неділя, 1 лютого 2015 р.

У Києві стартував новий культурний проект «Культура vs. Пропаганда».



«Культура vs. Пропаганда» – унікальний проект, створений у співпраці ГО «Форум видавців» та БФ «Фундація Дарини Жолдак», стартував у Києві 28 січня на базі простору «FEDORIV Hub»
Основа проекту - серія дискусій, кожна з яких підніматиме одну з тематик: література, мистецтво, історія, кіно, освіта тощо.
Розмови відбуватимуться між представниками різних сфер: від мистецтва до журналістики. Розбиратися у механізмах пропаганди почали письменники Ірена Карпа та Любко Дереш. Радіо Свобода записало найцікавіші репліки першої дискусії.

У сучасному інфопросторі ми, як ніколи, відчуваємо прояви різноманітних маніпуляцій і впливів. А як має реагувати на них культура? Коли мистецтво стає головною зброєю проти пропаганди, а на яких етапах історії активно підтримує пропаганду? Як допомогти суспільству відрізняти правду від брехні за допомогою культурних практик і розвитку критичного мислення? Відповіді на ці та багато інших питань шукатимуть спікери проекту.
Перша дискусія відбулася між Іреною Карпою та Любком Дерешем тематика якої пропаганда в літературі, модератор зустрічі Лариса Денисенко.
Одне із перших питань, яке піднімає модераторка дискусії письменниця Лариса Денисенко – де межа між конструктивною (наприклад, антитютюнові кампанії), деструктивною пропагандою і контрпропагандою. Вона пояснює своє розуміння цієї різниці.
Лариса Денисенко
«Контрпропаганда, як термін, розповсюдилася у часи Холодної війни. У Америки було кілька культурних проектів, пов’язаних із нею – мультики з огидними російськими персонажами, комікси. У нас теж працювала машина контрпропаганди. Напевно, усі пам’ятають карикатури на буржуазію і ядерні бомби – начебто у нас їх не було. А конструктивна пропаганда – це, скажімо, закликання до миру, деструктивна – до агресії», – вважає Денисенко.
Утім, навіть конструктивна пропаганда ніколи не буває однозначною, переконана письменниця Ірена Карпа. Наприклад, заклики до здорового способу життя насправді можуть мати комерційне підґрунтя – заохотити купувати той чи інший продукт.
Ірена Карпа
«Завжди можна маніпулювати сенсом. Зараз є пропаганда свободи вибору. Це пропаганда вільного цивілізованого світу, яка протистоїть ідеології напівтоталітарних суспільств. Але багато людей можуть трактувати її як безкарність. І навіть коли ми пропагуємо захищати батьківщину, то фактично закликаємо людей до смерті або каліцтва», – каже вона.
Пропаганда – це усування півтонів – Дереш
Тим часом письменник Любко Дереш звертає увагу на те, що будь-яка пропаганда апелює до емоцій та представляє спрощене бачення ситуації.
Любко Дереш
«Нещодавно я говорив на цю тему із київським критиком Костянтином Дорошенком. Він дав дуже точне визначення пропаганди. Це коли певну складну проблему зводять до рівня чорно-білої картинки, коли усувають півтони. Тоді меседж робиться дуже простим, таким, щоб його можна було сприйняти на рівні емоцій. А коли так відбувається, людина вимикає мізки, відповідно нею стає зовсім легко маніпулювати», – зауважує Любко Дереш.
Дереш каже: тенденція говорити про Росію переважно в негативному ключі природня, але й небезпечна. Це, на думку письменника, обмежує наше бачення проблеми. Росія, як і Україна, різна – і на це потрібно зважати. Він наводить приклад західних цінностей, які визнані універсальними, але зовсім не збігаються зі східним світоглядом. Місце людини у цих системах зовсім різне, однак обидві мають право на існування. Тобто, щоб впоратися із проблемою, суспільство має зважати на усі її сторони, зазначає Любко Дереш.
Усі герої теж чогось бояться і когось люблять – Карпа
Відповідаючи на запитання про те, яка література є патріотичною, але не пропагандистською, письменник говорить передусім про американську літературу – але ту, що є антиамериканською за духом, тобто літературу епохи бітників, наприклад. Саме критика західного суспільства, на думку Дереша, якнайкраще сприяла його становленню.
Щодо української літератури – і культури загалом, то Ірена Карпа вважає, що справді патріотичною вона стане, коли позбудеться комплексу жертви. А сучасного українського героя пропонує творити за зразком голлівудських – коли акцент роблять на людських рисах персонажа, не звеличуючи його. Усі видатні постаті теж чогось боялись і когось любили, каже Ірена Карпа. Українській культурі бракує таких байопіків, зокрема, про історичних персонажів 20 століття, зауважує вона.


Наступна дискусія циклу «Культура vs пропаганда» відбудеться 11 лютого і буде присвячена суспільному мовленню. Анонси можна переглянути на  Facebook-сторінці  проекту. Будьте в курсі останніх новин!
                      Матеріал підготував відділ мистецтв.

Джерело: http://www.radiosvoboda.org/content/article/26819316.html