пʼятниця, 29 квітня 2016 р.

Кіровоградці познайомилися з Японією на дотик і на смак!

Ось вони, фуросики від пані Галини Зінов'євої!
23 квітня у відділі документів іноземними мовами Японія стала ближча на дотик, на смак, на запах. До бібліотеки завітала представник Миколаївського товариства японської культури "Татікадзе" Галина Зінов'єва, яка провела низку міні-майстер-класів, що характеризують японську культуру. Заявлена програма була досить обємною, і всі розуміли, що кожен блок вимагав  кількагодинної презентації. Адже насправді в Японії чайна церемонія триває 4 години, а  кімоно за всіма правилами одягається три години. Тож пані Галина лише окреслила основні напрямки й основи каліграфії, ікебани, національного костюма й чайної церемонії. Особливістю суботнього евенту стала можливість дещо спробувати власноруч: присутні вчилися писати ієрогліфами, за правилами створювати ікебану, одягати кімоно. А насамкінець усі могли спробувати справжнього японського чаю з добавками рису та солодощі, які люб'язно подарувала пані Галина. Хоча вона й наголосила, що це була не традиційна чайна церемонія, а «звичайна» дегустація японського чаю.
Такий вигляд має ієрогліф "Світло"
Що, врешті, ми знаємо про Японію, яка знаходиться на іншій частині світу. Загальні речі зі шкільного курсу географії та тематичних груп, наприклад подорожі, в соціальних мережах. Насправді Японія  - дуже близька нам країна якщо не  географічно, то ментально точно.   І на цьому я хочу зосередити увагу. Одразу на початку презентації всіх присутніх захопили яскраві вузлики, саме так у хустках полюбляють зберігати речі наші бабусі. Та ці пакунки – фуросики – особливо шановані в Японії,  і чим більше загорнута річ, тим вона цінніша. Коли ми вдома кладемо дещицю в гарненький мішечок, а потім в скриньку і так далі… Нічого не нагадує спільного? Одразу при відкритті пані Галина привітала присутніх за японським звичаєм, подарувавши завідуючій відділом документів іноземними мовами Оксані Сергеєвій конверт з листом-подякою, написаною власноруч. Лист написаний від руки в Країні Сонця, що сходить, вважається найціннішим виявом поваги. Торік ми разом з дітьми писали листи нашим воїнам-захисникам в зону АТО, там ці листи й малюнки на вагу золота. Знову спільне… От наприклад кімоно, це суто східний одяг, не притаманний слов’янам. Проте в одному з музеїв Лаври пані Галина каже, що бачила  вишиванку із західної України  в японському стилі, цій речі понад сто років. Японські виноград, сливові сади, сакура – зображення, що втілюються  в орнаментах східних предметів побуту й одягу, коли я це бачила на речах - мені одразу згадалося наше Закарпаття….
Зверніть увагу,  ємність для ікебани в національних кольорах України
А чи знаєте чим найкраще пригостити японця в Україні і від чого він буде в шаленому захваті – це сметана або мед, власних цих продуктів Японія не виробляє, лише експортує з інших країн. А ще їм подобається наш борщ і вінегрет.
Цими днями Україна відзначила 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС, Японія співчуває нашій державі, адже як жодний  інший народ розуміє про наслідки цієї техногенної катастрофи для людей. Хоча там зуміли  знизити цей негативний вплив і ми знаємо, що японці - одні з перших довгожителів на планеті, тож нам є чому вчитися і до чого прагнути. От чай, наприклад, вважається ліками, який зцілює не лише тіло, але й душу. Існує багато правил і традицій, пов’язаних з питтям чаю. До входу в чайний будиночок стежиною треба йти обережно, не пригинаючи траву, якщо це влітку, і не порушуючи чистоти снігу, якщо це взимку. Біля входу в чайний будиночок навіть самураї залишають меч, щоб  подумати в тиші – філософія буття. У кожній японській родині обов’язково є чайний кущик, звісно не для збору урожаю, а як елемент національної культури.
Як пахне справжній чай, який на дотик рисовий папір, шовк, порцелянові чайні чашки, пензлики для каліграфічного письма – це все можна було побачити на власні очі, ба навіть торкнутися під час цієї культурологічної лекції-презентації.
Враження, які залишися в учасників після закінчення лекції, неймовірно позитивні.   Присутні були просто в захваті і вмовили пані Галину зустрітися ще, одна з найближчих уже планується на травень (слідкуйте за анонсами). Вхід на захід був безкоштовний  і вільний для всіх бажаючих. До речі, цю ідею запропонував один з користувачів і ми щиро вдячні пані Галині Зіновєвій за презентацію і подарунки.

Так виглядало моє робоче місце - чай, мармелад і спроба написати Україна-Японія)
Запрошуємо до обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського  за адресою:   м. Кіровоград,                вул. Велика Перспективна, 24.


Світлана Приймак, завідуюча відділом соціокультурної діяльності.  

середа, 20 квітня 2016 р.

Квести з бібліотекою!

Комп’ютерні ігри вже давно заполонили наш світ! Причому піддаються впливу цих ігор не тільки діти, але й підлітки і дорослі люди. Чоловіки та жінки витрачають безліч годин на те, щоб у віртуальних світах рятувати, захоплювати, шукати та здобувати переваги над іншими героями гри. Відчуття нереальності, містичності, пригод та можливість проявити ерудованість, логічні навички запалюють розум людини будь якого віку.
Гра дає можливість поринути у нові емоції, нехай і віртуальні.
Надзвичайною популярністю користуються ігри квести. Слово квест прийшло до нас з англійської мови і означає воно тривалий цілеспрямований пошук який може бути пов’язаний з пригодами або грою, вимагає від гравця рішення розумових задач. В комп’ютерній грі персонаж управляється гравцем та просувається по сюжету і взаємодіє з ігровим світом шляхом застосування предметів, спілкування з іншими персонажами та вирішує логічні завдання.
Можливість випробувати себе у ролі персонажа приваблює! Вийти за межі своєї кімнати і шукати шляхи для вирішення поставлених задач – надзвичайно хвилююча пригода!
Бібліотеки і тут випробували себе у новій ролі та запропонували користувачам таку розвагу як бібліоквест. Чимало бібліотек України вже проводили подібні заходи.
В такій розвазі доречними стали апробовані ігрові прийоми такі як вікторини, ігри-пригоди, театралізовані та рольові ігри, але при одній обов’язковій умові – героями усіх ігор мають бути обов’язково книг, бібліотеки, читачі. Такий вид гри привабливий ще й тим, що її дійства пов’язані з пригодами, ризиком та погонею.
Для того щоб написати свій власний квест потрібно визначитися в якому форматі він буде проведений:
-         Кімнатний
-         Виїзний
-         Пішохідний
-         Автоквест
-         QR –квест
-         Нічний.
Звісно живий квест набагато цікавіший ніж віртуальний, але за умови що він гарно складений. Сюжет має бути послідовним, адже гра розробляється не лише з розважальною метою. Комплекс завдань допомагає розвивати учасникам ерудицію, командні якості, логічні навики, тактичні навички, стратегічні навички, відчуття часу.
Методичний потенціал квестових технологій надзвичайний! Тут розвиток творчого потенціалу і комунікативних умінь. Гра може об’єднувати у собі різні дисципліни та мотивувати учасників на подальший розвиток у будь-якій з них.
Що ж потрібно для того щоб підготувати такий масовий захід?
Перш за все необхідно продумати тему/ідею квесту. Продумати стратегію та концепцію гри. Далі намітити приблизний сценарій, має бути якась легенда, історія що захоплюватиме!
Брати участь у заході повинні, по можливості, усі бібліотекарі.
Працюючи над сценарієм варто підготувати багатоваріантні завдання (на різний вік, а також інтелектуальні, пізнавальні, орієнтуючі, активно розважальні).
Підготовчий процес займає чимало часу: готуються карти, маршрути, завдання, майстер-класи, реквізит, виставки (інтерактивні, інсталяції, електронні) і т.д. Бажано провести декілька репетицій квесту для перевірки маршрутів, можливих складнощів проходження завдань, на час їх виконання.
Коли все готово можна приступати до рекламної акції, а після проведення не забути про підведення висновків для виправлення помилок на майбутнє.
Завдання для квесту.
Тут насправді варіантів безліч:
Інтелектуальні (на знання тексту у вигляді ребусу, кросворду, головоломки, розгадки закодованого числового або буквеного тексту і т.д.).
Орієнтовні (пройти по чому-небудь, знайти вихід по карті, знайти підказку, наприклад в книзі. Або певне місце, завдання, предмет на карті або в реалі тощо.
Технічні (зібрати що-небудь, наприклад в техніці орігамі).
Спортивні (потрапити у ціль, добігти тощо).
Творчі (намалювати, напр. персонажа з певної книги).
Комбіновані (з перерахованих вище).
В процесі можна використовувати бонуси, підказки та штрафи.
Підказки – допомога у проходженні квестів, вони можуть бути у:
-         Питаннях з підказками
-         У відповіді на додаткове питання
-         У відповіді на загадки
-         У відповіді на сторінках книги, по якій проводиться квест
-         У спеціально зроблених файлах/ презентаціях на комп’ютері.
Також можливе застосування штрафних санкцій за порушення маршруту, невкладання у час при проходженні маршруту. Штрафи можуть бути у вигляді додаткових питань, виконання завдань, нарахування/віднімання балів і т.д.
Ідей для розробки маршрутів у бібліотекарів надзвичайно багато тож чекаємо цікавих сюжетів та нових пригод з бібліотекою!


 Статтю підготувала Федоренко Оксана, бібліотекар Інтернет-Центру

пʼятниця, 1 квітня 2016 р.

Жінки – нобелівські лауреатки у сфері літератури!

У різні часи до жінок було різне ставлення, здебільшого вони лишалися безіменними. Але світ настільки динамічно змінюється, що сьогодні ми можемо пишатися досягненнями жінок, які невтомно працювали у всі часи для розвитку культури та науки на світовому рівні.
Досягнення у письменництві було високо оцінено критиками і Нобелівську премію з літератури вручали талановитим жінкам. Деякі твори цих талановитих жінок перекладені на українську і їх можна прочитати та самостійно оцінити рівень їхньої творчості.
Знайти ці твори не так просто, тому що вони не виходили великими тиражами і не користувалися шаленою популярністю у читачів. Тому у статті пропонуємо не тільки самі твори, а й посилання де їх шукати.
Така література прийдеться до смаку гурманам та читачам з досвідом. Але однозначного правила для читання цих творів немає, можливо ви новачок, тоді прийшов час розпочати шлях з «високої» літератури!

Сельма Ланерлеф - 1909
«Як данина високому ідеалізму, яскравій уяві й духовному проникненню що вирізняють усі її твори»
·                    «Великодня чарівниця» (журнал «Нова хата», 1938)
·                    «Мишоловка» («Жінка», 1939)
·                    «Письмо на землі» («Жіноча доля», 1938)
·                    «Різдвяні троянди» («Поступ», 1929)

Грація Деледда – 1926
«За поетичні твори, в яких із пластичною ясністю описано життя її острова, а також за глибину підходу до людських проблем загалом»
·                     «Плющ» (спочатку в «Літературно-науковому віснику», 1909, томи 54–56, а потім окремим виданням: Київ, 1912, перекладач Леонід Пахаревський)
·                    «Лихим шляхом» («Літературно-науковий вісник», 1913, томи 62–64, перекладач Н. К. Кибальчич)
·                    «Тростини на вітрі» та «Мати» (останні два під однією обкладинкою; Київ, 1975, перекладач Віктор Шовкун)

Перл Бак - 1938
«За її багатий і по-справжньому епічний опис селянського життя в Китаї та за її біографічні шедеври»
·                    Повість «На перехресті вітрів» у перекладі Мирослави Чапелькової ― єдиний український переклад (На перехресті вітрів: [Повість] / Перекл. М. Чапелькова // Нова хата. ― 1937. ― Ч. 1. ― С. 19–20; Ч. 2. ― С. 19–20; Ч. 3. ― С. 19–20; Ч. 4. – С. 19–20; Ч. 5. – С. 23–24; Ч. 6. – С. 19– 20; Ч. 7. – С. 23–24; Ч. 8. – С. 19–20; Ч. 9–10. ― С. 30–32; Ч. 11. ― С. 19–20; Ч. 12. ― С. 19–20; Ч. 13. ― С. 26–28; Ч. 15–16. ― С. 22–24; Ч. 17. ― С. 23–24; Ч. 18. ― С. 19–20; Ч. 19. ― С. 23–24; Ч. 20. ― С. 19–20; Ч. 21–22. ― С. 30–32; Ч. 23. ― С. 19–20. – Авт. у тексті: Перла Бак)
·                     
Габріела Містраль - 1945
«За її ліричну поезію, наповнену потужними емоціями, що зробили її символом ідеалістичного прагнення всього латиноамериканського світу
·                     «Поезії» (збірка) (пер. Василь Моруга, Володимир Харитонов, Григорій Латник, Грицько Чубай, Дмитро Павличко, Михайло Литвинець,Михайло Москаленко, Олег Покальчук, Олена Криштальська, Сергій Борщевський, Юрко Покальчук, Київ, Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1984)
·                    «Вибрані поезії» (збірка) (пер. Григорія Латника, «Кальварія», 2010)
·                     
Тонні Моррісон - 1993
«Вона у своїх наповнених мріями і поезією романах зобразила важливий аспект американської реальності»
«Пісня Соломона» (пер. О. Король, вид. «Юніверс», 2007)

Віслава Шимборська 1996
«За поезію, що з іронічною точністю зображує історичні та біологічні явища в контексті реальності людства»
·                     «Віслава Шимборська. Вибрані поезії та есеї» (пер. Ярина Сенчишин. Львів: Літопис — 2002. — 224 с.)
·                    Поезія, збірка «Досить» (журнал «Всесвіт», 2014, № 1-2, пер. Ірина Карківець)
·                    Зі збірки «Досить-2» (пер. Ірина Карківець,)

Ельфріде Елінек - 2004
«за музичний потік голосів у романах і п’єсах, які з надзвичайним лінгвістичним запалом розкривають абсурдність соціальних кліше та їхньої поневолюючої сили»
·                     «Піаністка» (журнал «Всесвіт», 2003, № 5-6, 7-8, з нім. пер. Олександр та Ольга Плеваки)
·                     «Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка, або Підпори суспільств» (Ельфріде Єлінек; пер. з нім. Тимофій Гаврилів. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2012)
·                    «Смерть і Діва» (Ельфріде Єлінек; з нім. пер. Олександри Григоренко. — Чернівці: Книги ХХІ, 2015. — 128 с.)
·                     
Доріс Лессінг - 2007
«Хто оповідає про досвід жінок зі скептицизмом, пристрастю і пророчою силою розглядає розділену цивілізацію»
·                    повість «Домівка гірської худоби» (журнал «Всесвіт», 1977, № 5; пер. Ростислав Доценко, зі збірки «Five» (1953).

Герта Мюллер – 2009
«Хто із зосередженістю в поезії і щирістю в прозі описує життя знедолених»
·                    «Гойдалка дихання» (пер. Наталка Сняданко, Фоліо, 2011)
·                    оповідання «Надмогильне слово» (журнал «Всесвіт», 2011, № 5-6, пер. Оксани Курилас)

Еліс Манро – 2013
«Майстер сучасного оповідання»
Оповідання «Обличчя» можна знайти на порталі interviews.com.ua у рубриці «Читайстра», яке було опубліковане 14.10.2013. Перекладач П. Пшеничний

Світлана Алексієвич - 2015
«За її багатоголосу творчість – пам’ятник стражданню і мужності у наш час»
·                     «Чорнобиль: хроніка майбутнього» (пер. і післямова О. Забужко. — К.: Факт, 1998. — 194 с.)
·                    «Час second-hand (кінець червоної людини)» (пер. з рос. Л. Лисенко — К.: Дух і Літера, 2014. — 452 c.)

За кожним твором є особистість яка творила, мріяла, бажала дарувати нові емоції світу, лишити щось після себе. Всі ці жінки були надзвичайно різними, мали різні цінності і пристрасті, вподобання та прагнення, але очевидно одне – у них була любов до літератури і з цієї любові народилися шедеври!

Матеріал підготувала бібліотекар Інтернет-Центру - Федоренко Оксана.