середа, 21 лютого 2018 р.

«Мій тато став зіркою» до Дня вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні


«Мій тато став зіркою» Галини Кирпи - зворушлива оповідь маленької дівчинки, тато якої загинув на Майдані. Дівчинки, якій важко змиритися з тим, що тато вже не пригорне її міцно-міцно, не малюватиме з нею тополю аж до неба, не побачить її маленької сестрички. Героїня книжки роздумує про зовсім недитячі теми: смерть, барикади, «гради» та біженців. А полеглий за правду тато світить їй із неба яскравою зіркою…
У головної героїні є двоюрідний братик Павлусь, який постійно її підтримує і заспокоює. Під час відпочинку в саду діти розмовляють про війну. Говорять про те, як добре бути голубом. Щоб не знати слова «війна». Але що робити тому, хто знає?

«Аж тут Павлусь бере прутика і величезними літерами виводить ним на піску якесь слово.
Оце тобі ВІЙНА, - каже він. – А тепер зітри його.
Я тим самим прутиком, ніби гумкою, стираю слово. І гарненько розгладжую пісок. Нехай хтось скаже, що тут було щось написано! Та з такими, як Павлусь, ніяка війна не страшна».
Павлусь багато знає про танки, гради й гармати. Він дуже обурюється, що хтось додумався називати танки «Тюльпанами», «Акаціями», «Гвоздиками». На думку хлопчика, такі назви можна давати хіба що цукеркам.
Ще одна героїня твору – дівчинка Юля, яка приїхала зі Сходу Україні, «з самого Щастя». Юля плаче за своїм руденьким котиком та Павлусь її заспокоює, він певен, що котик живий.
« - Ти не розумієш, - сказала вона. – Там стріляють. Знаєш, як це страшно? Можуть убити кого завгодно, і нічого за  те не буде.                                                                                                    - Це ж як-не-як котик, - стояв на своєму Павлусь. – Знаєш, який він моторний? Заховається собі в підвал і врятується. Чи в бомбосховище».
Одного разу головна героїня показує Павлусеві на небі яскраву зірку і говорить, що то її тато.
«Павлусь довго дивиться то на зірку, то на мене, немов хоче упевнитись, чи я з нього не кепкую. А тоді каже: - Добре тобі… - Павлусь на хвильку замовкає, ніби думає: казати чи ні. Та потім каже:-А мій на війні… Ну, це там, де гинуть… - Твій теж стане… - починаю я і прикушую язика.  Мені раптом стає страшно. Я згадала, як уранці по радіо передавали про дванадцятьох загиблих під Луганськом. Вони підірвалися на міні. А що, як серед них і Павлусів тато?! Та навіть якщо й не Павлусів, то чийсь! Однак – ТАТО!»
Хлопчика засмучує те, що його сестра не завжди може бачити свого тата.
«Але насправді мені хочеться сказати, що я свого тата бачу частіше, ніж завжди. Я бачу його, коли захочу. Досить мені тільки заплющити очі, як він зявляється переді  мною. Усміхнений і щасливий. Я навіть чую, як він шепоче мені на вухо: «Доцю, сонечко, ми переможемо…»                                                                                                                                         І лише очима можна сказати: «Ти назавжди зі мною, тату!»
Цю та інші книги, присвячені подіям Революції Гідності й АТО, можна взяти у відділі абонемента обласної бібліотеки ім. Д.Чижевського.

Наталія Білаш, завідуюча відділом абонемента

Немає коментарів:

Дописати коментар