середа, 19 червня 2019 р.

Бути матір’ю

  

    Я ніколи не була прихильницею «жіночих» романів, на кшталт легкого читання про кохання-зітхання. Та й відзнаки різних поважних літературних конкурсів мене не дуже зачіпали.
   Але книга американської письменниці, журналістки, авторки бестселерів за версією «The New York Times» Сари Джіо «Ожинова зима» (Х.,2017) потрапила мені до рук тоді, коли не вистачало саме такої книги - з красивою, загадковою назвою і таким же прекрасним фіналом. Ця книга полонила мене з першої сторінки і я цілком поринула в цю чудову історію. Цей роман  - ода материнській любові, в якій поєднується захоплююча жіноча проза і майстерно виписана детективна історія з присмаком містики.
   По-справжньому жінка стає щасливою тоді, коли відчуває життя всередині себе. Проте не кожній вдається вдосталь насолодитися цим гармонійним відчуттям. Авторка присвячує свою книгу «всім на землі матерям, особливо тим, кому довелося сказати своєму маляті «прощавай». Але торкається вона всіх, адже втрата рідної людини - це завжди трагедія, яку непросто пережити. Про тяжкість втрати найдорожчих, «нероздільну тугу», про кохання, падіння і спокуту майстерно розповідає авторка Сара Джіо.
    Це історія двох, на перший погляд, таких різних жінок, об’єднаних материнством, а можливо і не тільки... Талановита репортерка Клер Олдрідж працює в одній з газет Сіетла, власником якої є сім’я її ж чоловіка. Намагаючись опанувати себе після страшної трагедії - втрати дитини, вона отримує завдання - написати про хуртовину 1933 року, пізнє весняне похолодання, так звану першотравневу «ожинову зиму».
    Вона гадала, що це найнудніше завдання, але вирізка з газети, позначена 7 травня 1933 року про зникнення трирічного хлопчика із Сіетла, Деніела Рея, позбавила її спокою. Після тривалих пошуків дівчина знаходить історію про матір та її трирічного сина - Віру та Деніела Рей. Матір виховувала сина сама, жили вони бідно, тому Віра була змушена важко працювати. Однієї ночі вона вкладає свого синочка спати і вирушає в нічну зміну до місцевого готелю, де працює покоївкою. Повернувшись з роботи, виявляється, що травнева хуртовина вкрила місто снігом, а її хлопчик зник. Втеча? Викрадення? Безліч питань і жодної відповіді. На замерзлій вулиці Віра знаходить улюблену іграшку свого сина - ведмедика, але більш ніяких слідів на замерзлій дорозі немає. Проте Віра не звикла здаватися, вона зробить все, щоб знайти зниклого синочка.
    Клер з перших сторінок книги закохує в себе своєю харизмою і наполегливістю. Розслідування дається їй нелегко, але вона дізнається багато цікавих, а іноді шокуючих фактів. Можливо, Деніел живий і живе десь навіть у Сіетлі? І Клер цілком поринає в розслідування цієї таємничої історії.
   Сара Джіо майстерно зв’язує долі героїнь, які виявились тісно поєднані. Оце вміння переплітати минуле з майбутнім, при цьому зберігаючи ясність для читача, доводить до тремтіння і тримає в постійній напрузі. Адже спостерігати, як минулі помилки, таємниці, вчинки героїв впливають на теперішні відносини - завжди цікаво.
   Розслідуючи історію про зниклого хлопчика, Клер дає волю почуттям. Вона відпускає минуле і зізнається собі у тому, що досі кохає свого чоловіка. Вона усвідомлює, що занадто довго жаліла себе, живучи лише гіркими спогадами. А також те, що втрата дитини – це не лише її особисті біль і трагедія, але й її чоловіка. У фіналі жінка з’ясовує, за яких обставин усе трапилося, як склалося життя дорослого Деніела і чому Віра Рей завжди «знаходилась» поруч із нею. Про все це ви дізнаєтесь, коли прочитаєте цей відвертий, захопливий роман-лабіринт  про щастя, біль і кохання. 
Запрошуємо до відділу абонемента.
Лариса Бондар,
 бібліотекар відділу абонемента.

Немає коментарів:

Дописати коментар