідає консультантка з міжнародної співпраці, професорка в міжнародній бізнес-школі INSEAD Ерін Меєр у книзі «Культурна карта: бар'єри міжкультурного спілкування в бізнесі». Ерін Меєр народилася й виросла у США, юність провела в Європі й Африці, а зараз живе у Франції. Публікується в Harvard Business Review, New York Times, Forbes і Times of India. У 2019 році увійшла до списку 50 найвпливовіших бізнес-авторів за рейтингом Thinkers 50.

У цій книжці авторка показує, наскільки інакше дивляться на світ люди з різних куточків світу. Елін наводить такі цікаві й наглядні життєві ситуації, що книжка читається як захоплива іронічна історія з багатьма героями.

Ерін Меєр розповідає про те, як представники різних культур сприймають одне одного. Про вміння розуміти контексти і як рівень цих контекстів та їх важливість залежить від культури. Про те, як одні й ті самі комунікативні навички можуть допомагати або заважати в залежності від культурного середовища, в якому ви знаходитесь.

Авторка пропонує інструменти, що допоможуть визначити місце вашої країни на культурній карті. Ви зрозумієте, що заважає представникам різних націй успішно комунікувати, і зможете виробити стратегії, що покращать співпрацю як на діловому, так і особистісному рівні.

Хоча книжка спрямована на бізнес-лідерів, вона точно стане в нагоді тим, хто часто подорожує і має справу з представниками різних культур, а також буде принадною для всіх, кому просто цікаво почитати про культурні особливості представників різних країн.

З книгою: Меєр, Ерін. Культурна карта: бар'єри міжкультурного спілкування в бізнесі / Е. Меєр ; пер. з англ. О. Дубчак. – К.: Наш Формат, 2020. –- 219 с. можна ознайомитись у відділі документів з економічних, технічних та природничих наук.

Марина Григор’єва, головна бібліотекарка

відділу документів з економічних, технічних та природничих наук