вівторок, 31 січня 2017 р.

“Символи України крізь віки — обереги держави та народу”

Одним з найважливіших елементів процесу становлення державності будь-якої країни є визначення національної символіки як невід'ємної ознаки  незалежності. Кожний народ, маючи свою історію, має  і свої історичні святині — герб, прапор, гімн.                                                   
Український національно-державний прапор прийшов до серця нашого народу тернистими шляхами буття. Під час історичних звершень він став символом боротьби за національні й соціальні права. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, краса та багатство рідної землі.

Жовто-блакитні барви символізували Київську державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами.
З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.
     
Синя й жовта барви найчастіше трапляються в козацькому одязі часів Визвольної війни (1648-1654 рр.), а пізніше - гайдамаків часів Коліївщини. У XVIII ст. жовта та блакитна барви домінували у побуті, в церковних речах...  
На початку ХХ ст. у Галичині з’явився жовто-блакитний прапор, який прийняли Українські січові стрільці.  Прапор вивішували під час проведення  народних зборів з нагоди відзначення національних свят.  У березні 1918 р. Центральна рада, за ініціативи голови М. Грушевського, затвердила жовто-блакитний прапор символом українського народу, Української Республіки. Після перевороту, вчиненого гетьманом П.Скоропадським, прапор з блакитно-жовтого був змінений на синьо-жовтий і таким уже й залишився.
      
Українці  в еміграції у повоєнний період, незалежно від політичних поглядів, використовують як національний символ синьо-жовте знамено.
        У липні 1990 р. у Києві синьо-жовтий прапор було висвячено в Соборі св. Софії і урочисто піднято біля будинку міськради. Після проголошення незалежності України  28 січня 1992 року Верховна Рада прийняла Постанову про прийняття національного прапора  державним прапором України.
         Саме на вшанування багатовікової історії українського                               державотворення,    державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги до державних символів України встановлено “День Державного Прапора”, який від 2004 року відзначається щорічно 23 серпня.
    
Традиційно у відділі обслуговування користувачів експонується книжкова виставка:                   “Символи України крізь віки — обереги держави та народу”.
На ній представлені книги та періодичні видання, які розкривають історію виникнення символіки держави.
Із книги Володимира Сергійчука “Національна символіка України”  читач відкриє для себе багато нового й цікавого, познайомиться із маловідомою інформацією про традиції використання нашим народом гербів, прапорів, гімнів протягом тисячоліть.
Що означають символи, покладені в основу ознак державної незалежності, де коріння української національної символіки, як вона формувалася протягом віків — про все це йдеться в книзі Арнольда Сокульського “Національна символіка України”.
Методичний посібник “Символи Батьківщини” - містить матеріали для проведення виховних заходів з ознайомлення учнівської молоді з історією виникнення та розвитку державної символіки.

Запрошуємо до перегляду виставки до відділу обслуговування користувачів обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського.

Наталія Гризоглазова, провідний бібліотекар відділу обслуговування користувачів. 

вівторок, 24 січня 2017 р.

Щедрий вечір в Інтернет-Центрі обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського

Святкування Щедрого вечора походить ще від стародавнього звичаю. За християнським календарем — це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки. У народній традиції обидва свята об'єдналися в Щедрий вечір.


Старий Новий рік – час чарівництва. Тому не дивно, що саме в цю пору трапляються всі найнеймовірніші пригоди та дива.
 Працівники Інтернет-Центру серйозно підійшли  до підготовки заходів у цей казковий вечір – відділ було святково прикрашено сніжинками та паперовими іграшками, що додавало новорічної зимової атмосфери.
        Всі, хто заходив до Інтернет-Центру потрапляв у гості до Снігової Королеви – тут вам і сани, і зимовий ліс, і сніговички, і корона з шубкою, ну і, звичайно ж, її величність – сама Снігова Королева.  


У відділі цього вечора проходив показ фільму «Снігова королева» - режисер Девід Ву, 2002 р.
Також було оформлено книжкову виставку «Зимова фантазія», в якій були підібрані як художні твори, аудіокниги так і альбоми з пейзажами про чудову пору року – зиму, і всі бажаючі мали змогу погортати книги.

Цікавою новинкою Інтернет-Центру цього Щедрого вечора стала зимова інсталяція для фотосесії та цікавий квест «Снігова Королева». 
Учасники гри отримали повідомлення про те, що Снігова Королева забрала приготовлені подарунки, а знайти їх допоможуть уламки чарівного дзеркала. Отримавши перший уламок, діти дізналися де їм шукати наступний. Знайшовши потрібне місце учасники виконували завдання від одного з персонажів казки «Снігова Королева» Г. К. Андерсена і отримували наступний уламок. В кінці квесту діти склали з усіх знайдених уламків дзеркало та отримали в подарунок закладинки, виготовлені в техніці витинанка працівниками відділу. 








А на завершення Щедрого вечору для всіх присутніх у холі бібліотеки  виступив драйвовий молодіжний Секстет духових інструментів «Bag Band» - Ми даруємо позитив! Музика – це дивовижне явище! Ця весела та енергійна мелодія, підкоряючи  зачарованого слухача, змушувала людей пускатися в танок. Дякуємо колективу «Bag Band» - Ми даруємо позитив! за доставлену можливість відпочити душею та насолодитись музикою духових інструментів, які зазвучали по-новому.


Дякуємо всім за активну участь!

             Рєзнік Ірина - бібліотекар Інтернет-Центру

пʼятниця, 20 січня 2017 р.

«Соборність України — соборність нашої свідомості»


  З 20 січня 2017 року до Дня Соборності  України у відділі обслуговування користувачів експонується книжкова виставка:  «Соборність України — соборність нашої свідомості».
На великому архівному матеріалі, що раніше тримався в спецфондах, професор Володимир Сергійчук у своїй книзі «Українська Соборність» засвідчує: українська душа невмируща, де б українці не були, вони завжди тягнулися до своєї Батьківщини, завжди підтримували прагнення до творення Самостійної Соборної Держави.

В роботі Петра Панасовича Сергієнка «Соборна Україна: ідеї до життя» аналізується зміст поняття «соборність». Простежується розвиток ідеї соборності на різних історичних етапах. Розглядаються шляхи розбудови соборної України у сучасних умовах.
Чому ми, українці, хочемо самостійної України? Якої нам треба самостійної України? Автор книги «Чому ми хочемо самостійної України?» Степан Львович Рудницький відповідаючи на ці питання, обгрунтував геополітичне бачення зародження і ставлення самостійної суверенної Української держави.
День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено Злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки.
«…Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу!» - урочисто зачитав Універсал Директорії її член Федір Швець 22 січня 1919 року рівно опівдні.
Слово «соборність» включає в себе єдність і згуртованість. Так вже розпорядилася історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.
Святкуючи День Соборності 22 січня 1990 року, мільйони тоді ще радянських українців побудували «живий ланцюжок» від Києва до Львова, аби показати духовну єдність мешканців сходу і заходу України як запоруку існування єдиної, соборної України. 
Відзначаючи 22 січня, маємо зробимо висновки з минулого. Адже тільки ми самі, українці, можемо зробити так, щоб стала Україна справді сильною, могутньою                 та незалежною державою.

Запрошуємо до перегляду виставки до відділу обслуговування користувачів обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського.

Наталія Гризоглазова, провідний бібліотекар відділу обслуговування користувачів. 

пʼятниця, 6 січня 2017 р.

Дива поруч!


   Раз на рік наступає такий час, коли здійснення див чекають не лише малеча, але й дорослі. Але чудеса стаються не лише в новорічно-різдвяні свята, навіть скажу більше, диво може статися кожного дня, і найголовніше  - дива ми самі творимо. Одна з моїх колег  каже, мовляв нічого дивовижного у бібліотеці немає, але це зовсім не так. І я спробую це довести.
   Для цього не потрібно довго згадувати: напередодні новорічних свят в бібліотеці почав працювати зимовий табір для дітей з особливими потребами. Загалом з малечею непросто працювати, а з такими особливими дітками і поготів. Проте громадські діячі, волонтери, працівники бібліотеки, які опікуються неповносправними,  зробили неможливе: влаштували ігри-забави, майстер-класи – малята, позбавлені такого спілкування у колі здорових ровесників, розважалися на славу. 
Розгортаючи спогади  до початку святкувань – День святого Миколая був взагалі дивовижний. Багато років поспіль бібліотека влаштовує свята для  людей  і дітей, які потребують особливої уваги. Цьогорічний День Миколая  не став  винятком, проводилося свято  і моя колега звернула увагу на те, що дітлахи в бібліотеці почали посміхатися.  Діти зі складною життєвою історією, позбавлені батьківської ласки, які дивляться на цей світ уже з настороженістю і песимізмом – почали посміхатися, це ж диво! 
   Крім того, 19 грудня нежданно  ми отримали подарунок – кількаметрову голубу красуню-ялинку, ми – це не лише колектив бібліотеки, а й уся громада. Бо ялинка виявилася з історією, і на неї приходить дивитися усі містяни.
 

 Не занурюючись далеко в спогади, скажу, що 2016 рік був узагалі дивовижний. Навесні, у квітні, бібліотека засяяла  буянням фарб – у відділі мистецтв і в холі розгорнулася виставка маловищанина Олега Рудого «Кольори сучасності». Його роботи перетворили бібліотеку на простір для селфі, сучасну сонячну галерею – жоден відвідувач точно не залишився байдужим. Дива ставалися у кожному з бібліотечних відділів. У відділі з економічних, технічних, природничих наук студенти напрочуд вражені тим, що поруч з ґрунтовною науковою економічною чи виробничою літературою є книги, які доступно розкривають секрети риболовлі чи техніки (що особливо сподобалося юнакам) і дива сучасних зачісок та макіяжу (куди прикипіли погляди дівчат під час екскурсії). У відділі рідкісних видань що не виставка  то справжній ексклюзив, хоча б «Родом з нашого міста» і багато інших.
У відділі краєзнавства  протягом року відкривалися неймовірні краєзнавчі перлинки – як от виставка графічних реконструкцій О.Чорного і К. Шляхового «Фортеці Задніпров’я у ХУІІІ ст., чи «Байконур в житті наших земляків або Сузір’я Янгеля» тощо. Відділ читальних залів вражав великими святами – чого варте лише відзначення Дня волонтера, що відбувалося вперше і куди зібралися близько 100 волонтерів, які допомагають захисникам незалежності України.

 
 Про диво у відділі документів іноземними мовами двома словами і не скажеш. Десь у листопаді у місцевій військовій частині я розповідала про видатних українців. Кажу  військовослужбовцям, мовляв Михайло Грушевський   - один з перших науковців, хто наприкінці ХІХ століття заявив про цінність України, її історію та ідентичність. Це було в той час, коли України як держави в принципі не існувало, тож на тоді це було вибухом в інтелектуальному середовищі. Ну це можна порівняти  - я довго шукала співставність – з сучасним 3 D принтером, який можна побачити в нашій бібліотеці. Хлопці зацікавилися – невже, у вас є справжній  3 D принтер, і можна машину віддрукувати? Ні, машину не можна, але деталь до неї цілком вірогідно: відсканувати, обробити в графічному редакторі і надрукувати.

    У цей невеликий формат повідомлення неможливо помістити перший квест, оновлений літній читальний зал, волонтерську роботу, настінний живопис – вірш Сергія Жадана «Стільки дощу не вмістить жодна весна», японські кімоно і китайську Книгу змін, винахід команди Інтернет-центру шапочки для сніговиків – багато чудес трапилося за рік.

     Якщо порахувати, то майже кожен день у бібліотеці був дивовижним – бо кожен з нас робить і любить свою справу. І завдяки цьому посміхаються діти, студенти вчасно складають сесії, працюючі люди можуть зустрітися у вільний від роботи час і поспілкуватися з відомими поетами, письменниками, інтелектуалами. Люди літнього віку відчувають себе, немов удома, бо тут і навчаються, і співають, і фільми дивляться. От така дивовижна бібліотека. Тож, я певна, новий 2017 рік теж буде сповнений таких див, маленьких і великих, але потрібних і важливих для кожного з нас.
Світлана Приймак, заввідділом соціокультурної діяльності.