Відкрита бібліотека, або Що шукають наші користувачі?

                                                                                                  Присвячується моїм  досвідченим,                                                                                      позитивним колегам            

Фото директора бібліотеки Олени Гаращенко

      Я дуже часто вживаю сполучення слів «бібліотека – інформаційно-ресурсний центр», «бібліотека – це портал, куди людина заходить і отримує доступ до найрізноманітнішої інформації», «наша обласна універсальна бібліотека ім. Д. Чижевського задовольнить усі Ваші інформаційні потреби». А от що приховано за цим широким і загальним словом інформація, за якою інформацією звертаються кіровоградці, жителі області (та й інших регіонів України) до нашої бібліотеки? Передусім хочу наголосити, що офіційні соціологічні дослідження ми проводимо, статистику фіксуємо, загалом ситуацією володіємо. Та мені все ж хотілося дізнатися, що криється за тими відсотками і цифрами, наприклад 9 з 10 наших користувачів у бібліотеці задовольнили свою інформаційну потребу. «Якої інформації потребують люди, чи траплялися якісь цікаві, незвичайні, ексклюзивні запити»,  - з цим питанням я звернулася до працівників відділів обслуговування. А от що з цього вийшло, і пропоную дізнатися.

      Звісно, першим відділом, куди я прийшла, став інформаційно-бібліографічний (це й логічно, адже бібліограф – це як лоцман корабля, від його кваліфікованої роботи залежить чи отримає користувач потрібну інформацію, чи не втоне в безмежному книжковому морі, чи знайде голочку в скирті величезних фоліантів, а наш фонд складає близько 800 ТИСЯЧ документів!!!). Велика вдячність колегам, які доброзичливо усі разом пригадували цікаві випадки, чи то пак інформаційні запити. Отже, розмова вийшла дуже розмаїтою. Виявляється, крім звичайних історії, економіки та української мови, людей цікавить зокрема давня вексилологія, скільки всього генералісимусів було в Радянському Союзі, особливості професії кріпильника при підземному добуванні руди, і навіть одна дівчина з Іспанії цікавилася правилами і нормами облаштування цвинтарів за кордоном. «І як, -  питаю я,  - невже у нас також про це є?» - «Так, ми знайшли відповідь в «Аргументах и Фактах», там доступно і розлого описано це питання», - заспокоїли мене колеги. Серед наших користувачів є справжні гурмани, вони живо цікавляться як правильно вирощувати і доглядати за їстівними жабками (з тих, що у Франції готують делікатеси), а потім власне і рецепт їх приготування. Когось цікавить екзотична кухня – страви з хробаків, личинок та ін. на наш смак неїстівних речей, а хтось вирішив влаштувати традиційне українське сватання – з давніми традиціями, потрібними стравами, адже в цей відповідальний момент все «працює» на щастя й добробут майбутньої родини. Мені сподобалося, як Тамара Олександрівна розповіла, що не просто знайшла користувачу книгу про вирощування п’явок, але й сама виявила бажання ознайомитися з цією книгою (до речі, єдиною у фонді), щоб відповідати на інші каверзні питання. Та власне найцікавіше про відділ каталогів розповіли у читальному залі. Один користувач заходить в зал і шукає щось під стільцями. «Чим допомогти?»  - питає працівниця.  «Та я шукаю бібліографа»,  - каже відвідувач, він навіть не здогадувався, що це не річ, а людина. У самому читальному залі запам’ятали як молодий чоловік шукав громадянську війну (де тут у вас війна?) і щось цікаве з філософії (виявилося, що це  звичайний підручник). Хоча влітку був такий випадок, коли влітку для військових нашої частини працівники читального залу й абонемента шукали Статути Збройних Сил України, бо це стало важливою умовою для формування новітніх військових груп. Знайшли, допомогли!

     

Фото Юрія Лєбєдева

Серед усіх дуже часто звучали відповіді, що користувачі цікавляться особистостями. В читальному залі помітили тенденцію, що зараз цікавляться  невідомими сторінками життя видатних людей. Розповіла про невідомі випадки з життя Тараса Шевченка, Марка Вовчок (Марії Вілінської, яка, живучи в 19 сторіччі, поводила себе так вільно, немов живе у двадцятому). Одного користувача, наприклад, цікавила автобіографія Нефертіті, і хоча працівник запропонувала дуже багато книг на вибір про життя і діяльність цієї визначної жінки епохи фараонів, все ж потрібна була чітка біографія, майже резюме. У відділі абонемента вимагали портрет Рильського в середні віки. Потім з’ясувалося, що це не Максим Тадейович жив у Середньовіччі, потрібен портрет поета 30-40 років.  Один поважний чоловік до 200-річчя від Дня народження Тараса Шевченка вирішив створити карту життя нашого духовного батька. Колеги-мистецтвознавці запам’ятали: особливо їх вразило, що доріжка з нижньої частини аркуша вела стежкою Тараса крізь усі життєві перипетії і в небі були розміщені пам’ятники Кобзарю. Автор інсталяції прийшов у відділ мистецтв за картиною маловідомого художника з сюжетом побиття малого Тараса поміщиком Енгельгардтом. Картину знайшли, і експозиція набула закінченого вигляду. У відділі краєзнавства також цікавляться відомими особистостями земляків і з задоволенням переглядають виставки місцевих майстрів.

   

В Інтернет-центрі теж свої особливості. Прийшов користувач, який вимагав закрити йому поштову скриньку, і його не влаштувала відповідь, що він щойно прийшов і навіть за комп’ютер не  сідав. Довелося відкрити електронний поштовий сервіс, а потім закрити – все налагодилося, і людина заспокоїлась. Для когось відкриттям стає те, що соціальна мережа Однокласники  - не пошукова система, тож програми телепередач чи порад з вирощування квітів там не знайти.

 Та 12 балів я однозначно ставлю Олені з відділу документів іноземними мовами, яка розповіла, що до неї прийшов користувач, зараз тут і негайно вимагав видати йому документи на виїзд до Америки. На жаль, наша бібліотека не має функцій і повноважень Посольства, але втім, хто знає, що буде років за 10-20. А тим часом з книгосховища  нещодавно дістали матеріали всіх з’їздів Компартії СРСР, років з десять ніхто не питав…

Нас, бібліотекарів, вважають за чарівників, які на будь-яке питання відкриють книгу і покажуть пальчиком абзац, де буде відповідь на все-все…. До речі, книзі довіряють більше, навіть приходять спеціально за друкованими книгами, тож страшилки про майбутнє виключно з електронними книгами  - це вигадки.

   А які запити ми не виконуємо? Так, приходять користувачі, які хочуть отримати «Моя борьба» (нім. Mein Kampf, «Майн кампф») — книгу Адольфа Гітлера, а також поради з виготовлення вибухівки. Однозначно тут ми відмовляємо.

Фото Юрія Лєбєдєва

    Я не буду говорити, наскільки важливий для нас, звичайних громадян доступ до інформації. Ми всі бачимо, чим, якими трагедіями, може обернутися тотальне невігластво тих людей, які мають можливість дивитися лише телевізор. І нам дуже пощастило, що ми маємо доступний Інтернет, у нас багато періодичних видань і кожен може скласти уяву по події сьогодення. Не нав’язану ніким, об’єктивну, повну. Головне думати і зважувати, але це звичайні якості людини, яка мислить.

     А завершити мені хотілося б випадком, який згадали в читальному залі. Користувач замовляв книгу у книгосховищі, і на папірці написав: заказую, назва книги і підпис «Целую, Дима». Через хвилин 10 отримав відповідь  «Высылаю отказ. Постоянно абонемент. Целую, Алла».

      Ось такі вони, різні, наші користувачі – серйозні, веселі, оригінальні… Але це вже зовсім інша історія. І про неї трішки згодом… Дякую всім колегам, хто брав участь в опитуванні, за доброзичливість.

                   Світлана Приймак, заввідділом соціокультурної діяльності обласної бібліотеки                                   ім. Д. Чижевського.

Один день з життя моєї бібліотеки, або Мить, зупинись!

   Хто такий бібліотекар? Дивне питання! Та насправді, бібліотекар –  не просто зберігач книг, інформаційний консультант, бібліотекарі дарують приємні емоції, та й навіть щастя. Щодня до нас приходить безліч людей, у всіх різні питання, та доброзичливе ставлення моїх колег до наших відвідувачів допомагає вирішити багато проблем, пов’язаних з пошуком потрібної інформації. Але крім суто навчальної чи виробничої потреби, кіровоградці і гості міста приходять до нашої бібліотеки, як додому, тобто туди, де спокійно, затишно і приємно. 

  Зараз, коли я пишу ці рядки, з відділу мистецтв лунають аплодисменти, проходить захід у рамках ХІІ музичного фестивалю ім. Кароля Шимановського, кращі музиканти, мистецтвознавці, всі, хто закоханий у музику, насолоджуються творчою атмосферою. А зранку у нас на екскурсії побували школярі одного з сіл Кіровоградського району, такі радісні поїхали додому з власноруч створеними в техніці квілінг сувенірами. Зранку і до пізнього вечора бібліотека гомонить. Зараз для людей з вадами зору проходить навчання опанування шрифту Брайля. А вчора ввечері я разом з кіровоградцями до сьомої вечора з’ясовували семантичні особливості української мови, вже другий тиждень у нашій бібліотеці працюють безкоштовні курси з вивчення української мови. І за словами директора бібліотеки Олени Гаращенко, це й логічно – адже англійську, німецьку, польську мови кіровоградці за допомогою кваліфікованих викладачів  у нашій бібліотеці вивчають давно. 

   Спостерігаю за людьми, адже до нас приходять не з примусу, а за велінням серця – натхненні обличчя, в очах емоційне піднесення. «Ми навіть не сподівалися, що у вас ТАК цікаво», -  говорив мені Михайло Третяк, командир військової частини, військовослужбовці якої завітали до нас зовсім недавно. А ми ж нічого «особливого» не готували – показали наші творчі виставки, дійсно високого рівня, гідного столичних музеїв, дитячі майданчики, цифрову дошку. Це ще навіть без наших хітів – колекцій рідкісних і цінних книг та кінекту.

    А завтра у нас збираються козаки всієї Кіровоградщини,  - запрошую знайомих на урочистості до Дня Покрови, - а там відкриття виставки дивовижної авторської ляльки, згодом презентація нових інформаційних ресурсів для шкільних вчителів та безліч цікавинок.

Життя не стоїть на місці, все стрімко змінюється, але стабільно постійними залишаються радість і захоплення в очах наших відвідувачів. Я люблю свою роботу, як усі мої колеги. Адже ми даруємо щастя і навзаєм отримуємо стократ більше!

Cвітлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності.

Як відділ мистецтв День бібліотек справляв!

День бібліотек – це не тільки професійне свято, а й свято громади, тому що в цей день ми не лише приймаємо подарунки, а й даруємо їх, аби у всіх мешканців нашого міста був гарний настрій.

Гулять так гулять! Отже, спочатку ми й самі розважалися, як могли, і брали активну участь у заходах, що запропонували наші колеги: заплітали коси, знайомилися з новими надходженнями, спілкувалися з гостями бібліотеки.

Крім того, великою популярністю користувалися виставки “Послання минувшини. Рушники Наддніпрянщини” та “Гончарство с. Цвітне”. Тема була цікавою і для школярів, і для студентів. Адже всі представлені експонати – це старожитності, самовіддано зібрані на Кіровоградщині колекціонером Володимиром Нагорним.        

    

Цікавою виявилася експрес - гра “Читай швидко”! Групі з трьох студентів потрібно будо ознайомитися із змістом запропонованих книжок, на кожну книгу давалося лише 2 хвилини, потім учасники гри обмінювалися книгами. Після такого експрес-читання кожен з учасників              розповів, що вразило його в кожній з книг. Завдяки такій грі всього лише за 6 хвилин вдалося коротко ознайомитися з 3-ма виданнями. Звісно, що після цього хотілося взяти і прочитати їх повністю.

 Крім того, Кіровоградська організація захисту тварин “БІМ” спільно з відділом мистецтв провела цікаву акцію - усі бажаючі переглядали відеоролики про тварин, яких вдалося врятувати та знайти їм хазяїв. Дехто, навіть, виявив бажання стати волонтером у цій добрій справі. Свято було наповнене позитивом та гарними і світлими емоціями. Наприкінці дня, втомлені та щасливі, ми розійшлися по домівках, щоб вже сьогодні зустріти вас знову у гарному настрої та з новими силами! )))

 Відділ мистецтв.