середа, 25 листопада 2015 р.

Книжкові хвороби.


Всі ми знаємо напевне, що є люди які люблять читати, а є і такі, яких важко змусити і коротку оповідь прочитати. Такі схильності йдуть корінням у дитинство і дуже багато залежить від того, як батьки вкладали любов до книги або навпаки ігнорували її. Але і самі бібліотекарі тут відіграли не останню роль. Але все не так однозначно, тож підемо по фактах.
Крім особистих прихильностей чи антипатії людина може мати реальну хворобу, яка і викликає те чи інше ставлення до книг і читання.
Бібліо Клептоманія.

Бібліо Клептоманія - це реальне захворювання, найбільш поширений вид психічного розладу для якого характерна безмірна любов до книг і прагнення привласнити бібліотечні екземпляри собі. Один з найвідоміших представників, страждаючих цією недугою - Стівен Блумберг, який викрав понад 23 000 рідкісних книг з 268 бібліотек в різних частинах світу. скласти свою колекцію, яка оцінюється приблизно в 20 мільйонів доларів, Блумберг застосовував найрізноманітніші методи 

Для того щоб «привласнити» кожен з томів, Стівен Блумберг розробляв самі різноманітні схеми. Наприклад, найбільш поширені способи проникнення в бібліотеку - через шахту ліфта і через систему вентиляції.
Експерти досі не розуміють, як йому вдалося роздобути настільки рідкісні книги і манускрипти. Так, в його колекції була копія першого видання «Хатини дядька Тома» Гаррієт Бічер-Стоу, видання Біблії 16-го століття, а також оригінал «Нюрнберзької хроніки» від 1493-го року в палітурці з телячої шкіри.
Адвокати Блумберга стверджували, що підзахисний страждає бібліоманією - любов'ю до книг, яка і змушувала його рік за роком подорожувати по Америці та Канаді в пошуках рідкісних видань і книг. У глухий кут сищиків поставив той факт, що Стівен не продав жодної книги, а ретельно оберігав їх в добре систематизованої особистій бібліотеці. На запитання, чому він крав книги, Стівен без роздумів відповів, що робив це не заради власної вигоди, але лише для того, щоб зберегти рідкісні книги, щоб не дати державі заволодіти ними і позбавити простих американців щастя доторкнутися до справжньої історії країни, надрукованій чорнилом на потьмянілому від часу папері.
Така хвороблива любов книги – це ще не все, що може вразити людський мозок, адже є хвороба повність протилежна: бібліофобія!
Бібліофобія.

При всьому розмаїтті страхів щось подібне уявити досить складно. Деякі люди страждають бібліофобіей, тобто, боязню книг. Напевно, якби школярі молодших класів знали про існування такої хвороби, то в разі небажання робити уроки вони скаржилися б батькам на бібліофобію, адже це так переконливо! Чому деяким людям страшно торкатися до книг, і навіть страшно просто їх бачити?
Цей рідкісний страх має кілька різновидів. Іноді хворий побоюється контактів з усіма книгами без винятку, а іноді проблема стосується лише певного виду, наприклад, це можуть бути тільки підручники, або дитяча література, романи, або навіть довідники. Боязнь книг має такі підтипи, як міфофобія, при якій людина боїться легенд, при метрофобіі виникає страх поезії, і так далі. Людина, що страждає бібліофобіею, нічим не виділяється серед інших, і тому відразу неможливо зрозуміти, чим вона стурбований.
Справжні проблеми у бібліофоба виникають, коли з'являється необхідність що-небудь прочитати. Тим більше якщо це потрібно читати обов'язково вголос. В даному випадку, страх викликає як сам процес читання, так і вимушене знайомство з вмістом певної книги.
Як проявляється бібліофобія?
Багато хворих, які страждають бібліофобіей, роблять все можливе, щоб уникнути цього обтяжливого для них дії - читання. Вони можуть намагатися обдурити, знайти неіснуючу причину, схитрувати. Але якщо все-таки довелося зайнятися читанням, людина може несподівано розплакатися, у нього сильно починають тремтіти руки, аж до того, що він уже не в змозі тримати книгу. Також виникають симптоми, які схожі з ознаками багатьох інших ірраціональних страхів. У людини частішає серцебиття, виникають проблеми з диханням, може підскочити артеріальний тиск. Бібліофобу здається, що з ним негайно станеться щось дуже страшне, аж до смертельного результату. Хоча, слід підкреслити, що в реальності фобічний страх не тягне за собою серйозного шкоди для здоров'я, і вже точно життя людини поза небезпекою.
Тим не менш, бібліофобія може сильно ускладнювати життя, так як людина, що страждає цією боязню, сильно обмежена у виборі професії, у неї виникають проблеми з навчанням і т.д. Чимало неприємностей створюється і в особистих відносинах, так як страх книг, небажання читати, сприймається оточуючими як звичайне невігластво.
Але якщо обговорювати бібліофобію в широкому сенсі, то можна зрозуміти, що ж так лякає людину, коли мова йде саме про бібліотеку.

Наприклад, один пацієнт розповідав, що коли був школярем, кілька десятків років тому, то завжди боявся йти в бібліотеку, бо часто затримував повернення книг. Коли він підходив до суворої і трохи грубуватої бібліотекарки, то у нього постійно тремтів голос і тряслися руки, а заздалегідь придумані слова виправдання здавалися такими дурними, що просто не було сил їх вимовити. А коли він занадто довго бродив між стелажів, і вибирав книжки, то завжди боявся, що підійде ця серйозна тітонька, і нагадає, що пора вже що-небудь взяти.
Причини виникнення бібліофобіі.
Дана фобія небезпідставно вважається незрозумілою, і навіть дивною. Але вона офіційно занесена в списки фобій, представленої всесвітньою організацією охорони здоров'я. Цей страх можна назвати кнігоненавистництвом, кнігобоязнню, страхом бібліотек, але сенс від цього не змінюдється, і бібліофоб вважає найбільшим випробуванням у своєму житті читання книги, перегортання сторінок.
Серед психологів досі точаться суперечки на тему бібліофобіі, і думки розділяються. Частина фахівців вважає, що слід прийняти такий варіант, як наявність у минулому негативного досвіду, пов'язаного з книгами, і зазвичай це відноситься до глибокого дитячого віку. Приміром, дитина була налякана кимось із однолітків, можливо, її просто вдарили книгою, і ця подія вилилася в таку химерну форму - бібліофобію. Можливо, як це часто буває в житті, дорослі прагнули виростити вундеркінда, і примушували дитину читати «розумні» книги. У результаті сформувалася стійка ненависть до книг взагалі, стаючи з часом більш вираженою.
У кожної людини своє сприйняття ситуації, але цілком можна припустити, що співробітники бібліотеки поводилися грубо, хтось міг необгрунтовано нагрубити, відмовити у видачі книги, не надати допомогу у виборі, і так далі. На цій підставі також може виникнути відчуття вираженого дискомфорту, пов'язаного з перебуванням у бібліотеці. Але що б там не затверджували психологи, мається думка, що у випадку з бібліофобіею кожен пацієнт сам прекрасно усвідомлює, що саме послужило точкою відліку при розвитку захворювання. А це означає, що виявити причину патологічного страху бібліотек і книг значно легше, і можна приступати до лікування.
Лікування бібліофобіі.
Деякі впевнені, що лікувати подібне явище не слід, достатньо лише провести з людиною бесіду про користь читання. Але, тим не менш, це серйозне захворювання, і звичайними дружніми порадами тут не обійтися. Необхідна консультація фахівця, який розробить спеціальний курс лікування, відповідний для даного випадку. До кожного хворого потрібен індивідуальний підхід, так як ступінь фобії у кожного різна. Лікарська терапія застосовується в рідкісних випадках, коли необхідно зняти симптоми у вигляді сильного занепокоєння, підвищену нервозність.
В інших ситуаціях гарний вплив надає прийом, коли психотерапевт просить пацієнта щось почитати прямо в кабінеті. При цьому хворий відчуває захист лікаря, і, читаючи, поступово звикає до об'єкта свого страху, починаючи розуміти, що боятися йому нічого, і страх нічим не обґрунтований. Досить кількох сеансів, і пацієнт повністю одужує, і навіть прилучається до світу книг.


 Оксана Федоренко - бібліотекар відділу мистецтв.

вівторок, 17 листопада 2015 р.

Бібліотека+студент=успіх, або 5 доказів на користь бібліотеки

17 листопада - Міжнародний день студентів. Вітаємо усіх нинішніх, колишніх і майбутніх студентів зі святом. Пропонуємо 5 аргументів того, що формула "бібліотека + студент завжди дорівнює успіх" - дієва!
Отже, аргумент №1. Бібліотека - це можливість за 3 копійки в день (гривня на місяць і 12 гривень на рік) отримати освіту.
Аргумент №2. В бібліотеці є можливість розвивати творчі здібності на численних майстер-класах, акціях та інших велелюдних заходах. До речі, в бібліотеці теж проводяться сучасні фотосесії.
Аргумент №3. Участь в заходах можна брати разом з друзями. І відкриємо таємницю, кохання теж можна знайти в бібліотеці.


Аргумент №4. В читальних залах тепло, затишно і зручно, одним словом - комфортно.

І врешті - аргумент №5. Наш фонд складає майже 800 тисяч документів, а розумні книги - це східці до успішної кар'єри.

Отже, чекаємо вас в Кіровограді, на вул. Великій Перспективній, 24. Доповнення в коментарях щодо збільшення кількості аргументів тільки вітається.

Світлана Приймак, заввідділом соціокультурної діяльності.

PS. Сьогодні зранку, одразу після того як інформація з'явилася в соцмережах, користувач написав таке, цитую дослівно "Олексій Чемерис Щиро дякую вам! Свою освіту я закінчив у вашому читальному залі природничих наук. Тому що після трьох років денного навчання і чотирьох років перерви два роки надолужував екстерном. Необхідні книжки завжди були. Тепло, світло і тихо. Бажаю наснаги!"

середа, 4 листопада 2015 р.

Ніколи не пізно... поїхати до Китаю!


Якщо ви ніколи не були у Китаї, то не пізно поїхати туди на екскурсію та познайомитися з культурою цього народу особисто, подолати самого себе і піднятися на Великий китайський мур та спробувати традиційні страви цього народу.
29 жовтня у відділі мистецтв обласної бібліотеки ім.Д.Чижевського у рамках проекту «Колоритні мандрівочки» відбулася зустріч з Оленою Тітовою – «9 днів у Китаї або чому в китайців гарне здоров'я». Китай настільки вразив Олену, що вона вирішила поділитися своїми враженнями з іншими. Будь які зустрічі та подорожі змінюють нас, руйнують стереотипи та об’єднують в загальнолюдських цінностях. Ми радіємо коли знаходимо щось спільне та дивуємось, коли стикаємось з чимось новим та незвичним.
В цей чудовий вечір нам вдалося здійснити віртуальну подорож та дізнатися про цікавинки цієї країни. Почнемо з початку!
Аеропорт!

Команда, що приїхала на екскурсію до Китаю виглядає досить патріотично. Мешканці помітивши жовто-блакитні шарфи і привітно вітали гостей та підходили з проханням сфотографуватися. Така увага була дуже приємною) Крім того безліч драконів супроводжували новоприбулих поглядами – певно бажали гарного відпочинку! Біля стіни з такими дракончиками і сама пані Олена.
Великий китайський мур!


Хвилин 40 кропіткої праці, тобто крокування з передишками і все! Ви нагорі! Варто сказати, що доходять до кінця не всі. Але ті, хто все ж підкорює цю вершина поділилися враженнями, що після цього почуваєш себе переможцем, і ще кілька днів адреналін не дає спокійно заснути. І справді будь яка перемога над собою змінює нас та робить сильнішими.
Нефритова фабрика.


Якщо сама велика річ яку ви бачили з нефриту - це прикраси, то погляньте на цей нефритовий корабель, який знаходиться в одній з виставкових кімнат нефритової фабрики. Така майстерність в роботі викликає захват, чи не так?
Літній імператорський палац.



Традиційна архітектура Китаю вабить своїми формами, погляд чіпляється то за одну, то за іншу деталь. Розглядати можна до безкінечності! Тут же на березі стоїть знаменита Мармурова тура, де любила обідати імператриця Ци Сі , що витратила на створення Літнього палацу гроші, які були зібрані на будівництво китайського військово-морського флоту – 30млн. лян срібла. Справжня жінка, навіщо ж витрачати гроші на військо, якщо у неї немає палацу. Звісно для Китаю таке рішення обернулося поразкою, бо вони з-за цього програли війну, але не будемо заглиблюватися в історію і відхилятися від теми.

Фабрика перлів



Безліч прикрас та сувенірів з перлами. Все можна міряти та фотографувати, І маленький секрет для відвідувачів як відрізнити справжні перли від підробки. Справжні коштовності завжди будуть холодними і нагріваються тільки коли людина носить їх на тілі, а от підробка буде мати кімнатну температуру.
Музей воскових фігур



Тут ви не побачите поодиноких фігур, кожен зал – це частина історії, експозиція, що належить певному часовому простору. Затамувавши подих поглядаєш на цих людей, вони ніби живуть своїм життям, у своїй реальності, а ти – людина з іншого виміру, яку вони не можуть бачити і не звертають на неї уваги. Просто якась містика!
Фабрика шовку.


Відвідувачам не радили брати такі сувеніри, як кокони до себе у сумку, щоб там бува щось не завелося, чи то не вилупилося. Постільна білизна з шовку здається холодною, але справжній шовк від дотику з тілом дуже швидко нагрівається і спати у такому ліжку саме задоволення, хоча і просто спати це теж для багатьох - задоволення, але можна себе побалувати і потрошку призвичаюватися до розкоші).
Олімпійські об’єкти.

Таке гніздо знаходиться на величезному відкритому просторі, на такій території запросто можна загубитися. Для когось такі простори стають поштовхом до філософських роздумів про те, що насправді ніщо не може нас обмежувати у наших прагненнях та мріях, і цей великий Всесвіт сприятиме нам. А хтось розуміє, що йому комфортно у маленьких приміщеннях, де нічого боятися і все звично і комфортно. Це ще раз доводить – кожному своє!
Чайна церемонія.

Відразу схотілося заварити собі чашечку гарячого чаю, надягти шовковий халат і увімкнути приємну спокійну музику. Краще про це на роботі не думати, а то усі робочі моменти відійдуть на задній план))

Хоча, Китай таки переміг зі своїми чайними церемоніями – піду вип’ю гарячого чаю і нехай весь світ зачекає!


Федоренко Оксана - бібліотекар відділу мистецтв.